Україні потрібна соціальна революція на національній основі.

Тільки в такому разі можна розраховувати на достойне життя. Не євросоюз, не таможений союз нам цього не дадуть".

Сьогоднішні події виявили величезний пласт проблем українського суспільства. Також, стало зрозуміло, що люди не бажають більше миритися з тим, що з країною роблять світові монополії, руками своїх ліберальних «шакалів», як нинішньої маріонеточної кримінально-олігархічної влади так і брудної «курви» опозиції. Зрозуміло і те, що суспільство готове самоорганізуватися і засобом соціальної революції здійснити всі необхідні системні зміни в Україні.

Нижче подаю першу п’ятірку постулатів:

1. Україні волю - національну, політичну та економічну свободу!

2. Україні волю – геть від влади представників міжнародних монополій ліберальних масонів-олігархів!

3. Україні волю – жорстку міграційну політику! Сьогодні мігранти займають наші робочі місця у той саме час коли батьківські хати стають пустками і НАС мільйонами знищують засобом голоду та поневірянь.

4. Україні волю – національну владу, порядок та соціальну справедливість!

5. Україні волю – правдиву історію відродження української культури, духовності, мови!

Основні питання які першочергово повинна вирішити СОЦІАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ:

Відправити за межі України всі без виключення міжнародні монополії; Запровадити тотальну соціальну справедливість; Навести елементарний порядок в країні і перш за все ліквідувавши всі політичні партії, як велике зло для суспільства, адже великою мірою там (в партіях) засіли шахраї всіх мастей, які нічого крім шкоди не завдають нашому суспільству і знаходяться під повним контролем світового капіталу, який вже відібрав у народу України всі банки, всю промисловість, всі ЗМІ та навіть футбольні клуби. Необхідно ліквідувати Верховну Раду у нинішньому форматі та реформувати систему формування місцевих Рад; Зміна формування системи влади в Україні. Відсторонення від влади всіх шкідників суспільства, всіх, хто знущається над українським народом, хто по-злодійськи грабує кожного з нас, незалежно від національності, доводячи до фізичного та духовного знищення (Українська нація зобов’язана на себе взяти всю політичну відповідальність в державі. Влада з верху до низу повинна формуватися на основі статистичних даних: українці-78; росіяни -17%; Жиди – 0,2% решта -5%. Сьогодні маємо таку ситуацію, що в Україні в українській Верховній Раді: Жиди -43%; росіяни-32%; українці -22%. У кабміні: Жиди -62%; росіяни-15%; українці -15%. Чи не тому у нас всі негаразди? Наприклад Жидівський парламент в країні Ізраїль: Євреї – 100% тому там і порядок, бо дбають про Себе); Націоналізувати банківську систему; Повернути державі вкрадені у неї стратегічні підприємства; Інформаційний простір під опіку української нації (заборона популяризації низькоякісної продукції, брехні, насилля, порнографії, сексуальних збочень); Націоналізація алкогольної та тютюнової галузі України; Прийняти спеціальний закон про розвиток села (сьогодні відбувається голодомор-геноцид українського села, селян, українців); Ввести обмеження на ряд імпортних товарів (особливо сільхозпродукції) одночасно прийнявши програму реформування стратегічних галузей (енергетика, зв'язок, транспорт, важка промисловість, інше…; Створити Трудову Армію України. Розробити ряд загальнонаціональних проектів «для суттєвого покращення роботи ключових галузей країни і одночасно забезпечивши сотні тисяч українців робочими місцями. Прийняття закону «Про індекс розвитку потенціалу людини». Створення для кожного українця достойних робочих місць з належною заробітною платою (пошана й возвеличення людини праці), підтримкою та заохоченнями (і Президент, і депутати, і всі чиновники повинні бути поставлені в залежність від людей, яких вони обслуговують, саме обслуговують, а не панують над ними. Для цього необхідно контролювати й оцінювати діяльність апарату чиновників, починаючи від Президента, не тільки за економічними показниками, – ВВП тощо, а в першу чергу, за показниками соціальними, людськими – персонномічними. З цією метою потрібно перманентно відслідковувати індекси розвитку людських потенціалів, за якими періодично індексувати рівень винагород чиновникам).

Український народ повен рішучості. І ми добровольці Армії Порядку розуміємо, що демонстрації та мітинги – лише одна із сотень стратегій. Неефективність однієї форми боротьби не означає неуспіх усієї кампанії. Якщо такий метод не діє, варто вдатися до іншого. У нашому резерві є десятки методів боротьби ненасильницького спротиву: протести та переконання - мітинги, любування, усі способи донесення інформації від ЗМІ до використання соціальних мереж та написів в повітрі, нагороди-висміювання, "переслідування" певних особистостей, звукові кампанії, культурні заходи, не співпраця - політична й економічна: страйки, бойкоти, масові звільнення, відмови сплачувати податки, оренду, борги, остракізм певних персоналій, та ненасильницька інтервенція - ненасильницькі рейди та захоплення території, створення альтернативних інституцій.

Щоби мати бажане потрібно мати потребу відповідної праці. А ця потреба виникає після запитання – «Якщо завтра ми отримаємо владу, чи хочемо ми жити, як зараз, чи маємо змінити все докорінно? Якщо потрібно докорінно міняти, то над цим потрібно працювати. Тобто мозок людини має отримати завдання на які знайде відповідь.

Соціальна революція це вирішення проблеми на громадському рівні. Вирішення проблеми на державному рівні – це запізнілий крок. Відповідь на поставлені вище питання потрібно шукати негайно.

І на останок, що стосується критики так званих бойовиків майдану. Тільки «ублюдки» можуть осуджувати національний порив з боку молодих хлопців-українців, наших з вами дітей які готові віддати навіть життя за ради України – вільної країни, у якій сформовананаціональна влада, метою якої є щоденна робота по запровадженню порядку і дисципліни в усі сфери життєзабезпечення, та встановлення соціальної справедливості.Військові й невійськові українські формування, окремі групи чи особи з числа українців, які боролись за волю України всіма доступними методами є героями і прикладом наслідування для наступних поколінь українців. Звичайно, війна може вестися державними військовими формуваннями, як це було в Україні на початку двадцятого століття й партизанськими формуваннями, як це було під час другої світової війни й пізніше. Або окремими особами й організаціями, як це було до 1991 року. То все була боротьба за волю України. І сьогодні, кожен на своєму місці повинен робити все можливе, ми також повинні тримати естафету, організувавшись в одну могутню потугу засобом Соціальної Революції здобути все, про що мріяли покоління українців, виконуючи Заповіт Т.Шевченка «В своїй хаті своя правда і сила і воля».

Дата добавления: 2015-11-30