Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Перегляд судових рішень у касаційному порядку.

Читайте также:
  1. II. Порядок скликання і проведення загальних зборів. Прийняття рішень загальними зборами
  2. Види судових рішень.
  3. КАС Стаття 87. Види судових витрат
  4. Ми попросили прокоментувати ситуацію адвоката професора А. Слюсарчука Андрія Денисенка, який був присутній на обох судових засіданнях – 26 вересня та 8 жовтня.
  5. Назвіть правильні законодавчі положення щодо обов’язковості судових рішень
  6. Обґрунтування господарських рішень і оцінювання ризиків
  7. Перегляд судових рішень верховним судом україни. Провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами

Перегляд судових рішень у касаційному порядку є третьою інстанцією з розгляду адміністративних справ, виступає як один із процесуальних засобів захисту прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб.

Касація (скасування) — це звернення до суду касаційної (вищої) судової інстанції з проханням переглянути та скасувати рішення суду першої інстанції після його апеляційного пере­гляду та рішення апеляційної інстанції, які набрали законної сили, внаслідок порушення норм матеріального чи процесуаль­ного права.

Завданням касаційного перегляду адміністративної справи за касаційною скаргою на судове рішення першої інстанції піс­ля його апеляційного перегляду та судове рішення апеляційної інстанції є:

1) встановлення під час касаційного провадження пору­шень норм матеріального чи процесуального права, допущених судами першої та апеляційної інстанцій, які призвели до не­правильного вирішення адміністративної справи;

2) виправлення помилок судів першої та апеляційної інс­танцій в питаннях застосування норм матеріального чи проце­суального права;

3) забезпечення правильного та однакового застосування норм матеріального та процесуального права судами нижчого рівня;

4) формування судової практики.

Касаційна інстанція не встановлює нових фактичних об­ставин в адміністративній справі, не досліджує нових доказів, які не досліджувалися в суді першої чи апеляційної інстанцій, не перевіряє доказів, які досліджувалися судами першої та апе­ляційної інстанцій з порушеннями вимог КАС України. Каса­ційна інстанція не може вважати доведеними чи недоведеними ті чи інші обставини, а приймає їх такими, якими визнали їх суди першої та апеляційної інстанцій (ст. 220 КАСУ).

Судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Вищий адміністративний суд України (ст. 210 КАСУ), який розглядає в касаційному порядку справи, віднесені до його під­судності, а також інші справи, визначені процесуальним зако­ном. Суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрун­тованість рішень судів нижчого рівня, він переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі, тобто пе­ревіряє справу за колом осіб і за колом правовідносин у повно­му обсязі.

Право на касаційне оскарження рішень суду першої інстан­ції, після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судових рішень суду апеляційної інстанції повністю або частково мають:

а) сторони (позивач, відповідач);

б) особи, які беруть участь у справ (треті особи, представ­ники сторін та третіх осіб) або особи, які є іншими учасниками адміністративного процесу (свідок, експерт, спеціаліст, пере­кладач);

в) особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив пи­тання про їх права, свободи, інтереси та обов’язки;

г) правонаступники відповідно до ст. 55 КАС України;

ґ) особи, яким законом надане право захищати права, сво­боди та інтереси інших осіб згідно зі ст. 60 КАС України.

Предметом касаційного оскарження є (можуть бути) поста­нови та ухвали судів першої або апеляційної інстанції.

Відкриття касаційного провадження починається з подання касаційної скарги з дотриманням порядку, строків та вимог до касаційної скарги.

Касаційний розгляд справи у судовому засіданніздійснюється колегією суддів у складі не менше п’яти суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особли­востей, встановлених касаційним провадженням (ст. 221 КАСУ)

Постанову суд касаційної інстанції приймає за наслідками розгляду касаційної скарги на постанову суду першої та апеля­ційної інстанції або може прийняти нову постанову щодо задо­волення або незадоволення позовної вимоги.

Структура та зміст ухвали і постанови закріплено статтями 231 і 232 КАС України.

23. Поняття та суб’єкти виконавчого провадження. Стадії виконавчого провадження.

Суб’єкти виконавчого провадження (суб’єкти виконавчих пра­вовідносин, учасники виконавчого провадження) — це носії процесуальних прав та обов’язків у виконавчому провадженні.

Відповідно до ст. 7 Закону учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб’єкти оціночної діяльності — суб’єкти господарювання.

Прокурор бере участь у виконавчому провадженні у випадку здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді та відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа за його заявою.

Для проведення виконавчих дій державний виконавець за необхідності залучає понятих, працівників органів внутрішніх справ, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.

При виконанні рішень судів та ухвал про зміну органів управління та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності можуть залучатися виключно працівники органів внутрішніх справ. Залучення інших осіб у процесі виконання таких рішень не допускається.

Класифікація суб’єктів (учасників) вико­навчого провадження:

а) державний виконавець;

б) особи, які беруть участь у виконанні;

в)особи, які не беруть участі у виконанні, але сприяють йому.

Як правило, у науковій лі­тературі виділяють чотири стадії виконавчого провадження:

I. Відкриття виконавчого провадження.

II. Здійснення виконавчого провадження (виконавчих дій).

III. Закінчення виконавчого провадження.

IV. Оскарження постанови про закінчення виконавчого прова­дження.

Загальний порядок виконання рішень викладено у главі п′ятій Закону України "Про виконавче провадження".

Аналізуючи стадію "Відкриття виконавчого провадження" слід звернути увагу на наступне.

Підставою для відкриття виконавчого провадження по виконанню судового рішення є пред’явлений до відповідного відділу державної виконавчої служби виконавчий документ разом із заявою стягувача про відкриття виконавчого провадження.

Про відкриття виконавчого провадження державний виконавець протягом трьох днів з моменту передачі йому виконавчого документу виносить відповідну постанову, копії якої надсилаються сторонам та до органу, що видав виконавчий документ.

Якщо рішення підлягає негайному виконанню, то державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання виконавчого документа.

Друга стадія виконавчого провадження полягає в безпосередньому здійсненні виконавчих дій направлених на реалізацію виконавчого документа.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Наступною стадією виконавчого провадження виступає стадія "Закінчення виконавчого провадження".

Виконавче провадження підлягає закінченню державним виконавцем у випадках:

- визнання відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

- визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження;

- смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

- скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

Стадія "Оскарження постанови про закінчення виконавчого прова­дження" являє собою процесуальний порядок захисту прав стягувача та боржника при винесенні державним виконавцем неправомірної постанови про закінчення виконавчого провадження.

У виконавчому провадженні контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищестоящого органу.

Постанова про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до суду у 10-денний строк.


Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 49 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)