Означення

Визначення.

Наприклад:

· Велике село розляглося на двох горбах. (Марко Вовчок)

· Знайшовся слід Тарасів. (М.Гоголь)

· Не вщухав, четвертий день лютував суховій. (М.Шеремет)

· Овес у трьох кожухах, а вітру боїться. (Прислів’я)

· Брів хлопець засніженим полем.

Узгоджені означення виражаються:

· прикметниками: Землю ніч покрила зоряним крилом. (В.Сосюра)

· дієприкметниками: Кайдани куті ми порвемо. (Т.Шевченко)

· займенниками: По всій землі моїй великій весна зробила перший крок. (М.Ткач)

· числівником: Ще треті півні не співали. (Т.Шевченко)

Неузгоджені означення виражаються:

· іменниками в непрямих відмінках: 1) Голова Хоми тяжко лежала на долонях. (М.Коцюбинський)

2) Пасіка була обгороджена лісою з лози. (Марко Вовчок)

· присвійними займенниками: Його долоня лягла на голову Василькові. (О.Донченко)

· інфінітивом:

1) Бажання працювати в Лари завжди було. (Ю.Шовкопляс)

2) Я так люблю сіяти (О.Довженко)

· прислівником: Їзда верхи захоплювала хлопців.

· цілим словосполученням: Виростуть плакучі верби по три метри в діаметрі. (О.Довженко)

ПРИКЛАДКА

Визначення.

· І гірко плаче Ярославна в Путивлі - граді на валу.

Узгоджується з пояснюваним іменником у відмінку.

· Тихо плинула Воронеж – ріка. (О.Довженко)

· Територія міста Миргорода поділена річкою Хорол на дві частини.

П. частіше стоїть після пояснюваного слова, але може вживатися й перед ним.

· То дніпровський дід – рибалка, що прославив весь свій рід. (С.Олійник)

· Рибалка – дід джерельної набрав. (М.Ткач)

До загальних іменників П. часто буває власний іменник.

· Пісня широко пливе, як Дніпро – ріка. (О.Ющенко)

У поєднанні з власним іменем людини прикладкою є загальна назва.

· Чехов – письменник був невтомним трударем. (П.Панч)

П. можуть показувати різні якості означуваних предметів.

· Чим тобі, любий краю, віддячу, де слова – самоцвіти знайду? (Л.Дмитерко)

· Чеська красуня – столиця вирувала радісною повінню свята. (О.Гончар)

П. можуть указувати на національність, професію, посаду тощо.

· Коли до казарми ввійшов Ахмет – татарин, у розчинене вікно світило сонце. (П.Панч)

· Петро – тракторист їхав на Донбас.

· Ніжна дівчина – ланкова стоїть і посміхається. (Ю.Яновський)

Розділові знаки при прикладці

1. Якщо одиничні П. й означувані іменники є загальними назвами, то вони з’єднуються дефісом.

· Сплять велетні – гори під чорними буками. (І.Франко)

2. Дефіс ставиться й тоді, коли загальний іменник стоїть після власного й тісно зливається з ним у вимові й за змістом.

· Москва – ріка льоди лама. (П.Воронько)

· Заспіваймо пісню, друзі, про Тернопіль – місто. (М.Тарнавський)

Назви газет, журналів, літературних творів тощо є неузгодженими П. при загальних іменниках. Вони пишуться з великої букви й беруться в лапки.

· Наш клас провів обговорення роману «Людина і зброя».

---

Дата добавления: 2015-07-25