|
Читайте также: |
Риба чудова на півдні живе –
В ятір її ми наловим багато!
У благородного мужа – п’янливе вино,
Гості його дорогі веселитимуться на банкеті.
Риба чудова на півдні живе –
Весело в річці стрибає і грається.
У благородного мужа – п’янливе вино,
Гóстям його дорогим буде радість.
Древо на півдні схилило гілки,
Лóзи солодкого плоду їх туго сповили.
У благородного мужа – п’янливе вино,
Гості за стіл урочистий засіли.
В небі яснім голуби плинуть вільно,
Ось і сюди приліта їх багато щохвилі.
У благородного мужа – чудове вино,
Гостям ізнову банкет влаштувати схотілось.
Густі роси
Роси густі-прегусті!
Поки сонце не зійде, не висохнуть їм!
Попиваємо вина вночі, радо й весело,
І тверезі не вернемось ми до домів!
Роси густі-прегусті!
Трави їх буйнії ронять.
Попиваємо вина вночі, радо й весело,
Б’ють монастирськії дзвони.
Роси густі-прегусті
На дерезі й на жужубах[91].
Славні гості мої – благородні мужі,
Всі високоморальні, мужі волелюбні.
Зеленіють маслини й катальпи,
І плодів мають вельми багато.
Із народом прості благородні мужі,
Вони в людях шановані, знатні.
Дикі гуси
Дикі гуси летять,
Крила їхні шумують.
Подалися далеко мужі,
В полі тяжко працюють.
Ой невесело найманцям цим,
Їх самотні дружини сумують.
Дикі гуси летять,
Серед озера шумно спинились.
Люди вперто будують стіну –
Возвели на сто чжанів уже.
Стільки випили горя й жалю,
Але де власна хата – не відають нині.
Дикі гуси летять,
Жалісливо кричать “ао-ао!”.
“Як дослýхатися мудреців,
То я тяжко працюю, страждаю.
Нерозумні ж говорять людці,
Що я міць напоказ виставляю.”
Кричать журавлі [92]
Журавлі[93] кричать на болотах,
І за містом крики їх лунають.
Глибоко сховалась риба в водах,
А яка – на мілині гуляє.
В парку для розваг веселих
Виростають кам’яні дерева;
А під ними – фініки[94] низькі.
З каменів, що з гір країни іншої,
Можна витесать точила[95] – ще й які!
Журавлі кричать на болотах,
Аж у небі крики їх лунають.
На мілинах риба, коло острівців,
А яка – у водах глибоко дрімає.
В парку для розваг веселих
Виростають кам’яні дерева;
І шовковиці під ними паперові[96].
Каменями з гір країни іншої
Можна яшму шліфувати – й скарб готовий.
Наклепники
Стільки барвистих ниток!
Виткали з мушлями тканку багату.
Ох ви, наклепники злі –
Більша майстерність у вас, ніж у ткалі!
Рот розтулило, язик показало, ще більшим
Сíта[97] сузір’я стало на півдні.
Ох ви, наклепники злі –
Хто жити зможе між вас?
В вухо шепочете тут і ще десь,
Радитесь: вам би обмовить людей.
Всі стережуться, в біду щоб не втрапить;
Вам не довірять вони ні на краплю!
Кілька разів повторить вам це легко,
Ви лиш людину обмовити квапитесь.
Як же прийняти ці ваші слова?!
Їх вам собі забирати належить!
Наклепи зводять на інших – раюють,
Ті, що обдурені, – плачуть, сумують.
О синє небо, твої очі де?
Лиш подивись на пихатих людей
І заспокой ти печальних людей.
Ох ці наклепники злі –
Хто жити зможе між вас?
Рвучко наклепників клятих хапаю,
Кидаю їх леопардам і тиграм.
Їх не їдять леопарди і тигри –
Кидаю півночі[98] їх.
Але й північна земля не приймає –
Їх тоді кидаю Небу великому!
Між осокорами стежка в саду –
Просто до пагорба в хлібних полях.
Я, у палаці прислужник, Мен-цзи –
Пісню оцю написав.
Великодушні цзюньцзú [99],
Пісню послухати прошу я вас!
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 59 | Нарушение авторских прав