Самоврядування України

Дослідження категорії інтересу як реальної причини соціальних дій, подій, здійснень, що стоять за безпосередніми спонуканнями, мо­тивами,, помислами, ідеями тощо¹ індивідів і соціальних груп, які беруть участь у цих діях, дає підставу для висновку, що будь-яка люд­ська діяльність заснована на інтересі, який є відправною, початковою точкою цієї діяльності, своєрідною вихідною домінантою існування й розвитку людської цивілізації. Множинність і ргзноплановість ін­тересів, як індивідуальних, так і групових, соціальних і економічних, духовних і прагматичних, дозволяють зробити висновок про багато­гранну діяльність людського співтовариства, що має виходи на різні її рівні, у тому числі як на державний рівень, так і рівень місцевого самоврядування. У повсякденній людській діяльності інтерес мож­на трактувати в широкому розумінні як будь-яку спрямованість на значимий для людини предмет або діяльність, причому ця значимість (пріоритет інтересів, наявність домінуючих інтересів) визначається вибором і стійким зосередженням уваги на певних об'єктах. У цьо­му контексті соціально значимим є й місцеве самоврядування, яке

Див.: Большая Советская Знциклопедия. - Т. 10. - М: Сов. знциклопедия, 1972 -С. 945.

в суспільстві забезпечує становлення й реалізацію різнорівневих та поліоб'єктних інтересів.

Така ж ситуація складається у взаємодії інтересів держави й міс­цевого самоврядування в області його міжнародного співробітництва. Функціонуючи на міжнародній арені, держава входить до саморегу­люючої системи взаємодії держав, яка відрізняється високим ступе­нем взаємозалежності: у ній немає і не може бути ізольованих явищ і процесів — кожне з них зачіпає так чи інакше всю систему відносин і спричинює відповідні наслідки як для неї самої, так і для окремих держав. У свою чергу, держави у своїй діяльності ґрунтуються на ін­тересах, які визначаються різноманітними внутрішніми й зовнішніми обставинами. У той же час держави живуть і діють у єдиній для них системі відносин. Взаємодія держав у рамках цієї системи неминуче породжує якісь спільні для них цілі та завдання, більпіу або меншу спільність зовнішньополітичних інтересів, що змушує їх — вільно чи мимоволі — діяти разом, особливо у питаннях підтримання та забез­печення миру й безпеки. Без такої спільності інтересів міждержав­ні відносини нагадували б "війну всіх проти всіх"; без неї неможливі були б співробітництво держав, реалізація загальновизнаних прин­ципів сучасного міжнародного права, що регламентують мирне спі­віснування держав.

Отже, якщо ми введемо в цю міжнародну систему інтересів, ін­тереси місцевого самоврядування, то отримаємо таке співвідношен­ня: міжнародний (глобальний) інтерес — державний (національний, у широкому значенні цього поняття) інтерес — локальний (сформова­ний територіальними колективами) інтерес. Вважаємо, що між цими різними рівнями інтересів існує діалектичний зв'язок. Аргументуємо цю позицію.

Наведене поняття національного інтересу в широкому розумінні ототожнюється з інтересом загальнодержавним. На думку Є. Поздня-кова, національний інтерес невіддільний від держави, тому що поєднує в собі такі суперечливі і в той же час нероздільні вузли живої дійснос­ті, як держава й нації, моральність і політика, політика й економіка, внутрішня й зовнішня політика². Національно-державний інтерес є фундаментом, принципом, головним законом життєдіяльності держа­ви, він служить цілям збереження могутності держави й здоров'я нації.

² Позднжов 3. А. Нация, национализм, нациоиальньїе интересьі. — М.: ІІрогрєсс-Культура, 1994. - С. 78.

- 508 -

-509-

Муніципальне право України

Розділ XVII. Міжнародне співробітництво органів місцевою самоирядуитіїїи УкріИин

Основою всіх видів національного інтересу є "виживання або самозбе­реження з тієї причини, що саме від національного виживання зале­жить досягнення всіх інших інтересів та заснованих на них цілей"³.

Один із найбільших політичних теоретиків сучасного Заходу, авторитетний дослідник проблеми націоналізму І. Берлін відзначає: "Не буде перебільшенням, на мою думку, сказати, що жоден політичний рух — принаймні за межами західного світу, — який не поєднується з на­ціональними почуттями, не може сьогодні розраховувати на успіх", саме національні почуття (як реалізація національних інтересів. — Авт.) ма­ють "вирішальне значення для формування сучасного світу"⁴. Звичай­но ж, тут не йдеться про агресивний націоналізм, а про таку національну ідею, яка виростає із внутрішніх потреб нації, з відчуття нею необхіднос­ті самореалізації у формі державного закріплення своїх прав і обов'язків. Адже здорова, життєздатна національна ідея постійно живе в масовій свідомості, вона викристалізовується на рівні інтуїції та непереборного прагнення до державотворюючого самоусвідомлення.

Досить виразно висловив цю думку Л. Кучма, який у доповіді на урочистих зборах, присвячених Дню Незалежності України 24 серп­ня 1995 року, акцентував увагу на тому, "що нам необхідно не тільки наповнити новим змістом національну ідею, але й розробити й актив­но задіяти нову ідеологію державотворення"⁵.

При більш глибокому розгляді зовнішньополітичні інтереси мають, без сумніву, державний, а не національний характер, хоча й не можуть не відображати в тому або іншому ступені загальні націо­нальні інтереси, що стосуються насамперед питань безпеки, територі­альної цілісності, суверенітету, а також пов'язаних з ними загальних настроїв, стереотипів, а також уявлень про місце і роль своєї держави в системі інших держав, які продукуються всім населенням країни, незалежно від національної приналежності (народом) (див. дефіні­цію народу України в Декларації про державний суверенітет України від 16.07.90 р. і в преамбулі Конституції України 1996 р.⁶, та реалізо­вані на міжнародній арені через властиво державні інституції).

³ Там само. - С. 87, 95.

⁴ Берлін І. Націоналізм: знехтувана сила // Сучасність. — 1993. — № 3. — С.110.

⁵ Кучма Л. Д. Вьідаюіцееся собьітие мировой истории. Доклад Президента Украиньї
наторжєственном собрании, посвященном Дню независимости Украйни 24.08.95 г.
// Голос Украиньї. — 1995. — 28 августа.

⁶ Відомості Верховної Ради України. — 1990. — № 31. — Ст. 429; Голос
Украиньї. — 1996. — 27 июля.

— 510 —

Отже, здійснюючи на міжнародній арені свої інтереси, держава одночасно реалізує й національні (народні) інтереси, тому що нація (народ) як історично сформована спільнота служить тією основою, на яку спирається будь-яка державна влада при формуванні та здій­сненні своєї зовнішньополітичної діяльності.

Причому практична сторона цієї діяльності, щоб одержати "на­родну" підтримку, має хоча б зовні відповідати сприйняттям, установ­кам, віруванням, духовним цінностям, іншими словами, світоглядним стереотипам даної нації (народу). Стереотипи ж, як спрощені уявлен­ня про об'єкт, які мають яскраве емоційне забарвлення, впливають на сприйняття й розуміння явищ навколишнього середовища⁷, форму­ються під впливом різних факторів на рівні територіальних спільнот і територіальних громад, що складаються з окремих індивідів і в су­купності відображають їх індивідуальні та колективні інтереси.

В основі виникнення таких стереотипів лежать вже не стіль­ки національні (у вузькому змісті цього поняття), скільки суспіль­ні інтереси, і справжня взаємодія з питань як внутрішніх, так і зо­внішніх відбувається не між державою й націями, а між державою й громадянським суспільством, що акумулює в собі все різноманіття економічних, національних, релігійних, духовно-моральних, сімей­них, культурних і ін. відносин, які проявляються поза рамками по­літичної держави у позадєржавному (правосвободному) просторі. Саме громадянське суспільство є тією інтеграційною основою, що поєднує в собі крім націй і інші колективи, у тому числі й, переваж­но, за територіальною приналежністю, і за різними, у тому числі й за територіально-груповими інтересами, які опосередковують суспільні (позадержавні) відносини, що розвиваються й функціонують на са­моврядних засадах, само прояві волі й інтересів окремих індивідів і їхніх асоціацій⁸.

Таким чином, суспільний елемент, у значній мірі продукований місцевими співтовариствами, тому що будь-яка людина, що перебуває на території конкретної держави, є жителем її конкретної територі­альної одиниці й входить до складу конкретного територіального ко­лективу, визначає в цей час багато реалій сучасного й перспективного розвитку, він проникає в усі куточки життя й сфери діяльності, ламає

⁷ Ьірртап Ж. РиЬІіс Оріпіоп. — №\у Уогк, 1922.

⁸ Орзих М. Ф. Конститунионньїй строй государства и общества /В кн.: Основи госу-
дарства и права: Учєбное пособие, — Одесса, 1992. — С. 23.

-511-

Муніципальне право України

національні й державні перегородки, національну й внутрішньодержав­ну обмеженість, здобуваючи глобальне значення й усе більш рельєфно проявляючись у міжнародному житті. Причому цей елемент набуває тим більших масштабів і значимості у житті того чи іншого народу, чим глибше він охоплений процесом демократизації. Саме за цих умов проявляється діалектична єдність макроінтересів держави й громадян­ського суспільства. Держава як форма має відповідати внутрішнім по­требам громадянського суспільства, і доки вона їм відповідає — воно відповідає йому. Без держави громадянське суспільство не може досяг­ти вільного розвитку своїх сил та можливостей, але й без суспільства, яке вільно розвивається під егідою держави, вона поступово деградує й втрачає свій справжній зміст і призначення. Про це писав ще Кант: "... Громадянську свободу... не можна скільки-небудь значно порушити, не наносячи збитку всім галузям господарства, особливо торгівлі, а тим самим не ослаблякщоючи сил держави в її зовнішніх справах... Коли перешкоджають громадянинові будувати своє благополуччя обраним ним способом, то позбавляють життєздатності все виробництво й тим самим знов-таки зменшують силу цілого"⁹.

Тут відображена роль держави переважно щодо громадянського суспільства, яке формується й функціонує на приналежній конкрет­ній державі території. Аналогічно відображається зв'язок державних і локальних інтересів, які проявляються через волю територіальних колективів, що конституюється за допомогою та інституціоналізуєть-ся через органи місцевого самоврядування.

Але не слід забувати, що держава має інший, не менш важливий бік життєдіяльності, опосередкований її зв'язками із зовнішнім сві­том, з іншими державами. Держава, подібно дволикому Янусові, од­ночасно дивиться в різні боки і здійснює дві, хоча й взаємозалежні, проте різні функції — внутрішню й зовнішню¹⁰. Ці розходження не можуть не відбитися й на оцінці співвідношення державних і локаль­них інтересів у випадку держави, яка "спрямована всередину", і спів­відношення глобальних, державних і локальних інтересів у випадку держави, яка "спрямована назовні".

Розходження між цими проявами держави, без сумніву, існують і визначаються насамперед розходженнями тих середовищ, з якими

⁵ Кант И. Сочинения. Т. 6. - М., 1966. - С.19-20.

¹⁰ Поздняков. 9. Внешнсполитическая деятельность и межгосударствєнньїе отноше-пия. — М.: Междупар. отіюш., 1986, глава 1.

-512-

Розділ ХУІЇ. Міжнародне співробітництво органів місцевого самоврядування України

в кожному випадку держава має справу: в одному — з системою між­державних відносин, в іншому — із системою внутрішніх соціально-економічних відносин (або громадянським суспільством). І хоча і в даному випадку і там діє та сама держава, однак різниця між внутріш­нім і зовнішнім середовищами її діяльності накладає такий специфіч­ний відбиток на обидві її функції, що створюється враження, начебто в кожному випадку діють різні держави. У такий же спосіб варіабель­но проявляються інтереси держави й місцевого самоврядування як усередині держави, так і на міжнародній арені. При взаємодії усеред­ині держави інтереси центру й місць не збігаються як за соціальним значенням і спрямованістю, так і за актуальністю, першочерговістю

реалізації.

Вони можуть ходити не тільки в позитивному аспекті, а й про­являтися через протиріччя, набуваючи часом антагоністичного ха­рактеру. На міжнародній арені таке протистояння інтересів не тіль­ки неприпустиме, але й практично неможливе: по-перше, реалізація, "самовияв" інтересу місцевих співтовариств у цій сфері можлива ви­нятково з дозволу й за протекціонізму держави; по-друге, локальні інтереси мають виявлятися через призму загальнодержавних і не су­перечити їм, тобто як частина цілого; разом з тим, ці інтереси повинні мати свою специфіку, відрізняючись від державних, відбиваючи сут-нісні інтереси територіальних колективів. Звідси досить продуктив­ною є думка Гегеля про те, що "про суверенітет народу можна гово­рити в тому розумінні, що стосовно зовнішнього світу народ є взагалі щось самостійне й становить власну державу"¹¹.

Разом з тим, поєднуючи локальні інтереси, які виявляють на міжнародній арені органи місцевого самоврядування, можна синте­зувати "загальний локальний інтерес", який відображає сукупність інтересів величезної кількості територіальних колективів, що функ­ціонують на територіях всіх існуючих держав і ніби опосередковують загальний, глобальний інтерес, який знаходиться в основі системи міжнародних і міждержавних відносин. Звідси можливо прослідку­вати взаємодію локального, державного і глобального інтересу, який здійснюється двома шляхами: за допомогою держави, яка дозволяє "самовиявитися" локальному інтересу на міжнародній арені, і ніби без неї (через недержавні асоціації і міжнародні неурядові організа-

¹¹ Цит. за: Маркс К. К крйтике гегелевской философии права // Маркс К., Знгельс Ф. Соя. 2-е изд. - Т. 1.-С. 262.

33. Зам. 15.

-513-

Муніципальне право України

ції), якщо територіальні спільноти, якіскладаються з жителів пла­нети Земля, формують свій специфічний, глобальний інтерес (який у процесі формування й реалізації може й оминути державні інсти­туції, тому що входить до сфери "природних", невід'ємних інтересів людської цивілізації). Продуктивність такої тези очевидна, тому що двигунами прогресу людського суспільства завжди були реальні, ма­теріальні інтереси. До них, без сумніву, можна віднести й "загальний локальний інтерес", який полягає у функціонуванні й відтворенні людської цивілізації у формі окремих територіальних колективів, що мають загальні й специфічні завдання, цілі й інтереси. Цей "загаль­ний локальний інтерес" фактично обумовлює та виступає в якості концепту для міжнародного співробітництва органів місцевого само­врядування різних держав світу.

Зацікавленість органів місцевого самоврядування України в між­народному співробітництві і Української держави у сприйнятті між­народних стандартів місцевого самоврядування може бути виявлена і зафіксована у формі мотивації. Така мотивація може бути структуро-вана і складається з трьох рівнів-завдань, які реалізуються в рамках організаційно-правових форм діяльності органів місцевого самовря­дування, передбачених Конституцією і законодавством України про місцеве самоврядування і вирішуваних проблем, що відрізняються за типологією.

До першого, найбільш загального рівня належить завдання-лютив — вивчення, освоєння і впровадження власне стандартів ста­новлення, розвитку і функціонування самої системи місцевого само­врядування. Це завдання стоїть на порядку денному на рівні держави (за її позитивного протекціонізму локальної демократії) і на рівні самого місцевого самоврядування, в існуванні якого зацікавлені те­риторіальні спільноти.

Друге завдання-мотив охоплює обмін досвідом, у веденні місцевого господарства і управління локально-регіональними процесами функці­онування людських поселень між органами місцевого самоврядування держав, які визнають міжнародні стандарти локальної демократії. У процесі її реалізації органи місцевого самоврядування вирішують як загальнодержавне завдання (реалізація соціально-економічної функ­ції держави на локальному рівні), так і функціонально-галузеві про­блеми діяльності місцевого самоврядування, реалізовані в інтересах території та територіальної громади.

Розділ XVII. Міжнародне співробітництво органів місцевого самоврядування України

Третє завдання-мотив полягає у становленні й розвитку різно­планового і багаторівневого співробітництва органів місцевого само­врядування, суспільних формувань громадян, підприємницьких струк­тур, жителів відповідних адміністративно-територіальних одиниць із зарубіжними партнерами і виявляється шляхом різноманітних зв'язків. У їх впровадженні на практиці, у контексті загальнодержав­них завдань з реалізації стратегічних напрямів зовнішньої політики держави щодо становлення гуманітарного й інших видів співробіт­ництва, вирішальну роль відіграють міжособистісні зв'язки, які сти­мулюють і роблять більш осмисленими у змістовному плані так звані муніципальні права особистості, про які йшлося раніше.

Дата добавления: 2015-11-30