Порядок проведення ловильних робіт з мітчиком такий.

На рисуноку 3.31 показано з'єднання універсального мітчика, який обладнаний центрувальним пристроєм з колоною труб.

Після спуску мітчика в свердловину, не доходячи на 3—5 м до «голови» (верхньої частини) залишеної колони встановлюють циркуляцію бурового розчину, уточнюють вагу колони за ГІВ, тиск і температуру рідини. Шукають залишену колону на розрахунковій глибині. Не дозволяється опускати універсальний мітчик на 80 см, а спеціальний — на 20 см нижче розрахункової глибини з'єднання. Коли мітчик попадає всередину колони, тиск промивальної рідини збільшується, тимчасово припиняється її циркуляція і зменшується вага колони. Наступним повільним обертанням ротора (на 2—3 оберти) з навантаженням 10—20 кН мітчик закріплюють у колоні.

Збільшення тиску спочатку і подальше його зменшення до величини, яка є більшою від первісної, свідчать, що циркуляція рідини відбувається через долото. Закріплення мітчика починають з навантаженням 20—30 кН обертаючи бурильну колону ротором і, періодично виключаючи його, слідкують за віддачею бурильної колони (0,3—0,5 оберту). Після цього здійснюють покріплення мітчика ротором до віддачі його до 4—5 обертів. Зменшення навантаження на гак свідчить про те, що мітчик з'єднався з бурильною колоною. Підвищення температури розчину фіксує циркуляцію через вибій. Після цього починають звільнення колони.

	Рисунок 3.31 – З'єднання універсального мітчика з колоною труб

В ситуації, якщо колона виявилась прихваченою, то необхідно тут же приступити до його ліквідації. Може статися так, що при роботі з мітчиком закріплення його на колоні труб не проходить, тобто з’єднання із залишеними трубами не відбувається (при зламі труби у зварному шві), то спочатку або наступним рейсом в свердловину необхідно опустити конусний фрезер (рисунок 3.32) для фрезерування «голови» залишеної в свердловині колони.

►Конусні фрезери призначені спеціально для фрезерування (механічного буріння) вузьких місць в трубах або при їх деформуванні. Могутнє озброєння з крихти карбіду підвищує ресурс фрезерування, а шліфований зовнішній діаметр і накладки стабілізатора виключають ризик просічення обсадних труб. Їх також можна спускати перед іншими фрезерами для розчищання скупчень сторонніх предметів. Такі фрезери випускаються діаметром від 89 до 445 ми.

► У випадку, коли для ліквідації аварії необхідно прикласти велике обертаюче та осьові зусилля (поломка труби по тілу), використовуються дзвони, що з'єднуються з аварійною трубою по її зовнішній поверхні, або внутрішні трубоуловлювачі, що використовуються при великих глибинах і малих кільцевих зазорах між стінкою свердловини і аварійною трубою.

	Рисунок 3.32 – Конусний фрезер

► Дзвін ловильний різьбовий типу К (рисунок 3.33,а) призначений для піднімання залишеної в свердловині колони бурильних або насосно-компресорних труб із захопленням їхшляхом на­кручування по зовнішній поверхні труби. Дзвони рекомендують застосовувати в тих випадках, коли для ліквідації аварії потрібні обертання та розхо­джування колон. Дзвін інколи називають муфтовим мітчиком.

У верхній частині дзвона нарізують муфтову замкову різьбу за ГОСТ 5286—75, у нижній частині — внутрішню ловильну, а зовні труби — різьбу для з'єднання з напрямним пристроєм (воронкою). Ловильну нарізку обробляють цементацією на глибину 0,8—1,2 мм з подальшим гартуванням та відпуском до твердості HRC = 56...62. Дзвони виготовляють зі сталі марки 20Х із правими та лівими нарізками і канавками.

Якщо злам нерівний з наявністю стрічок або є тріщина уздовж труби, що не перекривається дзвоном, то для ловильних робіт необхідно застосовувати "наскрізний" (відкритий) дзвін з відповідним патрубком або трубою.

Дзвони ловильні наскрізні КСБ (рисунок 3.33,б) призначені для виймання колони бурильних труб шляхом захоплення їх за замок, муфту або ОБТ шляхом нарізання на них різьби. Ці дзвони виготовляють із різьбою під воронку в зоні ловильної нарізки та без неї, а також із правими і лівими приєднувальними різьбами. Дзвін ловильний наскрізний приєднують до бурильної колони через приймальну трубу, якою може бути обсадна труба або її частина.

Дзвін для захоплення ніпеля (рисунок 3.33,в) виконаний так, що забезпечує захоплення зовні і витягання залишених в свердловині трубних виробів, обертання яких неможливе із-за перешкод. Такі дзвони поставляються разом з спеціальним направляючим пристосуванням і добре підходять для захоплення в свердловині предметів з нерівною поверхнею.

Примітка. Порядок проведення ловильних робіт з різьбовими дзвонами практично такий же як і з мітчиком.

Дзвони гладкі застосовують для захоплення і піднімання різноманітних труб, а також їх з'єднань та інших предметів, що мають круглий переріз. Гладкий дзвін має внутрішню конічну поверхню з конусністю від 0°30' до 5°, але без ловильної нарізки. Величину конусності вибирають залежно від твердості поверхні предмета, який треба підняти: чим більша твердість, тим меншим має бути кут конусності.

●Ловильні роботи проводять так. Гладкий дзвін опускають у свердловину і зупиняють на відстані 3—5 м від верху залишених труб. Відновлюють циркуляцію, вирівнюють параметри розчину. Допускають гладкий дзвін і заводять у нього залишені труби. При цьому підвищується тиск на насосах. Після цього розвантажують труби на 10 кН і провертають бурильну колону на 15—20 обертів, слідкуючи за віддачею. Потім плавно навантажують гладкий дзвін із силою 300—500 кН, але не перевищуючи навантажень, які можуть призвести до розриву тіла дзвона. Для звільнення гладкого дзвона натягують бурильну колону із силою, яка перевищує його навантаження на 50—60 кН, і роблять спробу провернути колону.

а) б) в)

	Рисунок 3.33 – Дзвони ловильні: а - типу К; б – типу КС; в – для захоплення ніпеля

Перевага мітчиків і дзвонів — велика довжина нарізаної конічної частини, якій можна з'єднатися з трубами різного діаметру. Головний недолік цих інструментів заключається у тому, що їх звичайно не можна звільнити від прихоплених об'єктів.

► Уловлювач з промиванням - шліпс (рисунок 3.34) застосовують для витягання з свердловини бурильних (обсадних труб) за замок, муфту або зламаний кінець одночасно з промиванням свердловини через захоплену частину бурильної колони у випадках невеликої ваги бурильної колони, що залишилася в свердловині, коли унаслідок її провертання важко закріпити мітчик або дзвін.

Коли кінець бурильної труби, що залишилася в свердловині, в результаті зламу виявився нерівним і є подовжні тріщини, то застосовують "наскрізний" (відкритий) шліпс з відповідним патрубком або трубою для лову за першу від зламаного кінця муфту або за цілу частину труби.

Перед спуском уловлювача у свердловину треба перевірити:

• відповідність розмірів плашок і манжет розмірам елементів бурильної колони на ділянці захоплення;

• наявність пересування плашок у пазах корпусу — вверх від зусилля руки зі сторони заходу вниз під дією пружини;

• стан поверхні гумових манжет.

Рисунок 3.34 – Уловлювач з промиванням: 1 — перехідник; 2 — корпус; 3 — спіральна пружина; 4 — натискна втулка; 5 — гумова манжета; 6— плашки; 7 — центрувальний пристрій

---

Дата добавления: 2015-07-25