Управління фінансовим ризиком у системі підтримки прийняття фінансових рішень

У будь-якій бізнесовій діяльності присутній фактор ризику, тобто невпевненість у позитивному результаті фінансових чи господарських операцій, невизначеність самої діяльності. В реаіьних умовах цілком де­термінованих ситуацій, за яких необхідно приймати рішення, практично не існує, і прийняття тези про детермінованість ситуації завжди умов­не припущення. Ризик в економічній діяльності — це об'єктивний фак­тор, зумовлений дією стохастичних причин і чинників, зокрема конфлік­тністю ситуації прийняття рішень, невизначеністю цілей і наслідків

Розділ 4 ПІДТРИМКА ПРИЙНЯТТЯ ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ

дій, відсутністю повної і об 'єктивної інформації щодо процесів, які від­буваються тепер чи постануть у майбутньому.

Ризик і невизначеність — постійні супутники небезпеки прийняти несприятливе рішення. Для більшості фінансових чи техніко-економіч-них рішень характерною є наявність значних невизначеностей. Управ­ління, планування та прогнозування за своєю природою вимагають роз­гляду подій у майбутньому, а майбутньому завжди властива невизначе­ність. Один із найбільш важливих аспектів процесу обгрунтування і при­йняття рішень полягає в тому, що він повинен дати чітке розуміння міс­ця і ролі невизначеності під час прийняття рішення.

Завдання того, хто приймає рішення, і того, хто виконує аналіз в його інтересах, полягає в тому, щоб заздалегідь врахувати властиву стратегічним рішенням невизначеність і звести її до аналізу кількісними методами за допомогою методологічних засобів системи підтримки при­йняття рішень.

Ризик — це об'єктивна категорія, притаманна кожнолгу фінансово­му або іншому рішенню незалежно від того, розуміє чи не розуміє цю ситуацію особа, яка приймає рішення. Ризик як всепроникаючий фено­мен нашого буття повинен враховуватися кожною особою, яка приймає рішення, інакше вона приречена на невдачі у своїй роботі.

Оцінка ризику (управління ризиком) можлива за наявності необхід­ної статистичної інформації.

Ризик потенційно небезпечний. Але ще небезпечнішою за ризик є невизначеність, тобто відчуття невиясненості того, що має статися. Ри­зик можна оцінити та виміряти — і, нарешті, прийняти відповідне рі­шення. Але це не стосується невизначеності. Не розкриваючи впливу ризику на ситуацію в контексті прийняття рішень, зауважимо лише: не­обхідно зробити так, аби все, що стосується успіху чи невдачі бізнесу, було вивчене й оцінене. Невизначеність повинна бути перетворена в ризик, а сам ризик має бути підданий детальному аналізові. Тому в умо­вах, коли діють два фактори невизначеності: невизначеність вхідної ін­формації і невизначеність наслідків дій, функції системи підтримки при­йняття фінансових рішень в основному концентруються в напрямку по­долання цих невизначеностей.

Зацеркляний M. М., Мельников О. ф. я»ЙЯйя

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

Є досить широкий діапазон досліджень ризику шляхом система­тичного аналізу. Зокрема, можна виділити три частини ризику:

• ризик, який існує об'єктивно, як наслідок дії випадкових факторів, що не підлягають контролю і впливу з боку особи, яка приймає рі­шення;

• ризик як наслідок збігу допущених помилок;

• ризик, на який ідуть свідомо.

Процедуру прийняття рішення в умовах ризику можна подати в трьох варіантах: зменшення ризику; мінімізація ризику; оптимізація ризику.

Зрозуміло, що обставини, пов'язані з наявністю некоректних су­б'єктивних оцінок, не можна покласти в основу прийняття фінансових рішень. Одним із можливих шляхів оцінки ризику є порівняння ризи-кових ситуацій із подібними ситуаціями в минулому. Такі ситуації мо­жуть скласти фактографічну базу модуля системи підтримки прийняття фінансових рішень — історичних аналогій.

Дослідження та аналіз управління фінансами на рівні окремих під­приємств дають змогу виділити такі задачі для підсистеми управління ризиком в системах підтримки прийняття фінансових рішень:

• ризик ліквідності означає здатність фінансових активів оператив­
но перетворюватися в готівку;

ризик інфляції, тобто ризик зменшення купівельних спроможнос­тей із-за підвищення рівня цін на продукцію і послуги;

• грошовий ризик (ризик ставки відсотка) виникає внаслідок зміни відсоткової ставки;

• портфельний ризик, тобто ризик, пов'язаний із вкладенням кош­тів у цінні папери. Для оцінки цього ризику є досить відпрацьо­ваний механізм, шо базується на аналізі спеціального показника «бета» (відношення величини зміни цін на окремі акції або ціни всього портфеля цінних паперів до величини зміни рівня цін на ринку цінних паперів за один і той же період часу);

• кредитний ризик — ризик несплати зі сторони боржника. Для по­криття відповідних цьому ризику збитків на підприємствах за ра­хунок відрахувань від прибутку створюється резервний (стра­ховий) фонд;

Розділ 4 ПІДТРИМКА ПРИЙНЯТТЯ ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ

діловий ризик — невизначеність прогнозів майбутніх доходів від основної діяльності;

ризик дисконту пов'язаний із визначенням дисконтної ставки, тобто такої відсоткової ставки, яка могла б застосовуватися до майбутніх платежів із врахуванням ризику й невизначеностей, по­в'язаних із фактором часу. Великий ризик означає високу ставку дисконту (капіталізації), малий — низьку. Щодо оцінки дисконт­них ставок застосовуються такі принципи:

• з двох майбутніх надходжень вищу дисконтну ставку матиме те, що надійде пізніше;

• чим нижчий рівень ризику, тим нижчою повинна бути ставка дисконту;

• якщо загальні відсоткові ставки на ринку зростають, то зрос­тають і дисконтні ставки;

ризик операцій пов'язаний із курсами обміну валют, коли май­бутні надходження в іноземній валюті знецінюються у зв'язку з падінням курсу, перш ніж операцію буде реалізовано; ризик трансляції пов'язаний із курсом обміну валют, коли треба визначити активи та пасиви закордонної філії у валюті своєї країни; ризик нежиттєздатності проекту: інвестори проекту повинні бути впевненими у тому, що передбачувані доходи від фінансованого ними проекту будуть достатніми для покриття витрат, виплати за­боргованості, забезпечення окупності капіталовкладень; податковий ризик пов'язаний із фінансованим проектом і охоплює:

• неможливість гарантувати податкову знижку із-за того, що проект не буде пущено в експлуатацію до певної дати;

• втрату виграшу на податках із-за того, що учасники припи­нили роботу над уже функціонуючим, але економічно не ви­правданим проектом;

• зміну податкового законодавства (збільшення податку на власність чи зміна запланованої норми амортизації перед впровадженням проекту в експлуатацію);

ризик невиплати заборгованостей зв'язаний із тим, що в процесі реалізації проекту може настати тимчасове зниження доходів із-за короткострокового падіння попиту на продукцію чи зниження

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

/ЇЇ*

ринкових цін із-за перевиробництва. Для нейтралізації наслідків від таких коливань передбачувані щорічні доходи від проекту по­винні перекривати максимальні річні виплати із заборгованостей; • ризик незавершеного будівництва виникає тоді, коли про­ект зв'язаний із процесом будівництва. Тому перед початком бу­дівельних робіт будівельники та інвестори повинні укласти угоду щодо гарантій завершення будівництва.

Перераховані задачі можуть мати й іншу назву, ділитися або ж об'єднуватися в комплекси на базі спільності інтересів кількох сто­рін (замовника, інвестора, виконавця-підрядника, продавця, покупця та ін.). Тому методологічна база комп'ютерної підтримки прийняття фі­нансових рішень повинна охоплювати як загальноприйняті методи ана­лізу ризику, так і спеціальні процедури підготовки рішень для окремих проблемних задач (управління інвестиціями, управління товарно-ма­теріальними запасами тощо).

В умовах ринкової економіки або переходу до ринку прийняття фінансових рішень пов'язане з:

1) необхідністю враховування швидких змін ринкової ситуації;

2) дефіцитом часу на підготовку рішення;

3) непрогнозованістю дій конкурентів, що саме і є головним чин­ником утворення ризикових ситуацій.

Тому основна мета аналізу ризику полягає у виявленні та оцінці всіх сторін і аспектів ризикової ситуації, зв'язаної з фінансовим рішен­ням, проникненням у суть процесів і наслідків реалізації прийнятих рі­шень, створення механізму захисту господарюючого суб'єкта від мож­ливих фінансових втрат.

Аналіз ризику при прийнятті управлінських рішень охоалює такі види задач: визначення ризику, оцінка ризику, управління ризиком.

Визначення ризику проводиться під час формулювання проблеми прийняття управлінського рішення та вивчення ситуації, зв'язаної з ним, і потягає у:

виявленні причин і факторів, які збільшують чи зменшують кон­кретний тип ризику;

Розділ 4 ПІДТРИМКА ПРИЙНЯТТЯ ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ

• проведенні аналізу та ідентифікації виявлених причин і факторів;

виділенні етапів і робіт, під час яких можуть виникати передумо­ви ризику.

Чинники, які стосуються ризику і можуть вгсшвати на його рівень, умовно можна поділити на дві групи: об'єктивні і суб'єктивні.

До об 'єктивних належать ті, що безпосередньо не залежать від дій керівництва підприємства (фірми), але повинні враховуватися при під­готовці та прийнятті рішень, наприклад інфляційні процеси, дії кон­курентів, політичні та економічні кризові явища, екологічні вимоги, митні пільги, режим найбільшого сприяння, можливість діяти у вільних економічних зонах, зміни у податковій політиці держави.

Група суб'єктивних факторів охоплює фактори, які характеризу­ють підприємство (фірму) та внутрішні умови його функціонування, зокрема виробничий потенціал, рівень предметної та технологічної спе­ціалізації, наявність висококваліфікованих робітників, інженерного та управлінського персоналу, організацію виробництва, наявність ко­оперованих зв'язків, рівень техніки безпеки тощо.

Причини, які зумовлюють необхідність виникнення ризикових фі­нансових ситуацій на підприємстві, бувають внутрішнього і зовнішньо­го походження.

Внутрішні причини породжуються здатністю працівників сис­теми управління ризикувати підприємством (фірмою), невизна­ченістю технологічних рішень (нововведень), організаційними не-узгодженостями.

Зовнішні причини зв'язані із поведінкою контрагентів, впливом макроекономічних факторів, природнокліматичними умовами та рин­ковою ситуацією.

Процес визначення ризику повинен завершитись ідентифікацією всіх можливих ризиків і потенційних областей, де вони можуть бути виявлені або де будуть впливати на управлінські рішення.

Оцінка ризику багатоаспектна і в принципі полягає у визначенні можливих наслідків від реалізації ризикових рішень та відповідних ймовірностей їх виникнення. У контексті створення методологічних

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГИ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

основ прийняття ризикових фінансових рішень концепція оцінки ри­зику охоплює виконання таких робіт:

• визначення і вибір фінансового показника X (або групи показни­ків) як результативного індикатора оцінки наслідків прийнятих рі­шень в умовах ризику. Такими показниками можуть бути дохід, норма прибутку тощо;

• визначення і опис закону розподілу ймовірностей та деяких ха­рактеристик випадкової величини X.

Найпоширенішими способами знаходження та ідентифікації роз­поділів імовірностей фінансових показників, які прийняті для оцінки та управління фінансовим ризиком, є: статистичний метод; метод машинної імітації (комп'ютерного або імітаційного моделювання), метод аналогій.

Статистичний метод передбачає збирання необхідних емпірич­них даних із вибраної для аналізу ризику величини, опрацювання цих даних стандартними статистичними засобами (побудова гістограм і по­лігонів частот, апроксимація емпіричного розподілу відомими теоре­тичними розподілами, перевірка відповідних гіпотез за відповідними критеріями). Оскільки існують досить ефективні програмні засоби для статистичних досліджень, то проблема створення відповідного засобу системи підтримки прийняття фінансових рішень зводиться до задачі адаптації стандартних статистичних засобів.

Але оскільки для одержання надійних статистичних результатів за цим методом вимагається вибір спостережень за значний період часу, то внаслідок переходу до ринку практичне застосування цього підходу обмежене із-за відсутності відповідної статистики або ж незіставленості результатів статистичних досліджень.

Метод машинної імітації є чисельним методом проведення на ЕОМ експериментів із математичними моделями, які описують поведінку складних систем протягом відносно тривалих проміжків часу. Принципо­ва різниця імітаційних експериментів від натурних полягає в тому, що в процесі імітації експеримент проводиться на моделі реальної системи, а не на самій системі. Це має вирішальне значення для дослідження склад­них економічних систем, де на відміну від фізичних об'єктів проведення реальних експериментів у більшості випадків практично неможливе.

Розділ 4 ПІДТРИМКА ПРИЙНЯТТЯ ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ

У процесі моделювання комп'ютер відтворює з певною достовір­ністю реальні ситуації. При цьому фактори невизначеності, стохастичні і динамічні характеристики, весь комплекс взаємозв'язків між еле­ментами досліджуваної системи задаються у вигляді формул, які збе­рігаються у пам'яті машини.

Імітацію системи починають з деякого цілком конкретного по­чаткового стану. В результаті прийнятих рішень, а також внаслідок низки контрольованих подій, серед яких можуть бути й випадкові по­дії, система переходить у наступні моменти в інші стани. Такий ево­люційний процес продовжується доти, поки не настане кінцевий мо­мент запланованого періоду.

Для одержання репрезентативної статистичної вибірки описаний процес багаторазово дублюється. Для здійснення опису ендогенної величини (в нашому випадку — фінансовий показник) проводиться статистичне опрацювання результатів моделювання в тій самій послі­довності, як і при наявності емпіричних (виробничих) спостережень достатнього обсягу.

Метод аналогій — досить поширений метод пошуку описів випад­кових величин у багатьох проблемних областях, наприклад в системах масового обслуговування. Суть його полягає в підборі оцінок подібних ситуацій і процесів, які, на думку експертів, на досить надійному рів­ні можуть бути використаними для визначення ризикових ситуацій при прийнятті рішення за нових умов.

Методологічним підґрунтям такого підходу є узагальнення ре­зультатів багаторазових досліджень предметних областей, де, не­зважаючи на істотно різні значення величин параметрів, які описують досліджуваний процес, спостерігається стійка закономірність уза­гальнених характеристик.

Якщо вибрано фінансовий показник для оцінювання альтерна­тивних дій і відомий закон розподілу ймовірностей цього показника, то оцінка його може здійснюватися декількома способами залежно від контексту рішень, що приймаються. На основі аналізу теоретичних по­ложень та досвіду проведення відповідних робіт на підприємствах як в Україні, так і за кордоном пропонується багатоетапна стратегія оцін­ки ризикових альтернатив.

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОПЇУФІНАНСОВО-КРЕДИГНИХУСТАНОВАХ

її суть полягає в послідовному застосуванні різних критеріїв оцін­ки альтернативи (альтернатив) за вимогою особи, яка приймає рішення, в інтерактивному режимі взаємодії користувача з комп'ютерною сис­темою підтримки прийняття фінансових рішень і в уточненні та мо­дифікації оцінювальних параметрів і факторів протягом всього сеансу вибору рішення, тобто система оцінки є ітераційною. Опишемо кон­цептуальні положення основних етапів системи багатоетапної стратегії оцінки ризикових альтернатив, не зупиняючись на питаннях, що мають допоміжний чи технічний характер і можуть бути розв'язані в процесі проектування системи підтримки прийняття фінансових рішень.

Перший етап — прийняття рішень за критерієм математичного сподівання наслідків прийнятих рішень. Математичне сподівання на­слідків рішень, що приймаються як критерій відбору проектів (аль­тернатив), досить широко застосується в практичних розрахунках при наявності стохастичних факторів, зокрема в теорії управління запасами цей показник (математичне сподівання сумарних витрат на організацію постачання, які включають витрати на збереження запасу, вартість по­ставки і витрати, зв'язані з можливим дефіцитом ресурсів) є доміную­чим критерієм пошуку як оптимальної стратегії управління запасами, так і її параметрів (наприклад, верхнього граничного запасу, величиною партії поставки, троговим рівнем запасу тощо).

Така обставина пояснюється тим, що математичне сподівання або середнє значення величини (статистична оцінка математичного сподіван­ня) є узагальненою кількісною характеристикою фінансового показника, що забезпечує прийняття на цій основі тільки обґрунтованих рішень. З іншого боку, для особи, яка приймає рішення, інтуїтивно зрозуміла об­числювальна і концептуальна суть цього показника (визначення серед­нього значення ряду чисел — досить поширена математична операція).

Другий етап — прийняття рішень за критерієм дисперсії роз­поділів наслідків прийнятих рішень. На другому етапі процедура щодо вибору оптимальної альтернативи використовується у випадку, коли за допомогою середнього значення кінцеве рішення не прийня­те. Суть цього етапу полягає в розрахунках середньоквадратичного

Розділ 4 ПІДТРИМКА ПРИЙНЯТТЯ ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ

(стандартного) відхилення — і на цій основі — дисперсії, величина якої завжди невід'ємна й дає змогу вибрати найкращу альтернативу:

• для осіб, які не схильні ризикувати, пріоритетна та альтернатива, яка має найменшу дисперсію;

• особи, які бажають мати надприбутки, виберуть альтернативу з найбільшим значенням дисперсії (вірніше, з найбільшим індикато­ром надприбутку, що одне й те саме);

• особи, які байдужі до фактору ризику, виявлять інтерес до альтер­нативи з середнім значенням дисперсії.

Третій етап — прийняття рішень за критерієм значення коефіці­єнта варіації. Третій етап вибору рішення в умовах ризику настає лише за умови відсутності однозначного вибору за математичним споді­ванням або дисперсією оцінюваної ознаки й полягає у розрахунках ко­ефіцієнта варіації та застосуванні такої тактики вибору найкращої аль­тернативи:

• для осіб, які не схильні ризикувати, пріоритетною є альтернатива з мінімальним коефіцієнтом варіації;

• особи, схильні приймати ризикові рішення, виберуть альтернативу з найбільшим коефіцієнтом варіації;

байдужим до ризику рекомендується вибирати альтернативу, що

має середнє значення коефіцієнта варіації із запропонованого

переліку.

Проведення трьох етапів оцінювання і вибору альтернатив не в усіх випадках може задовольнити вимоги особи, яка приймає рішення, щодо аналізу альтернативних рішень, зокрема, коли дисперсії та рівні ризиків для декількох проектів можуть бути близькими за числовими значеннями. Потрібно мати більш тонкий аналітичний інструмент для порівняння відповідних варіантів рішень. Причому сам параметр — рі­вень ризику — має відносний характер, і його використання вимагає наявності досвіду проведення статистичних розрахунків.

Четвертий етап — прийняття рішень за критерієм мінімуму перед­бачуваних збитків. Процедуру розрахунку передбачуваних збитків від реалізації альтернативних проектів можна виконувати і на попередніх етапах із метою проведення аналітичної роботи, проте критерій відбору

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф. ппаЙКгкп

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХУСТАНОВАХ Щ^ЩШ

найкращої альтернативи може застосовуватися у випадку, коли попере­дні етапи не виявили пріоритетного варіанту дій. Суть етапу полягає в тому, що особи, які не бажають ризикувати, повинні вибирати альтерна­тиву з найменшим передбачуваних значенням можливих збитків.

Дата добавления: 2015-11-14