|
Читайте также: |
Тренінг починається зі збору учасників. Інколи проводять їх реєстрацію. Оптимально, якщо учасники збираються точно на призначену годину та спокійно займають свої місця в приміщенні. Проте найчастіше вони збираються протягом 10–15 хвилин, і в тренера виникає проблема, що робити з тими, хто вже прийшов. Тому можна приготувати бейджики для семінарського імені, анкети для заповнення учасниками групи, попросити зосередитися на меті власної участі в тренінгу.
Коли всі учасники зібралися, тренер має назвати тематику тренінгу та розпочати його.
Знайомство
Тут описано вправи, корисні на етапі знайомства.
1. Знайомство (варіант 1). Група сидить по колу.
Кожен має назвати своє ім’я та відповісти на такі прості запитання: “Навіщо я сюди прийшов?”, “Чого я очікую від тренінгу?”, “Чи є в мене якісь побоювання?”
Тренер уважно вислуховує (або навіть коротко занотовує) усі відповіді; якщо потрібно, ставить допоміжні запитання, що конкретизують висловлювання учасників, наприклад:
— Я прийшла подивитися, що тут буде...
— Ви прийшли лише подивитися чи взяти участь у роботі групи?
Вправу закінчено, коли висловиться кожен з учасників і тренер.
2. Знайомство (варіант 2). Група стоїть у приміщенні. Кожен має назвати своє ім’я та показати якийсь варіант руху, що йому подобається. Усі інші мають голосно повторити ім’я та відтворити рух.
Вправу закінчено, коли всі продемонстрували себе.
3. Знайомство (варіант 3). Група стоїть по колу. Кожен має назвати своє ім’я та продовжити висловлювання: “Моя найкраща подруга (мій справжній друг) сказав би, що я...”
Тренер перешкоджає самокритичним висловлюванням на зразок “...що я незібрана”.
Тренер. А за що він вас поважає?
Учасник. За те, що я активна...
Тренер. Так, про Наталку говорять, що вона активна.
4. Знайомство (варіант 4). Учасники сидять по колу. Кожен має назвати своє ім’я та, вийшовши в середину кола, голосно продовжити висловлювання: “Я не хочу хвалитися, але я...”
Завдання тренера таке саме, як у попередньому варіанті.
5. “Що почули?” Учасники сидять по колу. Кожен має повторити висловлювання будь-якого іншого учасника групи, яке йому запам’яталося. Бажано не повторюватися.
Наприклад:
Учасник: Я запам’ятала, що Наталка активна.
Учасник: Я запам’ятала, що Тетяна любить дітей.
Вправа закінчується, коли ніхто не може пригадати чогось нового. Тренер запам’ятовує (або записує) імена тих учасників, про яких ніхто не зміг нічого згадати, і приділяє їм більше уваги в подальших вправах.
6. “Ми з тобою схожі” (варіант 1). Група стоїть як завгодно в приміщенні. Тренер називає будь-які ознаки, за якими можна поділити учасників на дві групи, наприклад: “Ті, що вже брали участь у тренінгах, — до лівої стіни, хто не брав — до правої”. Ставлять 7–10 запитань, після кожного з яких учасники групи, виконуючи вказівки тренера, переміщуються залежно від своїх уподобань, інтересів, досвіду, поглядів тощо.
Після закінчення вправи обговорюють відчуття, що виникали, коли учасники були членами більшої підгрупи чи лишалися у своїй частині приміщення на самоті.
7. “Ми з тобою схожі” (варіант 2). Учасники стоять по колу. Інвентар — м’ячик. Потрібно кидати м’яча один одному, уважно слідкуючи, хто саме подає вам м’яча, бо коли м’яч потрапляє до вас, потрібно сказати, чим ви схожі з тою людиною, яка його подала: “Ми вчителі!” або “У нас зелені косинки”.
Тренер закінчує вправу, коли м’яч побував у кожного учасника. Він запам’ятовує чи записує імена найпопулярніших учасників (тих, до кого м’яч попадав кілька разів) та найменш популярних (до кого м’яч дійшов у останню чергу).
8. “Ми з тобою схожі” (варіант 3). Учасники сидять на стільцях. Інвентар: 3 аркуші ватману чи велика дошка, липкі папірці трьох кольорів. Потрібно написати на зелених папірцях свої професійні інтереси, на рожевих — улюблений колір, на синіх — улюблений напрям у музиці. Закінчивши, слід розмістити папірці на великих аркушах паперу: якщо відповіді подібні, то поруч, якщо різні — далі.
У результаті мають вийти “візерунки” групи щодо професій, музичних уподобань, кольорів.
Далі проводять обговорення у вигляді групової дискусії про схожість і відмінності уподобань учасників.
9. “Споглядання”. Учасники сідають обличчям один до одного у два кола — зовнішнє та внутрішнє. Потрібно уважно подивитися на свого партнера, запам’ятовуючи його (1,5 хвилини), а потім сісти спиною один до одного та спробувати письмово відповісти на такі запитання: “Якого кольору взуття у вашого партнера?”, “Чи є в нього якісь прикраси?”, “Якого кольору очі партнера?”, “Чи є в нього ямочки на щоках, коли він усміхається?” тощо — 5–7 запитань.
Після цього слід обернутись один до одного та перевірити правильність відповідей.
Учасники, що сидять у зовнішньому колі, мають пересісти на один стілець ліворуч, і вправу потрібно повторити з іншими запитаннями. Так зробити тричі.
Тренер слідкує за часом, формулює запитання, організує обговорення результатів.
Наведені нижче вправи належать до вправ-криголамів.
10. “Ноєв ковчег”. Учасники групи сидять по колу. Кожний з них отримує картку з назвою тварини й читає, що на ній написано, але так, щоб це бачив лише він.
Тренер роздає картки з назвами тварин: “кішка”, “собака”, “корова” тощо. Назва однієї й тієї самої тварини має бути на двох-чотирьох картках.
Тепер усі мають заплющити очі та разом виконувати таке завдання: однакові “тварини” мають зібратися разом, орієнтуючись лише на звуки, характерні для них. Розплющити очі можна лише за командою тренера.
Тренер не бере участі у вправі, спостерігаючи, яка група зібралася найшвидше, а яка — найповільніше. Після того як усі учасники зібрались у групи, тренер запитує: “Ви хто?” Це дає можливість перевірити, чи всі потрапили до своїх груп. Після закінчення вправи обговорюють тактику пошуку.
Вправа сприяє розвитку слухового сприймання та взаємодії в групі, суттєво поліпшує настрій і знімає втому.
11. “Емоції та ситуації” (варіант 1). Учасники стоять по колу. Вони мають ходити по кімнаті, і той з них, чиє ім’я назве тренер, повинен описати якусь ситуацію. Інші уявляють себе в цій ситуації, намагаються “пережити” її, відчути ті емоції, відчуття та стани, що виникнуть. Тренер починає: “Ми йдемо в гущавині лісу...”
Далі через кожні 20–30 секунд тренер називає ім’я наступного члена групи. Після завершення вправи можна поставити такі запитання: “Які стани виникли в різних ситуаціях?”, “У яких ситуаціях було легше себе уявити, а в яких — складніше?”
Під час обговорення слід звернути увагу на такі моменти:
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 42 | Нарушение авторских прав