|
Читайте также: |
1. Любов до Господа Бога і неупорядкована любов до себе – ось два супротивники, що змагаються за твоє серце. Будеш тоді досконалий, коли усунеш усе, що немиле Господеві нашому Ісусові Христові і догоджуватимеш Йому. Чи воно важко прийдеться? Ні. Берись спокійно до цієї хосенної роботи.
2. Ти, мабуть, надмірно дорожиш якимсь предметом щоденного вжитку, заняттям чи посадою, милуєшся якоюсь почестю, ціниш якусь приязнь, пристаєш із якоюсь особою, надаєш пересадного значення деяким громадським відносинам, чи пошані та ввічливості у відносинах до себе. Чи, може, пересадно залежить тобі на деяких планах, або чи успішні будуть твої починання, чи зазнаєш вдячності й доброї слави, чи рахуються люди з твоїми поглядами й поведінкою, з твоїми переконаннями, а може надто звертаєш увагу на свою вигоду та здоров'я?
Ніхто не вільний від тих прив'язань. Вистачить зануритись поглядом у власну сердечну безодню: там аж кишить від бажань та настроїв, тривог та радошів, смутків та надій!
3. Хай не жахає тебе сила-силенна недосконалостей. Також не трать часу на тривожний розшук за похибками.
Коли ти ще й дальше поступиш наперед покорою, тоді Господь Бог засяє світлом у твоїй ночі, й ти побачиш свої похибки.
4. І треба теж тобі підхожої системи, щоб виполоти весь вище названий непотрібний бур'ян, та щоб плекати любов свою серед корисних почувань. Не вільно тобі кидатися в лобовий наступ на незліченні ворожі полки та вибивати їх із дуже численних захисних засіків. Це буде зайва витрата дорогого часу та сила-силенна клопотів. Утратиш спокій серця та, врешті решт, не доб'єшся помітного успіху.
А ти, попросту, скажи собі твердо-непохитно, що хочеш держатися Найвищого Добра.
5. Отож не турбуйся жодною прив'язаністю окремо, лише насторож від ранньої зорі свою душу уважно. Часто говори, душе, Богові, що любиш Його, що милуєшся Його красою та дорожиш Ним більше всього. Таке кажи перш за все тоді, коли душі кортить якась річ чи приманює якась особа, чи хочеться скуштувати собі якої розкоші, захищати свій гонор та залишити обов'язок.
Кожний раз тоді хай твоє серце каже полум'яно: «Люблю Тебе, мій Господи Ісусе, й за Тобою шукаю. Все опріч Тебе – пустка, неправда та обман». Так душа не розсипає уваги зразу у двадцять напрямків. Вона упрошує духове життя, плекає спокій серця та в кожній хвилині зосереджує всю свою силу любити Господа Бога.
Зокрема, спочатку душа незручна, бо гайнує чимало нагод до праці. Частенько у добрій вірі вибирає те, що лестить її, підносить її в очах та захоплює її.
Та не вдавайся в тугу, душе, з цього приводу. Поживеш, поступиш вперед, то й вигостриш увагу, та й Сам Господь наш Ісус Христос відповість тобі, що ще треба зробити.
На щастя, зразу душа не усвідомлює собі, яка велика праця на неї чекає. Якби вона усвідомила раптом те, то зразу разило б її страхом безсилля та боязкість прикула б її до місця.
Такий то цей мирний поступ душі щоденно й щохвилини. Вона намагається жити Богові в Ісусі Христі. Вона вважає себе за вмерлу гріхові. Кожна перемога Божої любові разить самолюбство програною.
6. Одна прив'язаність дуже зневолює людську волю та за всі інші спричинює шкоду досконалій любові. Та прив'язь – це неупорядкована чутлива дружба. А дружба тоді є неупорядкована, коли противиться Божій любові, або розташовується рівнобіжно з нею та й не хоче їй підкоритись.
Доказом, що якась дружба є заражена такою недугою є те, що та дружба хоч деколи зроджує в душі тривогу та заметушення.
Цю засаду несхибно застосовуємо до всесвіту. І найменший заколот у природі чи в етичному світі спричинює розхитання рівноваги й цим розладжує співзвучність, спокій та дозвілля.
Чим душа ніжніша та підлегліша Божій Любові, тим тонше відчуває вона те схвилювання. Це сам Господь наш Ісус Христос перестерігає її. Адже Він – Господь Бог, заздрісний. Він не дозволяє ревній душі отуманитись будь-яким, навіть чистим та освяченим сотворінням.
7. Як почуєш, душе, це тихе попередження, послухайся вмить, прорви цей ланцюг, хоч гірко й боляче це прийдеться тобі. І надалі не корми цієї дружби гадками чи розмовами, чи будь-яким іншим зайвим зв'язком. Та заявляй часто Господеві Ісусові, що Він – любіший тобі за всіх, і терпеливо жди, доки загоїться рана та доки спочине твоє сколихане стрясанням серце. Палке почуття висуватиме усякі приводи для виправдання цього зв'язку: дружба ця, буцім, криштальна, сприяє побожності, вона – підпора моя! Перечуленій моїй природі треба задушевності і сама вдячність змушує мене не вривати зв'язків! Адже і святим траплялося – дружити по-справжньому.
Та всі ці міркування безпідставні. Побачиш це тоді, як вільне буде твоє серце. Тимчасом скажи: «Цить, моє серце!», - та зречись цього знайомства. Колись, очищене, воно повернеться тобі. Заходься енергійно з цим ділом, а то жалюгідно шкутильгатимеш на шляху духовості та ніколи повністю не прихилиш до себе Чоловіколюбця Христа Ісуса.
8. Але, досконала вільність серця – це такий рідкий архитвір, що тільки співпраця Божої руки може її спорудити. Тому й молитись треба невпинно, щоб Господь допоміг нам відмовитися від всього та посипав полином гіркощів усе, що попаде нам під руку!
Хоче Господь Ісус володіти повністю яким серцем, та хоче викликати огиду до сотвореного, – то Він те серце так розширює та поглиблює, що вже ніщо не заповнить його. І ще створює в тому серці бажання, що їх Він один у змозі задовольнити. Виявляє душі нестачі та уломності найбільше улюблених осіб. Нищить принади чарівно-гарних істот та допускає гіркі розчарування й важкі самообмани. Тоді раптом приходить особисто, зненацька просвітлює душу наскрізь та приносить ніжну Свою приязнь, довготерпеливу доброту та безконечну ласкавість.
9. Чим міцніше серце по-природному любить та ніжно й шляхетно поривається вгору, тим більше Ісус Христос знайде в ньому самий пригожий чорнозем та вкине в скибу зернину чистої любові. На часок така душа може й збочити на манівці, у розшуках за своїм скарбом. Деколи її любов може попастися й недостойним її особам, однак скоріше чи пізніше, вже сам дошкульний її голод поверне душу до Спасителя.
Вже сьогодні виріши зберігати твоє серце незайманим, або за всяку ціну відвоювати свою свободу.
Для святості ти сотворена, людино, твоє ж серце – виключна посілість Господа Сотворителя, за нього померлого.
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 26 | Нарушение авторских прав