Щоденники Дзвенислави. Опівдні

Stop and wait a sec,
Oh when you look at me like that my darling,
What did you expect?
Діти спускаються з гірки. Жигуль гнило-зеленого кольору ніяк не заводиться і всі спроби його власника виглядають дуже нікчемними та відчайдушними і зводяться нанівець. Це як намагатись запалити сірника під зливою. Саме такий вид відкривається з вікна 505 аудиторії, де в мене зазвичай проходять пари анатомії. Сьогодні скорочений день і нас відпускають раніше. У планах - велична п'янка всією групою і ночівля в парку на лавці. І пофіг на холод, і пофіг на температуру, всьо пофіг. Час йде - нічого не змінюється. Нічого не передвіщувало біди...
***
Дві їбані банки спірта. Я в житті так не надиралась. "-Слухай, чуваче, як ти себе почуваєш? - Добре. - Це добре:) - Насправді, мені дуже добре, ми вже випили". "Ось ми п'ємо ще". "Ось ми куримо на лавці". "От я лежу в снігу". "Чуваче, мені дуже погано". Пишу смски Греку. Мій близький друг, гей і, за сумісництвом, мій одногрупник. Він з нами не ходить і взагалі не дуже вписується в колектив. Як і я.
***
"Знаєш я зараз зрозуміла я люблю тебе і взагалі і взагалі я ніц не хочу лише заснути з тобою поруч пробач мені прошу". Це вже десята грьобана за рахунком і аналогічна за змістом смс, яка лишається без відповіді і супроводжується океаном сліз. Вони, блять, закінчаться колись чи ні?
***
Тієї ночі я переспала з одногрупницею по імені Емма і, ймовірно, назавжди зіпсувала свої дружні і будь-які інші відносини з Греком. Завжди мріяла лишити цноти дівчину на день всіх закоханих. Ні, вона нічого, я й раніше кидала на неї оком, але прийшовши до тями, я розумію, що мені потрібен Грек. Грек. Грек. Грек. Це ім'я крутиться в мене в голові двадцять чотири години на добу і нерідко зривається з язика в найнепотрібніших ситуаціях. Дарма, нічого не має сенсу, окрім Грека. Грек. Грек. Грек. Грек.
***
"Надо мною, кроме твоего взгляда не властно лезвие ни одного ножа", - грає в навушниках, а на проліт нижче мене самотньо стоїть Грек і дивиться мені в очі тим самим поглядом. Не відводь очей, тільки не відводь очей, - думаю я, не зважаючи на сльози, які напрошуються вирватись назовні. Мені здається, ця мить триває безкінечно, декілька секунд перетворились на вічність. І ця вічність - найкраща мить мого життя. Лунає дзвінок і нам час йти на пару. Грек підіймається і коли проходить повз мене, я просто підходжу і питаю "Ти вмієш забувати деякі речі?". Не тупи, прошу, не тупи, кажи. Просто беру і цілую його. Немає часу зволікати, немає часу відважуватись. Немає часу. Він трохи відсахнувся і здивовано засоромлено посміхнувся. "- Забули? - Окей". І пішов собі далі. Більше ми з ним не говорили. Все пройшло, як з білих яблунь дим.
***
Ми сидимо в маршрутці і тримаємось за руки, Грек спить на моєму плечі, а я цілую його волосся. Ми вільні і щасливі. Грек прокидається і розповідає дивний сон. "Мені наснилось, що твоя зупинка, і ти виходиш, нічого не кажучи, і раптово все зникає, немає маршрутки, немає інших пасажирів, немає водія, немає зупинки, лише ти і ти йдеш від мене. Я боюсь. Не йди, прошу тебе, не йди".
Я на парі фізики, Грек сидить за три столи від мене. Чекай, Дзвінко, чекай. ДЕ ЙОБАНА МАРШРУТКА, ДЕ ВСЕ. Все, абсолютно ВСЕ розпливається. Я гублюсь у часі й просторі. Я маю знайти вихід. Я мушу зараз бути не тут! Я мушу знайти вихід у справжнє.
Прибігаю в гуртожиток і випиваю за десять заходів чотири пачки снодійного. Ні, це точно не реально, не може в мене вдома бути так багато ліків. Я маю знайти вихід. Шукай, Дзвінко, прошу тебе, шукай, ти мусиш знайти. Зламаними тремтінням руками скручую косяк і скурюю його за долі секунди, запиваю коньяком з горла. Ніби легше, контури предметів починають вирівнюватись. Відпускає.
Приїжджають відчим з матір'ю і везуть мене в лікарню. Я сиджу на задньому сидінні джипу і розумію - не довезуть. З посмішкою на обличчі згадую Грека, його посмішку, його очі, його волосся. Я все зробила правильно. "Якщо щось станеться, якщо мене все-таки не стане, якщо я помру, я люблю тебе, надобраніч". Я люблю тебе. Ватними руками вимикаю телефон і ховаю його у сумку, як помічаю на лівій руці слід від затушеної сигарети. Це точно не може бути по-справжньому, в мене ніколи не було цього шраму. Не встигаю довести думку до кінця, бо СПАЛАХ СПАЛАХ СПАЛАХ очі злипаються і я провалююсь в сон. Вічний сон.
Кінець.

Дата добавления: 2015-11-30