Заочний семінар-тренінг

УКРАЇНИ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК

УКРАЇНИ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ

У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ІМЕНІ Г.С.КОСТЮКА

ОБЛАСТІ

ЗАОЧНИЙ СЕМІНАР-ТРЕНІНГ

НА ТЕМУ:

«Професіограма юриста»

Київ-Дніпропетровськ

ПЛАН ЗАОЧНОГО

СЕМІНАРУ-ТРЕНІНГУ

1. Тема семінару: «Професіограма юриста».

2. Мета проведення семінару: підвищення рівня знань працівників юридичної та кадрової служби місцевих органів виконавчої влади, територіальних (місцевих, регіональних) органів центральних органів виконавчої влади, урядових органів у системі міністерств, державних господарських об’єднань, підприємств, установ та організацій з питань психології юридичної праці (юридичної діяльності), підбору кадрів юридичної служби та створення професіограм юридичних професій.

3. Підстава проведення семінару-тренінгу: тематична програма заочних семінарів - тренінгів для юрисконсультів на 2011 рік, затверджена заступником начальника Головного управління юстиції в Дніпропетровській області 16 грудня 2011 року.

4. Цільова група: працівники місцевих органів виконавчої влади, територіальних (місцевих, регіональних) органів центральних органів виконавчої влади, урядових органів у системі міністерств, державних господарських об’єднань, підприємств, установ та організацій.

5. Інформаційне забезпечення: методичні матеріали підготовлено у межах співпраці Головного управління юстиції в Дніпропетровській області та Інституту психології імені Г.С. Костюка Національної академії педагогічних наук України.

6. Основні питання, які розглядаються у заочному семінарі-тренінгу:

1. Загальне поняття про психологію юридичної праці (юридичної діяльності).

2. Загальні питання створення професіограм.

3. Професіограма працівника юридичної служби (юрисконсульта).

Праця є невід’ємною частиною життя майже кожної дорослої людини. Її значення для життя та формування людства важко оцінити, є навіть погляди, що саме праця, як вид діяльності, були головним чинником еволюції приматів, що призвело до появи людиноподібних мавп та, згодом, кроманьйонців.

Саме з психологічного аналізу трудової діяльності людини, як зазначало у різний час багато вчених-психологів, зокрема Б.Г. Ананьєв, А.Н. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, Л.С. Виготський, має починатися вироблення методологічних основ психології, оскільки саме в трудовій діяльності знаходяться головні закономірності психологічного життя [1, 18].

Історичний розвиток людства зумовив не тільки розподіл праці, а й виникнення не пов’язаних з виробництвом матеріальних благ професій, зокрема, юридичної.

Юридична праця є спеціальним видом діяльності людини та об’єктом дослідження психології юридичної діяльності (психології юридичної праці). На думку російського вченого-психолога В.Л. Васильєва психологія юридичної праці вивчає психологічні закономірності правозастосовної діяльності та вивчає психологічні основи: професіограм юридичних професій; індивідуального стилю та майстерства; виховання професійних навиків та вмінь; підбору та розстановки кадрів; стилю та керівництва правоохоронною діяльністю; професіональних орієнтації, професійного відбору, професійного виховання та формування особистості працівників юридичних органів, професійної деформації та її попередження; організації робочого місця, робочого часу тощо [2, 200].

В той же час, за визначенням вчених Національної академії МВС України, психологія юридичної діяльності є галуззю науково-практичного знання про психологічні закономірності діяльності у сфері правозастосовчих і правоохоронних відносин, відносин у зв’язку з судочинством, та заснованих на їх пізнанні вимогах до особистості фахівця-юриста [3, 60].

Юридична професійна діяльність, як особливий вид діяльності, на сьогодні досліджена на недостатньому рівні, подолання цієї прогалини буде вельми важливим для вирішення практичних питань професійного підбору, підвищення якості та ефективності юридичної праці.

Як зазначає В.Л. Васильєв, доволі актуальним є питання розробки психологічних проблем ефективності діяльності правоохоронних органів [2, 201] та юридичних професій загалом.

В той же час, при розгляді поняття «ефективність юридичної праці» та її підвищення необхідно звернути увагу на таке:

1. Для підвищення ефективності праці головне значення має виявлення можливосте до її інтенсифікації, котрі визначаються

через психологічні закономірності різних аспектів юридичної професійної діяльності.

2. Ефективність юридичної праці, як складної, інтелектуально напруженої та багатоцільової діяльності має досліджуватись з використанням методу системного підходу та комплексного аналізу.

3. При системному підході необхідно враховувати різноманітні рівні та сфери професійної діяльності, а також індивідуальні психологічні та особистісні особливості особи юриста та їх вплив на ефективність діяльності.

4. Для дослідження ефективності та вироблення механізмів її підвищення необхідно дослідити та корегувати також зовнішні умови трудового процесу та їх роль в підвищенні ефективності праці.

Успіх в юридичній діяльності та державній службі часто не пов’язані з успіхами в академічному навчанні, при отриманні вищої освіти, оскільки при навчанні не здійснюється комплексної оцінки особистості майбутнього юриста та відповідності його особистих якостей для найбільш ефективної юридичної праці. Тому для найбільш ефективної кадрової політики необхідно якісно оцінити необхідні для роботи якості особистості на етапі прийняття на роботу, а також вживати цілеспрямованих заходів для подальшого удосконалення працівника та підвищення його кваліфікації.

Головна мета психології юридичної діяльності полягає у виявленні раціональних співвідношень між особистістю та якостями, які вимагаються від нею видом її професійної діяльності. Для цього необхідно враховувати набутки багатьох наук, зокрема, загальної та диференціальної психології, психології праці, юридичної соціології, кримінального права, цивільного права, кримінального та цивільного процесів, криміналістики тощо.

Системний підхід дозволяє визначити складові юридичної діяльності.

При цьому специфічні цілі юридичної діяльності (мету) можна розглядати як забезпечення реалізації закріплених конституцією принципів правової, соціальної держави та прав і свобод кожного громадянина, так і як мету конкретного суб’єкта такої юридичної діяльності.

Під суб’єктами розуміються особи та організації, які здійснюють таку діяльність, зокрема, співробітники правоохоронних органів, юрисконсульти державних установ, державні службовці, співробітники правозастосовчих органів, адвокати та юристи приватної практики.

Об’єктами юридичної діяльності є переважно особи, які порушують законодавство, є особами що володіють інформацією, необхідною для вирішення справи, профілактики порушень закону тощо. Таким особам притаманний характерний специфічний стан та сукупність певних індивідуальних психологічних особливостей.

Конкретні методи та засоби досягнення мети визначаються специфічною інформацією, що збирається в процесі юридичної діяльності з урахуванням її особливостей її опрацювання та закріплення.

Особливі умови діяльності створюються тими психологічними відносинами, що супроводжують її здійснення, вони визначаються поведінкою і особливостями суб’єкта та об’єкта юридичної діяльності.

Праця юриста доволі специфічна та має характерні риси, які є важливими при її дослідженні та формуванні професіограм юридичних професій зокрема.

Досить важливе значення має нормативна визначеність юридичної діяльності, тобто регулювання відносин, в яких здійснюється юридична діяльність нормами права. Так, вчиняючи юридично значимі дії юристи мають проектувати наслідки таких дій з урахуванням діючих нормативно-правових актів. При цьому необхідно зважати на сукупність різноманітних факторів та мінливість нашого законодавства.

Доволі частою є висока емоційна напруга юридичної діяльності. Часто юристи мають з конкретними життєвими обставинами клієнтів, сторін процесу тощо, для яких в межах правових відносин приймаються доленосні рішення. Важливим при цьому є психологічна витривалість та вміння виставляти “захист” від негативних емоційних станів.

Під час здійснення своєї діяльності юристи мають здійснювати постійну комунікацію з іншими учасниками процесу, клієнтами тощо, що обумовлює необхідність пристосовуватись до різних типів спілкування та особливості суб’єктів комунікації.

Велика завантаженість, необхідність постійного вдосконалення та комунікація потребують організаційних властивостей особистості юриста.

Організаційна діяльність полягає в двох аспектах:

У діяльності представників правоохоронних органів, судової влади та правозастосовчих органів характерною рисою юридичної діяльності також є публічність діяльності та владність, оскільки вони наділені владними повноваженнями до об’єктів юридичної діяльності, та у випадку правоохоронних органів навіть можуть застосовувати заходи примусу.

Як слушно зазначає В.Л. Васильєв [2, 204] для усіх юридичних професій також характерним є елемент творчості, що проявляється в усіх названих ознаках юридичної діяльності.

Творчий підхід дозволяє знаходити вихід з найскладніших юридичних проблем, при цьому вміло оперуючи нормами права та уникаючи порушення закону. Тому креативність, творчість юридичної діяльності є досить важливою та потребує вдосконалення, зокрема, шляхом вирішення нестандартних юридичних питань та ознайомлення зі спеціальною літературою.

Професіограмою є комплексний, багатосторонній опис конкретного виду професійної діяльності (роботи) на основі її психологічного дослідження з описом якостей, які мають бути притаманні співробітнику, котрий претендує на ту чи іншу посаду, обов’язки та функції.

Будь-яка професіограма має містити дві моделі:

Створення професіограми юриста є складним процесом при якому необхідно урахувати усі особливості умов роботи конкретного працівника, напруженості, галузі юридичної практики та специфіки питань, яки ним вирішуються.

Загалом при створенні професіограми можна керуватись такими принципами:

· комплексність;

· диференціація;

· типізація;

· особистісний підхід;

· типізація;

· перспективність та реальність.

При створенні професіограми враховують:

1) Комплексний аналіз професійної діяльності, що включає

А) техніко-економічну характеристику, яка розкриває інформаційний матеріал про сукупність спеціальностей, котрі належать до професії, що досліджується, а також головних вузлів (виробничих операцій). До нього також належить аналіз головних засобів праці, мета професійної діяльності тощо.

Досліджується роль професії у соціальному виробництві, її зв’язок з іншими професіями, значення для суспільного розвитку та конкретної людини, що займається такою діяльністю;

Б) характеристику процесу праці, де розкривається дослідження процесу праці на індивідуально визначеному об’єкті, секторі тощо. Дається детальний опис самої трудової діяльності, що і як має робити працівник, повне коло його посадових обов’язків та прав. Враховується режим праці в установі (організації, підприємстві тощо), завантаженість та виконання надурочних робіт тощо, можливість відряджень. Досліджуються також загальні вимоги до цього виду професійної діяльності, встановлені законодавством, зокрема Довідником кваліфікаційних характеристик професій;

В) соціально-психологічна характеристика роботи, котра включає в себе аналіз психологічного навантаження на конкретній ділянці роботи, дослідження комунікативної сторони діяльності не тільки у контексті «працівник-клієнт», а й комунікації на роботі за посадою, підпорядкованість керівникові, тощо;

Г) санітарно-гігієнічні умови праці, які досліджуються в залежності від місця роботи працівника, при цьому оцінюється рівень шуму, радіаційний фон, вплив фізико-хімічних факторів тощо.

2) Вимоги, які ставляться до працівника під якими розуміються:

► демографічна оцінка, при якій мають бути досліджені гендерні особливості: скільки чоловіків та жінок працюють на аналогічних посадах, сімейний стан працівників, вікові характеристики;

► вимоги до освіти. Загалом ці вимоги визначені для певних посад у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій, але в певних випадках необхідно перевіряти наявність вузької сфери знань у працівника з тієї чи іншої галузі права та відповідного досвіду роботи;

► доволі важливими є медико-біологічні вимоги до працівника. Так для здійснення певних видів діяльності, зокрема, правоохоронної, необхідна хороша фізична підготовка тощо. При цьому мають бути вказані і протипоказання для здоров’я даної роботи;

► психофізіологічні вимоги. Дослідження цього елементу професіограми є окремою дослідницькою роботою результати якої відображуються у психограмі.

При цьому має приділятися особлива увага до вимог, які необхідні працівникові для виконання покладених на нього професійних обов’язків. Таке дослідження здійснюється за такими етапами:

· характеристика сприйняття різних видів інформації в професійній діяльності: точність зорового та слухового сприйняття, точність тактильних та рухових відчуттів, правильне сприйняття статичних об’єктів та об’єктів у русі тощо;

· моторні дії: сила, точність, швидкість, ритм, координація, швидкість реакції тощо;

· інтелектуальна сфера: особливості уваги: (стабільність, зосередженість, обсяг уваги тощо), особливості пам’яті (короткочасна, тривала, оперативна, зорова, слухова, моторна тощо), особливості мислення — репродуктивне чи творче, образне чи словесно-логічне, практичне, творче, оперативне, самоконтроль тощо;

· емоційно-вольові якості особи, а саме вміння стримувати себе, сила волі, дратівливість, відповідальність, стриманість (психологічна та фізична), врівноваженість, зібраність, рішучість;

· ділові якості: ініціативність, енергійність, пунктуальність, дисциплінованість, комунікабельність, відповідальність, тощо;

· загальний культурний рівень та моральні якості: справедливість, чесність, чуйність тощо.

Тобто професіограма концентрує головні характеристики професійної діяльності та вимоги, які ставляться до людини, яка має її здійснювати. При цьому, при прийнятті на роботу необхідно співставити професіограму з особою кандидата на займану посаду, та дослідити його особисті якості, та вимоги що ставляться до кандидата, викладені у професіограмі.

Професіограми юридичних професій доволі різноманітні, так можна визначити професійні характеристики таких професій як юрисконсульт, слідчий, суддя, прокурор тощо. На практиці, з урахуванням різноманітності юридичної практики та особливостей роботи усі професіограми будуть різнитися певними індивідуальними ознаками, але можна спробувати зосередити увагу на головних елементах професіограми і створити типову.

Юрисконсульт — працівник юридичної служби міністерства, центрального органу виконавчої влади, підприємстві, установі, організації, покликаний вирішувати правові питання.

Відповідно до п. 4 Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 № 1040 (далі – Загальне положення), основним завданням діяльності юридичної служби є організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства, інших нормативних актів органом виконавчої влади, підприємством, їх керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов’язків, а також представлення інтересів органу виконавчої влади, підприємства в судах.

У п. 18 Загального положення закріплено, що на посаду керівника юридичної служби органу виконавчої влади, його заступника призначається особа з вищою юридичною освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста і стажем роботи за фахом на державній службі або за фахом на керівних посадах в інших сферах не менш як п’ять років.

На посаду головного спеціаліста юридичної служби органу виконавчої влади призначається особа з вищою юридичною освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста і стажем роботи за фахом на державній службі не менш як три роки або за фахом в інших сферах не менш як чотири роки (п. 19 Загального положення).

Також, слід зазначити, що згідно з п. 20 загального положення на посаду провідного спеціаліста юридичної служби органу виконавчої влади призначається особа з вищою юридичною освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста і стажем роботи за фахом не менш як два роки.

Юрисконсульт виконує функції правового забезпечення роботи юридичної служби:

● організовує та бере участь у забезпеченні реалізації державної правової політики у відповідній сфері, правильного застосування законодавства в органі виконавчої влади, на підприємстві, що належить до сфери його управління, у представленні інтересів органу виконавчої влади в судах;

● розробляє та бере участь у розробленні проектів нормативно-правових актів з питань, що належать до компетенції органу виконавчої влади;

● перевіряє відповідність законодавству і міжнародним договорам України проектів наказів та інших актів, що подаються на підпис керівника органу виконавчої влади, погоджує (візує) їх за наявності віз керівників заінтересованих структурних підрозділів;

● проводить юридичну експертизу проектів нормативно-правових актів, підготовлених структурними підрозділами органу виконавчої влади, за результатами якої готує висновки за формою, що затверджується Мін'юстом, погоджує (візує) їх за наявності віз керівників заінтересованих структурних підрозділів;

● переглядає разом із структурними підрозділами органу виконавчої влади нормативно-правові акти та інші документи з питань, що належать до його компетенції, з метою приведення їх у відповідність із законодавством;

● інформує керівника органу виконавчої влади про необхідність вжиття заходів для внесення змін до нормативно-правових актів та інших документів, визнання їх такими, що втратили чинність, або скасування;

● вносить керівникові органу виконавчої влади пропозиції щодо подання нормативно-правового акта на державну реєстрацію в порядку, визначеному Мін'юстом;

● разом із заінтересованими структурними підрозділами органу виконавчої влади узагальнює практику застосування законодавства у відповідній сфері, готує пропозиції щодо його вдосконалення, подає їх на розгляд керівника органу виконавчої влади для вирішення питання щодо підготовки проектів нормативно-правових актів та інших документів, внесення їх в установленому порядку до державного органу, уповноваженого приймати такі акти;

● розглядає проекти нормативно-правових актів та інших документів, які надійшли для погодження, з питань, що належать до компетенції органу виконавчої влади, та готує пропозиції до них;

● організовує роботу, пов'язану з укладенням договорів (контрактів), бере участь у їх підготовці та здійсненні заходів, спрямованих на виконання договірних зобов'язань, забезпеченні захисту майнових прав і законних інтересів органу виконавчої влади, а також погоджує (візує) проекти договорів за наявності погодження (візи) керівників заінтересованих структурних підрозділів;

● організовує претензійну та позовну роботу, здійснює контроль за її проведенням;

● проводить разом із заінтересованими структурними підрозділами аналіз результатів господарської діяльності органу виконавчої влади, вивчає умови і причини виникнення непродуктивних витрат, порушення договірних зобов'язань, а також стан дебіторської та кредиторської заборгованості;

● аналізує матеріали, що надійшли від правоохоронних і контролюючих органів, результати позовної роботи, а також отримані за результатами перевірок, ревізій, інвентаризацій дані статистичної звітності, що характеризують стан дотримання законності органами виконавчої влади, готує правові висновки за фактами виявлених правопорушень та бере участь в організації роботи з відшкодування збитків;

● веде облік актів законодавства і міжнародних договорів України, забезпечує підтримання їх у контрольному стані та зберігання;

● збирає інформацію про офіційне оприлюднення актів законодавства в друкованих виданнях;

● забезпечує в установленому порядку представлення інтересів органу виконавчої влади в судах та інших органах тощо.

Юрисконсульт юридичної служби підприємства, установи, організації:

1) забезпечує правильне застосування на підприємстві нормативно-правових актів та інших документів, подає керівникові пропозиції щодо вирішення правових питань, пов'язаних з діяльністю підприємства;

2) розробляє та бере участь у розробленні проектів актів та інших документів з питань діяльності підприємства;

3) проводить юридичну експертизу проектів актів та інших документів, підготовлених структурними підрозділами підприємства, погоджує (візує) їх за наявності віз керівників заінтересованих структурних підрозділів або осіб, що їх заміщують. У разі виявлення невідповідності проекту акта чи іншого документа вимогам законодавства подає заінтересованому структурному підрозділу вмотивовані пропозиції щодо приведення його у відповідність із законодавством;

4) проводить разом із структурними підрозділами підприємства роботу з перегляду згідно з її компетенцією актів та інших документів з метою приведення їх у відповідність із законодавством;

5) інформує керівника підприємства про необхідність вжиття заходів для внесення змін до актів та інших документів, визнання їх такими, що втратили чинність, або скасування;

6) організовує роботу, пов'язану з укладенням договорів (контрактів), бере участь у їх підготовці та здійсненні контролю за виконанням, дає правову оцінку проектам таких договорів (контрактів). Проекти договорів (контрактів) погоджуються (візуються) юридичною службою за наявності віз керівників заінтересованих структурних підрозділів або осіб, що їх заміщують;

7) бере участь у забезпеченні захисту майнових прав і законних інтересів підприємства в разі невиконання чи неналежного виконання договірних зобов'язань;

8) організовує претензійну та позовну роботу, проводить аналіз її результатів;

9) здійснює контроль за дотриманням структурними підрозділами встановленого на підприємстві порядку пред'явлення і розгляду претензій;

10) сприяє своєчасному вжиттю заходів до усунення порушень, зазначених у документах прокурорського реагування, судових рішеннях, відповідних документах правоохоронних і контролюючих органів;

11) подає керівникові підприємства:

→ пропозиції щодо удосконалення правового забезпечення діяльності підприємства;

→ висновки стосовно правомірності списання матеріальних цінностей, дебіторської заборгованості, непродуктивних витрат та правову оцінку фактам нестач, крадіжок, безгосподарності, випуску недоброякісної продукції, псування майна;

12) розглядає матеріали про відшкодування матеріальної шкоди за рахунок винних осіб, що готуються відповідними структурними підрозділами на основі економіко-правового аналізу даних бухгалтерського обліку і статистичної звітності, інших документів фінансово-господарської діяльності підприємства та матеріалів перевірок, проведених правоохоронними і контролюючими органами;

13) сприяє дотриманню законності у реалізації прав трудового колективу підприємства під час вирішення виробничих та соціальних питань;

14) разом із заінтересованими структурними підрозділами підприємства бере участь у підготовці заходів щодо зміцнення трудової дисципліни, забезпечення охорони праці на виробництві;

15) надає правову допомогу працівникам підприємства, які потребують соціального захисту;

16) забезпечує правильне застосування норм трудового, житлового, пенсійного та іншого законодавства, що стосуються прав і законних інтересів працівників підприємства, подає пропозиції керівникові підприємства щодо поновлення порушених прав тощо.

В процесі цієї діяльності проявляються комунікативний, соціальний, реконструктивний, засвідчувальний, організаційний та пошуковий елемент діяльності юрисконсульта.

Отже, діяльністю юрисконсульта має різносторонній характер, виконання такої кількості покладених на нього функцій вимагають психологічної витривалості, вміння швидко аналізувати ситуацію, вивчати багато нової інформації тощо.

► Леонтьев А.Н. Вступительная статья // Выготский Л.С. Собр. соч. – М. – 1982. – Т. 1. – С. 18;

► Васильев В.Л. Юридическая психология. – П.: Питер пресс. – 2008. – 654 с.;

► Юридична психологія. Альбом схем. // за ред. Л.І. Казміренко, Є.М. Моісеєва. - Київ: КНТ. – 2008. – 152 с.

Дата добавления: 2015-07-19