Часу для спілкування з друзями

· гуляти на дворі з іншими дітьми,

· працювати разом з родиною,

· грати у командні ігри.

Діти інтроверти потребують:

1. Часу для відпочинку на самоті

2.

Спробуємо поспостерігати з поведінкою дитини протягом тижня та відмічати, які саме риси характеру дитини, спричиняли конфлікт з оточуючими. Наприклад:

Риси характеру	Конфлікт з дітьми	Конфлікт з батьками	Конфлікт з іншим оточенням
Емоційність.	++++	+++++	+++
Цілеспрямованість.	++	+++++++	++++++++
Вразливість.	+		+
Адаптивність.		+	+
Спостережливість.	+	+
Регулярність.
Енергійність.	+++	++++++++++	+++++++++
Стиль реагування.	+	++	++
Оптимізм.

Заповніть таблицю спостереження за власною дитиною.

Риси характеру	Конфлікт з дітьми	Конфлікт з батьками	Конфлікт з іншим оточенням
Емоційність.
Цілеспрямованість.
Вразливість.
Адаптивність.
Спостережливість.
Регулярність.
Енергійність.
Стиль реагування.
Оптимізм.
Екстраверсія, інтроверсія

Виділить три риси характеру, які спричиняють спалахи конфліктів та непорозумінь. А які ваші риси характеру заважають успішним проявам Вашої дитини?

Коротко про головне Всі діти різні. Можна виділити такі риси характеру, як: 1. Емоційність. 2. Цілеспрямованість. 3. Вразливість. 4. Адаптивність. 5. Спостережливість. 6. Регулярність. 7. Енергійність. 8. Стиль реагування. 9. Оптимізм. 10. Екстраверсія або інтроверсія. Надмірні прояви цих рис характеру можуть спричиняти конфлікти з оточенням та порушення поведінки у дітей. Врахування рис характеру дитини допоможе уникати зайвих конфліктів та непорозумінь.  

1.5. Нестримана реакція (емоційність)

Психолог. Часто батьки безмежних дітей скаржаться на те, що дитина „на рівному місці” починає кричати або скиглити. Батьки думають, що це їх погане виховання; сусіди та бабусі радять дати дитині доброго прочухана. Інколи батьки також „зриваються”, і тоді сварка починає бути реально небезпечною.

Чому там, де інша дитина хіба що трохи засмутиться, у вашої виникає нестримна реакція?

У цьому не винні ані діти, ані ваше виховання. Це особливості гормональної регуляції. У деяких людей організм продукує більше „гормонів стресу” — адреналіну та норадреналіну. Вони спонукають людину битися або тікати від безпеки, і якщо їх накопичується забагато — виникає нестримна реакція. Спробуємо пояснити це наочно.

Візьміть для цього пляшку оцту, соду та дві склянки. Вам також буде потрібна чайна та столова ложка.

Проаналізуємо реакції дітей на події одного дня.

Оля (звичайна дитина) та Толя (безмежна дитина) мають піти до дитячого садочку. Їм обом по п’ять з половиною років.

Вони прокинулися від різкого звуку будильника. Їм не дуже подобається рано прокидатися, але Оля підхопилася перша і пішла до ванни (не додаємо в її склянку нічого). Толя дочекався, доки зайде мама і покличе його. У ванній кімнаті він помітив, що на підлозі бризки, і почав нудити: „Я не буду вмиватися, там мокро...” Мати змусила його все ж таки вмитися. Виллємо до його склянки столову ложку оцту.

Діти сіли снідати. Сьогодні мама приготувала новий сніданок – млинці з кабачків. Оля покуштувала один млинець, скривилася та попрохала зробити їй бутерброди (додамо в її стакан чайну ложку оцту). Толя, навіть не покуштувавши, почав кричати, що це „бридке їдло”, і сперечався через це з мамою 10 хвилин. Навіть коли вона дала йому бутерброди, він відмовлявся їх їсти (додамо до його склянки дві ложки оцту).

Час вже йти, але на дворі прохолодно. Мама каже дітям: „Сьогодні ми вдягаємо реглани. Зараз холодно, і виходити в одній сорочці не можна”. Оля не задоволена (чайна ложка оцту), але вона запитує: „А як потеплішає, можна буде роздягнутися?”, і, отримавши відповідь, вдягається. Толя навідруб відмовляється від реглану, і мама бігає за ним по всій кімнаті, запихаючи його в одяг (столова ложка оцту).

Нарешті вийшли... По дорозі – кіоск, де мати зазвичай купує солодощі по дорозі до дитячого садочка. Але сьогодні кіоск зачинено.

Подивимось, що в наших склянках. У Олі – на самому донці трохи оцту – це її рівень гормонів стресу; а у Толі – склянка заповнена більш як наполовину. Додамо туди останню неприємність – зачинений кіоск у вигляді чайної ложки соди. В Олі трохи зашипіло, та бульбашки навіть не сягнули вінця. А у Толі – бурхлива реакція, все шипить і піниться.

Що ж робить Толя, побачивши зачинені дверцята кіоску? Він з криком вириває руку в мами, сідає просто на землю і волає на всю вулицю, що він далі ні за що не піде, доки мама не купить йому цукерок. Ніякі умовляння мами та сестри не діють, хлопець плаче та волає. Це – нестримна реакція.

Послухаємо батьків, які стикаються з цією проблемою.

– Так, це про нас! Андрій вчора каже: „Хочу молока!” Я дала йому, а він почав скиглити: „То не таке молоко, якого я хотів”.

– А в мене таких двоє. Зчепляться з-за дрібниці і бігають по всій хаті, аж доки хтось таки не впаде та не заб’ється.

– Так, але вони хоч дають взнаки, що в них настала така реакція. Поки я сиджу поруч та бачу свого сина, я ще можу здогадатися, що він роздратований або сумний. Але сам він нізащо не скаже, що саме йому не таке. Просто як в нього настає ця нестримна реакція, він відмовляється щось робити, і його вже не переконати. Іноді мені здається, що я виховую маленького інопланетянина, настільки я не розумію його емоцій та поведінки.

Психолог. Ми почули, що залежно від екстраверсії та інтроверсії, сенситивності тощо прояви емоційних нестримних реакцій можуть бути різними. Але метою є не лише помітити бурхливі прояви нестримної реакції, а звернути увагу на попередні ознаки. Треба бути уважним до того, коли „склянка майже повна” і ось-ось вибухне реакція. Тоді і в батьків, і в дітей буде час та можливість попередити небажану поведінку.

1. Якщо ваша дитина старша за чотири роки, то ви можете продемонструвати їй дослід з оцтом на прикладі поведінки дитини у „поганий” день. Допоможіть дитині поспостерігати, як збільшується її внутрішня напруга. Можливо, дитина має якусь власну назву для нестримної реакції?

2. Прочитайте цей перелік ознак нестримної реакції та виберіть три-п’ять ознак, притаманних саме вашій дитині.

Ознаки нестримної реакції

1) Червоніє

2) Розмовляє голосніше

3) Робить нав’язливі рухи

4) Не вдягається

5) Втікає

6) Падає на підлогу

7) Кричить

8) Плюється

9) Кусається

10) Не чує вас

11) Демонструє повну безпомічність

12) Грюкає дверима

13) Розмовляє з гидкими інтонаціями у голосі

14) Обзивається

15) Тремтять руки

16) Кривляється

17) Хоче невідомо чого

18) Висміює вас або братів і сестер

19) Стає впертою

20) Б’ється

21) Тупає ногами

22) Стає більш вразливою

23) Ображається через дрібниці

24) Порушується дихання

25) Кричить

26) „Заходиться”

27) Викидає речі

28) Ще щось інше _________________________________

Щось з цього може зустрічатися у вашої дитини завжди, а щось – змінюватися з віком. Там, де трирічна дитина падає на підлогу та тупає ногами, школяр грюкає дверима та зачиняється у своїй кімнаті.

Соціальний працівник.

Перевіримо вашу спостережливість. Послухаємо розповідь одного з батьків про поведінку Васі. Спробуйте підкреслити ознаки настання нестримної реакції.

Восьмирічний Василь прийшов зі школи. Він голосно грюкнув дверима, кинув ранець просто на підлогу і побіг на кухню: „Мамо, дай бутерброд! Прямо зараз!” Мати попросила його зачекати п’ять хвилин до обіду та помити руки. Він схопив хліб та ковбасу прямо зі столу і почав їсти. Коли всі всілися за стіл, він почав хитати ногами та зачіпляти меншу сестру. Мати зробила зауваження. Василь обізвав сестричку „товстою коровою” і вже за хвилину почалася бійка.

Що Ви підкреслили? Подивимося, що ознаки нестримної реакції посилюються.

Попередні слабкі ознаки:

· грюкає дверима,

· кидає ранець,

· ігнорує правила

Сильніші ознаки:

· негайно вимагає їжу,

· не слухає мами,

· хапає хліб самостійно,

· хитає ногами

„Склянка майже повна”:

· зачіпає сестру,

· обзивається

Реакція – починає бійку.

Знайомий сценарій? У батьків і у дитини завжди є час зупинитися, якщо вони помічають та реагують на слабкі попередні ознаки збільшення напруги.

Батьки можуть помічати ці ознаки та повідомляти дитині:

– Ти розмовляєш голосно. Що сталося?

– Ти образився?

– Ти почервонів, що саме тебе непокоїть?

Діти й самі здатні помічати ознаки своїх реакцій. Ці реакції їм не подобаються, і якщо вони знають, як помітити та як попрохати допомогти, то роблять це:

– Мамо, на мене Вреднюга ось-ось нападе!

– Мій вулкан просинається.

– Ой, здається, зараз вибухну!

Показавши дитині досвід з оцтом, це можна використовувати для бесіди:

– Твоя склянка вже майже повна?

Психолог. Дитина живе у сім’ї, і тому її реакції стикаються з вашими. Перечитайте перелік ознак нестримної реакції та поставте хрестики напроти тих, що властиві вам. Ви ще не все помітили! Прочитайте це дитині і запитайте в неї, як вона помічає, що ви вже дійшли до краю?

– Я помічаю, що вже „дістав” маму, коли вона, грюкнувши дверима, йде до своєї кімнати.

– Ні, моя вже дійшла краю, як голосно кричить: „Зроби це саме зараз!”

А що кажуть про свої реакції батьки?

– У мене кров’яний тиск піднімається.

– Я не можу дихати та розмовляти.

– Я починаю кричати та викидати її розкидані по всій кімнаті речі у вікно.

– Я зачиняюся у ванні та плачу.

Так, поведінка батьків несуттєво краща за реакцію їх дітей... А ще як вони співпадають та посилюють одне одну!

Можливо, треба стримувати з усієї сили? Ні, це буде ще гірше – ваша склянка стане повною по самісінькі вінця і реакція настане дійсно через дрібницю.

Пригадаємо, що це настає не через невихованість, а через надлишок гормонів стресу в організмі.

Спробуємо повторити з дитиною дослід з оцтом, попередньо заповнивши склянку ватяними кульками. Ви додаєте туди так само оцту та соди, але нічого не сталося. Все всмокталося у вату!

Тому й наша мета у цих випадках – не додавати цих гормонів, а знайти ті види діяльності, за яких вони будуть без шкоди для дитини розходитись в організмі.

Педагог. Ось ті речі, які допомагають дати раду дитині з нестримними реакціями:

· фізичні вправи

· ритмічні рухи

· регуляція дихання

· гумор

· запобіжна діяльності (важко водночас битися і лежати в теплій ванні)

Фізичні вправи дають змогу витратити надлишок гормонів та заспокоїти дитину. Якщо дитина бігала навколо дому 30 хвилин разом з вами, то вона погодиться помитись та лягати спати. Будь-який від фізкультури буде підходити, якщо він дитині до вподоби.

– Мій син може годинами кататись на роликах.

– А мій – на велосипеді.

– Моя 5-річна донька замість „тихої гри”, як радять всюди, перед сном десь півгодини танцює індійські танці під музику.

– А мій – віджимається від підлоги.

Психолог. Чи робить це ваших дітей спокійнішими?

У всякому разі, вони не можуть займатися фізкультурою та влаштовувати нестримні реакції водночас.

Ритмічні рухи.

Пригадаємо, що ми робили, коли наша дитина плакала, як була ще в колисці? Вірно. Брали на руки та гойдали, від чого вона заспокоювалася. Ритмічне заколисування, смоктання соски та інші ритмічні рухи та дії зменшують емоційність дитини.

Більш старші діти охоче жують жувальну гумку, танцюють ритмічні танці, розхитуються на стільці... Зовсім малу дитину можна посадити на коліна та погратися з нею у „коника” або „ладушки”. Старшій часто буде потрібне обладнання: гойдалки, кільця, на яких можна висіти, крісло-гойдалка.

– Так, гойдалка на дворі у бабусі. Я помітила, що мій п’ятирічний син поводиться вдома та у бабусі по-різному. Вдома вередує так, що нема сили, а в бабусі одразу тікає надвір та гойдається близько години. Потім з ним вже можна нормально домовлятися.

– А моєму вже 12. Він купив собі кистьовий еспандер та ритмічно стискає його. Це допомагає навіть під час спілкування з вчителями.

Дата добавления: 2015-11-30