Позитивні форми рельєфу

Курган — ізольоване округле підвищення, розташоване на рівнині з різко вираженою підошовною лінією. Кургани мають штучне походження (насипані людиною). Відносна висота курганів не перевищує 50 м. Вони є простими замкненими формами рельєфу.

Горб — ізольоване конічне, а частіше куполоподібне підвищення з пологим схилом і слабко вираженою підошовною лінією. Вершини горбів бувають гострі, округлі і плоскі, а їх відносна висота не перевищує 200 м. Горби є простими замкненими формами рельєфу.

Пагорб — ізольоване конічне, а частіше куполоподібне підвищення з різко виявленою підошовною лінією. Схили пагорбів мають стрімкість до 25°, верхів'я зазвичай плоскі або трохи випуклі. Відносна висота пагорбів не перевищує 100 м. Пагорби є простими замкненими формами рельєфу.

Косогір — витягнуте підвищення значної довжини з пологими схилами, рівними або випуклими, і зі слабко виявленою підошовною лінією. Верхові поверхні косогорів плоскі або дещо випуклі. Відносні висоти їх не перевищують 200 м. Косогори є замкненими формами рельєфу, простими або складними.

Гряда — часто вузьке, ввігнуте підвищення зі стрімкістю схилів 20° і більше. Гряди мають плоскі або округлі верхові поверхні і різко виражені підошовні лінії. Відносні висоти їх не перевищують 200 м. Гряди є замкненими формами рельєфу, простими або складними.

Плато — підвищена рівнина, обмежена добре виявленими схилами нерідко складної форми; воно є складною, замкненою формою рельєфу. Поверхня плато буває рівною або слабко хвилястою, часто значно розчленована позитивними і негативними формами рельєфу.

Плоскогір'я — дуже складна форма рельєфу; є значною за площею нагірною рівниною, обмеженою добре виявленими схилами. Його поверхня на відміну від плато завжди має великі за площею зниження і підвищення з плоскими верховими поверхнями.

Гора — ізольоване підвищення з відносною висотою понад 200 м, часто зі стрімкими схилами різної форми та з різко виявленою підошовною лінією. Гори та їхні вершини мають різні форми. Верхів'я бувають плоскими, конічної форми, куполоподібні, пірамідальні, а також різко гостроконечні, які називають піками1 (наприклад, пік Перемоги на Тянь-Шані). Гора є замкненою формою рельєфу, простою або складною.

Гірський хребет — витягнуте, значне за довжиною підвищення з відносною висотою понад 200 м, зі стрімкими, нерідко скелястими схилами і різко виявленою водороздільною лінією. Верхову поверхню (лінію) хребта називають гребенем. Гірський хребет є складною формою рельєфу.

Невисокі гірські хребти з плоскими або слабко виявленими верховими поверхнями, іноді розчленованими денудацією на окремі платоподібні підвищення, називають гірськими кряжами (Донецький кряж).

У Сибіру і на Далекому Сході гори з конічними і куполоподібними вершинами називають сопками; у Східному Сибіру особливо виділяються високі і добре помітні здалеку гори з оголеними вершинами та стрімкими скелистими схилами, які називають гольцямщ на Алтаї вершини гір, які постійно вкриті снігом, називають білками.

Гірський ланцюг — система витягнутих в одному напрямку гірських хребтів.

Нагір'я — дуже складна форма рельєфу, що є значним підвищенням, на якому розташовані такі великі форми рельєфу, як гори, хребти тощо.

Дата добавления: 2015-07-17