Рекомендації майбутньому вчителю щодо педагогічного спілкування

1. Розвивати й удосконалювати в собі прагнення діяти ціле­спрямовано й методично.

2. Ніколи не відкладати неприємну справу, яку належить влад­нати.

3. Починати бесіду з тими, хто навчається, з тих питань, щодо яких легше можна дійти згоди.

4. Ваші накази бажано оформити у вигляді запитань до учнів.

5. Ніколи не критикувати без потреби: критика — засіб, а не мета.

6. Необхідно навчитися контролювати педагогічну ситуацію, що виникає в класі, й за потреби різко втручатися й змінювати її.

7. Засвоїти спокійну манеру триматися. Ніколи явно не вияв­ляти подиву та роздратування.

8. Намагатися бути самостійним у судженнях і висновках.

9. Не зловживати владою, яка належить вам як учителю.

10. Складаючи план бесіди, продумати її цілі, можливі неспо­діванки, непередбачені реакції учнів, бажані та небажані на­слідки, провокувати тих, хто навчається, на емоційні реакції.

11. Бути елегантним, привітним з учнями, акуратним, ввіч­ливим, доброзичливим, коректним.

12. Демонструвати непідробний інтерес до проблем тих, хто навчається.

13. Навчитися переконувати, а не наказувати; вирощувати, але не будувати.

14. Обов'язково запам'ятовувати імена учнів.

15. Завжди підтримувати у тих, хто навчається, позитивну ус­тановку.

16. Бути готовим до несподіванок, не піддаватися першій реак­ції.

17. Вміти ставити себе на місце того, хто навчається, нама­гатися побачити проблему його очима.

18. Розвинути в собі вміння пропонувати довірчу, теплу, мир­ну, інтимну атмосферу бесіди в педагогічному процесі.

РОЗДІЛ З

19. Не поспішати з прийняттям рішень, особливо щодо пока­рань, але прийняті рішення доводити до логічного завершення.

20. Об'єктом вашої критики може бути тільки погано виконане завдання, але ні в якому разі не особистість учня.

21. Якщо хтось вас хвалить, то це або марнослів'я, або навмис­ність.

Якщо проаналізувати зроблені нами рекомендації, неважко помітити, шо переважна частина з них спрямована на подолання найчастіше повторюваної вчительської помилки. Вона вкорінена у невмінні педагога професійно (на відміну від побутової форми) спілкуватися, де найважливішими є певні функції: повідомлен­ня інформації; стосунки "учитель — учень"; пізнання особистос­ті; встановлення міжособистісних контактів; взаємодія. Цими проблемами достатньо широко й глибоко займалися психоло­ги Б.Г.Ананьев, Г.МАндреева, О.О.Бодальов, В.А.Кан-Калік, М.Д.Никандров та інші. На жаль, переважна кількість учителів, а надто вчителів-початківців, як правило, займаються виконан­ням тільки першої функції, тобто повідомленням інформації, не здійснюючи при цьому цілісного акту професійного спілкування, в результаті зводячи першу функцію до нуля.

Таким чином, спілкування — це "інформаційний механізм взаємодії соціальних суб'єктів (Індивід, група, клас тощо), за допомоги якого на підставі властивості соціального відображення відбувається співорганізація їхньої життєдіяльності й розвитку в усіх сферах діяльності та суспільних відносин"¹.

Дата добавления: 2015-12-01