Страхування майна від вогню та інших небезпек.

За сучасних умов страхове покриття від вогню надають усі страхові організації, які займаються майновим страхуванням. Страхувальниками можуть виступати будь-які підприємства: заводи, фабрики, магазини, фірми, будівлі, лісові господарства їх)що. У страхуванні від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ страхувальник має право укласти договір на користь третьої особи (вигодонабувача). Страхувальник повинен довести наявність у вигодонабувача інтересу щодо збереження цього майна.

Стандартний страховий поліс забезпечує страховий захист як майна, яке перебуває у власності страхувальника, так й у його розпорядженні, управлінні на умовах оренди або лізингу.

Об'єктами страхування можуть бути: будівлі, споруди, об'єк­ти незавершеного виробництва, обладнання, інвентар, продукція, сировина, матеріали, товари, паливо та інше майно.

Основними ризиками в страхуванні від вог­ню є:

♦ пожежа (Fire);

♦ удар блискавки (Lighting);

♦ вибух (Explosion).

Розширений поліс включає наступні ризики:

♦ стихійні явища

♦ пошкодження застрахованого майна водою водогінних, каналізаційних, опалювальних і протипожежних систем

♦ вибух парових котлів

♦ крадіжка зі зламом

♦ биття скла, вітрин, дзеркал

♦ зловмисні дії 3-х осіб

♦ перерви у виробництві або втрата у зв’язку з цим прибутку.

Страхові суми визначаються:

5) для обладнання, машин, інвентарю згідно суми, необхідної для придбання майна аналогічного загиблому, за вирахуванням зношення;

6) для будівель і споруд — цс вартість будівництва або зве­дення будівель і споруд повністю аналогічних зруйнованій з ура­хуванням місцевості, зношення та сксплуатаційно-технічного стану знищеної (пошкодженої) будівлі, споруди.

7) для продукції та незавершеного виробництва, виходячи з витрат, які необхідно зробити страхувальнику для повторного виготовлення цих товарів (готових або незакінчених у процесі виробництва), але не вище ціни їх продажу.

8) для товарів, якими торгує страхувальник, а також сирови­ни, що придбана ним — за цінами, необхідними для їх закупівлі, але не вище ціни, за яку вони можуть бути продані па дату стра­хового випадку.

Страхове покриття поширюється виклю­чно на місце страхування, що вказується в договорі.

Страховий тариф залежить від виду майна, обсягу відповідальності страховика, галузі, характеру виробничої діяльності, інтенсивності виробництва, місцезнаходження тощо. (За групами майна: обладь, інвентар – 0,1 – 2,5%; будівлі, споруди – 0,1 – 0,25%; продукція – 0,3 – 3%; товари – 1 – 4%.) За кожним видом ризику окремо. Становить від 0,05 до 5%. Страхова сума – одноразово або поетапна сплата. У разі збільшення страхової суми розмір доплати страхового платежу розраховується за формулою:

ДСП = (П2-П1)*К/Т, де П1, П2 – СП за першочерговою та кінцевої СС; К – кількість повних місяців до кінця дії договору; Т – строк дії договору.

Може застосовуватись франшиза як певний відсоток від СС застрахованого майна або в абсолютній сумі.

Страхове відшкодування виплачується страхувальнику в разі повного знищення майна — у розмірі його дійсної вартості за вирахуванням вартості залишків, але не більше страхової суми.У разі часткового пошкодження майна — у розмірі витрат на його відновлення. Витрати на відновлення становлять:

• виграти на матеріали та запасні частини для ремонту;

• витрати на оплату робіт з ремонту;

• витрати з доставки матеріалів до місця ремонту та інші ви­грати, необхідні для відновлення застрахованих об'єктів до того стану, в якому вони знаходилися безпосередньо перед настанням страхового випадку.

339.Страхування від перерв у виробництві внаслідок знищення або пошкодження застрахованого майна.

Мета – захист підприємств від втрат, які вони несуть у зв’язку з неможливістю впродовж певного часу здійснювати господарську діяльність унаслідок настання страхових випадків, передбачених договором.

Об’єкт страхування – фінансові втрати під час зупинки, що включають:

- поточні витрати (з/п робітників і службовців, орендна плата, амортизаційні відрахування, податки та збори, які підлягають сплаті підприємством незалежно від результатів своєї господарської діяльності; та інші);

- втрату прибутку внаслідок перерви у виробництві.

До складу поточних витрат не включають: ПДВ та інші непрямі податки;витрати на придбання сировини та матеріалів, які викорис­товуються в господарській діяльності страхувальника;штрафи, пені та інші штрафні санкції, якщо вони безпосе­редньо не пов'язані зі застрахованою діяльністю.

Під втратою прибутку розуміють той очікуваний прибуток, який страхувальник отримав би від своєї господарської діяльнос­ті за період вимушеної перерви у виробництві.

Страхова сума в страхуванні від перерв у виробництві внаслідок знищення або пошкодження майна визначається так, щоб вона покривала недоотримання виручки в розмірі прибутку й поточних витрат страхувальника.

Страхова премій за даним видом страхування обчислюється спеціалістами індивідуально для кожного страхувальника з врахуванням особливостей виробництва, ступеня ризику та можливостей швидкого відновлення діяльності.

Завжди передбачається франшиза, яка визначається:

— у грошових одиницях (на власній участі страхувальника залишається збиток, розмір якого не перевищує величину, встановлену у вигляді певної грошової суми);

— в одиницях часу (установлюється мі­німальна кількість днів простою, які не покриваються страховим захистом).

Страховик обмежує свою відповідальність гарантійнім строком, який передбачає максимальний термін зупинки господарської діяльності страхувальника, за наслідками якої він несе відповідальність щодо збитків. Встановлюється в межах від 3 місяців до 2 років.

Страхове покриття, умови якого передбачають зобов'язання страховика відшкодовувати збитки до настання комерційної готовності страхувальника називають повним страхуванням від перерви у виробництві. Якщо ж за умовами договору строк відповідальності страховика обмежують періодом відновлення тільки виробництва, то таке страхове покриття називають страхуванням від основних збитків.

Страховики не сплачують страхове відшкодування за додаткові збитки страхувальника, які збільшують строк перерви у виробництві через:

— розширення та оновлення діяльності підприємства порівняно з виробничою діяльністю, що мала місце до настання страхового випадку;

— відсутність коштів для відновлення пошкодженого або заміни втраченого майна;

— обмеження з боку влади відновлюваних робіт або господарської діяльності страхувальника;

надзвичайні затримки у відновленні виробництва, пов'язані, наприклад, з веденням справ у суді або арбітражі, з'ясуванням відносин власності, володіння чи оренди майна

Дата добавления: 2015-11-14