Передмова. Лактіонова ТМ

З

Лактіонова ТМ. — зав. лабораторією геоекофізики грунтів ННЦ «ІГА ім. О.Н. Соколовського», кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник, гл. 26 (ст. 171);

Медведєв В.В. — директор Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського», доктор біологічних наук, академік УААН, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, гл. 26 (ст. 166);

Момопг Г.Ф. — старший науковий співробітник лабораторії екології грунтів і біоземлеробства ННЦ «ІГА ім. О.Н. Соколовського», кандидат сільськогосподарських наук, гл. 26 (ст.ст. 166; 168);

Носік В.В. — кандидат юридичних наук, доцент юри­дичного факультету Київського національ­ного університету ім. Тараса Шевченка, гл. 21 (ст.ст. 134-139);

Пащенко О.М. — кандидат юридичних наук, викладач Одесь­кої національної юридичної академії, гл. 34 (ст.ст. 193-198);

Погрібний О.О. — доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПрНУ, зав. кафедри аграр­ного, земельного та екологічного права Одеської національної юридичної академії, гл. 86 (ст. 207); гл. 37 (ст.ст. 210-212);

Розметає* С.В. — кандидат юридичних наук, доцент Націо­нальної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого, гл. 14 (ст.ст. 78-91);

Чуйте В.О. — кандидат юридичних наук, доцент Націо­нальної юридичної академії України ім, Ярослава Мудрого, гл. 7 (ст.ст. 43-46); гл. 8 (ст.ст. 47-49); гл. 9 (ст.ст. 60-52); гл. 10 (ст.ст. 53-54); гл. 11 (ст.ст. 55-57); гл. 16, (ст.ст. 92-97);

Шахое В.С. — кандидат юридичних наук, доцент Націо­нальної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого, гл. 2 (ст.ст. 6-12); гл. З (ст.ст. 13-17); гл. 16 (ст.ст. 98-102); гл. 18 (ст.ст. 110-115);

Шульга М.В. — доктор юридичних наук, професор Націо­нальної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого, гл. 1 (ст.ст. 1-6); гл. 4 (ст.ст. 18-21); гл. б (ст.ст. 38-42); гл. 13 (ст.ст. 65-77); гл. 29 (ст.ст. 173-176); гл. ЗО (ст.ст. 177-180).

Передмова

Новий Земельний кодекс України — основний нор­мативний акт у сфері земельних відносин. Його зав­данням є регулювання цих відносин з метою забезпе­чення права на землю громадян, юридичних осіб, тери­торіальних громад та держави, раціонального викори­стання та охорони земель.

За формою, змістом, структурою та напрямками но­вий Земельний кодекс суттєво відрізняється від Земель­ного кодексу в редакції 1992 року. Цей документ відоб­ражає стратегію держави, спрямовану на поглиблення і подальший розвиток земельної реформи, створює не­обхідну законодавчу основу для подальшої нормотвор-чої та правозастосовчої практики. Основним земель­ним законом держави закріплені нові правові інсти­тути: право земельного сервітуту, набувальна давність, договір довічного утримання, застава землі, обмежен­ня прав на землю, продаж земельних ділянок на кон­курентних засадах, зонування земель, державна реєст­рація земельних ділянок, право концесіонера на земель­ну ділянку та ін. Він регулює підстави і порядок ви­никнення, здійснення, припинення та захисту земель­них прав суб'єктів і розглядає землю не тільки як об'єкт власності і господарювання, але разом з тим і як при­родний ресурс — елемент довкілля.

Земельний кодекс містить детальний механізм здій­снення операцій із земельними ділянками та земель­ними частками, відповідає вимогам ринкової економі­ки та цивілізованого суспільства і водночас зберігає соціальну спрямованість.

Особлива увага в Земельному кодексі приділяється охороні земель, що випливав із змісту ст. 14 Консти­туції України, згідно з якою земля є основним націо­нальним багатством, що перебуває під особливою охо­роною держави.

В новому Земельному кодексі знайшла своє закріп­лення низка принципових положень. Так, замість ка­

тегорії земель населених пунктів у складі земель Ук­раїни самостійне місце тепер займають землі житло­вої та громадської забудови. Окремої уваги заслуговує повна, логічно і юридично виважена система земель-но-процесуальних норм, які повинні забезпечувати реалізацію земельних норм матеріального права і га­рантії прав на землю.

Земельним кодексом встановлено, що землі сіль­ськогосподарського призначення можуть знаходитися у приватній власності тільки громадян України. Якщо ж вони будуть отримані у спадщину іноземними гро­мадянами як особами без громадянства або ж інозем­ними юридичними особами, то ці землі підлягають від­чуженню протягом року.

На період до 1 січня 2010 року громадяни і юридичні особи можуть набувати право власності на землі сіль­ськогосподарського призначення загальною площею до 100 гектарів. Ця площа може бути збільшена у разі успадкування земельних ділянок за законом.

Земельним кодексом передбачено, що використан­ня землі буде здійснюватися головним чином на умо­вах оренди та права власності на землю. Постійне ж землекористування матиме обмежений характер. До 1 січня 2006 року суб'єкти постійного користування землею повинні оформити оренду відповідної земель­ної ділянки або ж отримати її у власність.

Цей закон, остаточно закріпивши багатосуб'єктність права власності на землю, забезпечує пріоритет права приватної власності на даний об'єкт природи.

Все це зумовило необхідність створення Коментаря, де ураховані новели нового Земельного кодексу, а та­кож тенденції подальшого розвитку і реформування земельних відносин та аграрного сектора економіки України.

Автори Коментаря виходять з того, що він не є мо­нографічним дослідженням, а являє собою практичний посібник. Тому в ньому відсутні наукові дискусії, точ­ки зору, що існують в юридичній літературі та відоб­ражають зміст тих або інших питань правового регу­лювання земельних правовідносин. Текст являє собою

авторську позицію по коментованих статтях нового

Земельного кодексу України.

Коментар підготовлено у межах наукового плану, що виконується Лабораторією правового регулювання зе­мельних відносин Інституту державного будівництва і місцевого самоврядування АПрН України, і є складо­вою частиною науково-практичної комплексності про­грами «Становлення та розвиток земельного законодав­ства України в сучасних умовах» /№ держ. реєстрації 0102 V 000163/, яка розробляється Інститутом.

Авторський колектив висловлює подяку усім, хто порадами і зауваженнями допоміг у створенні Комен­таря.

Нормативний матеріал приведений за станом на 1 квіт­ня 2002 р.

Дата добавления: 2015-07-25