Читайте также:
|
Для оцінки широкого спектру рівня та динаміки ефективності не тільки продукції, але й послуг, що надаються, та робіт, що виконуються, в міжнародній статистиці використовується велика кількість показників, які можна об’єднати в такі групи:
- показники рентабельності продукції, послуги і виробництва;
- показники ефективності витрат живої праці;
- показники ефективності витрат уречевленої праці;
- показники ефективності капіталовкладень.
Більшість із цих показників може бути розраховано як на рівні економіки, так і на рівні галузей, секторів і окремих підприємств. Розглянемо перейменовані показники.
1. Ефективність рентабельності продукції послуг і виробництва залежить від співвідношення витрат та прибутку.
Розглянемо витрати пропорційні та структуровані. До складу пропорційних витрат відносять витрати на сировину та матеріали, паливо та енергію, заробітну плату робітників, на виробничий транспорт, будівельні матеріали, конструкції та деталі, на насіння, корма, добрива, хімікати, комісійні виплати за продаж продукції. Структуровані витрати охоплюють витрати на амортизацію основного виробничого капіталу, на утримання адміністративних органів підприємства, виробничі послуги, інші витрати (збитки від браку, відсотки за кредит, збитки від стихійних лих, витрати на рекламу тощо).
При розрахунку валового прибутку необхідно визначити собівартість продукції (послуг): валовий прибуток є різниця між вартістю та собівартістю.
В міжнародній економіці використовуються два методи калькуляції собівартості: за замовленням і за процесами. Калькуляція собівартості за замовленням використовується в будівництві і у тих галузях промисловості, які спеціалізуються на випуску унікальної та крупно габаритної продукції (аерокосмічної, суднобудування, машинобудування тощо). Облік собівартості за процесами використовується у сільському господарстві, у галузях промисловості, які випускають масову типову продукцію (добувна промисловість, виробництво продуктів харчування, непродовольчих товарів і т.і.).
Для характеристики загальної рентабельності виробництва велике значення має структура вартості реалізації продукції за її елементами, яка включає пропорційні структуровані витрати, валовий прибуток від експлуатації. Якщо з валового прибутку відрахувати фінансові виплати (повернення кредиту разом з процентами, виплачені штрафи і т.і.) та виплачені податки, то залишок являє собою чистий прибуток і може бути розрахована чиста рентабельність виробництва. В результаті показники рентабельності виробництва обчислюються за формулами:
Валовий прибуток К= заг.рент.виробн. Сукупні витрати з експлуатації
Чистий прибуток К= чист.рент.виробн. Сукупні витрати з експлуатації
Показник рентабельності продукції розраховується як відношення валового прибутку від виробництва будь-якого продукту або послуги (Р) до суми витрат на його створення (R):
Крент.прод. = Р / R
2. В міжнародній статистиці рівень та динаміка ефективності використання живої праці вивчається за допомогою показників трудових ресурсів і продуктивності праці.
Показниками використання трудових ресурсів є показники працездатності, зайнятості, активності та безробіття, а також показники використання робочого часу
До показників продуктивності праці в міжнародній статистиці відносяться такі:
1) валова продуктивність праці;
2) чиста продуктивність праці;
3) глобальна продуктивність факторів;
4) тотальна продуктивність факторів;
5) інтегральна продуктивність праці. Показник валової продуктивності праці розраховується за формулою
ВПП = ВВ / ВП
де ВПП – валова продуктивність праці; ВВ – валовий випуск (валова продукція); ВП – витрати праці.
Показник чистої продуктивності праці являє собою відношення вартості чистої продукції до витрат праці. Чиста продукція за галузями економіки визначається на основі міжгалузевого балансу продукції шляхом відрахування із вартості валового випуску продукції величини проміжного споживання та амортизації постійного капіталу. Показники витрат праці ті ж самі, що і при визначенні валової продуктивності праці.
Глобальна продуктивність факторів є найбільш важливим показником продуктивності праці. Він відображає вплив на рівень продуктивності не тільки витрат живої праці, але й витрат інших факторів. Тому продуктивність праці виступає як один із часткових показників продуктивності по відношенню до глобальної продуктивності факторів (постійного капіталу, змінного капіталу тощо). Індекс глобальної продуктивності факторів визначається як зважена середня арифметична із індексів часткової продуктивності всіх факторів виробництва.
Показник глобальної продуктивності розраховується діленням повної вартості валової продукції (чисельника дробу) на витрати всіх інших факторів виробництва плюс витрати живої праці (знаменник).
Тотальна продуктивність факторів визначається за аналогією до глобальної продуктивності факторів. Єдина відмінність полягає в тому, що в чисельнику показника тотальної продуктивності факторів враховується величина чистої доданої вартості (чистої продукції). У знаменнику відображаються витрати праці і постійного капіталу.
Динаміка продуктивності праці вивчається шляхом розрахунку відповідних індексів. В залежності від наявної статистичної інформації розраховуються натуральні, умовно-натуральні, трудові та вартісні індекси продуктивності
При вивченні динаміки продуктивності праці на основі вартісних показників продукції в міжнародній статистиці використовують індекси змінного та фіксованого складу. Вони визначаються як за вартістю валової продукції або за доданою вартістю (валова продуктивність праці), так і за чистою продукцією (чиста продуктивність праці). Найчастіше вартість валової продукції використовується для характеристики продуктивності праці підприємства або фірм, а додана вартість або чиста продукція – на рівні окремих галузей або економіки в цілому
В останній час у зв’язку із складанням національних рахунків широке розповсюдження отримали розрахунки рівнів і динаміки продуктивності праці як відношення вартості валової або чистої доданої вартості до витрат живої праці, що відбивається або чисельності зайнятих робітників, або в кількості відпрацьованих людино-днів і людино-годин, або в сумі заробітної плати, нарахованої за відпрацьований час. При цьому показники валової або чистої доданої вартості розраховують в постійних цінах, що дозволяє точно характеризувати динаміку продуктивності праці.
3. Для характеристики ефективності витрат уречевленої праці в міжнародній статистиці використовують такі ж показники:
1) фондовіддача f, яка розраховується за формулою
Q f=, V
де Q – результат виробництва (обсяг реалізованої продукції, валова додана вартість, чиста додана вартість, валовий дохід, чистий дохід);
V – середня вартість основного капіталу за даний період.
Показник фондовіддачі характеризує результат виробництва в розрахунку на одиницю вартості основного капіталу;
2) фондомісткість ν= розраховується як обернена величина до фондовіддачі і характеризує вартість основного капіталу V для отримання одиниці результату виробництва Q;
3) матеріаломісткість продукції m, що розраховується за формулою зіставленням результату виробництва Q і вартості споживчих матеріальних ресурсів (або вартості проміжного споживання) М:
Q m=. M
Показник матеріальності характеризує результат виробництва в розрахунку на одиницю вартості спожитих матеріальних ресурсів;
4) матеріаловіддача обернена до матеріаломісткості і m відповідає вартості спожитих матеріальних ресурсів М для отримання одиниці результатів виробництва Q.
Показники використання матеріалів матеріаломісткість і матеріаловіддача мають важливе значення на сучасному етапі розвитку світової економіки, тому як запаси природних ресурсів зменшуються, а ціни на них зростають. У зв’язку з цим все більше застосування находять ресурсозберігаючі технології та використання вторинної сировини; показники питомих витрат оборотного капіталу на виробництво конкретних видів продукції. Вони визначаються як у натуральному, так і в вартісному вигляді шляхом ділення фактичних витрат окремих видів оборотного капіталу на кількість (вартість) виготовленої продукції. Широку базу для розрахунку окремих витрат являє собою міжгалузевий баланс валового внутрішнього продукту (система таблиць «витрати-випуск»). За даними цього балансу розраховуються не тільки прямі питомі витрати (витрати на даному підприємстві або в даній галузі), але й повні питомі витрати, що додатково включають побічні витрати даного виду оборотного капіталу в зв’язаних галузях.
Система показників економічної ефективності капіталовкладень включає такі показники:
1) питома вага капіталовкладень в загальній сумі інвестицій і оборотний капітал. Показник визначається за формулою
ПВк = КВ / І
де ПВк – питома вага капіталовкладень; КВ – капіталовкладення; І – загальна сума інвестицій.
Цей показник характеризує капіталовкладення в основний капітал, які припадають на одиницю вартості загальної суми інвестицій за той ж період. Чим більше частка капіталовкладень в основний капітал в загальному обсязі інвестицій, тим швидше здійснюється процес оновлення виробничого апарату;
2) термін сукупності капіталовкладень. Він показує, через скільки років вкладення в основний капітал будуть покриті за рахунок додаткового прибутку, який отримано у зв’язку із здійсненням цих капіталовкладень:
Тк = КВ / ЧДП
де Тк – термін сукупності капіталовкладень: ЧДП – чистий додатковий прибуток.
3) показник капіталоємкості продукції. Він характеризує обсяг капіталовкладень, необхідних для досягнення одиниці приросту результату виробництва і розраховується за формулою:
Кє = КВ / Q
де Кє – капіталомісткість; Q – Результат виробництва.
Ефективність є результативністю економічної діяльності зі створення матеріальних благ та надання послуг.
Одним з вагомих показників у міжнародній статистиці, що характеризує економічну діяльність найбільших компаній світу є індекс Доу-Джонса. Це середній показник курсів акцій групи промислових, залізничних і комунальних компаній США, який публікується фірмою «Доу Джонс енд компані» з кінця ХІХ століття. Розраховується як середня арифметична проста кожноденних котіровок цих компаній на момент закриття біржі.
Значення індексу Доу-Джонса виходить за рамки США, так як на Нью-Йоркскій біржі концентрується більш як 50% всього біржового обороту розвинених країн світу з ринковою економікою і він відбиває динаміку ділової активності 500 кор-порацій світу. Рух цього індексу слугує своєрідним сигналом. Тому індекс Доу-Джонса використовується в якості основного показника динаміки ділової активності у світовій економіці.
Існують і інші індекси курсів акцій: наприклад, в Вели-кобританії – індекс Рейтера, в ФРН – індекс «Франкфуртер Альгемайне Цайтунг», в Росії – індекс «РТС-Інкотерфакс».
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 46 | Нарушение авторских прав