Опозиція перший / останній

Втілює раціональне осмислення життя, якому властивий аналіз, членування простору і часу. Знаковими є перша і остання дитина у сім’ї, днів свят, тобто опозиція працює там, де є певний завершений ряд. Пов’язана з рахуванням, тобто розташуванням фактів у певній часовій послідовності.

Актуалізується у дитячих лічилках, як рудименту дорослих обрядів, можливо, жертвоприношення.

Концепт перший реалізує конкретну предметність, презентує початок чогось нового. Перший грім має цілющу силу, пробуджує землю, викликаючи ріст рослин і тварин. Перше отелення – початок приплоду у худоби. Тут спрацювує відношення перше як нове, тобто якісніше, молодше. Пор. зі віруваннями про появу нового місяця, перша людина, яка помітила молодий місяць.

Визначення першого акцентує на невідомості і непізнаності об’єкта.

У зв’язку з цим існують обряди визначення першого як кращого шляхом змагання. Першим стає найширший, найвміліший, наприклад, той, хто завершив перший жнива (пор. з соціалістичним змаганням). Вірили, що у такої людини усе буде найкраще.

В іграх парубків, у змаганнях на спритність й умілість перший серед парубків називався король й асоціювався з найкращим.

Перший усі дії буде робити найкраще. Він ватажок, який задає правильний ритм.

Таким чином визначення першого певним чином привносить у життя порядок, визначає точку відліку. Таке сталення простежується у визначенні подальшої долі, яка починає свій відлік від цієї точки нуль. Наприклад, мало значення, кого першого зустрінеш на дорозі, перші побачені весною пташки, перший побачений місяць тощо. Ритуальною дією вважалося закладування першого вінця в будинку, як спосіб засвоєння нового простору, хто перший заходить додому (полазник).

Важливу роль відіграють перші дати в календарі, особливо після весіннього і осіннього сонцестояння. З цими днями пов’язані ворожіння, перший хліб, перший почутий звук, перша ночівля на новому місці.

Поняття перший особливо ефективно працює у контексті індивідуального сприйняття, актуальне для когось конкретно. Кожне перше не є абсолютно першим і актуалізується у певному просторі і часі і по відношенню до певної особи.

Розрізняються позиції.:

1) первого встречного,

2) первого увидевшего некое событие («свидетеля»),

3) первого посетителя дома на праздники,

4) первого исполнителя некоего действия (собственно «деятеля»).

1. Перший зустрічний. Першим зустрічним може бути хто завгодно, тоді він набуває певної активності. Вони стають потенційно активними і небезпечними, що пояснює звичай їхнього задобрювання. На Поліссі на хрестинах першому зустрічному дають окраєць хліба. На Півночі Росії першого зустрічного одарювали, коли йшли поминати померлих родичів. Те ж саме робили словенці, коли ішли на хрещення. Першого зустрічного В Україні брали за кума, щоб не померла дитина. В архаїчні часи замуровували в стіну першу істоту, яка зустрічалася (будівельна жертва).

Існує легенда про Новгородський Дитинець, в основі якого було покладено дитину.

В літописах слово дитинець зустрічається з 1097 року. Ф. Ласковсбкий вважає, що дитинець – від «дівати / діти», у значенні заховати від ворогів, в тому числі дітей, дружин.

Варсію про будівельну жертву висловив М.Х, Алєшковський, у фортеці жили княжі дружинники – отроки діти (кошовий називав козаків дітьми).

На думку В.П. Яніна дитинець пов’язане зі старійшинами – дідами, які зустрічалися тут для вирішення питань. Двір у Краківській фортеці для зустрічі старійшин називали дідинець

Є версія про походження слова від Днешній град, дне- позначає всередині.

У всіх контекстах перший прирівнюється до вибраного, надісланого вище і виконує функції знаку, долі або жертви, тому прирівнюється до попередження долі.

2. Перший побачений виконує роль свідка. Перший, хто побачив новонародженого має подарувати дитині декілька монет, щоб вона не плакала або поплювати від зурочення, щоб не нашкодити немовляті.

Той, хто перший побачив зуби у дитини, отримував від батька, сорочку від матері, або сам має купити дитині сорочечку, дати грошей на ріст.

Першій жінці, яка побачили перші кроки у дитині, має провести ножем між ногами дитини, щоб остаточно звільнити її від пут.

Перший, хто побачив приступ епілепсії може допомогти дитині, коли здійснив лікувальні дії, накриє хворого чорним платком і свіши на його обличчя місцем, на яке сідають. З хорого знімали одяг і закривали його замком, після чого закопували або кидали у річку.

3. Перший відвідувач. З одного боку активно виражає свої наміри, висловлюючи побажання. З іншого – приховує у собі приховану небезпеку, оскільки складає небезпеку у зв’язку зі скритими намірами, зумовленими заздрістю, хворобою.

Коли відвідування припадало на сакральні монети – завершення прядіння, їда, отелення худоби, він має виголосити формулу вітання, яке відводить від нього підозри, що він може бути причиною зурочення.

Перший відвідувач розцінювався як знак звище, тому на головні річні свята гадали по його статі і віку. Чоловік асоціюється з удачею, інки – з невдачею, нещастям.

У Словакіїі Хорватії першим показником має бути дівчина, що вказувало на те, що птиця буде розводитися благополучно.

4. Перший, зто починає роботи. Вважається сам господар, що не є випадковим. Він починає рід і починає усе, що з цим родом пов’язано. Іноді, коли це стосувалося громадських робіт, такий господар вибирався, як правило із найуспішніших або найщасливіших господарів. Звідси звичай першої шлюбної ночі або вибирання, зто перший почне жнива чи сівбу. Жнива могла почати жінка, найшвидша у роботі. Успіх загального забезпечується успіхом часткового – жінки.

Іншим способом уникнути невдач, було скасування першого як такого. У білорусів оранку починали усі одночасно. Той, хто випередив іншого в ранці, начебто забирає частину урожаю.

Слідкували, що перше молоко, перші колоски не забрала відьма. Перший був найменше захищеним від стороннього впливу, тому обряд жнив починався із захисту першого хлібу – голим обійти поле, покачати по росі, коли цього не зробити урожай може перекочувати до відьми. У Карпатах вірили, що коли господар вперше покуштує урожай, зваривши зерна, то відьма не може його забрати (пор. з поховальними звичаями, коли усі мають попробувати ритуальну їжу).

Перший шматко на весіллі наречений кидав за себе, щоб не попасти під зурочення. Аналогічний звичай дегустації царської їжі.

5. Перші предмети. Ставали символічним, коли були випадковими, що надавало їм ознак фетишу. У словаків продавець, який переходив через перший міст, піднімав перший предмет – камінець, перо – на щастя.

Перші градини рекомендувалося розкушувати, ковтати. Вірили, що після цого не будуть боліти зуби.

6. Зустрічі з тваринами. Перше кування зозулі. У словенців при цьому цілували землю, щоб не боліли зуби, на Поліссі – трясли грішми у кишені, щоб бути багатим, скільки раз прокує, стільки років залишилося жити.

Побачити першу лелеку, яка ходить – віщує добра і вдачу, коли стоїть – до невдачі.

Поляки, коли почути першу жабу у скоромний день – до достаку молока у корови.

7. Перше як жертвоприношення. Перше жертвували Богу або тваринам. Наприклад, зерном з першого снопа годували курей або обсипали тік, щоб миші не псували скид.

Перший спечений з нового борошна хліб жертвували на церкву, спалювали, роздавали убогим, віддавали собаці.

У жертву віддавалося перший шматок ритуального пригощення. Перше збите масло роздавали убогим, перший стакан молодого вина також виливали на землю. Перший шматок з ритуального хліба залишали для пращурів і зберігали за іконами.

У зв’язку з цим перше набуває магічних властивостей, бо належить Богу.

Оберегом ставав перший шматок від цілого хліба. На Поліссі першу спечену булочку поча-точок давали корові, «щоб не спокусила ніяка відьма» або застосовували для лікування переляку диини.

Горбушку від першої спеченої хлібини опускали у криницю і давали корові, щоб зупинити зменшення молока. У Словаків господарка, виймаючи з печі хліб, відламувала від буханки шматок хліба і кидала у вогонь «за душі» (за гріхи).

Уся ситуація, пов’язана з приготуванням першого, вважалась сакральною. У Росії, хто перший підвернеться, коли виймаються млинці, вийде заміж чи жениться. Поліські дівчата ворожили зі шматком хліба, яким перший раз пригощали у чужмі домі, клали під подушку. Щоб приснився суджений. Щоб бути першою у сімї, невістка з’їдала млинець з «тещиних млинців».

У зв’язку з цим перший всіляко охороняли, втрата частини першого могли призвести до втрати усього (пор. із семантикою цноти). У болгар перший хліб помічали ямкою і не давали з дому, коли його вкрадуть, то сім’ї спіткає нещастя. Зерно з першого і останнього тока не позичали, щоб «спір не перейшов сусіду».

Особи семантика першого проявляється, коли вимірюються етапи рості і розвитку дитини.

Перший випавший зуб кидали у запічок, щою були міцні зуби.

Перше зстрижене волосся кидали у річку або спалювали на стрітенській свічці, клали за ікону – у дитини будуть красиве і здорове волосся.

Коли дитина вперше піша «розрізали путо монетою» на ніжках, ножем, ножицями, і вважали, коли цього не зробити, дитина буде погано ходити.

Першу роботу підлітка – спрядену нитку, сплетені лапті, зроблений гребінь спалювали, викидали у сміття – «сороцi на гнiздо» або затикали у хустку, який потім дарували сватам дівчини (передають уміння).

Початок процесу вливає на подальший результат у цій діяльності.

Ріст дитини ототожнюється з будівництвом будинку, який також має свої етапи росту. При закладці дому здійснювали охоронні обряди або замуровували обереги – трави, зерно, монету (пор. з будівельною жертвою). Після укладки нового вінця дарували будівельникам хустки у щілини колод клали гроші, хліб, сіль.

Збудований будинок набував статусу нового, неосвоєного простору. Вважали, що той, хто втупив першим у будинок, першим і помре. Тому спочатку входив старший у роді. Ре ший, хто помре у новому домі набував статусу Духа-охоронця чи домового.

Входячи у нове поменшання вносили обереги, які протиставляються смерті – хліб, сіль, зерно, входили у будинок по старшинству, тримаючись за нитку від клубка, яку перед цим кинули у середину (мотив утримання життя, пор. з казковим клубком про Кощія). Вносили ікони, святі речі. Нерідко першого у хату впускали кота, чорну курку, півня, що мало відкупити місце для живих. (курку як жертва, оборювання села).

На Півночі Росії вважали, що в новому домі можна ночувати лише після того, як там проспівав півень, відігнавши нечисту силу. У першу ніч не має бути непарне число (!). Перед першою ночівлею не мились і не пали у тому самому одязі, в якій були в старому домі (ілюзія похорон, нового одягу, обмивання після смерті). З цієї ж причини заборонялося підмітати будинок в перший день (пор. замітання і миття дому після виносу покійника). При огорожуванні місця під кладовище, щоб запобігти смерті тій людині, яка це робила, туди треба було кинути туди курку чи собаку

У скотарському циклі перший маркірує місце, час і дію, здійснену спочатку. При першому вигоні худоби з хліву під поріг підкладувалося предмети-обереги (серп, ніж, нитка), на роги корові прив’язувалася нитка, вбивали у ріг голку.

Отже, перші предмети, дії вважалися обереговими, амулетами, ворожильними предметами. Символізують перехід. Першим предметам приписувалися магічні властивості. Вірили. Що з першого яйця чорної курки можна вивести демона, лужичани вважали, що коли дитині дати перше яйце з молодої курки, вона швидко навчиться говорити. За допомогою такого яйця можна розпізнати відьом. Першою водою в нового колодязя лікували у дітей від крикливець і переляку, безлітні жінки, щоб завагітніти.

.У черкаських рибалок першу спійману рибу відпускали, вважали, що буде хороший улов.

Перша дитина наділялася властивостями лікувати хвороби, знімати біль у спині і грижу. Першій дитині доручали першу оранку і сівбу, першу посадку на огороді (віддавання сили).

Перший день – Новий рік, Паска, перший день тижня – найпотужніший. Заборонялися види робі пов’язані з руйнуванням – стругання, пиляння. На Поліссі не пускали до дому іновірців у перший день тижня – циган, євреїв, щоб запобігти нещастю.

.

ПЕРШИЙ – найпотужніший, тому наслідує (продовжує) спадок.

- Перша дитина народжується від молодих батьків, тому є найвитривалішою у фізичному плані. У зв’язку з цим перший має право голосу, бо може відстояти його. Семантика першого голосу більш рельєфно виглядає в межах опозиції «життя / смерть» - «голос / тиша». Крик новонародженого свідчить про народження живої дитини.

- Перша шлюбна ніч у деяких племенах належить жерцю, як втіленню божества. Першим у дію життєтворення вступає не людина, а Бог, оскільки у цих культурах людина «не створена за подобою Божою», а є лише «божим механізмом» як тварина. У християнстві цей звичай заманений першою / священною дією – хрещення / вінчання / похорон. Священик є провідником для людини на інший життєвий рівень.

- Перший день на рік називається новим, перший день у тижні – неділею.

- Першою дією нареченого – є здійснення дефлорації, чим він доводить свою першість. Коли жінка позбавляє чоловіка бути першим, порушується правильне розгортання подій, сім’я руйнується. Перша дія викликає ланцюжок наслідків, тому перша дія має бути правильною і захищеною обрядом.

- Геометричний символ першого – коло з крапкою. Позначає максимальну концентрацію, центр, точку відліку, запліднення. Аналогічними є символи на жіночих сорочках, рушниках і підзорах, які моделюють це запліднення.

Однак центр не утворює структуру, він не обмежує простір погляду, як інші числа: , ¾, ¿, ê, ì, î. Коли довго дивитись на подібну мандалу, то крапка або коло пропадає.

Дата добавления: 2015-07-16