Developments on the labour market 2006-2012

How the labour market will develop in the years ahead depends on economical developments, political choices about social security, market forces and practices of the public administration itself. The sources we studied in this SPP were largely based on macro-economic developments in 2006 and 2007, and the studies of the Dutch economy by the Central Economic Plan of the Netherlands Bureau for Economic Policy Analysis (CPB), and its long term exploration to 2040. It distinguishes four scenarios.

The labour market forecast is determined by many factors, including the increase or reduction in demand for workers, the replacement demand, and the supply of school leavers. A mismatch between demand and supply in a particular profession leads to bottlenecks in staffing or in bottlenecks on the labour market perspective. Given the economic growth expected for 2006-2012, increasing employment and declining unemployment, there is generally a shortage of staff and an increase in the number of vacancies that are difficult to fill.

The Netherlands faces an ageing population, so the working population will decrease in the years to come.

Statistics Netherlands has a relatively old workforce (average age in 2011 is 49.7) and needs highly qualified staff.

The problems that are outlined in the field of educational attainment, educational background mathematics, natural and computer sciences among others and ageing are also applicable to Statistics Netherlands.

Рябічко Василь Архипович

1904-Начальник Управління Народно-господарського обліку Держплану УРСР, Начальник статистичного управління Держплану УРСР; заступник Уповноваженого Державної планової комісії при Раді міністрів СРСР по УРСР - начальник управління статистики (листопад 1937 року – квітень 1948 року)

Народився 14 січня 1904 року в сім’ї гірничого робітника в селищі станції Мушкетово Області війська Донського (територія нинішнього міста Донецьк). Освіта вища, у 1930 році закінчив Московський інститут народного господарства ім. Плєханова за спеціальністю економіст - плановик, у 1933 році – аспірантуру Інституту економічних досліджень Держплану СРСР.

Трудову діяльність розпочав у 11-річному віці на Нікополь-Маріупольській шахті «Марія». У травні 1920 року добровольцем вступив до лав Червоної Армії, де рядовим брав учать у боротьбі з бандами Махно. Після демобілізації перебував на комсомольській та партійній роботі в м. Юзовка. У 1924-1927 роках навчався на робфаці при Донецькому гірничому інституті. У 1928 році переїхав до Москви, де спочатку екстерном закінчив Інститут народного господарства ім. Плеханова, пізніше – аспірантуру Інституту економічних досліджень Держплану СРСР. У 1933 році був направлений у Середню Азію, де працював спочатку заступником керуючого Силікаттресту Узбекистану, потім – начальником планового відділу тресту «Киргизвугілля». У зв’язку з хворобою дружини у 1937 році повернувся до Москви, де працював начальником паливно-енергетичного сектору ЦУНГО Держплану СРСР.

У листопаді 1937 року призначений на посаду Начальника Управління Народно-господарського обліку Держплану УРСР, яке у квітні 1941року було реорганізоване в Статистичне управління Держплану УРСР, функції якого після ліквідації у вересні 1947 року було передано управлінню статистики у складі новоствореного апарату Уповноваженого Державної планової комісії при Раді міністрів СРСР по УРСР, яке Рябічко В.А. очолював до квітня 1948 року.

З 1949 року Рябічко В.А. працював в системі Української ради кооперації інвалідів (Укоопінради) на посаді заступника голови президії, у 1953 році у зв’язку з об’єднання трьох систем промкооперацій в одну – Укрпромраду – призначений начальником відділу праці та зарплати. У 1954-1955 роках був радником у справах промислової кооперації в Албанській Народній Республіці.

На пенсію Василь Архипович вийшов у жовтні 1964 року з посади начальника планово-економічного управління, члена колегії Головного управління побутового обслуговування при Раді Міністрів УРСР.

У 1947-1950, 1959 роках був представником Української РСР на сесіях Статистичної комісії ООН та постійної Комісії ООН з народонаселення.

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапору (1939, за зразкове проведення всесоюзного перепису населення), орденом «Знак Пошани» (1948) та медаллю «За доблестный труд в ВОВ» (1945).

Бурлін Валентин Федорович

1909 – 1995 - Заступник Уповноваженого Державної планової комісії при Раді міністрів СРСР по УРСР - начальник управління статистики, Начальник Статистичного управління УРСР (серпень 1948 року – вересень 1950 року)

Народився у 24 вересня 1909 році в с. Велика Лозовка Борисоглібського повіту Тамбовської губернії (тепер Токарівського району Тамбовської області Російської Федерації). Освіта вища, у 1935 році закінчив сільськогосподарський факультет Ленінградського планового інституту, за фахом – плановик-економіст. Кандидат економічних наук.

Працював у Петрозаводську, Ярославлі, де керував облпланом. Потім працював в Полтаві, де займався питаннями управління в галузях економіки, згодом був переведений до Києва. З серпня 1948 року спочатку Начальник Статистичного управління Держплану УРСР, заступник Уповноваженого Держплану при Раді міністрів СРСР по УРСР, потім Начальник Статистичного управління УРСР. З 1950 року перебував на посаді заступника начальника статистичного управління Вінницької області, а з 1955 до 1975 року – на посаді першого заступника Начальника ЦСУ УРСР, з якої й вийшов на пенсію.

Як представник УРСР брав активну участь у роботі міжнародних організацій, зокрема як делегат Генеральних асамблей ООН, член сесій Конференції європейських статистиків ЄЕК ООН, сесій постійної Комісії ООН з народонаселення тощо.

Автор семи художньо-документальних збірок повістей і оповідань, зокрема «Земський статистик» (1969).

Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани», чотирма медалями. Заслужений економіст УРСР(1973).

Ящук Іван Хомич

1899 –Начальник Статистичного управління УРСР (лютий 1951 року – квітень 1955 року)

Народився у 1899 році в селі Грибова Волинської губернії (тепер Лановецького району Тернопольської області). Освіта вища: у 1930 році закінчив Одеський інститут народного господарства за спеціальністю інженер – економіст, у подальшому також Вечірній університет марксизму-ленінізму (Київ).

Трудову діяльність розпочав у Волинській губернії: спочатку з 1912 року працював сільськогосподарським працівником в економіях та у поміщика в селі Вязивок, пізніше, з 1917 року, телеграфістом відомства зв’язку містечка Клевень. Після служби у 1920-1923 роках красноармійцем Кавалерійської бригади ім. Котовського був студентом робфаку, а у подальшому студентом Одеського інституту народного господарства.

З 1930 року працював на керівних посадах ряду промислових підприємств Дніпропетровська та Запоріжжя. У 1938 році перейшов на роботу в органи державної влади: заступник голови та в.о. голови Дніпропетровської обласної планової комісії, заступник голови виконкому Запорізької облради та голова Запорізької обласної планової комісії. Наприкінці 40-х – на початку 50-х років працював на посаді заступника (а з 1941 по 1943 рік – виконуючим обов’язки) голови Державної планової комісії при Раднаркомі УРСР. З лютого 1951 по квітень 1955 року обіймав посаду начальника Статистичного управління УРСР.

Відомостей про подальший життєвий шлях не збереглося.

Маркін Михайло Семенович

1899 –Начальник Статистичного управління УРСР, начальник Центрального статистичного управління при Раді Міністрів УРСР (квітень 1955 року – липень 1969 року)

Народився 5 червня 1899 року в с. Великий Бобрик Краснопільської волості Харківської губернії (тепер Краснопільського району Сумської області). Освіта вища, у 1949 році закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПРС, за фахом економіст.

Трудову діяльність розпочав у 1917 році інструктором ремісницької школи сільгоспкредитспілки у рідному селі. До початку Великої Вітчизняної війни майже весь час працював на Сумщині, обіймав різні керівні посади, зокрема заступника голови Білопільського райвиконкому, заступника голови та голови Лебединського райвиконкому, заступника голови Сумського облвиконкому. У короткий період з 1936 по 1937 рік переводився на роботу до м. Харкова, де обіймав посаду секретаря Харківського облвиконкому.

З початку Великої Вітчизняної війни й до звільнення Сумщини у 1943 році працював на керівних посадах у Раднаркомі Мордовської РСР (м. Саранськ), а з 1943 по 1944 рік очолював Сумський облкомунгосп.

З 1944 року працював на Західній Україні, обіймаючи посади заступника голови та голови Чернівецького облвиконкому (1944-1953), голови Волинського облплану та заступника голови Волинського облвиконкому (1953 - 1955).

З квітня 1955 року очолював Статистичне управління УРСР, реорганізоване у лютому 1960 року в Центральне статистичне управління при Раді Міністрів УРСР, звідки в липні 1969 року і вийшов на пенсію.

Тричі обирався депутатом Верховної Ради УРСР: 3-ого скликання (1951-1955), 4-ого скликання (1955-1959) та 5-ого скликання (1959-1963).

Нагороджений двома орденами Леніна (1960, 1966), орденом Трудового Червоного прапора (1951), Орденом «Знак Пошани» (1948), двома медалями.

Дата добавления: 2015-11-14