|
Читайте также: |
6. Чисті інвестиції тотожні приросту капітал (І = DK).
Отже, економічне зростання визначається часткою заощаджень у продукті (через яку оцінюється загальна схильність до заощаджень), віднесеною до коефіцієнта, що показує внесок зростання капіталу у зростання продукту.
Таким чином, модель Домара-Харрода відображає зв'язок між рівнем заощаджень, інвестиціями (капіталовкладеннями) та економічним зростанням.
18. Розкрийте фізичний зміст ЧЕД.
Чистий економічний добробут (ЧЕД) — один з показників соціально-економічного розвитку країни; на відміну від ВВП чистий економічний добробут намагається врахувати всі фактори, що впливають на суспільний добробут (чисте повітря, дозвілля тощо).
ЧЕД є мірою обсягу національного виробництва, показник добробуту народу. ВНП не досить точний показник економічного добробуту, оскільки, по-перше, не враховує ряд головних елементів добробуту (наприклад, дозвілля), а по-друге, містить елементи, які безпосередньо не позначаються на індивідуальному добробуті (оборонні видатки та ін.).
Крім того, ВНП не враховує шкідливі зовнішні обставини, наприклад, забруднення навколишнього середовища тощо. ЧЕД (чистий економічний добробут) намагається врахувати всі фактори, що безпосередньо впливають на добробут людей.
Показник чистого економічного добробуту країни був введений у наукову термінологію в 70-ті роки американськими економістами У. Нордхаузом і Дж. Тобіном.
Він не є конкретним самостійним статистичним показником, а застосовується тільки як доповнення до валового внутрішнього продукту. Чистий економічний добробут країни ЧЕД відображає результати, не тільки показані в структурі ВВП, а й результати діяльності, що здійснюється в межах домашнього господарства; результати тіньової економіки; міру та спосіб використання вільного часу для підвищення освіти, виховання дітей, фізичного та духовного розвитку; негативні наслідки функціонування виробництва (стан природного навколишнього середовища) тощо.
Кількісно визначити чистий економічний добробут суспільства ЧЕД непросто. Вся складність полягає в тому, як дати грошову оцінку всім тим видам діяльності, які не мають ринкового характеру і, отже, не можуть бути оцінені в процесі вільного ринкового обміну.
ЧЕД= НД – еколог. наслідки. наук. - техн.. прогресу + поза ринкова ді-сть + тіньовий сектор економіки + підвищення якості продукції і збільшення вільного часу.
19. Модель економічного зростання Р. Солоу.
Модель Солоу (1956р.) враховує дію більшої кількості чинників, повніше відображає картину економічного зростання порівняно з моделлю Домара-Харрода. В 1987 році моделі Солоу було присуджено Нобелівську премію.
Модель Солоу показує, як заощадження, зміна чисельності населення і технологічний прогрес впливають на економічне зростання. Солоу використовує для своєї моделі економічного зростання виробничу функцію Кобба-Дугласа.
Основними рисами моделі Солоу є такі:
1. Враховано вплив трьох факторів – запасу капіталу, зростання населення та технологічного прогресу. У зв'язку з цим введено такі позначення:
Dу – приріст продукту на одного працюючого, або продуктивність праці;
Dk – приріст капіталу на одного працюючого, або капіалоозброєність праці;
L – чисельність працюючих;
п – приріст населення;
Е – ефективність технологічного процесу;
І – інвестиції;
К – капітал (основні фонди);
А – амортизація (вибуття) капіталу;
АN – норма амортизації;
S – заощадження;
S' – норма заощадження;
С – споживання.
2. Серед чинників зростання визначено ті, що мають короткотерміновий вплив (запас капіталу та зростання кількості населення) і довготерміновий (технологічний прогрес).
3. Визначальну роль відіграють заощадження, що споріднює її з моделлю Домара-Харрода.
4. Кінцевим результатом є не зростання продукту як такого (Y), а зростання продуктивності праці (Y / L = y).
5. Заощадження дорівнюють інвестиціям.
Обсяг капіталу залежить від обсягу інвестицій та вибуття капіталу (амортизації). Тобто це є чисті інвестиції, які визначають зростання капіталу.
Чим більшим є обсяг капіталу, тим більшим буде його зношування. Але в економіці завжди є стійкий рівень капіталоозброєності праці (k*), за якого досягається рівність між величиною інвестицій та амортизації (вибуття) капіталу.
Отже, стійкий рівень капіталоозброєності (k*) – це певний стан рівноваги, що, за моделлю Солоу, визначає економічну динаміку. Це означає, що з якого б рівня капіталоозброєності не починався рух економіки, вона завжди тяжіє до рівноважного (k*) стану, за якого величина капіталу, що вибуває, дорівнює капіталу, що інвестується. Якщо рівень інвестицій перевищує рівень вибуття капіталу, то в економіці нарощуються запаси капіталу. І, навпаки, якщо рівень інвестицій є меншим, ніж рівень вибуття капіталу, то це означає абсолютне зменшення запасу капіталу.
Висновок Солоу: лише за умови, що капіталоозброєність праці не досягла стійкого стану (всі значення, менші за k*), зростання капіталоозброєності може розглядатись як фактор економічного зростання. Тобто, капіталоозброєність, як фактор зростання, діє обмежено, до досягнення значення k*.
Якщо нам відома виробнича функція (формула 23), норма заощаджень (S') і норма вибуття капіталу (АN), ми можемо визначити стійкий рівень капіталозброєності. Як вже зазначалось, нарощування капіталу відбувається за умови, що інвестиції перевищують вибуття капіталу.
З моделі Солоу випливає, що норма заощаджень є ключовим параметром рівноважного економічного зростання. За інших рівних умов при зростанні норми заощаджень економіка матиме більше інвестицій, більший запас капіталу, більший рівень виробництва.
Але збільшення норми заощаджень супроводжується скороченням норми споживання. Як вирішується ця суперечність в моделі Солоу? Існує так зване, золоте правило, згідно з яким критерієм при виборі норми заощадження є максимізація добробуту суспільства, тобто споживання. "Золотому правилу” відповідає така норма заощаджень, за якої формується стійка капіталоозброєність, але з урахуванням максимуму споживання. Максимум споживання в моделі Солоу досягається лише тоді, коли приріст продукту на додаткову одиницю капіталу дорівнює вибуттю капіталу. Тобто, "золоте правило” витримується за умови, коли гранична продуктивність капіталу дорівнює амортизації.
В моделі Солоу також досліджується вплив зростання населення і кількості зайнятих на капіталоозброєність праці. Доведено, що збільшення населення діє на капіталоозброєність так само, як і зношування капіталу. Якщо інвестиції збільшують запас капіталу і капіталоозброєність праці, то зношування капіталу і зростання кількості працюючих її зменшують.
Висновок з моделі Солоу такий: якщо населення зростає з темпом п, а ефективність праці – з темпом g, то загальний обсяг виробництва збільшується під впливом приросту населення та технічного прогресу з темпом (п + g). Провідною ідеєю моделі Солоу є те, що тільки технічний прогрес може зумовити зростання рівня життя населення. Адже він забезпечує постійне зростання продуктивності та загального обсягу виробництва.
Врахування технічного прогресу вносить певні зміни у формулювання "золотого правила”: для максимізації споживання необхідно, щоб чиста гранична продуктивність капіталу (приріст продукту на додаткову одиницю капіталу без амортизації) дорівнювала темпу приросту загального обсягу виробництва (п + g).
20. Цикли ділової активності та їх особливості.
Економічний цикл (цикл ділової активності) - це послідовність піднесень і спадів економічної активності протягом кількох років, тобто це рух суспільного виробництва від одного кризового явища до іншого, який постійно повторюється.
Кожний цикл являє собою певну послідовність, яка складається з альтернативних фаз, які повторюються одна за одною. Це означає, що кожна з його попередніх фаз повинна мати здатність до відтворення наступних. У підсумку економічний цикл набуває здатності до самовідтворення. Крім цього, кожному економічному циклу притаманна регулярність його проходження.
Економіка ніколи не перебуває в стані спокою. Піднесення змінюється спадом (кризою). Обсяги ВВП, зайнятості і виробництва скорочуються. Ціни і прибутки знижуються, безробіття зростає. За спадом виникає депресія. Зрештою досягається певна критична точка, після якої починається пожвавлення. Відновлення при цьому може бути повільним або швидким. У цьому випадку рівень виробництва підвищується, а зайнятість зростає. В міру того як пожвавлення набирає сили, зростають темпи приросту цін. Після досягнення в економіці повної зайнятості, тобто повного використання виробничих ресурсів, економіка переходить до фази піднесення. Нова смуга піднесення може означати тривалий, стійкий рівень пожвавленого попиту, збільшення кількості вільних робочих місць, підвищення життєвого рівня населення або ж швидке роздування цін і зростання спекуляції, за якими настає нова криза.
Окремі економічні цикли суттєво різняться між собою за тривалістю та інтенсивністю (рис.1), проте всі вони складаються з одних і тих самих фаз.
У. К. Мітчел, учений, який глибоко вивчав економічні цикли, а також багато інших учених економістів, поділяють цикли на чотири фази: криза, депресія, пожвавлення, піднесення.
Піднесення - в економіці спостерігається повна зайнятість, і виробництво працює на повну потужність. Рівень цін має тенденцію до підвищення, а зростання ділової активності припиняється.
Криза - виробництво і зайнятість скорочуються, проте ціни не завжди мають тенденцію до зниження. Вони падають тільки в тому випадку, коли спостерігається депресія (глибокий і тривалий спад).
Депресія – найнижча точка спаду (депресії): виробництво і зайнятість досягають найнижчого рівня.
Пожвавлення - виробництво та зайнятість зростають. Рівень цін не може підвищуватись, аж поки не буде досягнуто повної зайнятості і виробництво не почне працювати на повну потужність.
Криза (спад) - головна, циклоутворююча фаза. Вона завершує один цикл і є початком наступного. Криза розпочинається із труднощів збуту продукції в гуртовій, а потім і у роздрібній торгівлі. Починається затоварювання, підприємства працюють "на склад". Виробництво скорочується, це зменшує сукупний попит на інвестиції, предмети споживання та працю. Закривається або банкрутує певна частина підприємств (у випадку глибокої і тривалої кризи), зростає безробіття, зменшуються реальні доходи. З обігу зникають вільні грошові засоби, що ускладнює розрахунки між суб'єктами економіки, різко зростає попит на кредит, стрімко збільшуються процентні ставки по кредиту капіталу. Паніка охоплює ринок цінних паперів (фондову біржу), курс акцій швидко падає.
Депресія (дно) - фаза циклу, яка проявляється у застої виробництва. На цій фазі відбувається просте відтворення (виробництво не розширюється, але й не звужується). Поступово реалізуються товарні запаси, що виникли під час кризи в умовах різкого скорочення платоспроможного попиту. Рівень безробіття, хоча й залишається високим, але протягом даної фази є стабільним.
Пожвавлення розпочинається з невеликого зростання обсягу виробництва у відповідь на зростання попиту і з помітного скорочення безробіття. Підприємці, намагаючись відновити прибутковість виробництва, починають замінювати стару техніку на нову, більш прогресивну і ефективну. Це створює умови для наступного зростання попиту - спочатку на засоби праці, а потім і на предмети споживання. Інвестиції у виробництво зростають, збільшується процентна ставка і зменшується безробіття. Нарешті, обсяг виробництва досягає попереднього рівня, зростають ціни, прибуток і заробітна плата. Економіка вступає у фазу піднесення.
Піднесення (пік) - фаза циклу, коли обсяг виробництва перевищує обсяг попереднього циклу і зростає найбільшими темпами.
Таким чином, економічний цикл є болісною реакцією ринку на порушення макроекономічних пропозицій. Тому цикл є об'єктивним механізмом встановлення макроекономічної рівноваги, хоча й пов'язаний із значними втратами.
21. Безробіття: основні визначення та вимірювання.
Серйозною макроекономічною проблемою є безробіття. Безробіття – це соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу.
Поняття «повна зайнятість» досить складне у плані визначення. На перший погляд, його можна було б трактувати в тому розумінні, що всі 100 % робочої сили мають роботу. Але певний рівень безробіття вважається нормальним і цілком виправданим.
все населення можна поділити на три категорії
1) зайняті – це ті люди, які виконують будь-яку оплачувану роботу, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк чи відпустку. До цієї категорії належать і ті, хто зайнятий неповний робочий день;
2) безробітні – ті, хто не має роботи, але активно її шукає або чекає, щоб повернутися на попереднє місце роботи. Конкретніше: людина вважається безробітною, коли вона відповідає трьом критеріям, які мають місце одночасно: «без роботи», «робить активні спроби знайти роботу», «готова відразу ж стати до роботи».
Зайняті і безробітні становлять робочу силу, або економічно активне населення в даний момент часу;
3) Особи поза робочою силою, або економічно неактивне населення — це перш за все люди у віці до 16 років, а також ті, хто перебуває в спеціалізованих установах (наприклад, психіатричних диспансерах, виправних закладах тощо); до цієї категорії належать і особи, що вибули зі складу робочої сили – дорослі, які потенційно мають можливість працювати, але не працюють і не шукають роботу (навчаються, перебувають на пенсії, надто хворі, щоб працювати, або просто не шукають роботу).
Таким чином: населення = робоча сила + особи поза робочою силою, робоча сила = зайняті + безробітні.
Рівень безробіття визначається відношенням числа безробітних до чисельності робочої сили, позначається буквою U і вимірюється у відсотках.
Рівень зайнятості визначається як частка від ділення числа зайнятих до чисельності населення у віці від 16 років і старше:
Рівень зайнятості = Зайняті / Особи у віці від 16 років і старше × 100 %
Безробіття поділяється на такі основні групи:
– абсолютне безробіття — таке, що виникає, коли робочих місць менше, ніж працездатного населення (тобто у результаті перенаселення).
– відносне безробіття виникає, коли в одному місці спостерігається надлишок робочої сили, а в іншому — її дефіцит.
Природна норма безробіття – U*=2-6%
Є такі основні види безробіття:
– фрикційне;
– структурне;
– циклічне.
Фрикційне безробіття виникає тоді, коли частина людей добровільно змінює місце роботи, частина шукає нову роботу після звільнення, частина тимчасово втратила сезонну роботу, а частина, особливо молодь, шукає роботу. Отже фрикційне безробіття стосується тієї категорії людей, які шукають роботу чи сподіваються її знайти в недалекому майбутньому.
Фрикційне безробіття вважається неминучим і певною мірою бажаним тому, що частина працівників, тимчасово втративши роботу, переходить з низькооплачуваної, малопродуктивної роботи на вище оплачувану і більш продуктивну роботу. А це призводить до підвищення доходів для працівників і більш раціонального розподілу трудових ресурсів, а отже і до більш оптимального обсягу національного продукту.
Структурне безробіття є продовженням фрикційного. Воно виникає тоді коли в результаті науково-технічного прогресу відбуваються важливі зміни в техніці, технології та організації виробництва, а отже, й у структурі попиту на робочу силу. Внаслідок цих змін попит на деякі професії зменшується, або взагалі зникає, а на інші професії, яких раніше не було, зростає. Іншими словами, структура робочих місць і професійна структура працівників не збігається. Виникає категорія працівників, у яких навички та практичний досвід застарілі й нікому не потрібні, а отже їх неможливо продати. Саме цим структурне безробіття відрізняється від фрикційного, при якому безробітні мають навички, які вони можуть продати. «Структурні» ж безробітні не можуть знайти роботу без відповідної перепідготовки, додаткового навчання і навіть зміни місця проживання.
Циклічне безробіття зумовлене спадами виробництва, коли сукупний попит на товари та послуги знижується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає. Циклічне безробіття негативно впливає на економіку. В періоди економічного спаду циклічне безробіття доповнює фрикційне і структурне, а в періоди циклічного підйому воно відсутнє.
Різниця між фактичним та природним рівнем безробіття дає показник циклічного безробіття.
Крім цього відокремлюється ще добровільне та вимушене, приховане, тривале та тимчасове безробіття.
Добровільне безробіття виникає тоді, коли працівник звільняється за власним бажанням, оскільки він незадоволений рівнем оплати праці, умовами роботи: через психологічний клімат у колективі або з інших причин усупереч бажанню адміністрації. Закономірність цього виду безробіття полягає в тому, що чим менше у працівника шансів знайти нову роботу з кращими умовами найму, тим менше в нього бажання добровільно покинути робоче місце.
Вимушене безробіття виникає тоді, коли працівник не бажає звільнитися, а адміністрація фірми скорочує персонал. Отже, лише частина безробітних може претендувати на робочі місця, а інші виявляються вимушено безробітними через перевищення пропозиції праці над попитом на неї. Такий стан ринку праці характерний, як правило, для періодів спаду в економіці, коли підприємці вимушені скорочувати розміри виробництва і чисельність персоналу через несприятливу ділову кон'юнктуру.
Приховане безробіття — це неповна зайнятість у вигляді надання робочим адміністративних відпусток, установлення неповного робочого дня.
За тривалістю розрізняють також постійне (тривале) та тимчасове безробіття. Зокрема, в США термін перебування в стані безробітного понад 15 тижнів вважається тривалим. Останній вид досить негативно впливає на загальний стан безробітного, підвищує рівень соціальної напруженості території, призводить до прояву явищ дискваліфікації та психічних розладів. Об'єктивно, що урядові інституції прагнуть знизити, насамперед рівень постійного безробіття.
22. Сутність та структура економічного циклу, їх види.
Економічний цикл - це послідовність піднесень і спадів економічної активності протягом кількох років, тобто це рух суспільного виробництва від одного кризового явища до іншого, який постійно повторюється.
Кожний цикл являє собою певну послідовність, яка складається з альтернативних фаз, які повторюються одна за одною. Це означає, що кожна з його попередніх фаз повинна мати здатність до відтворення наступних. У підсумку економічний цикл набуває здатності до самовідтворення. Крім цього, кожному економічному циклу притаманна регулярність його проходження.
Економічний цикл характеризується періодичністю зростання ат падінням ділової активності, яке проявляється у формі невідповідності попиту і пропозиції.
За тривалістю економічні цикли поділяються на 3 типи: 1. Короткі (3-4 роки), 2. Середні (7-11 р.). 3. Великі (40-60 р.)
Матеріальною основою коротких хвиль є процеси, що відбуваються у сфері грошових відносин.
Матеріальною основою середніх циклів є необхідність оновлення основного капіталу.
Матеріальною основою великих циклів є зміна базових технологій і поколінь машин.
Для характеристики стану динаміки економічної кон’юнктури використовують різні показники. Найважливіші є: ВВП, рівень зайнятості, рівень завантаженості виробничих потужностей, обсяг прибутку тощо.
Існують про циклічні, ациклічні та анти циклічні показники.
Про циклічні: мають тенденцію до зростання в період економічного піднесення, та скорочення у фазі економічного падіння (сукупний випуск, випуск по галузям н/г. прибутки, грошові агрегати, рівень цін, короткострокові ставки %).
Ациклічні – їх динаміка не пов’язана з діловим циклом (експортні поставки).
Анти циклічні – показники, які мають тенденцію до зростання у фазі економічного падіння, та скорочуються у фазі економічного піднесення(запаси готової продукції, рівень безробіття, рівень банкрутств).
23. Інфляційні явища в економіці.
Інфляція - це знецінення паперових грошей, яке проявляється як процес зростання загального рівня цін на споживчі товари і послуги.
Найважливішим показником інфляції є динаміка індексу цін.
Індекс цін – коефіціент, що показує, у скільки разів змінився загальний рівень цін за даний період.
Темп інфляції = Рn – Ро / Ро * 100%,
де Рn – індекс цін поточного (звітного) періоду, Ро – індекс цін базисного періоду
Зростання iндексу цiн визначає рiвень iнфляцiї, а зменшення його- рiвень дефляцiї. Темп iнфляцii є темпом змiни загального рiвня цiн i показує ступiнь знецiнення грошей.
Процес зменшення темпiв iнфляцiї отримав назву дезiнфляцiя.
Протилежним до iнфляцiї поняттям є дефляцiя, яка має мiсце тодi, коли загальний рiвень цiн падає. Дефляцiя траплялася вкрай рiдко в кiнцi ХХ ст. Пiдтримувана дефляцiя, коли цiни постiйно падають протягом декiлькох рокiв, як правило, асоцiюсться з перiодами глибокої депресii.
В економiчнiй науцi розрізняють такі форми інфляції: iнфляцiя попиту, iнфляцiя витрат та структурна інфляція
Інфляція попиту виникає внаслідок надмірного зростання грошових доходів населення, підприємств і держави, і зростання на цій основі сукупного попиту. Внаслідок цього покупцi конкурують за обмежену пропозицiю товарiв, що призводить до зростання цiн.
Iнфляцiя витрат, або iнфляцiя пропозицii, викликається зростанням вартості виробничих факторів, тобто зростанням витрат виробництва, завдяки підвищенню цін їх елементів.
Зростання витрат підвищує ціни товарів і послуг. Вироблений товар може стати ресурсом для виробництва інших товарів, на які накопичується хвиля зростаючих витрат. В результаті витрати у взаємопов’язаних виробництвах зростають разом із цінами товарів, що випускаються.
Інфляція витрат викликає зростання цін будь – якого із виробничих факторів – землі, капіталу чи праці. Зростаючі витрати виробництва переносяться на ціну продукції, яка оплачується споживачем. Якщо й для нього цей товар є ресурсом виробництва, то витрати зростуть і тут, що змушує підприємця компенсувати втрати підвищенням цін. Виникає своєрідний механізм передачі інфляції, яка розповсюджується у економіці як епідемія.
Структурна інфляція викликається макроекономічною міжгалузевою незбалансованістю, що веде до хронічного незадоволеного попиту на продукцію певних галузей і зумовлює зростання цін.
Поряд з формами, необхідно виділити і типи інфляції:
- відкрита інфляція, розгортається на ринках, де відбувається вільне ціноутворення. Саме відкрита інфляція здійснюється у формах інфляції попиту і інфляції витрат. Вона, хоча й деформує ринок нерівномірністю підвищення цін, але не знищує повністю ринковий механізм ціноутворення.
- затамована (прихована) інфляція розгортається інакше. Вона виникає завдяки державному регулюванню рівня цін шляхом їх блокування.
Однією з форм затамованої інфляції є приховане підвищення цін, що виявляється в погіршенні якості товару при незмінній ціні, "вимиванні" товарів дешевого асотрименту, продажі старих товарів під новою маркировкою і, відповідно, за більш високими цінами.
Iнфляцiя має рiзнi ступенi тяжкостi. Згiдно з цим економiчна наука видiляє такi три ii види: помiрна iнфляцiя, галопуюча iнфляцiя i гiперiнфляцiя.
Помiрна інфляція (до 10% на рік) у західній економічній літературі не розглядається як соціальне зло. Навпаки, вважається, що вона певною мірою „підхльостує” економіку, надає їй необхідного динамізму.
Дійсно, при зростанні цін населення більше купує, адже передбачає, що у майбутньому купівлі обійдуться ще дорожче. Це стимулює виробників збільшити пропозицію товарів і послуг і ринок швидше насичується. Варто врахувати, що при інфляції ціни зростають у різних галузях різними темпами. Стан різновигідності виробництва зберігається, що дозволяє вирівнювати економічні диспропорції і оздоровити ринкове господарство.
Галопуюча iнфляцiя вимiрюється двозначними чи тризначними числами – 20, 100 чи 200% за рiк.
Гiперiнфляцiя. Цей рiзновид iнфляцii має мiсце, коли цiни зростають на тисячу, мiльйон чи мiльярд процентiв за рiк. Аналiз виявляє декiлька харакерних рис гiперiнфляцii. Вона мас мiсце переважно пiд час вiйн чи в перiоди, що йдуть за вiйнами i революцiями. Гiперiнфляцiя сучасного перiоду характерна для країн, що здiйснювали революцiйний перехiд вiд соцiалiзму до ринкової економiки. Прикладом може бути Польща, коли цiни в ній зростали бiльш як на 1000% щороку в 1989-1990 рр.
Також інфляція може бути збалансованою і незбалансованою.
При збалансованій інфляції ціни піднімаються відносно помірно і одночасно на більшість товарів і послуг. В цьому випадку по результатах середньорічного росту цін піднімається процентна ставка державного банку і таким чином ситуація стає рівносильна стабільним цінам. У випадку незбалансованої інфляції ціни на різні товари і послуги піднімаються неодночасно і по-різному на кожний тип товару.
Головними наслiдками iнфляцiї є: перерозподiл доходiв, прихована державна конфiскацiя грошей у населення через податки, прискорена матерiалiзацiя грошей, падiння реальної процентної ставки на капiтал, падіння рівня життя народу.
24. Повна зайнятість, природне безробіття та потенційний ВВП.
Повна зайнятість – це ситуація, за якої є достатня кількість робочих місць для задоволення запитів на роботу всього працездатного населення країни. Практично, це – відсутність довготривалого безробіття, можливість надавати всім бажаючим робочі місця, які відповідають їх професійній орієнтації, освіті, досвіду.
Таке розуміння повної зайнятості характерне для ринкової економіки. З позиції планової економіки повна зайнятість сприймається як “загальна”, “поголовна” зайнятість працездатного населення.
Зворотним явищем повної зайнятості є незайнятість – наявність працездатного населення, яке з різних причин не працює. Незайнятість може носити тимчасовий або стійкий (сталий, постійний) характер.
Між зайнятістю і ВВП існує взаємозалежність, яка знаходить відображення в певних обсягах продукції, що виробляється. Повна зайнятість позитивно впливає на рівень ВВП. Якщо економіка в змозі створити достатню кількість робочих місць для всіх, хто бажає і може працювати, забезпечується досягнення потенційного можливого рівня виробництва товарів і послуг. І, навпаки, якщо вона не в змозі цього зробити, то потенційне виробництво товарів і послуг втрачається безповоротно.
Відсутність повної зайнятості заважає суспільству постійно рухатись вгору по кривій своїх потенційних можливостей. Ця втрачена продукція розглядається як відставання обсягу ВВП, тобто це – обсяг, на який фактичний ВВП менший, ніж потенційний ВВП. Останній визначається, виходячи із припущення про те, що існує природний мінімальний сталий рівень зайнятості при “нормальних” темпах економічного зростання.
Мінімальний сталий рівень зайнятості – це рівень, при якому чинники, які впливають на підвищення і пониження заробітної плати і ціни, знаходяться в рівноважному стані. Це найвищий рівень зайнятості, який відповідає потенційному ВВП. Згідно концепції мінімального сталого рівня зайнятості потенційний ВВП досягається при повному завантаженні основного капіталу.
Відсутність повної зайнятості заважає суспільству постійно рухатись вгору по кривій своїх потенційних можливостей.
У вітчизняній літературі суму фрикційного і структурного безробіття називають поки що терміном “ природне ” безробіття, що визначає його природний рівень.
Природний рівень безробіття розраховується як процентне відношення числа безробітних, які визначені структурними і фрикційними чинниками до загальної чисельності робочої сили:
Природний рівень безробіття = природне безробіття / робоча сила × 100%.
В західній літературі термін “ природний рівень безробіття ” в сучасних умовах звичайно не використовується. Замість нього вживають термін “ мінімальний сталий рівень безробіття ”. Відмову пов'язують з тим, що нічого природного в стані, описаному цим рівнем, немає.
25. Закон Оукена та втрати економіки від циклічного безробіття.
Провідному американському економісту Артуру Оукену (1928-1980) вдалося математично виразити залежність між ВВП і циклічним безробіттям - нині відому як закон Оукена: якщо фактичний рівень безробіття перевищує мінімальний сталий рівень на один відсоток, то відставання обсягу фактичного ВВП від потенційного становить 2,5%. За допомогою коефіцієнта 2,5, названого коефіцієнтом Оукена, можна обчислювати абсолютні втрати продукції, пов’язані з будь-яким рівнем безробіття.
Наприклад, якщо в даному році мінімальний сталий рівень безробіття 4%, фактичний 6%, то різниця складає 2% (6-4). Помноживши ці 2% на коефіцієнт Оукена (2,5), отримуємо відставання обсягу ВВП на 5% (2%× 2,5).
Інакше кажучи, суспільство отримало продукції на 5% менше, ніж мало отримати без циклічного безробіття. Наприклад, якщо фактичний номінальний ВВП дорівнював в даному році 45 млрд. доларів, то суспільство отримало продукції на 2,25 млрд. доларів менше (45×5%). Таким чином, якщо б не було циклічного безробіття, потенційний ВВП досягнув би 47, 25 млрд. доларів (45+2,25).
Дата добавления: 2015-12-01; просмотров: 42 | Нарушение авторских прав