Постійна молитва. «Треба завжди молитися».

1. «Хто молиться, спасеться напевно. Хто не молиться – пропаде безумовно». Хто молиться безнастанно, освячується.

Ці засади проголосив св. Альфонс. Він хоче, щоб усі належно пройнялися ними. Хай кожний проповідник їх повторяє та вияснює, хай кожний аскетичний письменник прищеплює їх своїм читачам. І ще каже він, що вчення про конечність та успіх молитви, – є найбільш необхідне з усіх наук.

Отож якнайвище цінуй молитву й будь переконаний, що хоча б всего іншого тобі забракло, то молитва вирівняє всі недостачі.

2. Молись невтомно, бо без молитви немає ласк, а без благодати і кроку не зробиш на шляху до неба. Надприродне життя – це країна чудова, але недоступна.

Той світ так дуже перевищає нашу природу, що навіть як ласка переносить нас до нього, то не можемо там жити, ані віддихати божественним повітрям без нової та невпинної Божої помочі.

В тому божественному світлі надприроди ми дуже безпорадні.

Ми подібні до сліпих, що раптом відзискали зір. Деякі з них, не призвичаєні до міцного світла, прямо жалують за сліпотою.

Приймімо, що з поміччю ласк, ми звикли до доріжок надприроди. Але й тоді треба нам підніматися крутими дорогами, заки доберемось до верхів, тобто маємо перемогти труднощі, що завжди будуть появлятися в духовному житті. І це нове завдання теж неможливе без молитви. Тимчасом мало людей моляться, а доказом цього мале число тих, що так по-геройськи здіймаються вгору.

Хочеш підійматися разом з лавою вибраних, то зачни наполегливо молитися. І коли витриваєш у молитві, то напевно здобудеш верхів'я святости, адже сказане Христом мусить сповнитися.

3. Сам Учитель підкреслив, що конечно є молитись; треба завжди молитися і ніколи не втомлюватися: «Чувайте і моліться, щоб не ввійшли у спокусу». «Просіть і дасться вам». «Кожний бо, хто просить, одержує». «Досі не просили ви нічого у моє ім'я. Просіть – і одержите».

4. В Євангелії найбільше наполягає Ісус Христос на заповідь любови ближнього та на обов'язок молитви.

Він підкреслює це в притчах та в чудах. Сам спонукує нещасних молитися та довірливо прохати Його помочі. Домагається віри у батька бідолашного сновидного: «Якщо можеш вірувати – то тому хто вірує, усе можливе».

Він випробовує, а відтак хвалить геройське довір'я хананейки. Підбадьорює Яіра, щоб не занепав духом по смерті його доні, бо Він воскресить її з мертвих. Вкінці Господь урочисто впевнює: в кого буде віра хоч завбільшки зерна гірчиці, такий переноситиме гори.

5. Якщо молитва така конечно потрібна, то вона мусить бути доступна і для найменших душ а не тільки для вправних та вчених.

Воно й справді легко молитись, адже моління – це поклик убогого серця. Як дитинча знає простягати рученята та плакати в потребі, так і кожна душа потрапить виявити свою нужду і Бог почує її заклик.

«Почув єси, о Господи, бажання вбогих», – каже Псальмопівець.

Так легко пливе молитва, що людина доброї волі може молитись невпинно й наче несвідомо.

Вона тямить свою безмежну злиденність і кожним поглядом на Бога прохає підмоги.

6. Велике, єдине моління утворюється в глибині серця. Серце людини чує, чого йому треба, воно хоче вийти з цієї духовної нужди, тому наполегливо прохає Бога допомогти. Ті благання не конче мусять бути словами, не конечно цілими зверненнями та поставою. Лише саме серце кличе та лине до Бога.

Мало, дуже мало є богомольців, що не змішують обманливої позірности з дійсністю. Вони дуже жалкують та бідкаються, як «їх моління» невдалі.

А та їх молитва складалася з вишикуваних думок та побожних почувань, з викликання в їх серці захоплюючих зворушень та височування з їх очей сльозинок розради. спокуси, серце їм висохло й душа пустіє. Молитва їм не вдається. Горюють вони переконані, що не до святости їм і ладні все залишити.

Які ж вони нетямущі! Адже тим краще молимося, чим більше відчуваємо нашу нікчемність та й лиш Христос Бог, що живе в глибині нашої душі і молиться за нас, здатний це нам вияснити.

За висловом св. Павла, «сам Дух заступається за нас невимовними стогонами», "і що пронизують небо й зворушують Боже Серце.

7. Небесний Учителю, поможи нам зрозуміти якості справжньої молитви. Навчи нас прохати довірливо, прохати багато, прохати безмірно та витривало.

Роками ми дружньо розмовляємо з Ісусом Христом, а ще й досі не знаємо того, що чим більше проситься у Бога, тим більше Він є вдоволений. Чомусь люди так і вибачаються перед Господом, що докучали Йому проханням про надзвичайну ласку.

Ісус Христос ремствував на Пилипа у передодні Своїх Страждань, що так мало знав Його, хоч роками дружив із Ним. А як перепало б нам, що знаємо таємницю Його Мук і Божественної

Євхаристії та з малку колишемося на колінах доброго Учителя?

Проси сили полюбити Ісуса, хоч би як св. Павло, та не сумнівайся в тому. Поволі дорівняєшся великому Апостолові; адже Господь прещедрий у Своїх дарунках. Він навіть жаліється, що ти Його не просиш.

8. Бери в точному розумінні обітницю Божого Друга. Є це правда віри, що Господь Бог вислухує кожне моління в міру того, чи воно є справжня молитва.

Господь вірно вислухує і найменшу молитву з серця смертної людини. Та молитва має десь у світі відгук, відповідний до її натуги: або відгук в користь цеї самої людини, або для якогось грішника, або для св. Церкви.

Той відгомін може бути за двадцять літ або й за сотню. Божа Премудрість і Доброта, задовольняє благання або інтерпретує його на краще.

Чи ж не зухвало та й не по-дитинячому вимагати від Господа Бога, щоб здійснив немудрі наші забаганки? Можливо теж, що Господь Ісус бере до уваги твоє прохання та приєднує до нього ще багато інших твоїх прохань, і цю сукупність зберігає на будуче. Як же гряне велика проба й насуне грізна спокуса, вистачить цієї сукупности молінь для перемоги.

Тому не оточнюй Господеві, як має тебе вислухати, адже відома Його милість і не зашкодить Він твоєму духовному добру. Будь тільки твердо переконаний, що Господь завжди вислухує молитву в міру її вартости.

9. Молімося теж покірно та не покладаймося на себе, а це дуже важко приходить людській злиденності.

Часто при молінні таки хоч трохи спираємось на власну вартність, і цього майже ніколи не спостерігаємо, хіба вже по всьому, коли жаліємось невдачею або гріхами.

Надія на Господа – це богословська чеснота, її ж підмуровує Божа могутність, добрість та вірність. Як же вмішати хоч пригорщу чого людського, то зараз входить туди гордість і псує успіх.

10. Та ось Христос Цар досконало оволодів людиною на звалищах її самолюбства, та звершено молиться з душею і в душі.

Отже прискорюй цю хвилину! До цього уздатнив тебе предобрий Господь.

Він завжди вислухує благальну молитву. Зразу може малоякісна вона, але згодом ревнішає, а врешті стає молінням святця.

11. І ось, що раджу я тобі, хто ти не був би. Може ти добровільно холодний для Бога, та зневірився довгими невдачами й розчарований труднощами духовного життя та святости? Послухай цієї поради: вже від сьогодні починай життя молитви.

Спочатку може молитва твоя буде несмілива та недовірлива. Однак молися дальше, прохай та наполягай. Поволі усвідомиш собі свої духові недоліки й нечутно Господь наснажить тебе міццю любити й прохати про силу любови. Що більше поступиш, відчуєш більшу потребу молитись.

12. Спочатку молитва – це тиховодний потічок, і не уявляєш собі, що на його хвилях твій човен запливе аж до океану. Може і посміхаєшся з тих, що намовляють тебе сідати в суденце та пускатися плисти. Мандрівка пішки виглядає вигідніша.

Та струмок неспостережно ширшає і згодом перемінюється в бистрий струм. З різних боків вливаються в нього гірські потоки і струм стає бистрицею. Збільшується, видовбує річище, врешті заміняється на величну ріку, якою твій човен пливе швидко до океану.

Так теж із твоїм поступом до досконалости. Раз ти поступив вперед, то й швидше несуть тебе хвилі до святости. Врешті не потрапиш задержатись, бо річка Божої благодаті та люб'язностей поривають тебе зі собою. Треба тобі прямо йти вперед. Господь Бог вислухав тебе й доти не будеш мати спокою, доки Він не упокоїть тебе в безмежному Своєму Океані.

Дата добавления: 2015-11-30