Польська Республіка в 1918-1939pp.

польсько-словацькому пограниччі. На початку листопада 1938 р. у Відні німецько-італійський арбітраж передав частину теренів Словаччини і Закарпатської Русі Угорщині. Водночас у Хусті було проголошено Карпатську Україну, яка повинна була стати основою Української держави під егідою Німеччини. Однак незабаром плани Гітлера змінилися, і він дав згоду на окупацію Карпатської України Угорщиною. Правителі Польщі сприйняли цей факт із задоволенням.

У березні 1939 р. Німеччина порушила Мюнхенську угоду й окупувала Чехію та Моравію, перетворивши їх на протекторат Богемію. Одночасно була проголошена незалежна Словаччина, що підпорядковувалася Німеччині. Ці дії опритомнили керівників Франції та Великобританії, змусивши вжити негайних кроків для протидії агресії. 21 березня 1939 р. міністр Ріббентроп ще раз поставив перед польським послом Ліпським німецькі вимоги. Польща відповіла відмовою, що було рівнозначним підготовці до війни. З цього часу польські керівники почали докладати гарячкових зусиль для зміцнення оборони на заході і пошуку союзників. Великобританія взяла на себе ініціативу створення на сході континенту союзу, який би протистояв Гітлеру і включав Польщу та СРСР. Польський міністр закордонних справ Ю. Бек не бажав зв'язувати Польщу багатосторонніми союзами, тому 6 квітня в Лондоні було підписано польсько-британський договір про гарантії взаємної допомоги на випадок агресії проти однієї з країн з боку Німеччини. Через тиждень до договору приєдналася Франція. Гарантійний договір переконав Гітлера у невдачі задуму перетягнути Польщу на свій бік, і він дав розпорядження готувати план нападу на неї ("Білий план"). 28 квітня Гітлер виступив з істеричною промовою у рейхстазі, назвавши Польщу "підпалювачем війни" і денонсував польсько-німецьку декларацію 1934 р. У відповідь Ю. Бек 5 травня зробив доповідь на засіданні сейму, в якій відкинув німецькі звинувачення, дезавуалював німецькі спроби підпорядкувати Польщу. 23 травня на нараді вищих німецьких військових чинів Гітлер повідомив про рішення завдати збройний удар по Польщі у найближчий період, пояснивши, що йдеться не про Ґданськ, а "розширення життєвого простору на сході і забезпечення продовольства".

Агресія проти Польщі. Від початку війни Гітлера могла втримати лише потужна коаліція держав з участю СРСР. Навесні 1939 р. розпочались англо-франко-радянські переговори. Радянський диктатор Й. Сталін, усвідомлюючи значущість позиції СРСР у майбутньому європейському конфлікті, вирішив затіяти свою дипломатичну гру, щоб перехитрити як західні країни, так і Гітлера, й у підсумку встановити власний контроль на континенті. Дипломати СРСР провадили переговори на два фронти - з Англією та Францією, а також таємні - з Німеччиною. У травні-червні Й. Сталін дійшов висновку, що західні країни не погодяться з розширенням впливу СРСР: він вирішив піти на тимчасове зближення з Німеччиною, щоб скерувати погляди фюрера на Захід, а на заключному етапі війни Німеччини з Францією та Англією втрутитися в конфлікт й продиктувати Європі свої умови. На англо-франко-радянських переговорах радянські дипломати намагалися добитися згоди західної сторони на пропуск радянських військ через територію Польщі. Однак цьому категорично противилося польське керівництво, посилаючися на неминуче встановлення в країні більшовицького контролю.

У серпні 1939 р. радянський диктатор дав наказ припинити переговори з Англією й Францією, і 23 серпня СРСР підписав Договір про ненапад з Німеччиною, який отримав назву "пакт Ріббентропа-Молотова". Сам договір підтвердив відмову обох сторін від участі у воєнних діях одна проти одної. Ціна угоди містилася в таємному додатковому протоколі, долученому до договору. У ньому йшлося про розподіл сфер впливу між двома державами, за яким усі терени на схід від Балтійського моря, Вісли і до Чорного моря переходили під контроль СРСР, на захід - до Німеччини. Фактичний поділ

Дата добавления: 2015-11-30