методи вивчення

Для вивчення обміну речовин використовують загальнофізіологічні і

спеціальні методи. До загально фізіологічних методів відносяться балансовий

метод, метод ізольованих органів, ангіостомію та інші.

Балансовий метод використовують при дослідженні обміну

нітрогеновмістних сполук, при цьому оцінюють співвідношення кількості

нітрогену, що надійшов до організму з кормом, з кількістю нітрогену, який

виділяється з сечею, калом і потом за певний проміжок часу.

Метод ізольованих органів застосовується для визначення характеру

обмінних процесів у них. Життєздатність ізольованих органів підтримується

штучними прийомами, які забезпечують близький до норми обмін речовин

.До спеціальних методів відносяться ізотопні методи. Вони дозволяють

досліджувати хімічні процеси, які протікають внутрішньоклітинно за

допомогою радіоактивних ізотопів.

4.пластична і енергетична цілісність пож.реч

5. значення білків для організму тв.повноцінні та неповноціні білки

Білки – нітрогеновмісні сполуки, які побудовані із залишків амінокислот.

Білки поділяються на прості та складні. Прості білки при гідролізі дають

амінокислоти, а складні – амінокислоти і небілкові простетичні групи.

Білки – носії життя. Просто чи складно побудований організм обов’язково

містить білкові речовини. Білки входять до складу сироватки крові, клітин і

тканин організму, м’язів, ферментів, деяких гормонів.

Білки, що надходять до організму з їжею, можуть бути біологічно

повноцінні та біологічно неповноцінні.Біологічно повноцінні – ті білки, які у достатній кількості містять всінезамінні амінокислоти.Біологічно неповноцінні – ті білки, в яких відсутня будь-яка незамінна амінокислота.

6.азотистий баланс.потреба орг в білках

Баланс азоту – це різниця між кількістю азоту, прийнятою з кормом за

добу і виділеного із організму за той же час з екскретами і продукцією. За цими

показниками роблять висновок про кількість засвоєного білка організмом.

Мінімальна кількість спожитого білка, яка забезпечує підтримку

азотистої рівноваги в організмі, називається білковим мінімумом.

Він становить у свиней і дрібних тварин біля 1,0 г на 1кг маси тіла на добу,

у великої рогатої худоби і коней – 0,7–0,8 г/кг. У ростучих і працюючих тварин

ці показники приблизно в 2–3 рази вищі.Кількість білка в раціоні, яка повністю забезпечує ріст і життєдіяльністьорганізму, прийнятого називати білковим оптимумом. Цей показник на 30-50%більший білкового мінімуму.

7.регуляція білкового обміну

Печінка – велика залоза, яка виконує одночасно функції органа травлення,

обміну багатьох життєво важливих речовин, знешкодження отруйних

продуктів, які утворились в процесі травлення тощо. На печінку припадає

близько 13% усього обміну нітрогену. У печінці синтезується половина всіх

білків організму: 100% альбумінів і 80 % глобулінів крові, весь фібриноген,

протромбін та інші білки. Білки печінки повністю оновлюються протягом тижня.

8.значення вуглеводів для орг тварин аеробне та анааеробне розщ вугл

В раціоні сільськогосподарських тварин біля 70% поживних речовин

приходиться на долю вуглеводів, які представлені моносахаридами,

дисахаридами і, в основному, полісахаридами: крохмаль і клітковина.

Більшість вуглеводів надходить до органів і тканин із кишкової трубки і

лише деяка частина їх утворюється із інших сполук, таких як піровиноградна,

молочна кислоти та ін.Енергетична цінність 1 г вуглеводів становить

17,2 кДж. Вуглеводи є безпосереднім джерелом енергії для всіх клітин

організму, крім того виконують пластичну і опірну функції..

Вуглеводи у травному тракті тварин усмоктуються з кишок у вигляді

моносахаридів: у жуйних – здебільшого у вигляді летких жирних кислот:

оцтової, пропіонової та масляної (ЛЖК). Моносахариди, які всмоктались у

кров, переносяться до печінки та інших тканин для подальшого перетворення і

засвоєння.Відомо три основних шляхи обміну вуглеводів: гліколіз, пентозо-

фосфатний шлях, цикл трикарбонових кислот.

Гліколіз вивільняє 5-7% енергії акумульованої в молекулі глюкози,

9.регуляція обміну вуглеводів

Усі складні процеси вуглеводного обміну регулюються центральною

нервовою і гуморальною системою. Встановлено, що при зменшенні концентрації глюкози в кровізбуджуються нервові центри у гіпоталамусі і довгастому мозку. Від збуджених

центрів нервові імпульси по еферентним шляхам надходять до печінки, де

активізується фермент фосфорилаза, яка розщеплює глікоген і рівень глюкози в

крові відновлюється.

Ендокринну регуляцію вуглеводного обміну здійснюють гормони

підшлункової залози, наднирників, щитоподібної залози, соматотропін.

Зокрема, інсулін стимулює окиснення глюкози у тканинах та синтез глікогена в

печінці і м’язах.Гормон підшлункової залози – глюкагон підвищує рівень глюкози в крові за рахунок прискорення розщеплення глікогену в печінці. Гормон щитоподібної залози тироксин стимулює інтенсивність енергетичних процесів в організмі та

використання глюкози.Гормони мозкового шару наднирників – адреналін і норадреналін,сприяють розщепленню глікогену, що призводить до підвищення вмісту

глюкози в крові, а гормони кіркового шару наднирників - глюкокортикоїди

регулюють синтез вуглеводів з амінокислот, гліцерину, органічних кислот упечінці.

10.енергетична і пластична функція ліпідів.

Ліпіди (від грецьк. lipos – жир) – це загальна назва жиру та

жироподібних речовин. Вони містяться у всіх живих клітинах і виконують ряд

життєво важливих функцій, зокрема:- енергетичну, при окисненні 1 г жиру утворюється 9,3 ккал (39 кДж)енергії;- є структурним елементом клітин;- беруть участь у підтримці температури тіла, захищають організмвід різких коливань температури зовнішнього середовища;- захищають тканини і органи організму від механічних ушкоджень;

- є основою ряду біологічно активних речовин – гормонів, вітамінів,

жовчних кислот є джерелом ненасичених жирних кислот, зокрема, лінолевої

кислоти (фактор росту);- беруть участь у передачі нервових імпульсів;- при окисненні є джерелом ендогенної води;- сприяють розчинності та всмоктуванню в кишечнику

11.обмін фосфоліпідів і стеринів в орг твварррин.

Крім простих жирів в організмі велике значення мають фосфоліпіди. Фосфоліпіди

складаються з естерів вищих спиртів і вищих жирних кислот, фосфорної

кислоти та азотистої основи.. Вони сприяютьвсмоктуванню жирів, їх транспортуванню кров’ю, беруть участь в синтезі жирумолока, запобігають жировому переродженню печінки, а також відіграютьвелику роль в розмноженні та розвитку зародка. В організмі тварин крім нейтральних жирів велику роль відіграють і інші прості жири, зокрема, стериди.

Стеридами називають естери стеринів і вищих жирних кислот. Стерини,або стероли – високомолекулярні циклічні спирти, до яких відносять і холестерол.

12.регуляція ліпідного обміну

Обмін ліпідів регулюється нервовою і гуморальною системами. Центр

регуляції знаходиться в проміжному мозку і впливає на жировий обмін, з однієї

сторони, через симпатичну і парасимпатичну системи, з іншої – через залози

внутрішньої секреції.Симпатична нервова система сприяє

мобілізації жиру, його розщепленню, окисненню та використанню як

енергетичного матеріалуРозщеплення жирів стимулюють гормони адреналін, норадреналін,

СТГ, тироксин, глюкагон, а жиродепонуючий ефект мають інсулін і пролактин.

Адреналін, норадреналін і глюкагон підвищують активність тканинних ліпаз і,

таким чином, сприяють мобілізації жирів із депо

Гормон щитоподібної залози тироксин, прискорює основний обмін, до

якого в першу чергу залучаються вуглеводи та жири. Розщепленню жирів

сприяють і статеві гормони, особливо тестостерон, естрогени, про що свідчить

відкладання жиру в організмі тварин після їх кастрації.

13взаємозвязок обміну ліп білк і вуглев

Всі органічні речовини у своєму складі мають карбон, оксиген, гідроген

і інші елементи. При розгляді обміну нітрогеновмісних сполук, ліпідів і

вуглеводів висвітлювались як специфічні особливості цих процесів, які лежать

в основі життєдіяльності організму, так і деякою мірою загальні положення. Їх

можна звести до наступного:- наявність невеликої кількості ключових сполук, які є зв’язуючою ланкою між окремими метаболічними шляхами,

- наявність загального метаболічного шляху – циклу трикарбонових

кислот (циклу Кребса).- в реакціях синтезу можуть використовуватись як ключові сполуки

(піруват, ацетил-КоА, 3-фосфогліцеринова кислота), так і проміжні продукти

циклу трикарбонових кислот.

14 обмін реч у жуйних

Специфіка обміну ліпідів у жуйних тварин пов’язана з особливістю

будови та функції їх складного шлунку. В передшлунках і, зокрема, у рубці

мають місце процеси ліполізу і ліпогенезу за участю мікрофлори, а також

гідрогенізація та синтез як вищих, так і нижчих жирних кислот, ферментація

гліцерину, всмоктування продуктів ліпідного обміну в кров тощоОсновними джерелами вуглеводів для жуйних слугують полісахариди –клітковина і крохмаль. У рубці у жуйних і товстому відділі кишок переважно уконей, ферменти бактерій гідролізують складні вуглеводи, в тому числі целюлозу до моносахаридів, які в подальшому використовуються бактеріями та інфузоріями як джерело енергії, з утворенням легких жирних кислот: оцтової, масляної, пропіонової Особливість обмінних процесів у жуйних визначається специфікою симбіотичного травлення. Біля 60% нітрогену корму перетравлюється у передшлунках за участю ферментів мікрофлори. При цьому надходження амінокислот в організм з кишок здійснюється із трьох джерел: а) білки, пептиди і амінокислоти корму, що пройшли передшлунки без деградації; б) білок, пептиди та амінокислоти

15.жиророзчинні вітааміни

Вітаміни поділяються на жиророзчинні та водорозчинні. До групи

жиророзчинних відносять: вітаміни групи А (ретинол, аксерофтол), D

(кальциферол, антирахітичний), Е (токоферол, антистерильний), К

(антигеморагічний). Джерелом жиророзчинних вітамінів є тваринні жири і особливо печінка

(в печінці морського окуня міститься 37 Тл ретинолу), вершкове масло та

молоко, рослинні олії, частково зелені листки рослин. Жиророзчинні вітаміни є стійкі до руйнування, особливо до дії температурного фактора, тому їх називають термостабільними.

16.водорозчині вітаміни

До водорозчинних – вітамін групи В: В1 (тіамін, аневрин,

антиневритний), вітамін В2 (рибофлавін, вітамін росту), вітамін В3 (пантотенова

кислота), вітамін В5(РР, антипелагричний, нікотинамід, ніацин), вітамін В6 (

піридоксин, адермін), вітамін В12 (ціанкобаламін, антианемічний), вітамін Вс (

фолієва кислота), вітамін С (аскорбінова кислота, антицинготний), вітамін Н

(біотин, антисеборейний), вітамін Р (рутин, біофлавоноїд). носіями

водорозчинних вітамінів є компоненти живлення рослинного походження

(зернові і бобові культури, овочі, пивні дріжджі та ін.). У меншій мірі це

стосується продуктів тваринного походження (сироватки молока, рибного та

м’ясо-кісткового борошна). Частково ці вітаміни синтезуються мікрофлорою

травного каналуВодорозчинні вітаміни легко перетворюються в неактивну форму при дії природних факторіві, особливо, термічного (термолабільні). Тому для збереження водорозчинних вітамінів у кормах рослинного походження слід дотримуватись технології

заготівлі кормів, їх зберігання та приготування для згодовування тваринам

17.Макроелементи, їх функції в організмі тваринМакроелементи метали - натрій і калій знаходяться в організмі у вигляді солей, більше як хлористі сполуки, менш як фосфати і карбонати. Більшість натрію знаходиться в сироватці крові та міжклітинній рідині, а калію - усередині клітин.Натрій і калій (Na, K) впливають на збудливість нервової системи і м΄язів, беруть участь у регуляції кислотно-основної рівноваги, осмотичного тиску у внутрішньому середовищі організму. Калій також стимулює утворення медіатора ацетилхоліну, синтез глікогену в печінці та м΄язах. Нестача іонів калію гальмує процеси анаболізму в організмі.Хлор (CI) – важливий елемент переважно позаклітинної рідини, забезпечує постійність осмотичного тиску, необхідний для синтезу НCl шлункового соку, бере участь у створенні мембранного потенціалу клітин тощо.Ферум бере участь у процесах кровотворення та біологічного окиснення. Магній (Mg) в організмі знаходиться у кістках (50%), м΄язах (40%) та інших тканинах. Цей елемент є активатором ферментів енергетичного обміну та синтезу білків, з ним пов΄язаний прояв природнього імунітетуСірка складовою частиною окремих білків (кератин, муцин і ін.), гормонів інсуліну, пітуітрину, вітамінів В1, Н.

18.Мікроелементи і їх функції

Мік Цинк (Zn) складова частина багатьох ферментів, він входить до складу інсуліну, активує дію гормонів (тестостерону, фолікуліну), ферментів (амілазу, фосфатазу та ін.), прискорює біосинтез білка.роелементи знаходяться в грунтах, воді, рослинах, організмі тварин у незначних кількостях.Купрум, мідь (Cu), входить до складу білків печінки, металоензимів (тирозинази, аскорбінази, альдолази і ін.), бере участь у синтезі гемоглобіну, міоглобіну, ферментів каталази і пероксидази.Манган, марганець (Mn) входить до складу окисно-відновних ферментів. Він підсилює процеси росту, кровотворення, біосинтезу білків, холестерину, антитіл, стимулює дію гормонів передньої долі гіпофіза, інсуліну, андрогенів, активує гліколітичні процеси. Манган виконує важливу роль у відтворенні і плідності тварин, пролонгує тривалість дії вітамінів А, Е, групи ВЙод в основному абсорбується щитоподібною залозою, де використовується для синтезу гормонів тироксину та трийодтиронінуКобальт (Co) знаходиться у всіх тканинах, багато його у підшлунковій залозі, але найбільше у печінці та м΄язах. Він входить до складу вітаміну В12. 170 Кобальт має велике значення в гемопоезі, оскільки стимулює функцію червоного кісткового мозку. ину та трийодтироніну. Нестача іоду призводить до захворювання на ендемічний зоб.

. 19. Регуляція мінерального обміну

Мінеральні речовини входять до складу клітин і тканин організму, вітамінів, гормонів та ферментів. Вони потрібні для нормального росту і розвитку організму, функціонування серцево-судинної, нервової, м’язової та інших систем, беруть участь у синтезі важливих сполук, обмінних процесах, кровотворенні, травленні, нейтралізації шкідливих для організму продуктів обміну, в побудові тканин організму та забезпечують сталість внутрішнього середовища. Організм перш за все має потребу в оксигенні, карбонні, гідрогенні та нітрогенні. життєво необхідними є: кальцій, фосфор, калій, натрій, хлор, сульфур, магній, ферум, цинк, молібден, кобальт і селен. До вірогідно необхідних належать: стронцій, флуор, ванадій, силіцій, хром, нікель, арсен та ін. Усі мінерали, які є в організмі, поділяються на три категорії: - макроелементи, що містяться в кількості понад 0,01% – калій, натрій, кальцій, магній, фосфор, хлор, сульфур; 167 - мікроелементи, що містяться в кількості 0,00001-0,001% – цинк, мідь, манган, ферум, іод, хром, кобальт, бром, бор, молібден, селен, нікель, стронцій, арсен та ін.; - ультрамікроелементи, що містяться в кількості менше за 0,00001%- ванадій, кадмій, флуор та ін

20. Значення води в організмі тварини, джерела води, її вміст в різних тканинах організму Вода надходить до складу організму тварин і людей в двох видах: вільному і зв’язаному. Крім води, що знаходиться в кормах та випивається твариною (екзогенна вода), в організмі також утворюється вода при окисненні органічних речовин (ендогенна вода). У дорослих ссавців і птахів вода складає близько 60-65% від маси тіла. Вода входить до складу внутрішноклітинної рідини позаклітинної рідини Вода є універсальним полярним розчинником різноманітних речовин та активним учасником різних хімічних реакцій, має високу теплоємність та відіграє важливу роль у процесах терморегуляції і виділенні кінцевих продуктів обміну з організму. В організмі тварин розрізняють вільну і зв’язану воду. Вільна вода міститься в плазмі крові, лімфі, спиномозковій рідині, травних соках і сечі, внутрішноклітинній рідині.

21.Регуляція водного обмінуВодно -мінеральний обмін в організмі тварин регулюється нейрогуморальним шляхом, зокрема: стовбуром мозку, корою великих півкуль, вегетативною нервовою системою та залозами внутрішньої секреції.. В гіпоталамусі знаходиться спеціальні осморецепторні клітини, чутливі до зміни концентрації електролітів. Відповідне збудження вищезазначених рецепторів призводить до поведінки тварин, направленої на відновлення осмотичного тиску. Адекватним стимулом для виникнення чуття спраги є також зменшення об΄єму клітин і кількості позаклітинної рідини. При цьому збуджуються рецептори, що реагують на зміну тиску у стінках великих вен, рецептори в слизовій оболонці рота і глотки.. Під впливом імпульсів від осморецепторів як гіпоталамуса так і інших органів, при збільшенні осмолярності плазми крові відбувається підвищений вихід антидіуретичного гормону із задньої долі гіпофізу в кров, що призводить до затримки води в організмі, а виділення солей з сечею зростає. Серед інших залоз внутрішньої секреції, які беруть участь у регуляції обміну мінеральних речовин і води, слід назвати кірковий і мозковий шари наднирників (гормони альдостерон і адреналін), щитоподібну залозу (гормон тіреокальцитонін), паращитоподібну залозу.

22.Роль печінки в обміні речовин

Печінка – велика залоза, яка виконує одночасно функції органа травлення, обміну багатьох життєво важливих речовин, знешкодження отруйних продуктів, які утворились в процесі травлення. На печінку припадає близько 13% усього обміну нітрогену. У печінці синтезується половина всіх білків організму: 100% альбумінів і 80 % глобулінів крові, весь фібриноген, протромбін та інші білки. Білки печінки повністю оновлюються протягом тижня. В обміні вуглеводів печінка Із глюкози, що надійшла з кров’ю синтезує глікоген. Цей процес носить назву глікогенезу. В печінці можливе утворення вуглеводів із продуктів їх розщеплення (ПВК і молочної кислот), а також продуктів розщеплення жирів (гліцерину) і білків (кетокислот) за участю гормонів глюкокортикоїдів, що отримало назву глюконеогенезу. Глікогенез, глікогеноліз і глюконеогенез – тісно взаємопов’язані і інтенсивно протікаючи в печінці, забезпечують оптимальний рівень цукру у крові. Серед багатьох метаболічних функцій печінки виділяють синтез ліпідів і утворення різних ліпопротеїдів, синтез кетонових тіл. Крім того з печінкою тісно пов`язане розщеплення ліпідів в органах травлення тварин, транспорт жирних кислот через мембрани ентероцитів

23.Джерела енергії та її використання а організмі тварин Тварини використовують енергію, що надходить з кормом. Вона трансформується в специфічну внутрішню енергію хімічних сполук, акумулюється в макроергах і лише після цього стає доступною для використання організмом. Перетворення хімічної енергії в роботу невіддільне від процесу обміну речовин і здійснюється у кожній живій клітині. Ця робота, в залежності від виду клітин, призводить до неоднакових специфічних вторинних явищ, наприклад, нервового збудження, скорочення м’язів, секреції і тому подібне. Деяка частина роботи клітин проявляється в хімічному синтезі, а також у механічних явищах. Процес внутрішнього обміну завжди супроводжується виділенням тепла, тому частина хімічної енергії перетворюється не в роботу, а в теплоту. В кінцевому рахунку вся витрачена хімічна енергія в клітинах організму безпосередньо або через роботу перетворюється у тепло. Енергія корму акумульована в складних хімічних зв’язках білків, жирів, вуглеводів.

24.Методи вивчення енергетичного обміну в тварин. Пряма і непряма калометрія

Так як енергія, витрачена твариною еквівалентна її теплопродукції, то про інтенсивність енергетичного обміну можна судити за кількістю виділеного тепла. Цей метод називається калориметрією. Розрізняють пряму і непряму калориметрії. Пряма калориметрія – безпосереднє вимірювання всієї кількості тепла, що виділяється твариною протягом певного часу в біокалориметрі.Метод непрямої калометрії полягають в тому, що визначають кількість кисню, спожитого тваринами за одиницю часу та видихуваного вуглекислого газу за цей же період часу. В основі цього методу лежать наступні передумови: - тварини отримують енергію, як правило, шляхом окиснення поживних речовин з участю кисню, тому мірою енергетичного обміну може бути споживання кисню; - продукція тепла на 1 л спожитого кисню залежить від того, які речовини окислнюються, а останні визначаються за показниками дихального коефіцієнту

25.Загальний і основний обмін. Фактори що впливають на рівень основного обміну тварин

Обмін речовин у людини і тварин за звичайних умов існування називають загальним. Для характеристики мінімальних витрат енергії при виключенні температурних впливів, процесів травлення, м’язової діяльності та інших чинників вивчають так званий основний обмін (рівень витрат енергії, який необхідний для підтримки основних процесів життя.

26.Вплив зовнішніх і внутрішніх факторів на енергетичний обмін тварин

На рівень основного обміну впливають вік, вид, порода, стать, продуктивність, фізіологічний стан тварини, пора року і т.д. Одним з найважливіших факторів, що впливають на енергетичний обмін, є вік. Основний обмін в організмі тварин на початку індивідуального розвитку підвищується, а потім, після досягнення максимуму в рості, знижується бо з віком інтенсивності енергетичного обміну у тварин є наслідком зменшення кількості мітохондрій у клітинах, а також їх окислювальної активності. Одним з чинників, що визначають життєздатність тваринного організму, є порода. Виходячи з того, що породи тварин відрізняється одна від іншої за конституцією, масою тіла та іншими ознаками, інтенсивність обміну речовин і енергії у них має свої особливості. Вагітність, особливо в другій половині, підвищує інтенсивність обміну речовин і енергії, збільшує кількість метаболічно активних тканин, що призводить до більш інтенсивного споживання кисню вагітною твариною.

27.Температурний гомеостаз,як необхідна умова життя. Температура тіла у різних видів тварин

Пойкілотермні організми не здатні підтримувати температуру на постійному рівні.Гомойотермні тварини здатні підтримувати температуру тіла на відносно постійному рівні з добовими коливаннями не більше 2 °С. До них відносяться ссавці та птахи. Корова 39,0 37,5-39,5 Собака 38,5 37,5-39,0 Кінь 38,0 37,5-38,5 Кішка 39,0 38,0-39,5 Вівця 39,5 38,0-41,0 Морська свинка 39,0 37,9-39,4 Коза 39,3 37,6-41,0 Курка, качка 41,0 40,3-41,7 Свиня 39,0 38,0-40,0 Кріль 39,0 38,5-39,7

28.Механізм терморегуляції. Хімічна і фізична терморегуляція

Регуляція температури тіла у більшості живих організмів відбувається за допомогою хімічної та фізичної терморегуляції.Хімічна терморегуляція – це реактивне підвищення теплопродукції організмом у відповідь на дію низьких температур середовища.Фізична терморегуляція – це сукупність морфологічних компонентів і фізіологічних процесів, спрямованих на посилення або зниження тепловіддачі.

30. Нервова і гуморальна регуляція температурного гомеостазу тварини

Постійна температура тіла регулюється центральною нервовою системою і залозами внутрішньої секреції. Активація механізмів терморегуляції здійснюється подразненням терморецепторів і прямим подразненням відповідних структур головного мозку. Нервові імпульси від терморецепторів по висхідному спинальному шляху надходять до нервових клітин центра терморегуляції.Центр терморегуляції – сукупність нейронів, що беруть участь у терморегуляції. Розміщені вони у різних відділах центральної нервової системи, у тому числі – в корі великих півкуль, лімбічній системі таламусі, середньому, довгастому і спинному

Дата добавления: 2015-11-14