Порядок здійснення правосуддя. Рішення і вироки суду

Правосуддя здійснюється судом в строго визначеному процесуальними законами порядку, який має назву судочинство.

Залежно від категорії справ розрізняють конституційне, цивільне, господарське, адміністративне, кримінальне судочинство.

Порядок конституційного судочинства визначається Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України" і Регламентом Конституційного Суду України. Конституційне судочинство ініціюється у формі конституційного уявлення або конституційного звернення (без стягнення державного мита). Підготовка справи до розгляду здійснюється суддею-доповідачем і може передбачати проведення експертиз і утворення тимчасових комісій, що включають фахівців відповідних галузей права.

Справа розглядається на пленарному засіданні Конституційного Суду за участю суб’єкта конституційного уявлення або конституційного звернення. Судове рішення (висновок) ухвалюється поіменним голосуванням шляхом опиту суддів Конституційного Суду. Воно є остаточним і не підлягає оскарженню.

Цивільне судочинство регулюється Цивільним процесуальним кодексом України. У порядку цивільного судочинства розглядаються справи про суперечки, що виникають з цивільних, сімейних, трудових правовідносин, в яких хоч би однією із сторін є громадянин (фізична особа). Воно починається з ухвалення заяви (скарги) і відкриття судом цивільної справи.

Господарське судочинство врегульоване Господарським процесуальним кодексом України. Господарський суд відкриває справи за позовними заявами:

- підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і інтересів, що охороняються законом;

- державних і інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;

- прокурорів і їх заступників, які звертаються до господарського суду на користь держави;

- Рахункової палати, яка звертається до господарського суду на користь держави.

Крім того, господарські суди розглядають справи про банкрутство.

Учасники господарської суперечки до представлення позову повинні вжити заходи щодо безпосереднього врегулювання суперечки шляхом висунення і розгляду претензій. Якщо претензія відхилена або відповідь на неї не одержана своєчасно, зацікавлена сторона може звернутися з позовом до суду.

Адміністративне судочинство регулюється Кодексом України про адміністративне судочинство. У порядку адміністративного судочинства розглядаються: суперечки фізичних і юридичних осіб з суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій або бездіяльності; суперечки з приводу ухвалення громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їх компетенції у сфері управління, зокрема делегованих повноважень, а також суперечки, які виникають з приводу висновку і виконання адміністративних договорів; суперечки щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом або процесом референдуму.

Поводження з позовом до суду у порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства передбачає в більшості випадків сплату судового збору, який є різновидом державного мита.

Розгляд справи у порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства здійснюється суддею одноособово (за винятком апеляційного або касаційного виробництва) і завершується винесенням ухвали. Рішення ухвалюється в дорадчій кімнаті, з дотриманням її таємниці, більшістю голосів (у разі колегіального розгляду справи) і оголошується публічно (за винятком рішень про усиновлення).

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з моменту його оголошення. Після закінчення цього терміну рішення набуває законної сили.

Види судових рішень залежать від виду судочинства і порядку винесення ухвали. Зокрема, у всіх видах судочинства суди виносять ухвали і визначення. Ухвали приймаються суддею одноособово, визначення - колегіально. Крім того, визначення виносяться і з процедурних питань (в цьому випадку вони можуть бути і одноособовими). Завершальним процесуальним актом в кримінальному судочинстві є вирок.

Кримінальне судочинство врегульоване Карно-процесуальним кодексом України.

Більшість кримінальних справ розглядаються в суді першої інстанції одноособово суддею. Виняток становлять справи про тяжкі злочини. Справи про злочини, за які законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на термін більше десяти років, розглядаються в суді першої інстанції колегіально, судом у складі трьох осіб, якщо підсудний заявив клопотання про такий розгляд. Як суд першої інстанції по всіх категоріях справ (окрім справ по злочинах проти основ національній безпеці України і злочинам, за здійснення яких передбачене покарання у вигляді довічного позбавлення волі) виступають районні (міські) суди.

Справи про злочини, за які законом передбачена можливість призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі, в суді першої інстанції розглядаються судом у складі двох суддів і трьох народних засідателів. Як суд першої інстанції у цих справах (а також у справах про злочини проти основ національної безпеки України) виступають апеляційні суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

Розгляд справ в апеляційному і касаційному порядку здійснюється відповідно апеляційними і касаційними суднами у складі трьох суддів.

Порядок кримінального судочинства передбачає декілька стадій виробництва у справі, кожна з яких завершується підсумковим процесуальним рішенням. Досудове виробництво розділяється на наступні стадії:

- порушення кримінальної справи. Справа може бути збуджена прокурором, слідчим, органом дізнання або суддею тільки за наявності приводів і підстав;

- дізнання. Ця стадія триває не більше десяти днів з моменту порушення справи (якщо злочин тяжкий або особливо тяжкий) або встановлення особи, яка скоїла злочин (якщо злочин не є тяжким або особливо тяжким);

- досудове слідство повинно бути закінчено протягом двох місяців з моменту порушення кримінальної справи (це правило не розповсюджується на справи, в яких не встановлена особа, що скоїла злочин. Перебіг терміну у такому разі починається з моменту встановлення особи). Термін досудового слідства у разі неможливості закінчити розслідування може бути продовжене прокурором.

Судочинство в суді першої інстанції розділяється на наступні стадії:

- попередній розгляд справи. На цій стадії суддя ухвалює рішення про призначення справи до судового розгляду, його припинення, повернення на додаткове розслідування і т. п.;

- судовий розгляд, який включає підготовчу частину судового розгляду, судове слідство, судові дебати, зокрема - останнє слово підсудного, ухвала і оголошення вироку. Вирок може бути звинувачувальним або виправдувальним, але у будь-якому випадку - мотивованим.

Апеляція на вирок суду першої інстанції може бути подана протягом п’ятнадцяти діб з моменту його винесення. Апеляції подаються до суду, який ухвалив вирок, але розглядаються вищестоящими суднами. Апеляційна інстанція має право залишити вирок без зміни, відмінити або зрадити вирок, а також ухвалити свій вирок.

Види судових рішень залежать від виду судочинства і порядку винесення ухвали. Зокрема, у всіх видах судочинства суди виносять ухвали і визначення. Ухвали приймаються суддею одноособово, визначення - колегіально. Крім того, визначення виносяться також з процедурних питань (в цьому випадку вони можуть бути і одноособово). Завершальним процесуальним актом в кримінальному судочинстві є вирок.

Дата добавления: 2015-07-16