ВКЛ Х1У-ХУст.

У середині Х1У ст. більшість українських земель (Східна Волинь, Київщина, Чернігово-Сіверщина, Поділля) визнало зверхність великого князя литовського і тим були звільнені від тяжкої ординської залежності. У складі нової держави - Великого князівства Литовського до 1471 року вони мали політичну автономію,оскільки литовські князі з часів Ольгерда(1362) гарантували їм “старини не рухати,а новин не уводити”. У Великому князівстві Литовському (ВКЛ), що існувало як федерація окремих земель Русі(білоруських і українських) і Литви, склалася удільна система, за якою (Волинь, Київська земля, Поділля) мали свого князя, боярську думу, фінанси, військо, аппарат управління. До того ж у ВКЛ діяло руське право “Руська правда”, руська мова (старобілоруська і староукраїнська)була державною мовою, руська знать (князі і панство) не тільки зберегли свої земельні володіння, владу на місцях, а й 50 родин князівського походження посіли вагомі місця у центральних органах влади Литви (у складі Пани-Рада) і відігравали роль її політичної еліти. В цілому вони поділяли політичні цінності аристократії ВКЛ, яка орієнтувалася на державний устрій своєї держави як модель конституційної монархії, а з початку ХУ1ст. -на шляхетську республіку.

Водночас вони представляли інтереси руської православної знаті і намагалися захистити політичну автономію своїх земель у складі ВКЛ. Зазначимо,що у 30-40 рр ХУст. вони склали опозиційний рух за автономію руських земель під егідою волинського князя Свидригайла Ольгердовича і виступали під гаслом визнаня такої автономії за “князівством Руським”(українські і східнобілоруські землі),що кваліфікується як перше свідчення державницької консолідації українства в часи середньовіччя.

Князі в українських землях Х1У-ХУ1 ст.:

Персональний склад:

Волинь (52 князівські роди)

Рюриковичі:

Дата добавления: 2015-07-16