Класифікація систем теплопостачання.

I. Залежно від джерела теплоти системи теплопо­стачання поділяються на:

Ø централізовані;

Ø децентралізовані.

Централізовані системи поділяються на системи, які підключа­ються до котельні і ті, які підключаються до ТЕЦ.

Переваги централізованого теплопостачання:

1. Можливість використання твердого палива.

2. Можливість використання ефективних фільтрів для очищення димових газів.

3. Можливість використання сучасної автоматики.

4. Вивільнення чисельних площ від децентралізованих котелень та складів палива.

5. Поліпшення повітряних басейнів міст.

6. Вивільнення транспорту від зайвих перевезень палива.

7. Можливість комбінованого виробництва електричної та тепло­вої енергії.

Недоліки централізованого теплопостачання:

1. Необхідність спорудження теплових мереж.

2. Зайві тепловтрати в теплових мережах (приблизно 20%).

3. Випереджаюче вкладання коштів у джерела теплоти та теп­лові мережі.

1) парогенератор;

2) гостра пара;

3) турбіна, яка виробляє елек­тричну енергію;

4) конденсатор;

5) насос;

6) відбір пари з турбіни;

7) мережний підігрівач;

8) зворотний трубопровід тепло­вої мережі;

9) мережний насос;

10) пікове джерело теплоти;

11) подавальний трубопровід теплової мережі.

Рис. 1.1. Принципова схема ТЕЦ.

В парогенераторі виробляється пара, яка подається в турбіну, де виробляється електрична енергія. Насичена пара з турбіни пода­ється у відбір для нагрівання мережної води у мережних підігріва­чах. Якщо температура мережної води після підігрівача недостатня, вода підігрівається до потрібної температури в пікових котлах.

II. Залежно від теплоносія системи теплопо­стачання поділяються на:

Ø водяні;

Ø парові.

Переваги водяних систем теплопостачаня:

1. Можливість транспортування води на великі відстані.

2. Більша акумулюючи здатність води.

3. Можливість якісного регулювання.

Недоліки водяних систем:

1. Великі витоки при аваріях.

2. Додаткові затрати на електроенергію для транспортування.

Переваги парових систем:

1. Розповсюдження пари за рахунок власного тиску (не потрібно насосів).

Недоліки парових систем:

1. Складність регулювання температури на поверхні опалювальних приладів.

2. Складність збору та повернення конденсату.

3. Транспортування пари на відстані до 5 км (СНиП).

Потрібно завжди намагатись використовувати воду як теплоносій, пару використовують тільки тоді, коли цього потребує технологія.

III. Залежно від підключення системи гарячого водопостачання системи теплопостачання поділяються на:

- закриті;

- відкриті.

Рис.1.2.а. З акрита система теплопостачання.

1) подавальний трубопровід теплової мережі;

2) зворотній трубопровід теплової мережі;

3) підігрівач системи гарячого водопостачання (ГВП);

4) елеватор;

5) система опалення;

6) холодна вода з водопроводу;

7) змішувач;

10) регулятор температури.

а) Мережна вода з подавального трубопроводу частково подається в систему опалення, частково на підігрівач системи гарячого водопостачання, де нагріває водопровідну воду до температури 60º, після чого мережна вода повертається в зворотній трубопровід, де змішується з водою після системи опалення та повертається на джерело теплоти.

Регулятор температури призначений для регулювання температури водопровідної води на виході з підігрівача на рівні 60º.

Рис.1.2.б. Відкрита система теплопостачання.

1) подавальний трубопровід теплової мережі;

2)зворотній трубопровід теплової мережі;

5)система опалення;

7)система ГВП;

8)насос;

9)змішувач;

8) регулятор температури;

9) підігрівач системи опалення.

б) У відкритій системі мережна вода з подавального та зворотного трубопроводів змішується та подається в систему гарячого водопостачання з температурою 60º.

IV. Системи теплопостачання залежно від підключення системи опалення поділяються на:

Ø незалежні;

Рис.1.3. Незалежна схема підключення системи опалення.

Ø залежні (підключення системи опалення здійснюється за допомогою елеватора або насосу)

де СО – система опалення.

Рис.1.4. Залежна схема підключення системи опалення

Переваги незалежних систем:

1. Гідравлічний режим в системі опалення не залежить від тиску в тепловій мережі.

2. Підвищується надійність роботи системи опалення (зменшується вплив тиску та зменшується можливість замерзання при аварійних режимах).

Недоліки незалежних систем:

1. Більша вартість.

2. Більші експлуатаційні затрати (затрати на електроенергію).

V. Системи теплопостачання залежно від кількості трубопроводів поділяються на:

Ø однотрубні

Рис.1.5. Однотрубна водяна система теплопостачання

1) подавальний трубопровід;

2) елеватор;

3) система опалення;

4) бак акумулятор гарячої води;

5) система гарячого водопостачання;

Однотрубні водяні системи використовуються якщо середньодобова витрата води на опалення приблизно дорівнює середньодобовій витраті на гаряче водопостачання у відкритих системах гарячого водопостачання.

Ø двотрубні (рис.2);

Ø тритрубні.

Рис.1.6. Тритрубна система теплопостачання

1) подавальний трубопровід (високотемпературний);

2) подавальний трубопровід (низькотемпературний);

3) зворотний трубопровід;

4) споживач теплоти, високотемпературний;

5) споживач теплоти, низькотемпературний.

Тритрубні системи використовуються на промислових підприємствах при наявності споживачів теплоти з різними параметрами. Гідравлічний режим роботи таких систем складний та непостійний, тому частіше використовують чотиритрубні теплові мережі.

Ø чотиритрубні системи

Рис.7.а. Чотиритрубна система теплопостачання

Рис.7.б.

1) подавальний трубопровід;

2) зворотній трубопровід;

3) центральний тепловий пункт;

4) споживач теплоти (низькотемпературний);

5) споживач теплоти (високотемпературний).

Т1, Т2 – подавальний та зворотний трубопроводи системи опалення (при температурному графіку 150-70ºС або 95-70ºС).

Т3, Т4 – подавальний та циркуляційний трубопровід систем гарячого теплопостачання.

VI. Залежно від схеми приєднання споживачів системи теплопостачання поділяються на:

Ø одноступеневі – в яких у кожному будинку влаштовують індивідуальний тепловий пункт для підключення споживачів теплоти всієї будівлі або її частини.

Рис.1.8.а. Одноступенева схема підключення споживачів до теплової мережі

1) джерело теплоти;

2) теплові мережі;

3) будівлі які споживають теплоту;

4) відгалуження;

5) індивідуальний тепловий пункт (ІТП).

В індивідуальному тепловому пункті (ІТП) встановлюють пристрої для обліку теплоти, контролю параметрів теплоносія, а також пристроїв для підключення систем опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та технологічних споживачів.

Ø двоступеневі системи – в яких підключення споживачів здійснюється через центральні теплові пункти до яких підключають від двох до двадцяти будівель.

Рис.1.8.б. Двоступенева схема підключення споживачів до теплової мережі

6) джерело теплоти;

7) теплові мережі;

8) будівлі які споживають теплоту;

9) відгалуження;

10) індивідуальний тепловий пункт (ІТП);

11) центральний тепловий пункт (ЦТП).

Переваги двоступеневої схеми теплопостачання:

1. Менша вартість.

2. Нескладний гідравлічний режим внаслідок меншої кількості відгалужень від магістральної теплової мережі.

Недоліки двоступеневої схеми теплопостачання:

1. Необхідність спорудження ЦТП.

2. Зростання тепловтрат внаслідок використання чотирьохтрубної теплової мережі від ЦТП до споживачів.

VII. Парові системи теплопостачання поділяються на:

Ø системи з поверненням конденсату;

Ø системи без повернення конденсату;

Ø системи із закритими та відкритими баками збору конденсату.

Споживачі теплоти

Рис.2.1. Класифікація споживачів теплоти.

За розрахункові теплові навантаження приймають максимальні теплові навантаження для кожного споживача теплоти. Теплові навантаження визначають за відповідними проектами систем опалення, вентиляції, ГВП та на технологію.

---

Дата добавления: 2015-07-16