Художній твір - перш за все текст, який представляє інтерес для дослідника. В. А. Лукін вважає: «Аналіз тексту має циклічний характер. Ми постійно переходимо від форми до змісту й назад, віддаючи на перших порах перевагу формі»[25; 132]. Спостереження над формою і її аналіз дають можливість зробити певні висновки, які перевіряються розглядом мовних засобів і образної системи тексту в її динаміці.
Форма художнього твору і мовні засоби, що використовуються автором, можуть бути співвіднесені з формою і мовними засобами інших творів. Таким чином, простежуються інтертекстуальні зв'язки між різними творами. «Досліджуючи інтертекстуальність у літературі, ми... дивимося на те, що потрапило в текст, що побачать в ньому читачі, і які асоціації ці включення можуть викликати. Вивчаючи впливу, ми вивчаємо процес створення творів, вивчаючи інтертектстуальность, ми розглядаємо сліди цих впливів»[2, 53].
Найлегше простежується інтертекстуальність у текстах пародій, до яких належать і п'єси Л. Філатова. Твори Філатова пародійні, наповнені сатирою і гумором, і так як пародійний текст базується на якомусь початковому тексті, то інтертекстуальні зв'язки в них чітко виражені. На користь вибору для дослідження пародійних текстів послужив той факт, що найважливішою умовою існування жанру літературної пародії є інтертекстуальна залежність від об'єкта пародіювання, оскільки за її першим планом завжди існує прихований другий план [10; 4-5].
У п'єсах «Попелюшка до і після» і «Ще раз про голого короля» як прецедентних текстів виступають казки французького письменника Ш. Перро, датського письменника Ж.-Х. Андерсена. У творах Л. Філатова використовується значна кількість жаргонних слів і арготизмів сучасної російської мови. Ці п'єси відрізняються тим, що в текстову тканину увійшли образні вирази сучасних вітчизняних політиків, тележурналістів, оглядачів. У п'єсах «Моцарт і Сальєрі», а також «Гамлет» як прецедентних виступають тільки імена власні. Крім того, письменник використав сюжетну канву, а також найбільш відомі ідіоматичні вирази з текстів У. Шекспіра і А. С. Пушкіна.
Вищеназвані твори Л. Філатова, згідно типології інтертекстуальних елементів і зв'язків, запропонованої Н. Фатєєвої [42], підпадають найбільше під четвертий клас даної типології. П'єси автора пародійні, а, отже, вони гіпертекстуальність.
Ступінь включеності «чужого» тексту в тексти творів Л. Філатова така: інтертекстуальні назви творів, імена персонажів, багато ідіоматичні вираження і метафори з творів - джерел, а також з інших прецедентних текстів. У творах Філатова велика ступінь жанрового та стилістичного розбіжності з текстами творів Андерсена, Перро, Шекспіра і Пушкіна, але виявляється зовнішню схожість онімів у текстах Л. Філатова і онімів в текстах класиків.
Вважаємо, що п'єси Л. Філатова досить перспективні в плані вивчення інтертекстуальних зв'язків і взаємовідносин, так як оригінальний текст спочатку вказаний самим автором і досить відомий читачам. У даному випадку визначення точності і повноти включення елементів прецедентних текстів в авторський текст, представлено досить виразно.
Інтертекстуальність творів Л. Філатова повинна досліджуватися як з лінгвістичної, так і з літературознавчої позиції, так як ці дві складові невіддільні одне від одного в тексті. У досліджувані тексти включені елементи, взяті письменником з прецедентних текстів. Подібність текстів Філатова з текстами - прецедентами виражено в деякій спільності таких категорій як сюжет, риси характерів дійових осіб. Ці риси подібності виявляються в особливостях їх лінгвістичного оформлення.
Інтертекстуальні зв'язки творів Філатова з творами класиків літератури знаходять своє відображення в цитатах і алюзіях, в метатекстуальності і гіпертекстуальності тексту. Письменник - експериментатор Л. Філатов бере прецедентний текст і «домислює» його, дописуючи те, що вважає за доцільне. Він постійно поєднує в одному тексті різні елементи, взяті з декількох прецедентних текстів. У ремарках до кожного свого твору він робить посилання на тексти - джерела. Так, у підзаголовку до п'єси «Ще раз про голого короля» зазначено: «Не така вже казка на теми Ганса Християна Андерсена та Євгена Шварца». У подзаголовочних відомостях до п'єси «Попелюшка до і після» сказано: «Жорстока казка у двох частинах з мотивів Шарля Перро».
Кожен твір Л. Філатова - це пародія на відомі твори - казки, пісні, п'єси. Автор використовує прецедентні тексти, щоб створити свої п'єси як казки зі знаком «мінус».
Дата добавления: 2015-07-16; просмотров: 63 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Типологія інтертекстуальних елементів і зв'язків | | | Інтертекстуальні елементи, зв'язки та їх функції у творах Л. Філатова |