Гуморальні фактори загального захисту -Ig М, Іg І.

4) клітинні фактори:

• місцевого захисту - альвеолярні макрофаги;

• загального захисту - нейтрофіли, мігруючі макрофаги, лімфоцити.

Недостатність компонентів захисту може бути:

• спадковою;

• набутою;

Найбільш поширеними гострими захворюваннями органів дихальної системи:

• гострий бронхіт;

• гострі пневмонії;

• гострі деструктивні процеси (гангрена, абсцес).

Гострий бронхіт(ГБ) – може бути спричинений екзогенними та ендогенними чинниками.

А) Екзогенні:

• віруси: грип, парагрип, аденовіруси, синцитіальні віруси, герпес-вірус;

• бактерії: стрептококи, пневмококи, стафілококи, паличка Фрідлендера і інші;

• фізичні фактори: сухе, гаряче та холодне повітря; пил органічної та неорганічної природи (професійні хвороби), дим (тютюнопаління);

• хімічні фактори: пари кислот, формаліну і інші.

В) Ендогенні: - уремія;

Патогенній дії цих факторів сприяє:

- спадкова недостатність мукоциліарного апарату органів дихання, який по мірі впливу етіологічних факторів пошкоджується;

- підсилене виділення слизу келихоподібними клітинами, яке спричиняє «відторгнення» - десквамацію клітин носіїв війок. Відбувається оголення слизової оболонки, що полегшує проникнення агентів біологічних факторів(бактерій, вірусів) з наступним розповсюдженням і розвитком запалення.

Патанатомія гострого бронхіту (ГБ): слизова оболонка набухла, повнокрівна; зустрічаються крововиливи, виразки. В просвіті багато слизу і нейтрофілів. В проксимальних (крупних) бронхах розвивається ендобронхіт.

За характером запалення ендобронхіт буває:

1. Катаральний:

• серозно-катаральний

• слизовий

• гнійно-катаральний.

2. Фібринозний (уремія).

3. Геморагічний (грип, сибірка).

4. Деструктивно-виразковий.

Останній особливо важкий, при якому в процес залучається і м'язовий шар, тому його називають ендомезобронхіт (наприклад – кір).

В дистальних і особливо в термінальних ділянках бронхіального дерева (бронхіолах) гостре запалення може мати проліферативний характер (продуктивний бронхіоліт), який проявляється потовщенням стінки за рахунок інфільтрації лімфоцитами, плазмоцитами, макрофагами, а також внаслідок проліферації клітин ендотелію розвивається панбронхіт, панбронхіоліт. Якщо в процес залучаться адвентиція бронхів і перибронхіальна тканина – буде перибронхіт.

Ускладнення гострого бронхіту:

• бронхопневмонія

• перибронхіальна (інтерстиційна) пневмонія

• перехід в хронічний бронхіт.

Гостра пневмонія (ГП) – це група гострих захворювань легень, різних за етіологією патогенезом і клініко-морфологічними проявами, які характеризуються пошкодженням паренхіми, тобто респіраторних ланок.

Етіологія пов'язана з інфекцією (стрептокок, стафілокок, пневмокок, віруси, мікоплазми, гриби).

Фактори ризику:

• обструкція бронхів

• імунодефіцити

• алкоголізм

• куріння

• проф. шкідливості

• травми (рани)

• операції, післяопераційний період

• застійне повнокрів’я

• інфузія ліків

• вік (люди похилого віку, діти)

• ателектаз (постателектатична)

• аспірація (післяопераційна)

• аутоінфекція

Класифікація гострих пневмоній (ГП) – прийнята у 1995 р. в Москві на конгресі пульмонологів Росії та закордонних країн. Виділяють ГП:

1. первинні (домашні)

2. вторинні (госпітальні)

3. при порушенні імунітету

4. атипові.

Первинні – виникають вдома у практично здорових людей – переважно пневмококові.

Вторинні – гострі пневмонії, що виникають через дві доби (або більше) після госпіталізації як ускладнення серцево-судинних захворювань, пухлин, травм, операцій,

Атипові, при яких загальнотоксичні прояви домінують і маскують легеневі ушкодження.

Також пневмонії поділяються на: бронхопневмонію (вогнищева), крупозну пневмонію та інтерстиціальну пневмонію.

Бронхопневмонія - запалення легень, що виникає в зв'язку з наявністю бронхіту та бронхіоліту, завжди має вогнищевий характер, тому називається ще вогнищевою пневмонією.

Патогенез. Починається з бронхіту і бронхіоліту, потім запалення розповсюджується на паренхіму (на ацинуси). Спостерігається два шляхи розповсюдження запалення на паренхіму легень:

а) низхідний по слизовій оболонці бронха (бронхіоли);

б) контактний (ендо-, мезо-, пери-, панбронхіт)

Вогнища бронхопневмонії, набряк та повнокров’я легеневої тканини.

Патологічна анатомія. При будь-якій етіології визначається катаральний бронхіоліт з порушенням мукоциліарного апарату та розвитком обструкції за рахунок набухання епітелію і всієї слизової оболонки (набряк, повнокров’я).

Серозно-лейкоцитарний ексудат в альвеолах

Виникають умови для аспірації катарального ексудату із збудником. Вогнища запалення частіше спостерігаються в 2, 4, 6, 8, 9, 10 сегментах.

За розмірами вогнища запалення пневмонії бувають:

• альвеолярні;

• ацинозні;

• часточкові;

• сегментарні;

• полісегментарні.

Мікроскопічно. В альвеолах серозний ексудат з домішками лейкоцитів, макрофагів, альвеолоцитів. Співвідношення між ними нерівномірне.

Дата добавления: 2015-07-25