Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Головні процедури виборчої кампанії. 7 страница

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВИБОРЧИХ ПРАВ. | ТА СПОСОБИ ПРОТИДІЇ ЇМ. | Способи протидії незаконному впливу на виборців. | ПРИНЦИПИ ДЕМОКРАТИЧНИХ ВИБОРІВ. | ВИБОРЧА КАМПАНІЯ ТА ВИБОРЧИЙ ПРОЦЕС. | ГОЛОВНІ ПРОЦЕДУРИ ВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ. 1 страница | ГОЛОВНІ ПРОЦЕДУРИ ВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ. 2 страница | ГОЛОВНІ ПРОЦЕДУРИ ВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ. 3 страница | ГОЛОВНІ ПРОЦЕДУРИ ВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ. 4 страница | ГОЛОВНІ ПРОЦЕДУРИ ВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ. 5 страница |


Читайте также:
  1. 1 страница
  2. 1 страница
  3. 1 страница
  4. 1 страница
  5. 1 страница
  6. 1 страница
  7. 1 страница

 

Контрольний лист. Лист, що опускається у кожну виборчу скриньку, яка використовується для голосування, на виборчій дільниці перед її опломбуванням у якому зазначається номер виборчого округу, номер виборчої дільниці, час його вкидання у виборчу скриньку, прізвища голови, заступника голови, секретаря та інших членів дільничної виборчої комісії, уповноважених осіб партій (блоків), офіційних спостерігачів від партій (блоків). Контрольний лист підписується цими особами, їхні підписи скріплюються печаткою комісії. Робиться це з метою недопущення фальсифікацій з виборчими бюлетенями.

Визначення результатів виборів. З’ясування, встановлення, хто з кандидатів на обрання має обіймати виборну посаду. У багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі результати виборів встановлює Центральна виборча комісія (ЦВК) на підставі протоколів окружних виборчих комісій, які визначають кількість голосів, поданих за списки кандидатів у депутати від кожної політичної партії, виборчого блоку партій, а також відсоток голосів, поданих за ці списки, відповідно до кількості виборців, що взяли участь у голосуванні. Депутатські мандати між політичними партіями, виборчими блоками партій, списки кандидатів від яких отримали три і більше відсотків голосів виборців, розподіляються пропорційно кількості отриманих ними голосів. З цією метою обчислюють виборчу квоту. Отримане ціле число означає кількість мандатів, отриманих цією партією. Кандидатів від політичних партій і виборчих блоків вважають обраними у порядку їх черговості у списку.

 

“Зайві” (“загублені”, змарновані, втрачені) голоси. Голоси виборців, віддані за список партії, яка не подолала виборчий бар’єр чи кандидата у депутати, що не набрав необхідної для перемоги кількості голосів. При першому обрахунку результатів виборів вони не враховуються при встановленні виборчих квот. Їх не слід утотожнювати з голосами, які містяться у зіпсованих чи недійсних виборчих бюлетенях. У деяких виборчих системах (т.зв. сильних) кількість “зайвих” голосів може бути досить значною.

 

Вирівнювальний розподіл мандатів. Одна з процедур виборчого процесу, яка застосовується для зменшення рівня диспропорційності виборчої системи. Вона застосовується для здійснення корекції результатів виборів на загальнонаціональному рівні з метою зменшення втрат політичних партій, які зазнали поразки на рівні виборчих округів, і у зв’язку з цим є недопрезентованими. Вигідно це для малих партій. Ця практика застосовується в Данії, Німеччині, Ісландії, Норвегії та Швеції, де в такий спосіб існує визначений “згори”відсоток мандатів (від 50 % у Німеччині до 5 % в Норвегії). Загалом в Австрії, Бельгії, Греції та Італії розподіл такий може бути здійснений ad hoc, в залежності від розміру деформації результатів виборів, а її розмір не є сталим. Існує два основних механізми реалізації цієї процедури: перший передбачає, що наперед визначається кількість місць, які передбачені для додаткового/другого розподілу. Цей механізм застосовується у Данії, Німеччині, Норвегії. Другий передбачає виділення певної кількості депутатських мандатів для компенсації диспропорційності на підставі результатів виборів і характерний для Австрії, Бельгії, Греції та Італії. Резервні місця визначають після загального розподілу депутатських мандатів, що відбувається внаслідок загальнонаціональних виборів, і лише після того, як визначено наявний залишок депутатських місць, тоді вони перерозподіляються між політичними партіями – суб’єктами виборчого процесу пропорційно до невикористаних партією голосів, що має своїм відповідником - недоотримання частки депутатських місць. Це допомагає партіям суттєво зменшити втрату голосів виборців. Мандати (місця в парламенті), які розподіляються між політичними партіями (за пропорційною системою голосування за партійними списками при проведенні виборів за змішаною системою) пропорційно до результатів загальнонаціонального голосування з метою виправлення диспропорційності результатів виборів у мажоритарних виборчих округах називаються компенсаторними мандатами.

 

Розкол голосів. Доволі рідкісна ситуація, коли в рамках мажоритарної виборчої системи голоси виборців порівно розподіляються між кандидатами.У такому випадку обраним вважається старший за віком кандидат або це питання вирішується жеребом.

3.10. Встановлення результатів виборів. Одна з головних процедур виборчої кампанії. Результати виборів по багатомандатному загальнодержавному виборчому округу встановлює Центральна виборча комісія. Пропорційна виборча система передбачає, що депутатські мандати розподіляються між політичними партіями (блоками) пропорційно до кількості голосів, отриманих на виборах виборчими списками цих партій (блоків), з урахуванням загороджувального бар’єра. На підставі протоколів про підрахунок голосів, складених в окружних виборчих комісіях ЦВК встановлює: загальну кількість виборців у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі; кількість виборців, які отримали виборчі бюлетені; кількість виборців, які взяли участь у голосуванні; кількість виборчих бюлетенів, визнаних недійсними; кількість голосів, поданих за списки кандидатів у депутати від кожної політичної партії, виборчого блоку. Після цього підраховується відсоток голосів, поданих за ці списки, відносно загальної кількості виборців, що взяли участь у голосуванні. Партійні списки, які здобули менше ніж три відсотки голосів виборців, що взяли участь у голосуванні, не беруть участі у розподілі депутатських мандатів. Ті ж партії і виборчі блоки, чиї виборчі списки вибороли три і більше відсотків голосів виборців, отримують депутатські мандати пропорційно кількості здобутих ними голосів виборців. Для цього вираховується виборчий метр. Після цього число голосів, поданих за список кожної політичної партії чи блоку, ділиться на виборчий метр і встановлюється її виборча квота. Отримане ціле число означає кількість мандатів, що належить цій партії, виборчому блоку. Кандидати від політичної партії, виборчого блоку партій вважаються обраними в порядку їх черговості у списку.

 

Розподіл депутатських мандатів. Метод розподілу депутатських мандатів є головним фактором, що відрізняє одну виборчу систему від іншої. Існують три принципово різні способи організації цього процесу. Мандати надаються тим кандидатам, які отримали відносну більшість голосів, або тим, які отримали абсолютну їх більшість, або цей розподіл відбувається пропорційно до числа голосів, поданих за кожне об’єднання кандидатів. На цій основі розрізняють три основні типи виборчих систем. Процес розподілу мандатів починається з вирахування виборчої квоти. Квота може обраховуватися за методами Гера, Друпа, Гогенбаха-Бішоффа чи Імперіалі. Наступним кроком після визначення виборчої квоти є розподіл мандатів між партіями, що відбувається за правилом найбільшого середнього залишку, формулою д’Oндта чи за формулою Сен-Лагю. Система розподілу мандатів впливає на мінімум та максимум голосів, якого партія потребує для забезпечення свого представництва, а також на максимальну кількість проігнорованих голосів. Системи пропорційного представництва різняться залежно від того, яке застосовується правило розподілу мандатів і як розподіляються між партіями голоси у тому чи іншому окрузі. Проте незначні розбіжності між формулою д’Oндта і Сен-Лагю не повинні відсувати на другий план їх головну спільну рису: намагання забезпечити пропорційність розподілу депутатських мандатів. Право на участь в розподілі депутатських мандатів в Україні згідно з ст. 96 Закону України “Про вибори народних депутатів України” набувають кандидати у депутати, включені до виборчих списків партій (блоків), що отримали три і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні у загальнодержавному виборчому окрузі. Депутатські мандати розподіляються між виборчими списками партій (блоків) пропорційно до кількості отриманих голосів виборців. Центральна виборча комісія (ЦВК) встановлює сумарну кількість голосів виборців, поданих за кандидатів у депутати, включених до виборчих списків партій (блоків), що отримали три і більше відсотків голосів виборців. Кількість голосів виборців, необхідних для отримання одного депутатського манадата (виборча квота), обчислюється шляхом ділення сумарної кількості голосів виборців, на число депутатських мандатів, яке дорівнює кількісному складу Верховної Ради України, визначеному Конституцією України. Кількість голосів виборців, поданих за кандидатів у депутати, включених до виборчого списку цієї партії (блоку), ділиться на виборчу квоту. Ціла частина отриманого числа становить кількість депутатських мандатів, що отримали кандидати у депутати від цієї партії (блоку). Дробові залишки враховуються при розподілі решти депутатських мандатів. Партії (блоки), виборчі списки від яких мають більші порівняно з іншими дробові залишки після ділення отримують по одному додатковому депутатському мандату, починаючи з виборчого списку партії (блоку), що має найбільший дробовий залишок. Якщо дробові залишки у двох чи більше виборчих списках партій (блоків) однакові, першим додатковий депутатський мандат отримує той виборчий список партії (блоку), за кандидатів у депутати від якого віддано більшу кількість голосів виборців. Розподіл додаткових депутатських мандатів закінчується після вичерпання загальної кількості депутатських мандатів. Результатом виборів є визначення в порядку черговості у виборчих списках партій (блоків) осіб, обраних депутатами від партій (блоків), відповідно до кількості депутатських мандатів, отриманих виборчими списками партій (блоків).

3. 11. Офіційне оприлюднення результатів виборів. У багатьох країнах не існує практики щодо встановлення терміну оприлюднення офіційних результатів виборів. Так, законодавство Латвії щодо виборів до Сейму лише констатує, що підрахунок голосів здійснюється протягом 6 місяців і видається окремим виданням, а в Молдові, навпаки, зазначається, що виборчий орган, який відповідає за визначення результатів виборів, публічно оголошує загальні результати, як тільки отримає всі необхідні дані від місцевих виборчих рад та територіальних дільниць. Аналогічно не визначається чіткий термін і в законодавстві Словаччини – Центральна виборча комісія (ЦВК) публікує остаточні результати виборів після підписання протоколу щодо результатів виборів. Однак водночас більшість країн таки встановлює більш чітку дату оголошення результатів – наприклад, Болгарія (результати голосування оголошуються через 3 дні після виборів, а публікуються в 7-денний термін), Литва (остаточні результати виборів оголошуються не пізніше як за 7 днів після виборів – публікуються в Інтернеті і в офіційному виданні), Македонія (Державна виборча комісія оголошує початкові результати виборів у члени парламенту за принципом пропорційності протягом 48 годин після отримання кількості голосів, здобутих окремими списками кандидатів). Закон України “Про вибори народних депутатів” встановлює порядок офіційного оприлюднення результатів виборів народних депутатів України. Він передбачає наступне: повноваження щодо офіційного оприлюднення результатів виборів віднесені до компетенції ЦВК, офіційне оприлюднення результатів виборів здійснюється у строк – не пізніш як на п’ятий день з дня встановлення результатів виборів, офіційне оприлюднення результатів виборів має здійснюватися в газетах “Голос України” та “Урядовий кур’єр”, офіційне оприлюднення результатів виборів є підставою для звільнення з роботи (посади), несумісної з депутатським мандатом, та прийняття рішення про припинення іншого представницького мандата особи, обраної депутатом. Кримінальний кодекс України (ст. 158) передбачає відповідальність за завідомо неправильне оголошення результатів виборів. Крім того, в Україні є поширеною практика розповсюдження інформації про результати виборів уже в процесі підрахунку голосів. Таким чином, український громадянин може ознайомитись з приблизними результатами виборів вже на ранок наступного дня. Досвід України в цьому контексті може вважатись одним з позитивних досягнень у виборчому законодавстві України.

 

3.12. Реєстрація обраних депутатів. Відповідно до ст. 99 Закону України “Про вибори народних депутатів України” особа, обрана депутатом, для її реєстрації народним депутатом України зобов’язана подати до Центральної виборчої комісії (ЦВК) не пізніш як на двадцятий день з дня офіційного оприлюднення результатів виборів депутатів документ про її звільнення з роботи (посади), не сумісної з депутатським мандатом, та (або) копію зареєстрованої заяви про припинення дії іншого представницького мандату, поданої до відповідної ради.У разі звернення особи, обраної депутатом до ЦВК про наявність поважних причин, які перешкоджають виконанню нею цієї вимоги, ЦВК може прийняти рішення про визнання цих причин поважними і встановити інший строк виконання зазначених вимог або про відмову у визнанні цих причин поважними. У разі невиконання даної вимоги в зазначені строки ЦВК приймає рішення про визнання обраного депутата таким, що відмовився від депутатського мандату, та визнає обраним депутатом наступного за черговістю кандидата у депутати у виборчому списку відповідної партії (блоку). Особі, зареєстрованій народним депутатом України, ЦВК не пізніш як на сьомий день з дня її реєстрації видає тимчасове посвідчення народного депутата України встановленого зразка. Рішення ЦВК та наявність тимчасового посвідчення народного депутата України є підставою для складання обраною особою присяги народного депутата України. Не пізніш як на сьомий день після складання народним депутатом України присяги видає йому посвідчення народного депутата України та нагрудний знак встановленого зразка. У разі дострокового припинення повноважень депутата у строк не раніш як на шостий день з дня отримання відповідного рішення або копії свідоцтіва про смерть ЦВК своїм рішенням визнає обраним депутатом наступного за черговістю кандидата у депутати у виборчому списку відповідної партії (блоку).

 

Заміщення депутатів, які вибули. Стаття 81 Закону України “Про вибори народних депутатів” встановлює порядок заміщення депутатів, обраних по виборчих списках партій (блоків), у разі їх вибуття, тобто дострокового припинення повноважень. За загальним правилом, заміщення відбувається за схемою: вакантний депутатський мандат отримує кандидат у депутати з виборчого списку відповідної партії (блоку) за черговістю. Черговість означає, що депутат, який вибув, заміщується кандидатом у депутати, порядковий номер якого у виборчому списку партії (блоку) є наступним після останнього порядкового номера кандидата, обраного депутатом за цим виборчим списком. По-іншому складається ситуація, коли черговість вичерпана, тобто у виборчому списку партії (блоку) не залишається кандидатів для заміщення вакантних депутатських мандатів. У цьому випадку депутатський мандат залишається вакантним до проведення чергових або позачергових виборів. Партія (блок) може прийняти рішення про виключення кандидата у депутати, не обраного депутатом, зі свого виборчого списку у будь-який час після дня виборів до реєстрації цієї особи як народного депутата. Таке рішення приймається у такий же спосіб, як проходило висування кандидатів у депутати, відповідно до статуту партії (угоди про утворення блоку) з’їздом (зборами, конференцією) чи міжпартійним з’їздом (зборами, конференцією) партій, що входили до блоку на день виборів.


Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 64 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
ГОЛОВНІ ПРОЦЕДУРИ ВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ. 6 страница| ФІНАНСУВАННЯ ВИБОРІВ.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)