|
Читайте также: |
22 червня 1941 року до жителів села Дубовичі дійшла страшна звістка – розпочалась війна. Військовозобов’язаних чоловіків у перші ж дні війни було мобілізовано на фронт. З наближенням фронту розпочалась евакуація у східні райони заводів, фабрик. Своїм ходом евакуювались МТС, майстерні, колгоспні та радгоспні тварини. «…эвакуировать еще из районов Глуховского, Кролевецкого, Шалыгинского и Червоного скот, тракторы, комбайны и другой сельскохозяйственный инвентарь, принадлежащий колхозам, МТС, МТМ, и другим государственным учреждениям и предприятиям по маршруту через Крупец, Теткино на территорию Курской области и далее через Курскую, Воронежскую области с назначением в Саратовскую область» (Із постанови бюро Сумського обкому КП(б)У та облвиконкому від 30 серпня 1941 року.)
Оборонні бої 1941 року на території краю розпочались 26 серпня в районах на північ від міста Шостки та біля села Пирогівки Шосткинського району, де частини 2-ї танкової групи ворога, що наступали з території Білорусії на Конотоп, Ромни, форсували річку Десну. Цього дня в бої з противником вступили 307-а, 143-я, 293-я стрілецькі та 52-а кавалерійська дивізії. 28 серпня бойові дії розпочала також 10-а танкова дивізія.
Намагання наших військ відкинути частини противника на західний берег р. Десни успіху не мали. 27 серпня противник захопив Шостку і с. Вороніж, 28 – с Ямпіль, 3 вересня – м. Кролевець.
Третього вересня німецько-фашистські війська захопили село Дубовичі. Напередодні в урочищі Мальківщина відбувся бій бійців Червоної армії з фашистами. На жаль, подробиці бою невідомі і в наш час, бо живих свідків не знайдено. У цьому бою загинув начальник політвідділу, член військової ради 21 армії Південно-Західного фронту, бригадний комісар Гринько Іван Кузьмич.
З приходом у Дубовичі німців почався страшний період окупації. «С первых же дней немецко-фашистские оккупанты дали себя почувствовать – все потускнело. В родном селе с приходом фашистов немило было жить селянину. Гитлеровцы, заняв его, считали своим и диктовали свои законы» (Спогади партизана Румянцева А.Х. Сумская область в период Великой Отечественной войны. с.109).
Як і в інших окупованих населених пунктах фашисти встановили так званий «новий порядок». Характерною рисою «нового порядку» була кривава політика терору, яку вони здійснювали за допомогою зрадників народу – колабораціоністів (в народі їх називали поліцаями). Про співвідношення поліцаїв та тих, хто пішов у паризани з села Тулиголово дуже влучно сказав у своїй «Тулиголіаді» Анатолій Меншун.
Два роки злісні поліцаї
З людей знущались як могли,
І догоджала німцям зграя,
Аж поки наші не прийшли.
Не буду спорить полум’яно,
Чому пройшов такий відкат:
Сім душ було у партизанах,
А поліцаїв – шістдесят.
Не було іншим співвідношення партизан й поліцаїв і в селі Дубовичі. Особливо «старалися» для нової влади староста села Філонович Терентій і начальник поліції Колода Михайло. Вони допомагали фашистам грабувати народ, видавали сільських активістів, відправляли на примусові роботи до Німеччини. В перші дні окупації були схоплені і розстріляні комсомольці Ковальов Григорій Григорович, Проценко Федосій Павлович та Юрченко Володимир Макарович, які переховували зброю. Розстріляли також Гагіна Івана Олексійовича, який тяжко поранений повернувся додому.
У вересні 1941 року в Дубовичах була створена партизанська група, яка влилась у Глухівський партизанський загін. До партизанської групи ввійшли: Кербут А.Д., Ковтун І.Д., Фесенко А.П., Дубина В.Я., Кравченко І.О., Рибалка М.О., Фесенко Д.І., Ковтун З.Д., Дорошенко П.С., Противень А.І.
Протягом вересня – жовтня глухівський партизанський загін здійснив сміливі диверсії. Підірвано два мости на шосейних дорогах Глухів – Ярославець, Глухів – Тулиголово, два невеликих залізничних мости на магістралі Київ – Москва між станціями Шостка і Терещенська, підбито 4 автомобілі, проведено нальоти на дрібні гарнізони противника.
«Своими действиями партизаны натравили на себя карательную экспедицию, которая дважды брала их в кольцо, но оба раза они благополучно выходили». (С.А. Ковпак «Воспоминания, очерки, статьи» с.228).
В листопаді 1941 року під натиском противника провели диверсійні операції по підриву мостів та колій на Московсько-Київській магістралі. Але незабаром були оточені. Глухівський загін прорвався з оточення до своєї бази в Слоутські ліси. (Нариси історії Сумської обласної партійної організації. С.139) 30 грудня 1941 року Об’єднаний Путивльський загін вийшов у другий рейд по території Крупецького, Хомутовського районів Курщини. В оперативне підпорядкування Путивльського загону ввійшли Глухівський та Шалигінський загони.(Нариси історії Сумської обласної партійної організації с. 142). 22 січня 1942 року провели спільно дві операції по розгрому ворожого гарнізону в селі Слоут та знищенню залізничних мостів на магістралі Москва – Київ між ст. Маково та Терещенська і на перегоні Глухів – Маково. У січні 1942 року Глухівський загін був зовсім маленьким – всього двадцять чотири бійці, серед яких 11 дубовичан. Командував Глухівським партизанським загоном Петро Леонтійович Кульбака.
«29 января. Глуховский партизанский отряд полностью перешел в оперативное подчинение нашему штабу… Объединение с нами глуховчане отметили удачным разгромом гарнизона противника в селе Зазирки» (С.А. Ковпак. Воспоминания, очерки, статьи. с.228).
21 лютого 1942 року командування об’єднаного Путивльського партизанського загону вирішило перейти в село Дубовичі Глухівського району. Як згадує С.А. Ковпак, ввечері виступили на Дубовичі. По дорозі знищили гарнізони противника в Зазірках, Ярославці,Тулиголовому та В’язенці. 22 лютого вже в Дубовичах до штабу, який був розташований в будинку Ковтуна Василя Івановича, звернулись Карпо Гнатович Онопченко та Василь Мойсейович Кудрявський з проханням створити Кролевецький партизанський загін. Вирішили негайно організувати Кролевецький загін, назвавши його оперативною группою №12. Командиром призначили Кудрявського, комісаром – Онопченка. (С.А. Ковпак Воспоминания, очерки, статьи. с. 235).
23 лютого 1942 року в Дубовичах було проведено парад частин партизанського з’єднання.
Ввечері, партизанське з’єднання виступило в напрямку села Веселе Шалигінського району, де, використовуючи вигідні для партизан позиції, 26 лютого було дано бій.
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 50 | Нарушение авторских прав