Страхування автомобілів (каско).

Цей вид страхування поширюється на механічні ТЗ (легкові, вантажні та спеціальні автомобілі, автобуси, трактори, мотоцикли, мопеди, моторолери, інші ТЗ, обладнані двигуном, і причепи до них), які зареєстровані в ДАІ. Разом з ТЗ може бути застраховане додаткове обладнання (ДО). Переносні предмети (наприклад, малогабаритні телевізори, радіоприймачі, фотокамери). Окремо від ТЗ ДО зазвичай не страхують.

На страхування, як правило, не приймаються ТЗ, які пере­бувають в експлуатації понад 10 років, а також такі, що мають значну корозію або інші серйозні пошкодження.

Страхувальники. Страховими послугами з автострахування можуть скористатись як резиденти, так і нерезиденти. Страхува­льниками можуть виступати юридичні й фізичні особи.

Страхові ризики. Страховими ризиками вважають пошкоджен­ня, знищення або втрата ТЗ, його складових частин, деталей або устаткування внаслідок:

* дорожньо-транспортної пригоди (ДТП);

* пожежі, самозаймання або вибуху;

* стихійного лиха (землетрусу, зсуву, осідання ґрунту, обвалу, повені, бурі, падіння дерев тощо);

* зовнішнього впливу на ТЗ чужорідних тіл: викид каміння або інших предметів із-під коліс, падіння твердих предметів;

* протиправних дій третіх осіб, які незаконно заволоділи ТЗ, здійснили його викрадення (угін) або крадіжку деталей, ДО.

Страхування із сукупності названих ризиків називають повним каско. Якщо страхувальник обирає для страхування лише деякі з перелічених ризиків, то йдеться про неповне каско

Винятки зі страхових ризиків. До страхових ризиків не відно­сять й виплати страхового відшкодування не провадять у разі:

* незаконного заволодіння ТЗ, крадіжки його окремих частин і деталей, а також у разі знищення чи пошкодження ТЗ унаслідок умисних дій страхувальника та інших осіб, які користуються ТЗ на законних підставах, або якщо шкода є наслідком дій визначе­ного вигодонабувача;

♦ природного зносу конструкцій і деталей ТЗ;

♦ зміни конструкції ТЗ або установки невідповідних деталей (устаткування), на які немає допуску виробника або уповноваже­них органів;

♦ використання ТЗ у технічному стані, який не відповідає ви­могам Правил дорожнього руху (ГІДР);

♦ гниття, корозії та інших природних хімічних процесів, що відбуваються з ТЗ через зберігання його у неналежних умовах;

♦ обробки теплом, вогнем чи іншим термічним впливом на ТЗ;

Страхова сума й франшиза. Страхова сума не може переви­щувати страхової вартості ТЗ і ДО. Страхова вартість заявлених для страхування об'єктів визначається з урахуванням їх початко­вої вартості та норм амортизації на підставі заяви про страхуван­ня й документів, які підтверджують вартість ТЗ і ДО.

ТЗ може бути застрахований: на повну вартість; на суму в частці від повної вартості; із застосуванням «системи першого ризику».

Договір страхування може бути укладений за наявності безу­мовної франшизи. її розмір визначається залежно від умов стра­хування й типу ТЗ. Також може бути і умовна франшиза.

Страхові премії й терміни їх сплати. Страхова премія зале­жить від: страхової суми, а також страхового тарифу, на який впливає розмір безумовної та умовної франшизи; склад і параметри страхових ризиків з врахуванням марки ТЗ, його моделі, року ви­пуску, кількості та стажу водіїв, кількості ТЗ, які беруться на страхування, наявності охорони або протиугінних засобів; систе­ми знижок (надбавок); території дії договору страхування; термі­ну страхування.

Страхову премію страхувальник зазвичай вносить одноразово. В окремих випадках за згодою сторін премія може сплачуватися поетапно в обумовлені договором 2—4 строки.

Знижки та надбавки до страхових премій {«бонус-малус»). Бонус-малус — це система знижок або підвищень до базової ста­вки страхового тарифу, за допомогою якої страховик коригує страхову премію. Знижки з базових тарифів діють тільки щодо ТЗ, які були застраховані на повну вартість і на строк не менше 1 р. Система «бонус-малус» передбачає визнач. Розміру страх. тарифу залежно від класу ТЗ.

Умови виплати страх. відшкодувань. Для отримання страх відшкодув страхувальник подає страховику не пізніше 90 дн. З часу страх випадку заяву на виплату відшкод й документи, що підтверджують характер та обставини страхового випадку. У разі угону ТЗ страхувальник передає страховику також комплект ключів. Відшкодуванню підлягають тільки прямі збитки у межах страхової суми, за винятком упущеної користі, витрат на оренду чи наймання ін. ТЗ, моральних збитків тощо. Страх компанії виплачують страх відшкодув здебільшого впродовж 15 днів після складання страхового акта.

359.Міжнародна страхова система «Зелена картка»: виникнення та сутніс ть.

“Зелена картка” - найменування системи міжнародних договорів і страхового свідоцтва про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів. Основним завданням цієї системи є створення ефективного захисту потерпілих у ДТП за участю автовласників-нерезидентів країни, в якій трапилась така пригода. Така система має насамперед запровадити механізм гарантованих виплат компенсацій потерпілим з вини автовласників інших країн.

В травні 1948 року було внесено пропозицію про введення в дію міжнародної системи страхування автоцивільної відповідальності, заснованої на системі, що діяла в Скандинавії протягом кількох років. Таким чином було покладено основу для створення системи, яка отримала назву "Зелена карта". В 1949 році представники автострахувальників кожної з зацікавлених країн зустрілися в Лондоні і створили орган управління - Раду Бюро. У грудні 1951 року Рада Бюро повідомила Європейську Економічну Комісію в Женеві про створення структури по введенню Системи "Зелена карта". Система вступила в силу з 1 січня 1953 року.

З 2005 року Україна є рівноправним членом Міжнародної системи страхування відповідальності автовласників «Зелена картка». Система об’єднує 44 країни. Бюро знаходилось в Лондоні, тепер переведене до Брюселя.

Існують міжнародні вимоги до страхування цієї відповідальності, за яких конкретна країна приймається до міжнародної системи страхування автоцивільної відповідальності “зелена картка”:

▪ Існування цього страхування в обов’язковій формі;

▪ Наявність у країні спеціального органу, який здійснює організацію цього виду страхування (Моторне (транспортне) страхове бюро України).

▪ Наявність у країни спільного кордону із країною-членом цієї системи “зелена картка”.

Збитки у країнах, що є членами системи “зелена картка”, врегульовуються через уповноважену національну організацію (Моторне страхове бюро), яке переадресовує матеріальні претензії, висунуті до автовласника іншої країни, на відповідне моторне страхове бюро цієї країни. Отже, якщо автовласник є резидентом країни – члена системи “зелена картка”, він безперешкодно може проїжджати територіями всіх країн – членів цієї системи без обов’язкового страхування на умовах країни відвідування.

Слід зазначити, що на здійснення страхування автоцивільної відповідальності як в середині країни, так і за її межами мають право тільки повні члени Моторного бюро (15 членів). Асоційовані члени (80 компаній) мають право здійснення цей вид страхування тільки в середині країни.

---

Дата добавления: 2015-11-14