Як Нюйва створила людей

Після того, як Паньгу створив світ, з’явилися могутні гірські хребти, бурхливі ріки, густі ліси, надзвичайної краси квіти, а також звірі, птахи, комахи та риба. Уся земля буяла життям. Та богиня Нюйва подивилась на світ і зосталася невдоволеною, бо відчула, що чогось не вистачає.

Якось вона самотньо сиділа коло лазурового озера. Коли, нахилившись, богиня спостерігала за рибкою в озері, то помітила у воді своє відображення. Вона подумала: якби ж то мати когось схожого на себе, хто був би щодня разом зі мною – ото було б добре! І Нюйва взяла з озера грудку глини і почала ліпити подібну до себе фігурку. Спершу вона зробила кульку, потім виліпила на ній ніс, рот, очі та вуха, приєднала до кульки тіло, і наостанок додала руки й ноги. Який же гарненький чоловічок вийшов! Вона легенько поставила своє творіння на землю, аби краще його розгледіти. І хто б таке збагнув: тільки-но фігурка торкнулася землі, як несподівано ожила! Розмахуючи пухкими рученятами, вона вистрибом підбігла до богині, розтулила ніжні червоні губки й закричала: “Мамо! Мамо!” Нюйва дуже зраділа й назвала своє маленьке диво людиною.

Увесь наступний день Нюйва безперервно ліпила фігурки. Виліплені люди гралися й стрибали навколо богині, вони сміялися, кричали, розмовляли й співали, і від цього на землі стало веселіше. З цього часу Нюйва вже не нудьгувала. Але вона хотіла виліпити як можна більше людей, аби в кожному куточку величезного світу було багато веселощів. Вона безперервно ліпила і вже не помічала зміну дня і ночі. Таким чином безліч людей було створено її руками.

Одного дня Нюйва відчула велику втому. Вона мимохіть зірвала гілочку й розмішала нею глину, з якої ліпила людей, а потім за допомогою цієї ж лозинки розбризкала глину на всі боки. І сталося диво: ледве шматочки глини торкалися землі, як відразу перетворювалися на людиноподібних істот! Нюйва дуже зраділа і в такий спосіб створила їх стільки, що й не злічити.

Нюйва – добра богиня: створивши багато людей, удень вона навчала їх робити одяг із листя і тамувати голод фруктами з дерев, а увечері співала й танцювала разом із ними під ясним місяцем. Вона щасливо сміялася, бо ж не тільки створила людство, а й навчила його багатьох корисних речей і розваг.

“Каталог гір та морів” (“Шаньхайцзін”)

Міфологічні сюжети найдавнішого Китаю ми можемо відновити лише за кількома давніми творами, які дійшли до нашого часу. До таких творів належить і “Каталог гір та морів” (“Шаньхайцзін”, «山海经»). Він є найціннішим, хоча й досить своєрідним джерелом для вивчення давньокитайської міфології, народних вірувань та релігії. З нього також можна почерпнути багато цікавої і корисної інформації стосовно розвитку наукових знань у Китаї, особливо географії, ботаніки, зоології та народної медицини. Ця пам’ятка дозволяє розширити уявлення про коло інтересів народів давнього Китаю, зокрема прагнення пояснити явища природи.

Каталог був укладений та відредагований поетом Го Пу (276-324), який написав коментарі до твору. “Каталог гір та морів” – анонімна пам’ятка, яка, власне, є зібранням самостійних творів. Вона складається з 18-ти сувоїв (卷, цзюань).

За змістом і за стилем “Каталог гір та морів” поділяється на дві частини, дуже несхожі між собою: першу називають “Каталогом гір” («山经»), а другу – “Каталогом морів” («海经»). У першій частині наявний опис континентального Китаю, в якому присутні елементи зоогеографії, ботанічної географії, народної медицини, народних вірувань та міфології. “Каталог гір” містить описи рослин і тварин, відомих гір і найбільших річок Китаю, а також злих і добрих духів, які населяли гори та річки. У другій частині наводяться відомості про землі й народи, які, згідно з синоцентричною концепцією давніх китайців, перебували на окраїні землі та за межами території проживання самих китайців. Це інформація здебільшого міфологічного характеру, вона містить фрагменти оповідей про предків, героїв та їхнє походження.

“Каталог гір та морів” досі залишається одною з найскладніших та найсуперечливіших пам’яток китайської культури й літератури. Протягом багатьох віків учені намагаються перекласти та інтерпретувати цю загадкову суміш достовірних даних та дивовижних легенд.

Наводимо уривки з “Каталогу гір та морів” (переклад за виданням: Каталог гор и морей / пер. с кит. Е.М. Яншиной. – М., 2004. – С. 40-43).

Дата добавления: 2015-11-30