Відображення авторської ідеї за допомогою фотографії в сучасній пресі

Синтетична журналістика на межі ХХ – ХХІ століття активно почала використовувати в своїх друкованих матеріалах фотографію. Факт сам по собі нецікавий. Цікава точка зору, з якою автор до нього підходить. Фотографія виконує різні за природою цілі: вона передає елементарну зовнішню схожість предметів й інтерпретує внутрішній світ зображуваного об’єкта. На якість знімку впливає майстерність і професіоналізм майстра художнього знімку, сучасна фотографічна техніка й правильне втілення в життя головного задуму фото. Період ХХ – ХХІ століть характеризується особливим піднесенням фотографії на сторінках преси. Аналіз і вивчення художнього знімку на межі двох століть дозволяє дослідити характер, пріоритети і цінності впродовж даного часового відрізку.

Проте на сьогодні ґрунтовних досліджень принципів відображення основної ідеї друкованого ЗМІ за допомогою фотографії доволі небагато, що і пояснює актуальність статті, яка є спробою доповнити дослідження сучасної фотографії на сторінках преси.

Мета статті – зробити спробу дослідити і проаналізувати ідеї фотознімків різнородових жанрів на обкладинках газет і журналів.

Для досягнення мети поставлені такі основні завдання:

1) простежити основні етапи історії фотографії у пресі;

2) дослідити характерні риси провідних фотографічних жанрів.

3) виявити внутрішній зв’язок між знімком і загальною тематикою видання;

4) зробити аналіз реалізації авторських задумок у знімках популярних українських і російських видань.

Об’єкт статті – фотоілюстрації сучасних російських та українських газет і журналів.

Предмет статті – засоби відображення головної ідеї періодичних видань української і російської преси за допомогою фотографій.

Літературні тексти різняться між собою не стільки словниковим складом або подіями, про які там повідомляється, скільки методами викладу матеріалу, внутрішніми структурами. Інформаційна замітка дозволяє дізнатися тільки нові, ще невідомі факти. Публіцистичні ж твори сягають внутрішнього стану героя, впливають на його емоційний стан, викликають естетичну насолоду, вони не мають залишати тебе байдужим. Те саме стосується і зображення. Наукова фотографія виразно, точно і з усіма деталями відтворює будову квітки або розташування гілок на дереві. Інформаційний знімок, який фіксує, наприклад, момент спортивного змагання, являє собою тільки фотографічну копію цього моменту. Але є знімки, за якими не можна вивчати будову квітки або гілки, проте ми побачимо на них квітучі сади, гілки яких схиляються під поривами теплого весняного вітру, ми немов відчуємо аромат квітів або прохолоду густої тіні дерев. А якщо такий знімок розповідає про спортивне змагання, то ми відчуваємо себе його учасниками. Ми хвилюємося за результат боротьби, радіємо перемозі. Головною задачею для фотографа є відтворення емоційного змісту зображуваного предмета.

Природа окремого журналістського жанру передбачає виконання певного завдання: інформування, аналітики або естетичної насолоди. Функціональні характеристики фотографічного жанроподілу різняться між собою не композиційними рисами, а головною ідеєю (портрет, натюрморт, пейзаж за різних обставин можуть виступати публіцистичними, художніми, науково-технічними або прикладними).

Переглянувши першу сторінку будь-якої газети, вже з впевненістю можна сказати про її смислове навантаження. Яскравим прикладом цього виступає газета “Україна молода” за 20 листопада 2009 року. Весь світ тоді готувався до чемпіонату світу, усі газети і телеканали присвячували свої програми цій темі. Не залишилася осторонь і Україна. Тільки для неї турнір не став переможним, як гадали. Збірна України зазнала поразки ще у “плей-офі” у Донецьку. Редакція газети дуже вдало підібрала фото на першу шпальту. Перед глядачами постає Андрій Шевченко, який віддав грі всі сили, але “пролетів” повз свій останній чемпіонат світу і… розплакався. В одній постаті передається увесь біль країни. Фотограф закарбував мить, коли Шевченко підносить руки до обличчя так, ніби молиться, а з очей падають сльози, тіло знаходиться в неймовірній напрузі…

Хоча фото і статичне, але явно простежується динамізм події, яка тільки-но відбулася. Може виникнути питання: “А чому фото саме Шевченка прикрашає першу шпальту газети?” Просто ця людина по-справжньому прагнула перемогти, билася на полі й виклалася до останньої краплі. Помітно, що Андрій повернувся на Батьківщину для того, аби грати в футбол, забувши про фінансові апетити й бажання дружини мешкати в Західній Європі. На жаль, і в “Динамо”, і в збірній дуже мало таких відданих спільній справі людей, які б жили грою і для яких ця поразка стала б великою невдачею. Коли читач тільки взяв цей номер до рук, на нього одразу наринули емоції, схожі до тих, які пережили самі футболісти. У цьому фото злилися фокусуюча, стимулююча й об’єктивізуюча функції. Використання тільки трьох кольорів не завадило передати емоційний стан фото, цей критерій, навпаки, підкреслив головну ідею знімку – уже ніхто нікуди не їде. У середині самої газети реципієнти знайдуть ще багато матеріалів і фото щодо зазначеної теми.

Окрім людини і її кола інтересів особливе місце в мистецтві фотографічного знімку займає природа. Журналів, присвячених цій темі, доволі багато. Зміст їх різноманітний. Тут широко представлена флора і фауна нашої планети. Ось деякі приклади назв такого роду видань: “В мире животных”, “Природа”, “Юный натуралист”, “Живой вигляд”. На усіх або майже на усіх обкладинках цих журналів зображені тварини або природа. Вдивимося, з якою майстерністю зняті наші брати менші, як тонко відчув фотограф ту єдину мить, де тварини такі милі, безпосередні. Ось білочка завмерла на тоненькій гілочці сосни. Вона, як людина, кумедно піджала праву лапку до животика, нагострила вушка, підняла розкішний, пухкий руденький хвіст, і вся спрямувалася кудись у сторону. Її оченята немов буравчики виглядають щось таке, що насторожило благодушне звірятко. Вони, як намистинки, блищать, відображаючи сонячне світло. Шубка білочки переливається від сірого до жовтогарячого кольору. На обкладинці немає нічого зайвого. Тільки звірок з його якоюсь внутрішньою напругою та білуватим туманом навкруги (“В мире животных” №11, 2002).

Блискучий вугільно-чорний фон, подібний до найкращої марки антрациту. На ньому безформена біла пляма. Це напіврозпущена квітка куща чайної троянди. В середині квітки зелений хрущ, вірніше, навіть не зелений, а якого кольору просто сказати важко. Панцир жука переливається усіма кольорами веселки. Напевно, автор знімку, дуже тонко ухопив неповторну мить, коли сонце ось-ось почне підійматися із-за обрію: жук увесь в ще невисохлій росі білосніжної троянди(“В мире животных” №7, 2006).

Сова – розумна голова. Птах одіозний і неоднозначний. З давніх давен вважали, що сова і філін знаються з нечистою силою. Їм приписували різноманітні чарівні якості. Недарма, коли в Англії вийшла відома серія книг про “Гаррі Поттера”, там зопалу майже винищили всіх сов, їх ловили і тримали в будинках немов домашніх улюбленців. У нашому випадку набагато простіше. Є поле, укрите травою, похмуре небо зі свинцевими хмарами, а в центрі, посеред тундри, подібно язичницькому ідолу сидить полярна сова. Її слабо зрячі очі горять жовтим світлом. Хижий дзьоб щільно стулений. Голова велика і доволі страшного вигляду. Забарвлення пір’їв темно-сіре з білими розводами. У чому ідея знімку? Сова схожа з міфічним Хароном, який перевозить через ріку Стікс в Тартар душі померлих. Вона стоїть на межі дня і ночі. Зображення сови дає змогу зрозуміти, що далі мова піде про ареал північних птахів (“Природа” №9, 2010).

2011 рік буде проходить під знаком Білої Кішки. Цьому присвячений перший номер “Юного натуралиста” за 2011 рік, якого ще не має у пресі, але вже є в Інтернеті. На нас дивиться, широко розтуливши сірі очі, білосніжний перс. Він настільки величезний і пухнастий, що прикрив собою всю обкладинку. Погляд кішки настільки живий і розумний, що вам хочеться з нею поспілкуватися. Саме тому, в номері розміщений матеріал про кішок Юрія Куклачова. І взагалі, кішка для людини, напевно, найближча тварина. Вона постійно живе вдома і трохи не п’є і не їсть за одним столом з господарем. Мурлика ласкава тварина. Її біотопи легко сприймаються людиною, внаслідок чого кішки можуть лікувати людей.

У восьмому номері за 2010 рік журналу “Природа” обкладинку видання поза всякого сумніву оформлював фото-дизайнер. Він так закамуфлював дубоноса, що в того залишилась видимою одна голівонька. Але цього цілком достатньо. Кольорова гама пір’їв незрівнянна. Усі тони і півтони, які існують в природі, склали єдине ціле. Родзинка знімку: дві ягідки черешні. Одна – розчавлена, інша − б’є птаха по голові. Такого в житті не зустрінеш. Це прудкий фотомонтаж художника.

Широко відома байка І. Крилова “Лиса и виноград”. За аналогією до неї майстер і оформив першу сторінку журналу “Мир животных” за жовтень 2010 року. Тільки тут в ролі лисиці виступає вовк, а в ролі винограду – канадський клен. Сірий гризе кору тоненького дерева. Хижак виступає додатком до золотого вбрання лісу, де дія і відбувається. Тварина відтіняє строкатий, як юбка циганки, килим з опалого листя.

З усіх обкладинок журналів “В мире животных” мене найбільше всього приваблює фото, де відзнятий шимпанзе. Це дев’ятий номер за 2006 рік. Ось де справжня майстерність, висока професійність, а найголовніше – тут відчувається душа художника. Дивишся в зморшкувате обличчя примата і бачиш в ньому – не морду тварини, а обличчя старої, навченої життям людини. Зморшки склались в хитрий візерунок. Губи напіввідкриті й витягнуті в трубочку. Вони немов шепочуть, хто його знає про що. Сиві білі вуса, вуха, схожі на локатори, до речі на них зовсім немає шерсті. Але основне – очі, в них безодня глибина, якась застигла думка, погляд поринув кудись у простір і така безвихідна туга, яка зовсім не притаманна мавпам. Це головне. Все інше: і чорний волосяний покрив, і зелене листя вдалині – тільки другорядний фон.

Зустрілись два чоловіка і міркують: “Ось раніше були прізвища: Волков, Кабанов, Медведєв, а зараз що – Пташкин, Синичкин, Горобець”. Для чого цей ліричний відступ? Просто тому, що у одного з головних редакторів журналу “В мире животных” пташине прізвище Дроздов. До речі, він так бездоганно вийшов на обкладинці свого щомісячника-побратима “Живой взгляд”. Посмішка до вух, на голові синя бейсболка і така сама футболка. Але в чому фішка? На руках він тримає маленького лемура. Симпатяга, зовсім як людина, поклав пристрасному любителю тварин лапку-долоньку на плече. Устромив лемурчик свій ніс в біцепс Миколаю і тихенько посапує, все рівно, що мале дитя. Ідилія та і тільки.

Для того, щоб існували тварини, щоб зеленів ліс, в який могли б піти люди, подихати киснем і насолодитися його красою, щоб в озерах і річках вода була чистою, щоб не гинула риба від шкідливих відходів хімзаводів, не йшли кислотні дощі, ми повинні дбайливо ставитися до природи, усіляко допомагати їй, а не шкодити. Повірте, якщо їй не заважати, то вона сама упорається зі своїми проблемами. Для охорони навколишнього середовища і був створений журнал вузького спектру дії – “Экология и Я”. Обкладинка цього видання чітко дає зрозуміти, що стан усієї планети знаходиться в руках людей. Композиція титульного аркуша така: обкладинка розбита на кілька секторів, і кожен з них має свій розмір. Найбільший і найголовніший сектор знаходиться в нижньому кутку на ньому фото земної кулі, яку тримає в своїх долонях людина. В інших секторах знімки морів, гір, лісів і водоспадів. Це номер за квітень 2010 року.

Уся різноманітна серія журналів про природу створена для її любителів. Тут майже немає випадкового читача. Ці видання жадані тими, у кого чиста, любляча душа. Майже в усіх з них любов до тварин йде з дитинства. Цей контингент читачів або сам тримає тварин вдома, або проявляє інтерес до їх перебування в природі. Звірьок на обкладинці викликає в респондентів активізацію різних сенсорних систем, оживляє спогади.

Хто з нас хоч раз в своєму житті не був на морі, не здійснював кінні й піші прогулянки по горах і лісу? Видання, присвячені "природній" тематиці, в основному купуються нерегулярно. Тоді, коли їх читач кудись зібрався, чи то Карпати, Чорне море, далеке або близьке зарубіжжя. Фотографії і статті в цих щомісячниках покликані зацікавити, ознайомити і надати корисні поради тому, хто їх читає. Наприклад, багатоілюстрований туристичний журнал “Карпати”. Його функція полягає в тому, щоб показати красу рідного краю, його поетику, зачарувати більшість народу принадами західного регіону України. Журнал “Карпати” за вересень 2001 року опублікував на обкладинці знімок із зображенням спуску спотрсмена на байдарці по одній з гірних річок Гуцульщини. Це екстримальний вид спорту: спуск по такій річці відноситься до розряду найвищої складності. Наслідки подібного заходу не передбачені, може бути все: набряки, перелами і навіть летальний кінець. Бувають такі ситуації, де стають непотрібні шолом з гідрокостюмом, тут надія тільки на себе і свої сили. Самовладнання і витримка – основні супутники перемоги. Фотограф закарбував мить боротьби людини з розлюченою стихією. Спортсмен з усіх сил балансує веслом, намагаючись втриматися на плаву. Це помітно з міміки зображеного. Його комбінезон яскраво-червоного кольору, весло і байдарка жовті, насиченість кольорів в надзвичайній ситуації допоможе швидше відшукати потерпілого. Люди займаються цим видом спорту заради адреналіну, якого не отримаєш в звичайних життєвих ситуаціях. Ні холод, ні льодяні бризки цими людьми не відчуваються, вони екстримали, для них навіть вода з присмаком адреналіну.

Але, окрім, екстримального туризму є різного роду круїзи і подорожі. Такі журнали купуються також різновіковою категорією людей. Ці видання розповідають читачам про переваги і недоліки закордонних місць відпочинку. Критерії комфорту в основному для всіх курортів майже однакові: сонце, море, п’ятизірковий готель і незрівнянний сервіс обслуговування. Принцип створення даних журналів: поєднання строкатих фото і рекламних матеріалів. Туристичні видання виконують стимулюючу функцію.

Було б некоректно не згадати в своїй роботі журнал “Навколо світу” старожила і корифея багатьох вітчизняних і зарубіжних видань, адже йому вже більше 130 років. На цьому журналі виросло не одне покоління читачів. “Навколо світу” − науково-популярний журнал. Основна його тема – це подорож по земній кулі і все, що з ними пов’язане: таємниці, загадки, відкриття. Не виключення і перше видання за 2010 рік. Головна тема номеру – Центральна Африка. Незвичайність оформлення обкладинки в чому, що тут широко застосований монтаж – поєднання звичайного фото з фотоколажем. Принцип композиції знімку в контрасті чорного і білого. Зліва із-за кадру витягнута чорна рука, яка зжимає в кулаці петлю. Справа – хлопчик в усьому білому. Це негр, але білого кольору, простіше сказати − альбінос. Явище доволі рідкісне серед негроїдів. І ще, на чому загострив свою увагу фотограф, в чорному кулаці біла вірьовка, в білій долоні чорна гілочка. Невелике пояснення до знімку, без якого зрозуміти задум автора було б неможливо: “Генетичний збій зробив альбіносів жертвами жорстокого культу”. Якщо серед чорних народжувався білий, він зазнавав всіляких гонінь і утисків, а врешті-решт і смерті. Ця тема актуальна в усі часи і в будь-якому суспільстві. Того, хто чимось відрізняється від інших, завжди будуть пригноблювати навіть, якщо він набагато краще утискувачів. Африка на знімку – це чорний колір обкладинки. В даному фото поєднуються функції інтегрування і рефреймінга.

Фотографія цікава для дослідників своєю подвійною спрямованістю: вона передає зовнішню красу предметів і їх внутрішню структуру. Художній знімок знаходиться на межі технічного виробу і мистецтва. Проаналізував ситуацію, ми зробили висновок: для постійних читачів обкладинка займає другорядне місце, для них головним є зміст видання. Хоча перша сторінка нового номеру все ж впливає на їх сенсорну систему завдяки різноманітним художнім прийомам, співвідношенням знімку з досвідом людини і повторного переживання як позитивних, так і негативних спогадів реципієнта. На випадкових читачів обкладинка впливає в першу чергу. Вони мають величезну альтернативу друкованих видань. Але, що ж обрати? І на допомогу приходить обкладинка, це своєрідний орієнтир у величезній кількості журналів і газет. Читач обере те, що його найбільше вразило. А це може статися завдяки таким прийомам: кольоровій гамі і насиченості знімку, незвичайному вирішенні в підході до тонів і півтонів, принципу симетричності й асиметричності, розташуванні потрібних акцентів й фотомонтажу. Подібні хитрощі в своєму арсеналі має кожен шанований фотограф.

Література

1. Борев В. Ю. Фотография в структуре массовой коммуникации / Ю. В. Борев. – М.: Знания, 1986. 2. Здоровега В. Теорія і методика журналістської творчості: підручник /В. Й. Здоровега. – 2-ге вид., – Л.: ПАІС, 2004. 3. Кузнецова О. Д. До проблеми класифікування періодики України //Українська журналістика: історія і сучасність /О. Д. Кузнецова ∕∕ Вісн. ЛДУ. – Сер. Журналістика. – 1995. – Вип.19. 4. Шаповал Ю. Г. Фотопубліцистика в періодичній пресі / Ю. Г. Шаповал. – Львів, 1977.

Анотація

У статі містяться спроби визначити засоби вираження авторської ідеї за допомогою фотографії в сучасній пресі, для чого проаналізовані приклади фоторобіт з відомих журналів.

Ключові слова: фотографія, образ, авторська ідея, зміст видання.

Науковий керівник: Кулініч Олена Олександрівна – кандидат філологічних наук, доцент кафедри журналістики і видавничої справи ДЗ “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”.

УДК 070:81’246.2

Дата добавления: 2015-11-30