Четвертий місяць

У четвертому місяці – літо,

А у шостім – дух літній подався кудись.

Мої предки старі – не чужі мені люди,

Чом мене призвели до такої біди?!

Восени прохолодна погода,

Трави сохнуть – усе засинає.

У війну тяжко біженцям, горе,

Куди бігти – ніхто те не знає.

Пресувора година зимова,

Завиває пронизливий вітер.

Усі люди у щасті живуть,

Чом нещастя у мене одного на світі?!

Гарні трави пишаються в горах,

І каштани, і сливи ростуть.

Їх жорстоко й багато рубають –

Де ж про злочин ганебний їм знать?!

Ген дзюркоче водиця джерельна,

Вона чиста; буває й брудна.

Я щодня бачу лихо, нещастя,

То коли ж мені щастя сягнути до дна?!

І Янцзи, і Ханьшуй[100] мчать бурхливо,

Лиш на півдні в суспільстві гармонія й лад.

Я знемігся – трудився-бо в поті чола –

Хто ж тепер мене щиро похвалить?!

Я не беркут, на жаль, не орел – птахи чинні,

Та літаю під хмарами, в небо я лину;

Не акула й не короп у водах хитких,

А від світу сховавсь в джерело, у глибини.

І горóшок, і папороть в горах росте,

У вологій долині – чіпка дереза і червона мелія[101] цвіте.

Пісню цю муж створив благородний,

Щоб повідать безмежнеє горе своє.

Риба у водоростях

Грається між водоростей рибка,

Ой, велика в неї голова!

У столиці Хао[102] ван великий

Із народом весело горілку попива.

Грається між водоростей рибка,

В кожної рибини довгий хвіст.

У столиці Хао ван великий

Веселиться буйно, п’є і їсть.

Грається між водоростей рибка

І ховається в густі очерети.

У столиці Хао ван великий –

Добре жити, і куди ще йому йти?!

Збираю тростину

Увесь ранок збираю тростину –

Не наповнила рýки я нею.

Мої коси вже в’ються на спині –

Мушу голову змити я нині!

Увесь ранок індиго збираю,

Проте й фартуха не заповняю!

Про п’ять днів ми раніш домовлялись –

Чоловіка й на шостий немає!

Як підéте у ліс на буй-тура –

У чохол я Ваш лук покладу.

А як рибу ловить у ставку –

Я нитки для сітéй заплету.

То який же улов, мій коханий?

І лящі, і лини? Непогано!

І лящі, і лини? Непогано!

Поспішаю поглянуть, мій пане!

Шовковиця

У вологій долині шовковиця пишна,

Її листя густе і зелене.

Як побачила я благородного мужа –

Величезна утіха моя!

У вологій долині шовковиця пишна,

Її листя ясне й соковите.

Як побачила я благородного мужа –

То чи буду в душі невеселою я?!

У вологій долині шовковиця пишна,

Її листя зелене і темне.

Як побачила я благородного мужа –

Його слава далеко літає, гучна.

Не накажеш-бо серцю любити –

Чом про це мені не говорити?!

Заховалось у серці кохання святе –

Чи забуду коли я про те?!

Квіти кампсису [103]

Кампсис квітки розкриває –

Жовтогарячою барвою, леле!

Сум і зажура в серденьку, ой леле,

Горе невтішне спіткало нас, леле!

Кампсис квітки розкриває,

Листя густе-прегусте.

Знав би, що будем отак животіти,

Краще було й не родитись!..

Вівці худющі, а голови мають великі[104];

Риби нема в ятерах – тільки зблискують зорі без ліку.

Люди людей поїдають в голодні роки,

Як же прожити, не знаючи злигоднів, їм?!

Із великих од

Підніжжя гори Хань [105]

Підніжжя круте Хань-гори споглядаю:

Ліщини і терену вельми багато.

Привітний, веселий володар – як батько,

Ми будемо щастя для нього прохати.

Яскравий на яшмовім скіпетрі келих[106],

Жертовне вино золотисте у нім.

Привітний, веселий володар – як батько,

Хай духи пошлють йому щастя багато.

Орел ген ширяє – аж неба сягає,

В джерельній воді риба весело грає.

Привітний, веселий володар – як батько,

Плекайте шляхетні таланти, мій ване!

Давно приготовлене світле вино[107],

І кінь вже готовий – рудий, як вогонь.

Пожертв принесéмо сьогодні багато,

Щоб духи щасливе життя дарували.

Крислатим, розкидистим був колись дуб,

Та люди зробили із нього багаття.

Привітний, веселий володар – як батько,

Від духів щедрот ми приймаєм багато.

Ліани і лози розкішні та пишні,

Повзуть по дубових гілках, стовбурищу.

Привітний, веселий володар – як батько,

Незмінного щастя благаєм в сил вищих.

---

Дата добавления: 2015-11-30