Головуючий в процесі оголосив дату виголошення вироку – 14 лютого

М.Шелест: -Нам в стране важен каждый человек. Важно, чтобы в этой стране каждый человек чувствовал себя в безопасности.

Сыховский районный суд г. Львова, который находится по адресу: м. Львів, вул. Чоловського, буд. № 2, тел. [phone]

ты "за" или "против" судебного и прокурорского произвола в своей стране?

Высказать свое мнение можно сюда: председатель суда - Лєсной Сергій Євгенович, тел: [phone], email: [e-mail] или почтовый адрес: 79018, м. Львів, вул. Чоловського, буд. № 2, Сыховский районный суд г. Львова, председателю суда.

судьи Сыховского районного суда г. Львова Дулебко Н.И. (каб. № 413, тел: [phone]) внесли данные в расписание судебных заседаний про время и дату, когда состоится рассмотрение дела про Обвинение Слюсарчука А.Т.

Так же обращаю внимание тех, кто будет производить видео и фото съемку в зале судебного заседания, для этого необходимо сегодня-завтра в электронном виде на адрес: [e-mail] подать на имя судьи (указать номер дела по которому вы идете, наименование суда) ходатайство о том, что вы, ФИО, адрес проживания, контактный телефон, как свободный слушатель со стороны Слюсарчука А.Т. просите о разрешении осуществлять фото и видеосъемку, о том, что в особом освещении электроприборами зала судебного заседания и в дополнительных источниках электроснабжения не нуждаетесь, дата, ФИО.

Для осуществления диктофонных записей, разрешений не требуется.

***

«По жодному з епізодів експерти не розглядали якість самої операції, вони просто не мали такої фізичної можливості. Вони не утруднювали себе навіть консультаціями з лікарями, які входили у операційні бригади в цих операціях. Вони просто переглядали історії хвороб. А чи може бути таким чином встановлений причинно-наслідковий зв’язок між оперативним втручанням і смертю пацієнта? Зрозуміло, що ні. Він і не є встановленим по жодному з епізодів! Бо ці світочі вітчизняної нейрохірургії середнім віком у 90 років, наполягали, що у більшості випадків операції були не доцільними. Чому? Вони вважають, що пацієнт сам би одужав? Сталося б диво? Марсіани спустилися б у лікарню і спасли б людину покладанням щупальців на рану? Ні. Шановні експерти дали зрозуміти, що операція не була потрібна, бо людина була приречена.

Отже, я, на їхню думку, підтримувану обвинуваченням, винний в тому, що робив безнадійні спроби порятунку. Звертаю вашу увагу саме на цей момент: вони, ці світочі, хірурги, академіки, які давали клятву Гіпократа, визнали, що, будучи на моєму місці, залишили б людину вмирати. Так зручно жити, панове. Так гарантується безпека. Не оперував – не відповідаєш. Я не міг так вчинити. Дійсно, у ряді випадків від хворих відмовлялись місцеві лікарі. Я – брався. Бо якщо є сота, навіть тисячна, навіть примарна доля надії на спасіння, треба її використати, – в цьому велика місія і моральний обов’язок будь-якого лікаря. Мене цього вчили, у мене були хороші вчителі. Тепер мене за це судять. За те, що брався за безнадійних.

Ці операції тут, у суді, були названі «операціями відчаю». Смертність при таких випадках є дуже високою. Цей показник високий у нейрохірургії взагалі. Експерти настільки цинічні, що звинувачують мене саме в цьому. Це – дикість, панове… Хоча і вона має своє пояснення.

Справа в тому, на моє глибоке переконання, що на позицію експертів певною мірою вплинуло слідство. Бо якщо хтось не знає, скажу, якими словами починаються експертні висновки. А отак: «Не маючи фахової медичної освіти, знань, навичок, псевдолікар Слюсарчук…» і так далі. Тобто мірилом для оцінок експертів була заздалегідь сформована у них думка про відсутність в мене освіти, а не намагання безпристрасно проаналізувати якість лікування хоча б на основі тих матеріалів, які їм надали. Це така собі маленька підступність слідства, адже відсутність освіти – ще не доведений факт. Цікаво, якщо б дали цим людям історії хвороб для оцінки, не кажучи прізвище хірурга, то якими були б результати експертиз? Якщо б вони думали, що аналізують дії фахового лікаря? Представника обвинувачення цікавить це питання? Ні. Як і у випадку з освітою, пан прокурор дуже прихильний до всього, що працює на основну версію створення всеукраїнської Чупакабри і «не помічає» нічого, що розбиває цілісність його доказової бази.

Доказом цьому є повне ігнорування стороною обвинувачення свідків захисту. А саме хірургів, які виступали тут, у суді, підтверджуючи мій фах. Так, скажімо, кандидат наук, провідний нейрохірург Київської лікарні швидкої допомоги Ісаєнко чітко казав суду, що оперував разом зі мною і переконаний, що я маю знання і досвід високого рівня (що, доречі, без відповідної освіти здобути неможливо).

Чи вплинуло це на позицію обвинувачення? До честі пана прокурора зазначу – звинувачення під тиском цих свідчень він таки вимушений був пом’якши-ти. Залишившись при цьому на достатньо жорстких позиціях, вважаючи мене небезпечним ворогом суспільства. І хоча для мене зміна звинувачення мало чим корисна, я радий, що цей момент справи виявився в чомусь повчальним для пана прокурора. Газета «Експрес» звинуватила його у всіх смертних гріхах, натякнувши навіть, що він взяв у мене гроші. Присягаюсь – я пану Прокопову грошей не давав. Навіть не пропонував. Бо не поможе. Не тому, що він чесний (хоча він, я переконаний, дуже чесна людина), а тому що від нього нічого не залежить, він людина невільна – від нього вимагають вироку, на який він сум-лінно працює. От і все. Хоча приємно, що ми з прокурором стали об’єктами наклепу з боку однієї газети, опинились, так би мовити, друзями по нещастю. І пан прокурор тепер знає ціну «правді» Експреса. І щодо мене, і щодо себе. Шкода, зробити нічого не може…

Закінчуючи тему так званих експертиз, зверну увагу на ще один немаловажний аспект. Їх, ці експертизи, не можна вважати незалежними не тільки тому, що експерти були заздалегідь поінформовані, що людина, дії якої оцінюються, на переконання слідства, не має освіти. А і тому, що сам склад експертів вик-ликає питання. Я ні в якому разі не маю на меті піддати сумніву професійність цих людей, хоча ще раз акцентую на тому, що всі вони – особи досить поваж-ного віку, у більшості своїй давно вже не практикують як хірурги, і, на моє переконання, деякою мірою відстали від передових напрацювань в нейрохірург-гічній науці, зокрема у частині застосування деяких лікарських засобів. Справа не в тому. Не відкрию таємницю, якщо скажу, що безпристрасність експертів є під великим питанням в силу відношення до моєї персони з боку нейрохірургічної еліти України. А як же – молодий, успішний, розпіарений. Вискочка, якого, бачте, приймає сам президент, якому обіцяють створення цілого наукового інституту. Заздрість для такої консервативної групи, якою є лікарі-нау-ковці, не є чимось дивним. Вона притаманна не тільки лікарському середовищу, гадаю, це ні для кого не є новиною. Доведу це простим прикладом. У групу експертів, які зазначили мій низький фаховий рівень і те що я начебто не володію знаннями, входив належно шанований мною професор Педаченко.За кілька років до цього він поставив свій підпис під рішенням про присвоєння мені – Слюсарчуку Андрію Тихоновичу – вищої категорії лікаря-нейрохірурга, належ-но визнавши таким чином мій високий фах. Я хочу запитати: коли він брехав – тоді чи зараз? Ви не думали про це, пане прокуроре? Ви вважаєте цю людину незалежним експертом? З урахуванням того, що син професора Педаченка створив у Вікіпедії сторінку, де почав поливати мене брудом ще задовго до арешту…

Отже, логічним було б довірити проведення експертиз дійсно незаангажованим людям, про це просили адвокати у процесі, але обвинувачення зробило все, аби запобігти такому крокові. І нажаль, суд підтримав цю позицію.»

http://www.pic.com.ua/ostannje-slovo-doktora-pi-sprava-je-potuzhnym-masshtabnym-fabrykatom-sbu-i-fsb.html/comment-page-1#comment-10941

=====

Гіпноз-шоу

http://www.youtube.com/watch?v=Q2m1msERvD8

=====

Олег Цмокалов:

Дата добавления: 2015-12-01