Лицевий череп, нижня щелепа.

Кістки лицевого черепа: верхня щелепа - maxilla, піднебінна кістка – os palatinum, нижня носова раковина – concha hasalis inferior, леміш - vomer, носова кістка – os nasale, сльозова – os lacrimale, вилична кістка – os zygomaticum, нижня щелепа mandibulla, під’язикова кістка – os hyoideum.

Нижня щелепа – непарна кістка, склад з тіла та двох гілок. У тілі виділяють основу та альвеолярну частину. На зовнішній поверхні розташований tuberculum mentale, угору та назад від нього – foramen mentale, через які проходять судини та нерви. На бокових поверхнях проходить linea mylohyoidea, від якої починається однойменний м’яз. Кожна гілка нижньої щелепи закінчується двома відростками: processus condylaris та processus coronoideus, між якими утворюється – incisura mandibulae. На внутрішній поверхні гілки є foramen mandibulae, який веде у canalis mandibulae. У каналі проходять судини та нерви.

Вікові особливості: Форма нижньої щелепи значно змінюється в процесі росту. Після народження відбув посилений ріст тіла нижньої щелепи. Найбільших змін зазнають гілки, зростання яких у довжину супроводжується зміною кута між ними і тілом щелепи; дуже тупий у дитини, кут стає більш гострим у дорослого. У літньому віці зменшується висота тіла щелепи, кут стає більш тупим, збільшується виступання підборіддя.

3. З’єднання між ребрами та хребцями

Синартрози хребта:

1) Синдесмози (syndesmoses) – у вигляді передньої та задньої повздовжніх зв’язок, жовтих зв’язок між дугами хребців.

2) Синхондрози (synchondroses) – це між хребцеві диски волокнистої структури з драглистим ядром у центрі.

Суглоби хребта – з’єднання між суглобовими дисками хребців – дуго відросткові суглоби (articulationes zygapophyzialis). Це плоскі, багато осьові, комбіновані суглоби.

Тіла хребців з’єднуються між собою фіброзно-хрящовими міжхребцевими дисками. Спереду по тілах хребців проходить передня повздовжня зв’язка, по задній поверхні тіл – задня повздовжня зв’язка. Дуги суміжних хребців з’єднуються між собою жовтою зв’язкою. Між відростками хребців можна побачити як фіброзні, так і синовіальні типи з’єднання.

З’єднання ребер з хребтом: Кожне ребро з’єднується з хребтом суглобовими поверхнями головки ребра та ребровими ямками тіл хребців, утворюючи суглоб головки ребра (articulatio capitis costae). У порожнині кожного суглоба є внутрішньосуглобова зв’язка головки ребра (lig capitis costae intraarticulare). Капсула суглоба підсилена променистою зв’язкою головки ребра (lig capitis costae radiatum). Суглоб плоский, комбінований, багато осьовий.

4. Топографія, трикутники шиї.

Ділянки шиї:

1. Передня ділянка (regio cervicalis anterior) – між mandibulla, Incisura jugularis та m sternocleidomastoideus.

2. Грудинно-ключично-соскоподібна ділянка (regio sternocleidomastoidea) парна, співпадає з контуром m sternocleidomastoidea.

3. Бічна ділянка (regio cervicalis lateralis) – між mm sternocleidomastoideus et trapezoideus і clavicula.

4. Задня ділянка (regio cervicalis posterior) – співпадає з контурами m trapezoideus у межах шиї.

Трикутники передньої ділянки шиї:

1. Trigonum submandibulare – обмежений mandibula і двома черевцями m digastricus.

2. Trigonum caroticum - обмежений m sternocleidomastoideus, venter posterior m digastricus, venter superior m omohyoideus.

3. Trigonum omotracheale – між m sternocleidomastoideus, venter superior m omohyoideus.

Білет 2

1. М’яз як орган, додаткові компоненти м’яза

М’яз (musculus) – орган, який побуд з пучків поперечно посмугованих м’язових волокон, зв’язаних між собою пухкою спол тканиною, в якій проходять кровоносні судини та нерви.

Додаткові компоненти:

1. Фасція (fascia) – сполучнотканинна перетинка, що утворює чохол для м’яза. Побуд із щільної оформленої спол тк.

2. Синовіальна сумка (bursa synovialis) – має вигляд плоского сполучнотканинного мішочка, заповненого синовіальною рідиною.

3. Синовіальна піхва (vagina synovialis) – відокремлює сухожилок, що рухається від нерухомих стінок волокнистої піхви, зменшує тертя між ними.

4. М’язовий блок (trochlea muscularis) – забезпечує постійний напрямок руху сухожилка і є його точкою опори.

2. Вікові особливості кісток черепа…

Для індивідуальної характеристики форми черепа прийнято визначати його розміри (діаметри): поздовжній, поперечний, висотний Для виміру черепів використовують краніометричні точки: надперенісся(glabella), назіон (nasion), метопіон(metopion), брегма (bregma), ламбда (lambda), ініон(inion), базіон.

Поздовжній розмір – відстань від перенісся до ініона. Поперечний відповідає найширшій частині черепа.Висотний відповідає відстані від базіона до брегми.

Статеві відмінності черепа людини незначні. У чоловіків на черепі сильніше розвинута гористість та лінії, до яких прикріплюються більш потужні м’язи. У чол. більше виражений потиличний виступ, каркові лінії та надбрівні дуги. Очні ямки більші за розмірами. Кістки черепа чол. Товстіші, ніж жіночого. Мозковий череп краще розвинений у жінок, а лицевий – у чоловіків.

Вікові особливості: Череп немовляти має ряд істотних особливостей. Мозковий череп внаслідок активного росту головного мозку і раннього формування органів чуття за об’ємом у 8 разів більший за лицевий. У немовляти очні ямки широкі, лобові та тімяні горби добре виражені. Лобова кістка склад з двох половин, надбрівних дуг і лобової пазухи ще немає. Верхня щелепа недорозвинена. Нижня щелепа склад з двох половин, усі частини скроневої кістки розташ окремо, соскопод відросток не сформований. Лобова та клинопод кістки починають формуватися на 9 тижні ембріогенезу. Центри скостеніння потиличної кістки закладаються на 8-9 тижні. У перші 6 місяців після народження об’єм порожнини черепа подвоюється. Після народження череп росте нерівномірно, тому виділяють 3 етапи: від народження до 7 років:інтенсивний ріст основи черепа, розвиток потиличної ділянки. Від 7 років до початку статевого дозрівання – росте склепіння мозкового черепа. Від 13 до 23 років інтенсивно росте лицевий череп.

3. Лобковий симфіз

Між симфіз ними поверхнями лобових кісток знаходиться волокнистий хрящ – між лобковий диск(discus interpubicus), у товщині якого міститься щілиноподібна порожнина. У вертикальному положенні лобковий симфіз стискається, а при сидінні – розтягується. Щілина диска у жінок ширша, ніж у чоловіків, особливо під час вагітності, що є передумовою рухів у лобковому симфізі в пологах. Лобковий симфіз зміцнений двома зв’язками: верхньою лобковою(lig pubicum superius), та, дугоподібної форми, нижньою лобковою (lig pubicum inferius). Нижня лобкова зв’язка формує верхівку підлобкового кута. У жінок цей кут ширший ніж у чоловіків, а нижні гілки лобкових кісток утворюють лобкову дугу (arcus pubis).

---

Дата добавления: 2015-11-14