Закони, що регулюють відносини приватизації.

Закон:

- Про приватизацію майна державних підприємств;

- Про приватизацію невеликих державних підприємств;

- Про приватизаційні папери та ін.

Зміни в національній економіці потребують адекватного правового забезпечення задля їх урахування при формуванні економічних, політичних чи соціальних рішень. Щорічно приймається Закон України про Державний бюджет, удосконалюється податкова, митна та інша законодавча база, і цей процес буде нескінченний. Важливо при тому глибоко пізнавати дію об'єктивних економічних законів, оцінювати реальну економічну ситуацію і формувати необхідну правову базу для збалансованого і стабільного функціонування господарства і держави.

Інститути управління. Практично йдеться про інститути влади та їх функції в управлінні національною економікою. Конституція України стверджує, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влад здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до підконституційних законів.

Однак практика показує, що функції влади мають трохи інший поділ з їх інститутами управління.

Інститут законодавчої влади. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України. До повноважень Верховної Ради України з питань економіки та соціальної сфери належить:

- ухвалення підконституційних законів;

- затвердження Державного бюджету та внесения змін до нього;

- затвердження загальнодержавных програм економічного, науково-технічного, соціяльного, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

- розгляд і ухвалення рішень щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

- затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансовых організацій позик, непередбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використання та ін.

Інститут законогарантійної влади. Функції забезпечення Га­рантій конституційного ладу в Україні і виконання підконституційних законів покладено на інститут Президента України. Консти туція України запевняє, що Президент України є главою держави і виступає від її імені. Водночас, Президент України є гарантом державного суверенітету, територіяльної цілісності України, до держання Конституції України, прав та свобод людини і громадя-нина.

На економіку і соціальну сферу Президент України впливає через реалізацію конституційних гарантій прав та свобод людини і громадянина. Насамперед це права на працю, освіту, охорону здоров'я, соціальний захист, достойну оплату праці тощо. Прези­дент України мае безпосередній вплив на формування Державно­го бюджету України, посилення його соціяльної спрямованості і захисту малозабезпечених верств населения. У сферу функцій Президента України входять питания енергетичної безпеки, прозорості державних закупівель, стабільності національної валюти, формування державних валютних резервів, залучення прямих іноземних інвестицій, регулювання відносин власності, приватизації тощо.

Інститут господарської влади. Він представлений Кабінетом Міністрів України. Конституція України зазначає, що Кабінет Міністрів України є найвищим органом господарської влади зсистемі управління економікою. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України. У своїй діяльності керується положениями Конституції та законами України, а також Указами Президента України та постановами Верховної Ради України, ухваленими відповідно до Конституції та законів України.

Функції Кабінету Міністрів зводяться насамперед до управління і регулювання господарством України. Отже, Кабінет Міністрів України:

- забезпечує матеріально і фінансово державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої економічної політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

- вживає заходів для забезпечення прав та свобод людини і громадянина;

- забезпечує проведения фіиансової, цінової, інноваційиої, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культу­ри, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

- розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

- забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності, здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону;

- розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України і підписаного Президентом України Державного бюджету, подає Верховній Раді України звіт про його виконання та ін.

У своїй господарській діяльності Кабінет Міністрів України опирається на органи місцевої влади в областях, АР Крим, містах, районах та сільських населених пунктів.

Інститут власності. Власність визнана найголовнішою економічною категорією, яка виражає відношення привласнення засобів виробництва і результатів праці. Права власності визначені Конституцією України. Земля і всі ресурси господарювання в Україні є об'єктами права власності українського народу. Теорія власності і практика господарювання обгрунтовують необхідність запровадження двох інститутів власності: - інсти туту приватної власності та - інституту неприватної власності.

Інститут приватної власності. Передбачає реального суб'єкта власності та форми її функціонування. Насамперед приватна власність мае единого суб'єкта— індивіда, особу. Проте може функціонувати в таких формах:

- індивідуальна, коли власником с індивід;

- сімейна, коли власником є члени сім'ї, родини;

- колективна (корпоративна), коли приватні власники передають свою власність у колективне управління.

Отже, суб'єктами приватної власності в Україні є фізичні осо­би, тобто кожен індивід має право бути власником засобів вироб­ництва і результатів праці.

Інститут неприватної власності передбачає суспільного чи колективного власника з відповідними формами функціонування. Неприватна власність належить групі людей як сукупному власникові засобів виробництва і результатів спільної праці. Неприватна власність має такі форми:

- державна, коли власником є держава, в Україні Фонд Дер­жавного Майна;

- комунальна (муніципальна), коли власником є міська (селищна) рада;

- кооперативна, коли власником є кооператив;

- колективна (змішана), коли приватні і неприватін власники передають свою власність у колективне управління.

Форми двох інститутів власності функціонують як для реалізації інтересів їх власників, так і для суспільства загалом.

Від імені українського народу права власника здійснюють орга­ни державної влади та органи місцевої влади, визначені Конституцією України.

Кожен громадянин має право користуватися природними об'єк­тами права власності народу відповідно до Закону України "Про власність". Але при тому кожен має пам'ятати, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава, своею чертою, забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

У Конституції України зазначено, що земля є основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави. Водночас право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою лише відповідно до закону.

Також кожен мае право володіти, користуватися і розпоряджатися своею власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається за поряд­ком, визначеним законом. Також громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права власності державної та комунальної власності відповідно до закону.

Особливим є питания відчуження об'єктів власності. Конституція України стверджує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушне.

Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і за порядком, встановленим законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з подальшим певним відшкодуванням їхньої вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного станів.

Конфіскація майна може бути застосована лише за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, сво­бодам та гідності громадянам, інтересам суспільства, погіршува ти екологічну ситуацію і природні якості землі.

Дата добавления: 2015-12-01