Проблема свідомості. Свідоме, несвідоме, підсвідоме. Свідомість людини і психіка тварин. (Марксизм, фрейдизм, К.Юнг). Проблема ідеального.

Ідеалізм вважає свідомість активним началом матерії, наділяє її надматеріальним, надприродним характером. Фактично свідомість відривалася від людини і природи, їй приписували самостійне, незалежне субстанційне існування.

Ідеалісти обожнювали свідомість і стверджували, що свідомість може бути зрозуміла тільки з самої себе.

Згідно з дуалізмом у світі завжди існували дві самостійні субстанції - матерія і свідомість, незалежні одна від одної. Свідомість, як і матерія, є вічною, вона не виникла і не народжувалась. Відповідно відпадала й необхідність вирішення питання про її походження.

Матеріалісти XVII-XVIII ст. завжди шукали спільність, єдність між явищами свідомості і об'єктивним світом. Вони намагалися духовне вивести із матеріального як первісного, визначального щодо свідомості. Гегель: свідомість особи (суб'єктивний дух) необхідно пов'язана з об'єктом, залежить і визначається історичними умовами життя.

Велика заслуга у з'ясуванні природи свідомості належить позитивному знанню, яке збагачується в XIX-XX ст. досягненнями нейрофізіології (І.П.Павлов) та експериментальної психології (Е.Вебер).

У марксистській концепції свідомість - це по-перше, функція головного мозку, а по-друге, необхідна сторона практичної діяльності людини. Вона виникає, функціонує і розвивається в процесі взаємодії людини з реальністю, на основі її чуттєво-практичної діяльності, суспільно-історичної практики. Відображаючи об'єктивний світ, свідомість детермінується (визначається) природним і соціальним середовищем.

У фрейдизмі свідомість розглядається у співвідношенні з несвідомим. Фрейд розглядає свідомість особистості як систему внутрішніх заборон і правил (Супер-его), а істинний зміст індивідуального (Его) складає дещо надсвідоме (Воно), яке містить імпульсивні поривання і пристрасті.

Юнг К. (1875-1961) - Психіка людини містить в собі щось таке, що не могло тат сформованим на етапах його свідомого, культурного розвитку. Але це щось виявляється в сновидіннях і в психизах у хворих людей. Це щось - міфообразниє елементи, не залежавши від визначення культури і традиції, а властиві всім народам. Це “пам'ять предків”, оторая пов'язує людину зі всією історією люд. цивілізації. В людини з нормальною психікою архитіп пов'язаний з міфом, оповідь який, а у хвороъ людини - відірваний від реальності. Свідомість – це вища, властивіша лише людині і пов'язана з мовою функція мозку, що полягає в узагальненому і цілеспрямованому віддзеркаленні дійсності.

За останнi 15 – 20 роки філософія свідомості в англомовних країнах стала зближуватись з природознавством, розробляти "наукову метафізику", набула більш емпiричного, натуралiстичного вигляду. Сьогоднi дослідження фiлософiв зосередились на спiввiдношеннi "духу" і "тіла", фiзичних і психічних станів, поглиблює теорію свідомостi, надаючи адекватнiшого характеру понятiйному відтворенню процесу становлення, виникнення і розвитку свідомості.

Свідомість сучасної людини є продуктом всесвітньої історії, важливою є роль пізнавальної (когнітивної), емоційної та мотиваційно-вольової форм діяльності свідомостi. Логічна структура когнiтивної дiяльностi людини складається із чуггєво-сенситивного абстрактно-мисленного та інтуїтивного рівнів (увага і пам'ять). Провідна роль належить понятiйному мисленню.

Емоцiйна сфера свідомості. Емоції - це відображення об'єкта у формi психiчного переживання, почуття, афекти, пристрасті та самопочуття. У емоціях предмети вiдображаються не в образах, а в їхньому ставленні до людини, суспільства, їхніх потреб, інтересiв. Поряд із свідомістю у "внутрішньому світі" людини існує рівень несвідомого. Вважають, що несвідоме – це сукупність психічних явищ, станів і дій, які лежать поза сферою розуму. До несвідомого належать сновидiння, гіпнотичні стани, інстинкти, автоматизми й інтуїція. Сучасна наука оперує і поняттям пiдсвідомого - це особливий пласт або рівень несвідомого (психічні явища, пов'язані з переходом операцій дiяльностi з рівня свідомостi на рівень автоматизму).

Надсвідомість - "надсвідомий" рівень психічної активності, властивий процесам творчості, коли нова ідея виразно виступає в свідомості, після того, як вона вже була породжена особою і увійшла до її внутрішніх будову (К.С. Станіславський). На рівні надсвідомості відбувається становлення нових моральних цінностей, знань і норм.

Осн. ознаками людського С. є: 1) Наявність абстрактного мислення і мови; 2) Наявність самосвідомості; 3) Творчий характер людської свідомості, трансцендування.

Дата добавления: 2015-12-01