Особливості спуску обсадних колон секціями та хвостовиків

Для зменшення навантажень на вежу та інше обладнання БУ, а також величини розтягуючого навантаження на колону від власної ваги, колону спускають двома-трьома секціями (частинами).

Інколи спуск обсадних колон великої довжини займає багато часу. За цей час у свердловині можуть виникнути ускладнення (обвалювання, проявлення).

Щоб скоротити час, протягом якого нижня частина відкритого ствола свердловини залишається без промивання, колону також можна спускати секціями.

Транспортування (опускання) нижніх секцій проміжних колон або хвостовиків здійснюють на бурильних трубах і підвішують у попередній колоні з допомогою спеціальних пристроїв або на цементному кільці. Найпоширенішою є підвіска хвостовиків на цементному камені. Якщо хвостовик спускають в газову свердловину, то його з¢єднання з попередньою колоною необхідно герметизувати з допомогою пакера.

Верхні кінці хвостовиків і нижніх секцій колон слід розташовувати над зонами усклад­нень та інтервалами зарізки інших стовбурів у стійких породах, які не мають каверн і жолобних виробок.

Хвостовики і секції обсадних колон слід підвішувати у стовбурі свердловини і цемен­тувати у цьому стані, щоб уникнути згину. Розвантаження секцій колони і хвостовика на вибій або на раніше опущену частину обсадної колони забороняється до закінчення термі­ну ОЗЦ.

Спуск хвостовиків і секцій обсадних колон, як правило, треба здійснювати на роз'єд­нувачах (спеціальні пристрої). В даний час розроблені і застосовуються різні конструкції різьбових роз'єд­нувачів.

Ці пристрої відрізняються один від одного принципом дії, а також конструктивними виконаннями окремих вузлів і деталей.

Під час спуску нижньої секції проміжної колони або хвостовика, в компоновку якої включений лівий перехідник, забороняється обертати колону бурильних труб. Під час спуску ротор повинен бути застопорений а замкові з'єднання докріплюють машинними ключами.

Але, останнім часом розроблено пристрої, які забезпечують обертання верхньої частини бурильного інструменту, для запобігання прихвату його у відкритому стовбурі свердловини.

Швидкість опускання нижніх секцій колон на бурильних трубах має не пере­вищувати розрахункову швидкість спуску обсадних труб, а заповнення їх буровим розчином слід проводити в терміни, вказані в плані робіт для кріплення свердловини.

У цьому випадку нижні секції колони спускають у свердловину на бурильних трубах, для з’єднання яких з обсадними трубами використовують спеціальні пристрої.

Такий пристрій дозволяє цементувати нижню частину обсадної колони, промивати верхню частину свердловини після цементування і від’єднувати бурильні труби від обсадних після спуску і цементування. Одна з таких конструкцій, яка розроблена в ЦНДЛ ВАТ “Укрнафта”, показана на рисунку 11.38. Пристрій служить для спуску секцій обсадних колон і хвостовиків на бурильних трубах і забезпечує цементування секцій в підвішеному стані, а також промивання свердловини під час ОЗЦ без розвантажування на вибій.

Підвісний пристрій УСК-1 складається з несучого ствола 1, який з’єднується за допомогою лівої різьби з корпусом 2. Після закінчення цементування обертанням бурильної колони вправо несучий ствол від’єднується від секції. Підвісна пробка під час цементування в необхідний момент від’єднується за допомогою кулі, яка перекриває отвір, і під дією тиску проходить зрізання штифтів, що утримують пробку. Запірна втулка зсувається вниз із допомогою другої кулі, в результаті чого відкриваються отвори для промивання секції в підвішеному стані.

Після ОЗЦ проводиться від’єднання бурильної колони, а потім здійснюється герметичне з’єднання наступної секції з зацементованою за допомогою посадочного конуса, покритого шаром свинцю.

У випадку спуску обсадної колони секціями потрібно під час ОЗЦ

першої секції спустити на бурильних трубах стикувальний патрубок (конус) і перевірити герметичність з'єднання секцій при розвантаженні бурильних труб на 100 кН і опресуванні з'єднання тиском на 5 МПа.

При установленні "голови" (місця з'єднання секцій) у відкритому стовбурі необхідно попередньо провести шаблонування свердловини останньою КНБК, яка застосовувалась при підготовці її до спуску попередньої секції.

	Рисунок 11.38 — Пристрій для спуску і цементування обсадних колон секціями: 1 – несучий ствол; 2 – корпус; 3 – запірна втулка; 4 – направляюча втулка; 5 – стопорна втулка; 6 – підвісна пробка; 7 – контейнер

Якщо обсадна колона спускається частинами, то кожна частина колони розраховується на розтяг від власної ваги. Осьове навантаження на верхню частину менше, і тому вона складається з труб меншої міцності. Це дає певну економію металу труб, зменшує вагу і вартість колони. Але спуск колон по частинах має певні недоліки. Головний з них полягає в тому, що вузол стикування секцій має недостатню надійність з точки зору герметичності. Зростає також загальна вартість робіт e зв’язку з необхідністю повторення операцій з підготовки до цементування, ОЗЦ, опресування, розбурювання проміжних цементних стаканів та ін.

Тому спуску обсадних колон частинами в газових свердловинах бажано уникати.

Бурильні труби, які використовують для транспортування (опускання) нижніх секцій проміжних колон або хвостовиків, повинні:

► перевірятися на міцність розрахунковим шляхом відповідно до існуючої методики;

► опресовуватися на 1,5-кратний тиск від максимально очікуваного під час кріплення сверд­ловини, який не перевищує допустимий для певного типорозміру труб;

► прошаблонуватися за мінімальним внутрішнім діаметром і перевірити труби візуально;

► провести дефектоскопію труб;

► зробити контрольний замір;

► провести замір ваги (відбивку ваги) даної бурильної колони та оформити актом.

---

Дата добавления: 2015-07-25