|
Читайте также: |
| Поняття, твердження | Визначення |
| Твердість | Здатність матеріалу чинити опір зовнішній пластичній деформації, що виникає при вдавлюванні в нього більш твердого тіла – індентора. |
| Ферит | Твердий розчин вуглецю в α – залізі |
| Аустеніт | Твердий розчин вуглецю в γ – залізі |
| Цементит | Хімічна сполука заліза з вуглецем, що містить 6,67% вуглецю. |
| Перліт | Евтектоїдна механічна суміш фериту і цементиту |
| Ледебурит | Евтектична механічна суміш аустеніту і цементиту (або фериту і цементиту) |
| Сталі | Залізовуглецеві сплави, які містять до 2,14% вуглецю |
| Чавуни | Залізовуглецеві сплави, які містять від 2,14% до 6,67% вуглецю |
| Повний відпал | Нагрівання сталі до температури на 30-50 °С вище лінії GSЕ, витримка та повільне охолодження разом із піччю |
| Нормалізація | Нагрівання сталі до температури на 30-50 °С вище лінії GSЕ, витримка та охолодження на спокійному повітрі |
| Повне гартування | Нагрівання сталі до температури на 30-50 °С вище лінії GSЕ, витримка та охолодження зі швидкістю більше критичної |
| Відпуск | Нагрівання загартованої сталі до температур нижче лінії РSК, витримка та охолодження на повітрі |
| Леговані сталі | Сталі, які містять у собі крім заліза, вуглецю та постійних домішок, легуючі елементи |
| Латуні | Сплави на основі міді, в яких основним легуючим елементом є цинк |
| Бронзи | Сплави міді з оловом, алюмінієм, берилієм, свинцем, кремнієм та ін. |
| Пластмаси | Неметалеві матеріали на основі синтетичних або природніх високомолекулярних сполук |
| Поняття, твердження | Визначення |
| Виливок | Деталь або заготовка, яка виготовляється заливанням рідкого метала в ливарну форму, порожнина якої за розмірами і конфігурацією відповідає деталі |
| Ливникова система | Сума каналів, по яких рідкий метал надходить у ливарну форму |
| Вагранка | Циліндрична шахтна піч для плавлення чавуну в ливарних цехах |
| Поковка | Виріб, виготовлений куванням |
| Вільне кування | Процес деформації нагрітої заготовки між бойками молота або преса з застосуванням універсального інструмента і пристроїв |
| Обробка металу різанням | Процес відокремлення від заготовки шару металу різальними інструментами щоб виготовити деталь потрібної форми, заданих розмірів і чистоти поверхонь |
| Припуск | Шар металу, який треба видалити з заготовки під час обробки різанням |
| Точіння | Процес обробки металів різанням при якому головним рухом є обертання заготовки навколо своєї осі, а рухом подачі – поступальне переміщення інструменту відносно заготовки |
| Свердління | Процес обробки металів різанням при якому головним рухом є обертання інструмента, а рухом подачі – переміщення інструмента вздовж своєї осі |
| Фрезерування | Процес обробки металів різанням при якому головним рухом є обертання інструмента (фрези), а рухом подачі – поступальне переміщення виробу або фрези |
| Стругання | Процес обробки металів різанням при якому головним рухом є зворотно-поступальне переміщення різця в поперечно-стругальних або виробу в поздовжньо-стругальних верстатах. Рухом подачі є періодичне переміщення виробу або різця |
| Поняття, твердження | Визначення |
| Протягування | Процес обробки металів різанням, який здійснюється спеціальним різальними інструментом – протяжкою, що має на робочий частині зуби, висота яких збільшується вздовж протяжки. Головним рухом є поздовжнє переміщення інструменту, а руху подачі немає |
| Шліфування | Процес обробки металів різанням при якому головним рухом є обертання шліфувального круга, а рух подачі здебільшого складається з кількох рухів, тобто він комбінований |
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ №1
ТЕСТИ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ ДО ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ № 1
«Визначення твердості металів і сплавів»
1. Навантаження на приладі Роквелла за шкалою «А» складає, кг:
1. 100;
2. 150;
3. 60;
4. 3000.
2. Робота приладу Шору заснована на методі:
1. утиснення;
2. дряпання;
3. відскоку;
4. маятника, що коливається.
3. На приладі Бринеля використовують кульки діаметром, мм:
1. 2,5;
2. 2,5 та 5;
3. 2,5; 5 та 10;
4. 1,59; 2,5 та 10.
4. Твердість великогабаритних деталей вимірюють на приладі:
1. Бринеля;
2. ПМТ-3;
3. Польді;
4. Роквелла.
5. Робота приладу ПМТ-- 3 заснована на методі:
1. утиснення;
2. дряпання;
3. відскоку;
4. маятника, що коливається.
6. Навантаження на приладі Роквелла за шкалою «В» становить, кг:
1. 3000;
2. 150;
3. 60;
4. 100.
7. Твердість загартованих сталей визначається на приладі:
1. Бринеля;
2. Польді;
3. Роквелла;
4. ПМТ-3
8. Діаметр кульки на приладі Бринеля при товщині зразка до 3 мм складає,мм:
1. 1,59;
2. 2,5;
3. 5,0;
4. 10.
9. Коефіцієнт пропорційності «К» для сталі дорівнює:
1. 2,5;
2. 5;
3. 10;
4. 30.
10. Навантаження на приладі Роквелла за шкалою «С» становить, кг:
1. 100;
2. 150;
3. 60;
4. 3000.
11. Максимальне навантаження на приладі Бринеля складає, кг:
1. 60;
2. 120;
3. 1000;
4. 3000.
12. Діаметр кульки на приладі Бринеля вибирають в залежності від:
1. матеріалу зразка;
2. величини навантаження;
3. товщини зразка;
4. габаритів зразка.
13. Твердість окремих структурних складових вимірюють на приладі:
1. Бринеля;
2. ПМТ-3;
3. Роквелла;
4. Польді.
14. Твердість твердого інструментального сплаву визначають на приладі:
1. Бринеля;
2. ПМТ-3;
3. Роквелла;
4. Польді.
15. На якому приладі визначена твердість 350 НВ:
1. Роквелла;
2. Віккерса;
3. Польді;
4. Бринеля.
16. Індентором приладу Віккерса є:
1. алмазний конус;
2. сталева кулька;
3. алмазна піраміда;
4. сталева кулька та алмазний конус.
17. Коефіцієнт пропорційності «К» для мідних сплавів дорівнює:
1. 2,5;
2. 5;
3. 10;
4. 30.
18. На якому приладі визначена твердість 60 Н:
1. Бринеля;
2. Роквелла;
3. ПМТ-3;
4. Віккерса.
19. Коефіцієнт пропорційності «К» для алюмінієвих сплавів дорівнює:
1. 2,5;
2. 5;
3. 10;
4. 30.
20. Твердість тонких деталей вимірюють на приладі:
1. Бринеля;
2. Роквелла;
3. Віккерса.
4. Польді.
ТЕСТИ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ ДО ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ № 2
«Вивчення структур і маркування вуглецевих сталей та чавунів»
1. Сталева частина діаграми залізо-цементит містить
1. 0…4,3 % С;
2. 0…0,8 % С;
3. 0…2,14% С;
4. 0…6,67 % С.
2. Літера «Г» у кінці марки вуглецевої сталі означає, що сталь
1. автоматна;
2. високоякісна;
3. з підвищеним вмістом марганцю;
4. з підвищеним вмістом кремнію.
3. Вуглецева сталь 08
1. конструкційна звичайної якості;
2. інструментальна;
3. конструкційна якісна;
4. конструкційна якісна з підвищеним вмістом марганцю.
4. Пластинчаста форма включень графіту притаманна чавуну
1. білому;
2. ковкому;
3. сірому;
4.високоміцному.
5. Сірий чавун містить включення у вигляді
1. цементиту;
2. графіту;
3. ледебуриту;
4. перліту.
6. Чавунна частина діаграми залізо-цементит містить
1. 0…4,3 % С;
2. 0…6,67 % С;
3. 2,14…6,67 % С;
4. 0…2,14 % С.
7. Вуглецевою конструкційною сталлю звичайної якості є сталь
1. Ст.3 пс;
2. 65Г;
3. У12;
4. 15.
8. Цифри в марці чавуну СЧ35 означають
1. відносне видовження;
2. кількість вуглецю;
3. межу міцності на розтяг;
4. порядковий номер у ГОСТ.
9. Пластівчаста форма включень графіту притаманна чавуну
1. білому
2. сірому
3. ковкому
4. високоміцному
10. Літера «А» перед цифрами марки вуглецевої сталі означає, що сталь
1. високоякісна;
2. автоматна;
3. для виливків;
4. лемішна.
11. Ферит – це
1. механічна суміш вуглецю і заліза
2. хімічна сполука вуглецю і заліза
3. твердий розчин вуглецю в Feα
4. твердий розчин вуглецю в Feγ
12. Вуглецевою інструментальною якісною сталлю є сталь
1. У8А
2. 65Г
3. Ст.3 пс
4. 15
13. Цифра 6 у марці чавуну КЧ 30 – 6 це
1. відносне видовження
2. кількість вуглецю
3. межа міцності на розтяг
4. порядковий номер у ГОСТ
14. СЧ20 це чавун
1. білий
2. ковкий
3. сірий
4. високоміцний
15. Літера «Л» перед цифрами марки вуглецевої сталі означає, що сталь
1. високоякісна
2. автоматна
3. для виливків
4. лемішна
16. Аустеніт – це
1. механічна суміш вуглецю і заліза
2. хімічна сполука вуглецю і заліза
3. твердий розчин вуглецю в Feα
4. твердий розчин вуглецю в Feγ
17. По способу розкислення сталь Ст.08кп
1. кипляча
2. напівспокійна
3. спокійна
4. якісна
18. Низьковуглецевою є сталь
1. 08
2. 45
3. 60
4. У10
19. У білому чавуні вуглець знаходиться у вигляді
1. цементиту
2. фериту
3. графіту
4. аустеніту
20. Літера «Л» після цифр марки вуглецевої сталі означає, що сталь
1. високоякісна
2. автоматна
3. для виливків
4. лемішна
Тести для перевірки знань до лабораторної роботи № 3
«Гартування і відпуск сталі. Відпал і нормалізація сталі»
1. Мета термічної обробки – зміна:
1. хімічного складу;
2. розмірів деталі;
3. структури;
4. температури.
2. Крива гартування 1 відповідає на діаграмі гартуванню:
1. ізотермічному;
2. ступінчастому;
3. в одному середовищі;
4. у двох середовищах.
3. Нагрівання загартованої сталі до температури 320 – 450 0С та охолодження на повітрі - це
1. нормалізація
2. гомогенізація
3. покращення
4. середній відпуск
4. Відпуск сталі - це
1. нагрівання вище лінії GSE та охолодження на повітрі
2. нагрівання нижче лінії PSK та охолодження на повітрі
3. нагрівання вище лінії GSE та охолодження разом із піччю
4. нагрівання вище лінії GSE та охолодження із критичною
швидкістю
5. Твердість мартенситу
1. 50 HRC
2. 60 HRC
3. 40 HRC
4. 20 HRC
6. Пересичений твердий розчин вуглецю в α – залізі – це
1. перліт
2. аустеніт
3. ферит
4. мартенсит
7. Відпал сталі - це
1. нагрівання вище лінії GSE та охолодження на спокійному повітрі
2. нагрівання нижче лінії PSK та охолодження на спокійному повітрі
3. нагрівання вище лінії GSE та охолодження разом із піччю
4. нагрівання вище лінії GSE та охолодження із критичною швидкістю
8. Поліпшення сталі - це
1. гартування + низький відпуск
2. гартування + середній відпуск
3. гартування + високий відпуск
4. відпал
9. Охолодження зі швидкістю, більшою за критичну, дає структуру
1. троститу
2. бейніту
3. сорбіту
4. мартенситу
10. Нормалізація сталі - це
1. нагрівання вище лінії GSE та охолодження на спокійному повітрі
2. нагрівання нижче лінії PSK та охолодження на спокійному повітрі
3. нагрівання вище лінії GSE та охолодження разом із піччю
4. нагрівання вище лінії GSE та охолодження із критичною швидкістю
11. Твердість троститу у середньому становить
1. 50 HRC
2. 60 HRC
3. 40 HRC
4. 20 HRC
12. Нагрівання загартованої сталі до температури 450 – 650 0С та охолодження на повітрі - це
1. нормалізація
2. середній відпуск
3. низький відпуск
4. високий відпуск
13. Структура заевтектоїдної сталі після повного гартування – це:
1. мартенсит;
2. мартенсит + ферит;
3. мартенсит + аустеніт залишковий + цементит;
4. мартенсит + перліт.
14. Твердість сорбіту у середньому становить
1. 50 HRC
2. 60 HRC
3. 30 HRC
4. 40 HRC
15. Температури низького та середнього відпусків можна визначити за:
1. кольорами розжарювання;
2. кольорами мінливості;
3. кольором нагрівальної печі;
4. часом нагрівання деталей в печі
16. Крива гартування 3 відповідає на діаграмі гартуванню:
1. ізотермічному;
2. ступінчастому;
3. в одному середовищі;
4. у двох середовищах.
17. Крива гартування 4 відповідає на діаграмі гартуванню:
1. ізотермічному;
2. ступінчастому;
3. в одному середовищі;
4. у двох середовищах;
18. Крива гартування 2 відповідає на діаграмі гартуванню:
1. ізотермічному;
2. ступінчастому;
3. в одному середовищі;
4. у двох середовищах
19. Структура доевтектоїдної сталі після повного гартування – це:
1. мартенсит;
2. мартенсит + ферит;
3. мартенсит + аустеніт залишковий;
4. мартенсит + перліт.
20. Відпуск роблять:
1. перед відпалом;
2. після гартування;
3. після нормалізації;
4. перед гартуванням.
ТЕСТИ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ ДО ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ № 4
«Класифікація і маркування легованих сталей»
1. Буква «М» в марці легованої сталі означає:
1. марганець;
2. мідь;
3. молібден;
4. кремній.
2. Сталь 40ХН:
1. вуглецева;
2. низьколегована;
3. середньолегована;
4. високолегована.
3. Сталь Х12М містить вуглецю, %:
1. 0,1;
2. 1,0;
3. 1,2;
4. 12.
4. Літера «С» в марці легованої сталі означає:
1. кобальт;
2. кремній;
3. алюміній;
4. фосфор.
5. Сталь 110Г13Л містить вуглецю, %:
1. 0,1;
2. 1;
3. 1,1;
4. 11.
6. ВК8 містить:
1. 8 % вольфраму;
2. 8 % карбіду вольфраму;
3. 8 % кобальту;
4. 8 % вуглецю.
7. Низьколеговані сталі містять легуючих елементів, %:
1. до 2,5;
2. до 5,0;
3. до 10;
4. понад 10.
8. Сталь 110Г13Л:
1. неіржавіюча;
2. швидкорізальна;
3. зносостійка;
4. лемішна.
9. Основою твердого сплаву ВК8 є:
1. кобальт;
2. вольфрам;
3. карбід вольфраму;
4. залізо.
10. Сталь 30ХГСА:
1. легована конструкційна;
2. легована інструментальна;
3. з особливими властивостями;
4. швидкорізальна.
11. Сталь 9ХС містить хрому, %:
1. 0,09;
2. 0,9;
3. 1;
4. 9.
12. Основою твердого сплаву Т15К6 є:
1. кобальт;
2. карбід вольфраму;
3. карбід титану;
4. карбіди вольфраму і титану.
13. В сталі Р6М5 цифра 6 показує кількість:
1. вуглецю;
2. вольфраму;
3. молібдену;
4. ванадію.
14. Літера «А» в кінці марки легованої сталі означає, що сталь:
1. легована азотом;
2. звичайної якості;
3. високоякісна;
4. автоматна.
15. Сталь 18ХГТ:
1. вуглецева конструкційна;
2. легована конструкційна;
3. вуглецева інструментальна;
4. легована інструментальна.
16. Сплав ТТ7К12 містить:
1. 7 % кобальту;
2. 7 % карбіду титану;
3. 7 % карбіду танталу;
4. 7 % карбідів титану і танталу.
17. Літера «Л» в кінці марки сталі означає, що сталь:
1. легована;
2. лемішна;
3. високоякісна;
4. ливарна.
18. Літера «Ш» на початку легованої сталі означає, що сталь:
1. особливо високоякісна;
2. високоякісна;
3. шарикопідшипникова;
4. з особливими магнітними властивостями.
19. Сталь ШХ15СГ містить хрому, %:
1. 0,1;
2. 1;
3. 1,5;
4. 15.
20. Цифра 6 в марці Р6АМ5Ф3 означає:
1. кількість вуглецю;
2. кількість азоту;
3. кількість ванадію;
4. кількість вольфраму.
ТЕСТИ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ ДО ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ № 5
«Структури і маркування кольорових металів і сплавів»
1. АЛ2 – це
1. ливарний мідний сплав
2. бронза, що деформується
3. ливарний алюмінієвий сплав
4. деформівний алюмінієвий сплав
2. Сплав АМц – це
1. сплав алюмінію з магнієм, марганцем, міддю
2. сплав алюмінію з марганцем
3. сплав алюмінію з міддю
4. сплав алюмінію з магнієм
3. ЛН65-5 містить 65%
1. міді
2. нікелю
3. заліза
4. алюмінію
4. Сплав Д1– це
1. бронза
2. дюралюмін
3. вуглецева сталь
4. сірий чавун
5. Сплав МА1 – це
1. алюмінієвий сплав
2. сірий чавун
3. вуглецева сталь
4. магнієвий сплав
6. БрО10Ц2 – це
1. латунь, що деформується
2. бронза ливарна
3. бронза, що деформується
4. латунь ливарна
7. Бронза – це сплав міді з
1. цинком
2. оловом, алюмінієм, берилієм
3. кремнієм
4. залізом
8. Цифра «5» в марці бронзи БрКМц 5-1 –це відсоток
1. магнію
2. марганцю
3. кобальту
4. кремнію
9. Силумін – це сплав алюмінію
1. кремнієм
2. цинком
3. міддю
4. оловом
10. Проста латунь – це сплав міді з
1. алюмінієм
2. цинком
3. кремнієм
4. оловом
11. Літера «О» в марці кольорових сплавів означає
1. алюміній
2. нуль (% вміст елементу)
3. осмій
4. олово
12. До антифрикційних матеріалів належить
1. ШХ15
2. Д16
3. Б16
4. 12ХН3А
13. Цифри в марці бабіту Б83 означають кількість, %:
1. міді;
2. сурми;
3. олова;
4. свинцю.
14. ЛЖМц59-1-1 –це
1. латунь, що деформується
2. бронза ливарна
3. бронза, що деформується
4. латунь ливарна
15. АМг2 –це
1. сплав алюмінію з магнієм
2. сплав алюмінію з марганцем
3. сплав алюмінію з міддю
4. сплав алюмінію з магнієм, марганцем, міддю
ТЕСТИ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ ДО ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ № 6
«Неметалеві матеріали та їх переробка»
1. Пластмаси, що піддаються вторинній переробці, називаються
1. термопласти
2. реактопласти
3. фторопласти
4. поропласти
2. Малолеткі низькомолекулярні речовини, які вводять до складу пластмас для підвищення їхньої пластичності
1. стабілізатори
2. наповнювачі
3. каталізатори
4. пластифікатори
3. Пластмаси, що не піддаються вторинній переробці, називаються
1. термопласти
2. реактопласти
3.фторопласти
4. поропласти
4. Для поліпшення механічних властивостей та інших спеціальних властивостей та зниження собівартості у пластмаси вводять
1. стабілізатори
2. наповнювачі
3. каталізатори
4. пластифікатори
5. Неметалеві композиційні матеріали на основі природних або синтетичних високомолекулярних з’єднань називаються
1. резини
2. пластмаси
3. кераміка
4. сталь
6. До звуко-, теплоізоляційних пластмас відносяться
1. волокніти
2. поліаміди
3. пінопласти
4. оргстекла
7. Полімери з наповнювачами це
1. прості пластмаси
2. складні пластмаси
3. нейтральні пластмаси
4. термостабільні пластмаси
8. До отримання нероз’ємних з’єднань з пластмас відносяться
1. пневматична та вакуумна формовка, штампування
2. лиття під тиском, неперервне видавлювання
3. зварювання тертям, ультразвукове зварювання
4. пресування
9. У гетинаксі наповнювачами є
1. азбестова тканина
2. бавовняна тканина
3. склотканина
4. аркуші спеціального паперу
10. При пневматичному формуванні пластмаси нагрівають до
1. в’язкотекучого (рідкого) стану
2. склоподібного стану
3. високоеластичного стану
4.пароподібного стану
11. При прямому пресуванні пластмаси нагрівають до
1. в’язкотекучого (рідкого) стану
2. високоеластичного стану
3. склоподібного стану
4.пароподібного стану
12. Бавовняна тканина, просочена фенолформальдегідною смолою називається:
1. гетинакс;
2. поропласт;
3. волокніт;
4. текстоліт.
13. Органічне скла являє собою:
1. амінопласт;
2. поліакрилат;
3. полістирол.
4. фторопласт-4
ТЕСТИ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ ДО ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ № 7
«Ливарне виробництво»
1. Шахтна піч для плавлення чавуну на машинобудівному підприємстві це:
1. домна;
2. вагранка;
3. конвертер;
4. індукційна піч.
2. Внутрішня кладка та обмазка порожнини печі це:
1. футеровка;
2. колошник;
3. фурма;
4. під.
3. Вікно у вагранці, яке призначене для завантаження шихти це:
1. колоша;
2. льотка;
3. колошник;
4. горн.
4. Отвір у вагранці для випуску чавуну та шлаку називається:
1. горн;
2. фурма;
3. льотка;
4. під.
5. Основним паливом для плавлення чавуну у вагранці є:
1. мазут;
2. газ;
3. кокс;
4. дизельне паливо.
6. За режимом роботи вагранка є піччю дії:
1. безперервної;
2. періодичної;
3. циклічної.
7. Вагранка спирається на дно, яке називається:
1. опора;
2. під;
3. горн;
4. піддон.
8. Вікно у вагранці для подачі гарячого повітря це:
1. фурма;
2. льотка;
3. колошник;
4. шахта.
9. Матеріали, які завантажуються в вагранку називаються:
1. шихта;
2. шахта;
3. колоша;
4. кокс.
10. Збільшення вмісту хімічного елемента в чавуні в процесі плавлення в вагранці це:
1. угар;
2. пригар;
3. випалювання;
4. нагар.
11. Частина вагранки, де накопичується розплавлений чавун називається:
1. шахта;
2. фурма;
3. горн;
4. під.
12. Порція матеріалів, яка завантажується в вагранку це:
1. колошник;
2. шихта;
3. колоша;
4. флюси.
13. Уточнення хімічного складу чавунів за кремнієм та марганцем при плавленні чавуну в вагранці здійснюється:
1. коксом;
2. флюсами;
3. феросплавами;
4. чавунним брухтом.
14. З чавуну, який виплавляється в вагранці, отримують:
1. поковку;
2. виливок;
3. заготовку;
4. штамповку.
15. Дзеркальний чавун - це:
1. переробний чавун;
2. феросплав;
3. ливарний чавун;
4. матеріал для футеровки печі.
16. Вигоряння хімічних елементів в чавуні при його плавленні це:
1. угар;
2. пригар;
3. нагар;
4. відпал.
17. Для створення легкоплавких шлаків при плавленні чавуну в вагранку вводять:
1. флюс;
2. кокс;
3. феросплав;
4. чавунний брухт.
18. Зона вагранки між колошником та горном називається:
1. шахта;
2. шихта;
3. розпар;
4. під.
19. Основним флюсом при плавленні чавуну в вагранці є:
1. феросплав;
2. вапно;
3. вапняк;
4. чавунний брухт.
20. Сплав заліза з вуглецем, який містить 2,14…6,67 % вуглецю, це:
1. чавун;
2. сталь;
3. флюс;
4. феросплав.
Дата добавления: 2015-07-16; просмотров: 104 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Змістовий модуль 2. Обробка металів тиском. Зварювання. Обробка матеріалів різанням. | | | ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 |