Сутність заробітної плати, характеристика основних форм та систем оплати праці.

Оплата праці (заробітна плата) – грошовий вираз вартості і ціни робочої сили, який виступає у формі будь-якого заробітку, виплаченого власником підприємства працівникові за виконану роботу.

Розрізняють наступні види заробітної плати:

· Номінальна заробітна плата – представляє собою ту суму грошових коштів, яку отримує робітник за свою працю.

· Реальна заробітна плата – представляє собою ту кількість товарів та послуг, яку робітник може придбати за отриману номінальну заробітну плату.

В структурі заробітної плати, як правило, виділяють дві основні її частини:

1. Основна заробітна плата – вона визначається тарифними ставками, посадовими окладами, відрядними розцінками, а також доплатами, які встановлені діючим законодавством. ЇЇ розмір залежить від результатів праці безпосередньо самого робітника.

2. Додаткова заробітна плата – вона виступає у вигляді премій, винагород, стимулюючих виплат в розмірах, які є більшими за встановлені діючим законодавством доплати. Її розмір залежить від кінцевих результатів діяльності підприємства в цілому.

Основними функціями заробітної плати є наступні:

1) Відтворювальна - передбачає встановлення норм оплати праці на такому рівні, який забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації.

2) Стимулююча - передбачає, що рівень оплати праці повинен спонукати працівників до найефективніших дій на робочому місці.

3) Регулююча - реалізує принцип диференціації рівня заробітної плати за фахом та кваліфікацією персоналу.

4) Соціальна - передбачає однакову заробітну плату за однакову виконану роботу.

Основою організації заробітної плати на підприємствах є тарифна система, яка містить такі елементи:

Ä Єдина тарифна сітка України, яка представляє собою сукупність кваліфікаційних розрядів та відповідних їм тарифних коефіцієнтів, які використовуються для визначення оплати праці робітників, службовців, спеціалістів та керівників по загальних професіях і посадах. Ця сітка містить 25 тарифних розрядів з діапазоном коефіцієнтів від 1до 4,51.

Тарифний коефіцієнт 1-го розряду завжди дорівнює 1. З цим розрядом тарифікуються прості роботи, виконання яких не потребує професійної підготовки. Коефіцієнти наступних розрядів характеризують ступінь складності праці робітників, що мають такі розряди.

Ä Тарифні ставки – визначають оплату праці робітників відповідних розрядів. Розмір тарифної ставки 1- го розряду визначається розміром мінімальної заробітної плати (з 01. 01. 2013 вона становить 1147грн.), нижче якої не може проводитись оплата праці за фактично виконану робітником норму праці. Тарифні ставки інших розрядів визначаються так:

де ТС_і – тарифна ствака і-го розряду, ТС₁ – тарифна ставка 1-го розряду, К_і – коефіцієнт відповідного тарифного розряду.

Ä Тарифно-кваліфікаційні довідники – вони містять систему вимог. Яким повинні відповідати робітники певної професії та кваліфікації.

Ä Система посадових окладів – передбачає віднесення робітників до певної групи по оплаті праці на основі відповідних характеристик.

Підприємства самостійно встановлює форми та системи оплати праці, а державні тарифні ставки можуть слугувати певними орієнтирами в процесі організації оплати праці.

Основні форми та системи оплати праці, що використовуються на підприємствах, наведені на рисунку 1.

Погодинна форма передбачає оплату праці в залежності від відпрацьованого часу і рівня кваліфікації. Ця форма застосовується за наступних умов:

· У випадках, коли недоцільно нормувати роботи (наприклад, операції по контролю якості продукції);

· У випадках, коли роботи не піддаються нормуванню, оскільки зміст та послідовність операцій постійно змінюються (наприклад: роботи по ремонту і налагодженню устаткування, роботи по обслуговуванню внутрішньозаводського транспорту, дослідно-експериментальні роботи).

В рамках погодинної форми застосовуються такі системи оплати праці:

1) Пряма погодинна. Заробіток розраховується наступним чином:

де ЗП_пог - заробітна плата робітника при прямій погодинній системі оплати праці, КГ_відпр – кількість фактично відпрацьованого часу за період,год., С_год – погодинна тарифна ставка відповідно до розряду робітника, грн.

Основним недоліком цієї системи є те, що її застосування не сприяє підвищенню показників продуктивності праці.

2) Погодинно-преміальна система:

де ЗП_п-пр – заробітна плата при погодинно –преміальній системі, ЗП_пог – заробіток при прямій погодинній системі, Д – сума преміальних доплат за досягнення певних кількісних чи якісних показників,грн.., ВПр- відсоток преміальної винагороди.

Відрядна форма передбачає залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів або обсягу виконаних робіт за певний проміжок часу.

Основними умовами її застосування є:

· Наявність кількісних показників роботи, що безпосередньо залежать від конкретного робітника і піддаються точному обліку.

· Наявність реальних можливостей підвищення виробітку на конкретному робочому місці.

· Формування системи обґрунтованих норм виробітку

· Організація обліку та контролю за виконанням норм.

В рамках цієї форми застосовують наступні системи:

1) Пряма відрядна:

де ЗП_ВІДР – заробіток при прямій відрядній системі, Роз_і – відрядна розцінка за виготовлення одного виробу і-го виду (грн../шт.), КВ_ИРі- фактична кількість виробів і-го виду, виготовлених робітником за певний час (шт.).

2) Відрядно-преміальна

де Д_відр – сума преміальних доплат, П₁ – відсоток доплат за виконання плану, П₂ – відсоток доплат за кожний відсоток перевиконання плану, В_ПП – відсоток перевиконання плану.

3) Відрядно-прогресивна - передбачає оплату робіт в межах норм за звичайними розцінками, а виконаних понад норми – за підвищеними розцінками.

де ЗПв_прог – заробіток при відрядно-прогресивній системі, ВБ_НАР – вихідна база для нарахування доплат (встановлюється на рівні 110115% від плану випуску), Роз_зв – звичайна розцінкаиза один виріб (грн./шт.), ОВ_ф – фактичний обсяг випуску продукції (шт.), Роз↑ - підвищена розцінка за один виріб, %↑Роз – відсоток росту розцінок (він визначається на основі шкали залежно від відсотка перевиконання вихідної бази. Така шкала розробляється і затверджується безпосередньо для конкретного підприємства.

4) Непряма відрядна - вона використовується для оплати праці допоміжних робітників. Заробіток працівника заледить не від його особистого виробітку, а від результатів праці робітників, який він обслуговує. Ця система застосовується для оплати праці робітників, праця яких не піддається нормуванню та обліку, але значною мірою визначає рівень виробітку основних робітників.

де С_ПОГ – погодинна тарифна ставка, КГ_ФАКТ – фактично відпрацьований час працівником (год), К_ВН- середній коефіцієнт виконання норм виробітку всіма робітниками, що обслуговуються допоміжним робітником.

5) Акордна передбачає встановлення розцінок не за одиницю виконаної роботи, а одразу на весь обсяг робіт з визначенням терміну її виконання. Використовується при усуненні наслідків аварій. Здійсненні будівельних робіт, проведенні термінових ремонтів. Перевагою її застосування є те, що створюються передумови для скорочення строків виконання робіт.

На теперішній час застосовуютья і новітні системи оплати праці:

Безтарифна система оплати праці передбачає, що фактична заробітна плата кожного працівника підприємства є часткою у фонді оплати праці всього колективу або колективу окремого підрозділу і залежить від кваліфікаційного рівня працівника, коефіцієнта трудової участі і фактично відпрацьованого часу.

Контрактна система оплатипраці грунтується на заключенні договору між роботодавцем і виконавцем, в якому обумовлюються режим та умови праці, права і обов’язки сторін, рівень оплати праці та інше.

Система участі у прибутках передбачає розподіл певної частини прибутку підприємства між його працівниками.

Загальний фонд оплати праці підприємства складається із фондів тарифної заробітної плати погодинників і відрядників і цілого ряду доплат і надбавок.

---

Дата добавления: 2015-11-14