Піментел

Я був щасливий у Нагуа, працюючи з молитовними групами, та Дух Святий приготував для мене велику несподіванку. Справді, дороги Божі не є нашими дорогами (Іс.55,8), однак кращі ніж ті, які ми могли б собі самі випросити чи уявити (Еф.3,20).

Отець протоігумен попросив мене терміново замінити священика, який від'їжджав у відпустку. Щиро кажучи, я трохи побоювався, залишаючи Нагуа.

Нам завжди хотілося б діяти на власний розсуд, а це дуже перешкоджає діянню Святого Духа. Життя в Дусі є повним зреченням від всього того, що є наше, навіть від того, що називаємо "нашим служінням" Богові. Ми покликані до того, щоб бути вічними мандрівниками, які живуть у нічних переносних наметах, готові завжди податися в дорогу без зворотнього квитка. Власне, тоді, коли нічого не маємо, ми здатні отримати все.

10 червня 1974 року я прибув на нове місце. Піментел – чарівне містечко, розташоване в центрі краю, оточене розкішною долиною, багатою на рис, картоплю, какао та мандарини, які ростуть завдяки чудовим водам ріки Куаби.

В містечку була тільки одна ґрунтова вулиця, якою ходили осли, коні та їздили час від часу поодинокі автомобілі, а інколи навіть автобус.

Національний прапор стиха ворушився над управою, а стрункі пальми та акації у міському саду віддавали йому честь.

Навпроти знаходилась церква св. Івана Христителя. Його ім'я навело мене на думку, що моя роль, як і кожного, хто євангелізує, полягає в приготуванні дороги Господеві. Дух привів мене в це місце, щоб я був свідком світла Воскреслого Христа.

Одразу після прибуття я пішов до пароха, який саме пакував свої валізи. Я попросив у нього тільки дозволу на заснування невеликої групки Віднови, бо без молитви не уявляв собі праці. Це прохання спантеличило його, однак він не відмовив мені, бо їхав на відпочинок, а я мав його замінити. Тому, махнувши рукою, він сказав:

– То створи групу, та тільки без харизм!

– Добре, але це не я розподіляю харизми, їх дає Дух Святий. Якщо Він захоче наділити ними людей у твоїй парохії, то що я зможу зробити?..

– Роби, що хочеш! – відповів він і поїхав.

Літо того року було дуже спекотним, і ми сприйняли це за добрий знак.

Якщо хтось не вірить, що Ісус живе і діє, хай не читає наступних рядків, бо вони видадуться йому неймовірними.

Дата добавления: 2015-07-16