Читайте также:
|
Специфiчний збудник гострого середнього отиту не установлений, захворювання викликається рiзними видами патогених мiкроорганiзмiв, які поєднуються з iншими мiкроорганiзмами - синьогнiйною паличкою, рiзними видами кишкової палички, протеєм. За даними рiзних авторiв, в теперiшнiй час найбiльш часто при гострому середньому отитi висiвають грампозитивнi штами мiкробiв: пневмококи, гемолiтичний, золотистий i епiдермоїдний стафiлококи. Для дiтей бiльш характерна монофлора, для дорослих - полiфлора. Певна частина мiкрофлори, особливо грамнегативнi мiкроби, частiше мають низьку чутливiсть до антибiотикiв або зовсiм до них резистентнi.
Вiруси видiляють з вуха дуже рiдко, хоча їм i вiдводиться "сприяюча" роль. Вiруснi отити частiше спостерагаються при епiдемiях вiрусних захворювань. Спалахи гострого середнього отиту пiд час грипозних епiдемiй дають пiдставу вважати, що вiрусна iнфекцiя, уражуючи слизову оболонку верхнiх дихальних шляхiв, створює сприятливi умови для тубарної дисфункцiї, зниження iнтратимпанального тиску, очисної здібності слухової труби, функціонального порушення м’язів, які відкривають слухову трубу, випотiвання рiдини з кровоносного русла в середнє вухо i наступної мiкробної iнвазiї.
Гострий середнiй отит при транстубарному ураженні починається з запалення слизової оболонки (мукозит) слухової труби i барабанної порожнини.
Слизова оболонка барабанної порожнини i слухових кiсточок дуже тонка i являє собою мукоперiост, у зв'язку з цим запальна реакцiя її носить характер мукоперiоститу.
Внаслiдок тубарного мукозиту i паралiчу вiйок миготливого епiтелiю рiзко порушується функцiя слухової труби. Слизова оболонка барабанної порожнини стає повнокровною, набряклою, iнфiльтрованою невеликою кiлькiстю сегментоядерних лейкоцитiв розташованих поблизу судин. При подальшому розвитку процесу збiльшується товщина епiтелiального шару (в 15-20 раз), наростає набряк пiдслизового, ендостального, сполучнотканинного шару, посилюється гiперемiя, бiльш iнтенсивною стає мiлкоклiтина iнфiльтрацiя. Кровоноснi судини барабанної перетинки розширюються, переважно по ходу рукоятки молоточка. Потовщена слизова оболонка i ексудат заповнюють всi порожнини середнього вуха, в результатi цього слуховi кiсточки стають майже нерухливими. Запальна рiдина носить бiлковий характер, мiстить поодинокi клiтини злущеного епiтелiю i форменi елементи кровi (лейкоцити, ерiтроцити). Це стадiя серозного запалення, яка швидко змiнюється катаральною внаслiдок посилення секрецiї клiтин покривного епiтелiю. Серозний ексудат в барабаннiй порожнинi стає бiльш в'язким, набуває слизово-серозного характеру. Одночасно посилюється вихiд з судин сегментоядерних лейкоцитiв, якi iнфiльтрують слизову оболонку i через епiтелiальний покров виходять в барабанну порожнину, домiшуються до ексудату, надаючи йому слизово-гнiйного характеру.
Пiдвищення тиску в барабаннiй порожнинi призводить до порушення кровообiгу, трофiчних i деструктивних змiн в барабаннiй перетинцi, внаслiдок чого часто виникає її перфорація i гноєтеча з вуха. Цьому сприяють також лейкоцити запального ексудату, що розпадаються з вивiльненням лiзосомальних гiдролiтичних ферментiв i утворенням гнiйних тiлець. Hа цiй стадiї слизово-гнiйний ексудат має вираженi протеолiтичнi властивостi i може розплавляти тканиннi структури, зокрема викликати перфорацiю барабанної перетинки, мiцний фiброзно-еластичний каркас легко „переварюється” ферментами гною.
Пiдводячи пiдсумок вищевикладеному, можна констатувати, що в залежностi вiд фази запалення в якiй хворi звертаються до лiкаря-оториноларинголога, гостре запалення середнього вуха може бути розцінено як серозне, катаральне або гнiйне, а своєчасно проведена адекватна терапiя може зупинити запальний процес в тiй чи iншiй його фазi.
Таким чином фази розвитку єдиного запального процесу можуть мати значення клiничних форм захворювання.
При гострому середньому отитi може наступити частковий або повний блок тимпанальних перешийкiв, за допомогою яких мезотимпанум сполучається з епiтимпанумом i ретротимпанальним простором. В результатi цього спочатку вiдмiчається ремiтуюче закладення вуха i виникає необхiднiсть часто нагнiтати повiтря при самопродуванi. В подальшому може розвинутись втягненiсть розслабленої частини барабанної перетинки внаслiдок чого утворюється епiдермальний карман. Однак такий блок може виникнути i на початку гострого середнього отиту з-за поєднання анатомiчної вузькостi перешийкiв i вираженого набряку слизової оболонки. В цих умовах може розвинутися гостре гнiйне запалення в мезотимпанумi, часто з центральною перфарацiїю барабанної перетинки або в епiтимпанумi з наступним розвитком мастоїдита чи хронiчного епiтимпанита з крайовою перфорацiєю барабаної перетинки.
При атипових формах гострого середнього отиту паталогоанатомiчна картина вiдрізняється вiд вище описаної. В цих випадках часто (бiльше 40%) спостерiгається з самого початку втягнення в запальний процес входу в печеру, самої печери i комірок соскоподiбного вiдростка, що сприяє атиповому перебiгу середнього отиту. Запалення у соскоподiбному вiдростку може викликати деструкцiю скроневої кiстки по типу ексудативно-некротичного гострого остеїту, одночасно з яким розвивається продуктивне запалення, особливо виражене у хворих, якi тривалий час приймали антибiотики. Блiдi i щiльнi грануляцiї разом з гнiйним ексудатом заповнюють порожнини, що утворились в соскоподiбному вiдростку, а також печеру i вхiд до неї, блокуючи тим самим сполучення печери з барабанною порожниною. При цьому вони покривають ковадло i зменшують його рухливiсть в зв'язку з чим у хворих знижується слух i через парацентезний отвiр в слуховий прохiд не витiкає гнiй.
При сприятливому перебiгу гострого середнього отиту гноєтеча зменшується, внаслiдок репаративних процесiв перфорацiя барабанної перетинки зарубцьовується, але iнколи не закривається i зiяє. Якщо iнфiльтрацiя i ексудат в барабаннiй порожнинi не розсмоктується, то в нiй утворюються спайки, якi як правило, призводять до порушення слуху. Всi цi iндивiдуальнi особливостi перебiгу захворювання в значнiй мiрi залежать вiд реактивностi органiзму.
В перебiгу гострого середнього отиту видiляють три стадiї:
При першiй (доперфоративнаi) стадiї спостерiгається рiзке зниження слуху звукопровiдного характеру, з'являється бiль як наслiдок тиску трансудату на тимпанальну гiлку язикоглоткового i третю гiлку трiйчастого нервiв; бiль поступово посилюється i нерiдко iррадiює в зуби, скроню i вiдповiдну половину голови. Крiм цього хворi часто вiдмiчають шум у вусi. При отоскопiї можна бачити розширенi судини вздовж рукоятки молоточка i по радiусам вiд неї.
Друга стадiя гострого середнього отиту (перфоративна) настає через 2-4 днi вiд початку захворювання. Вона характеризується прориванням барабанної перетинки, частiше всього в передньонижньому квадрантi, видiленням слизово-гнiйного вмiсту в зовнiшнiй слуховий прохiд. Вираженнiсть мiсцевих симптомiв, особливо болю у вусi, зменшується у зв'язку з пониженням тиску в барабаннiй порожнинi, загальний стан хворого покращується, знижується температура тiла. Локалiзацiю невеликої перфорацiї барабанної перетинки можна виявити по пульсуючому рефлексу – гній через перфорацiйний отвiр витiкає з барабанної порожнини поштовхами, синхроно пульсу.
Третя стадiя (репаративна, перiод наслiдкiв), характеризується припиненням гноєтечi i спонтанним закриттям перфорацiйного отвору. Всi суб'єктивнi симптоми стихають, гiперемiя барабанної перетинки зменшується, слух вiдновлюється. Звичайно процес закiнчується через 2-3 недiлi. Однак можуть спостерiгатись i iншi наслiдки гострого гнiйного середнього отиту: утворення спайок мiж краями перфорацiйного отвору i медiальною стiнкою барабанної порожнини (при формуванi адгезивного отиту), утворення стiйкої перфорацiї в барабаннiй перетинцi з перiодичною гноєтечою з вуха (при формуванi хронiчного гнiйного отиту), виникнення рiзних ускладнень (внутрiшньочерепних; мастоїдитів тощо).
Основна література:
1. Оториноларингологія: підручник / Д.І.Заболотний, Ю.В.Мітін, С.Б.Безшапочний, Ю.В. Дєєва. – К.: ВСВ «Медицина», 2010. – 472 с.
2. Мітін Ю.В., Чорний В.С., Васильєв В.М., Гомза Я.Ю. Отоларингологія. – К.: ТОВ «Видавничий Дім «Фармацевт Практик», 2008. – 288 с.
3. Дитяча оториноларингологія: Національний підручник / А.А.Лайко, А.Л.Косаковський, Д.Д.Заболотна – К.: Логос, 2013. – 576 с.
4. Заболотний А.I., Мiтiн Ю.В., Драгомирецький В.А. Оториноларингологiя. К., 1999. С. 131-145, 177-185.
Додаткова література:
1. 2. Исхаки Ю.Б., Кальштейн А.И., Детская оториноларингология.1985.- С.294-312, 320-323.
3. Курилин И.А. и сов.авт. Отити и антрити у детей грудного возраста. К., 1969.
4. Пальчун В.Т., Преображенский H.А. Болезни уха, гола, носа, 1978.- С.281-293, 293-298, 299-327.
5. Пальчун В.Т., Крюков А.И. Оториноларингология. М., 1997. С. 307-353.
6. Лайко А.А. Hевiдкладна допомога в дитячiй оториноларингологiї. К.,1998, С. 72-74, 96-116, 133-136.
Мітін Ю.В. Оториноларингологія (лекції). К. Фарм. Арт, 2000. – С.45-60
2. Тестові завдання для контролю знань та умінь студентів з оториноларингології. – К.,
1996 – С. 54-63
3. Оториноларингологія (За ред. Д.І.Заболотного, Ю.В.Мітіна, В.Д.Драгомирецького. – К.:
Здоров`я. – 1999. С. 132-141
4. Пальчун В.Т., Крюков А.И. Оториноларингология. М., 1997. С. 310-355.
Дата добавления: 2015-07-25; просмотров: 53 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| При інфекційних захворюваннях. | | | ПРОБЛЕМА РАДИОАКТИВНЫХ ОТХОДОВ |