Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

При призначенні покарання суд обов'язково вказує строк, протягом якого засуджений повинен його відбувати. Але покарання, яке має на меті і кару, не самоціль. Воно застосовується для досяг­нення певного позитивного ефекту, а саме для виправлення і, як кон­кретизує ст. 1 КВК України, ресоціалізації засуджених, а також попере­дження вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особа­ми. Передбачається, що вказана мета буде досягнута за той строк, який визначений у вироку суду. Однак позитивні зміни в свідомості та особистості засудженого можуть статися раніш, ніж закінчиться строк покарання, і в такому випадку покарання втратить свої соціально орієнтовані виправні та попереджувальні властивості та перетвориться на суто каральний вплив.

Для уникнення таких ситуацій закон передбачає можливість дострокового звільнення засуджених від відбування покарання. Дострокове звільнення від покарання — поняття родове, включає в себе цілий ряд видів такого звільнення. Наприклад, звільнення на підставі амністії, помилування, за хворобою, умовно-дострокове звільнення.

Інститут умовно-дострокового звільнення від відбування покаран­ня врегульований нормами кількох галузей права, — кримінального права, кримінального процесу та кримінально-виконавчого права.

Кримінально-виконавче право регулює порядок та умови внесення установою (органом) виконання покарання подання до суду про засто­сування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений відбув встановле­ну законом частину строку покарання, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Статтею 81 КК України передбачена можливість звільнення осіб, які відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і відбування додаткового покарання.

Стаття 107 КК України передбачає можливість умовно-дострокового звільнення осіб, які відбувають покарання лише у виді позбавлення волі за вчинений злочин у віці до 18 років. Порядок застосування цього виду звільнення встановлений ст.407 КПК України (проте підстава – ст. 107 не вказана).

Звільнення засуджених від подальшого відбування покарання на підставі зазначених норм закону має умовний характер, оскільки у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання чи відбування більш м’якого покарання нового злочину, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими ст.ст. 71 і 72 КК України, тобто може повністю або частково приєднати до призначеного строку покарання невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

При перевірках додержання вимог зазначених норм законодавства прокурор повинен, перш за все, виходити з наявної інформації щодо особи, до якої вони застосовані. Цю інформацію можливо одержати із матеріалів особової справи засудженого, записів результатів спостереження за його поведінкою за весь час перебування у виправних установах, що відображаються у відповідному розділі Індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженими. Особлива увага звертається на особу засудженого та його намірів на життя після звільнення, наявність соціально-корисних зв’язків на свободі. Яким чином вирішуються питання побутового та трудового влаштування особи у різі її звільнення умовно-достроково.

При наявності законних підстав для направлення до суду подання з цього приводу щодо засудженого, який за час відбування втратив соціально-корисні зв’язки, необхідно погодити питання побутового і працевлаштування з органом внутрішніх справ за обраним місцем проживання особою, яка підлягає достроковому звільненню, у порядку, встановленому спільним наказом МВС України, Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства праці та соціальної політики України від 12 грудня 2003 року № 250\1562\342.

П.6. наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 11.01.2008 № 1 (щодо діяльності комісії з розгляду питань, пов’язаних із застосуванням до засуджених умовно-дострокового звільнення від покарання та заміни невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням) встановлено, що підготовка до розгляду таких матеріалів комісіями повинна проводитися завчасно.

Якщо комісією прийнято негативне рішення, готується витяг з протоколу, з яким під розписку ознайомлюється засуджена особа, та долучається до її особової справи. Повторно це питання може бути розглянуто не раніше 6 місяців з дня прийняття рішення про відмову у застосуванні умовно-дострокового звільнення чи заміни покарання більш м’яким, а щодо осіб, засуджених до позбавлення волі за тяжкі і особливо тяжкі злочини на строк не менше 5 років-тільки після досягнення засудженим необхідного ступеня виправлення, не раніше як через 1 рік з дня вирішення рішення про відмову.

У разі прийняття позитивного рішення, відділ контролю за виконанням судових рішень установи повинен підготувати:

- подання, погоджене зі спостережною комісією або службою у справах дітей;

- характеристику на засудженого, затверджену начальником установи або особою, яка виконує його обов’язки;

- особову справу засудженого з витягом з протоколу засідання комісії, на якому прийнято позитивне рішення.

У триденний строк після отримання рішення суду про умовно-дострокове звільнення засудженої особи установа направляє до кримінально-виконавчої інспекції за обраним місцем проживания копії вироку або постанови суду, довідку про особу довільної форми, в якій зазначаються її анкетні дані, дату звільнення, прізвище, ім`я, по батькові родичів та їх місце проживання, а також підписку про явку до підрозділу кримінально-виконавчої інспекції в триденний термін після звільнення.

Дата добавления: 2015-11-30