Початок книгодрукування. 1 страница

ВСТУП

Викладання курсу “Історії української культури” та глибоке засвоєння студентами культурологічних проблем є важливим напрямом, складовою частиною процесу гуманітаризації вищої освіти в Україні. Творче засвоєння знань з дисципліни «Історія української культури» слугує формуванню у студентів гуманістичного світогляду, підвищує рівень їх особистої культури, допомагає студентській молоді самовизначитися у вартісній орієнтації, формує її духовні інтереси..

Метою навчальної дисципліни «Історія української культури» є вивчення основних періодів розвитку української культури, проблеми етногенезу та культурогенезу українського народу, аналіз історичної специфіки української національної культурної традиції, що постає невід’ємною умовою формування ціннісних орієнтирів та гуманізації сучасного українського соціокультурного простору.

Завдання курсу «Історія української культури» полягає у тому, щоб ознайомити студентів з основними історичними періодами становлення феномену української культури, закономірностями її функціонування і розвитку, формування у студентів поглибленого розуміння фундаментальних понять і категорій української культури, оволодіння сучасними методами культурологічного аналізу, розуміння тенденцій сучасних соціокультурних трансформацій в українській культурі.

Міжпредметні зв’язки. Нормативний курс «Історія української культури» змістовно зіставляється з циклом дисциплін соціогуманітарного циклу: «Філософія», «Релігієзнавство», « Історія України», «Психологія», «Соціологія», «Політологія» тощо.

В результаті вивчення дисципліни «Історія української культури» студенти повинні знати:

- суть, зміст поняття культура, структуру та функції культури;

- головні етапи розвитку, характерні особливості періодизації та репрезентанти української культури;

- процеси та події, які зумовлювали зміну умонастроїв та перехід від одного періоду української культури до іншого;

- визначення та зміст основних мистецьких стилів та напрямів української культури (у архітектурі, художньому та образотворчому мистецтві, літературі);

- світоглядні засади визначних представників української культури різних періодів, їх здобутки, досягнення, особливості діяльності в процесі культурно-історичного поступу;

- місце та значення української культури в системі світової культури;

- зіставлення культурних явищ національної культури з відповідними процесами та періодами світової культури;

- світоглядні тенденції, які притаманні сучасній українській культурі.

Вміти:

- пояснити суть феномену культури, її роль у людській життєдіяльності, способи набуття, збереження та передачі базових цінностей культури;

- аналізувати головні етапи розвитку, закономірності функціонування та становлення української культури;

- характеризувати, вміти пояснити та наводити приклади чільних здобутків та пам’яток культури України;

- порівняти (зіставити, знайти спільне) особливості різних культурних періодів;

- наводити найвизначніші культурно-мистецькі пам’ятки та імена видатних представників того чи іншого періоду історії культури України;

- визначати роль і місце української культури в світовій цивілізації, пояснити історичну специфіку української національної культурної традиції;

- аналізувати тенденції новітніх соціокультурних трансформацій та сучасних культурологічних процесів, які стосуються як історії української, так і світової культури;

- обґрунтовувати власні світоглядні позиції на основі знань історико-культурної спадщини України, а також турбуватися про збереження та примноження національної культурної спадщини.

1. Організація самостійної роботи студентів.

Самостійну роботу студентів можна визначити як органічну і невід’ємну частину навчального процесу, що обумовлює форму ідейно-теоретичної підготовки фахівця. Основною умовою успішної самостійної роботи є її організованість, системність і плановість. Важливість цього виду навчальних занять є загальновизнаною. До того ж, факторами, що впливають на якість самостійної роботи студентів є мотивація, формування у них раціональних навичок пізнавальної діяльності, розвиток творчого мислення, особливості навчальної дисципліни, практична реалізація методичних розробок.

Значення самостійної роботи студентів полягає в тому, що вона:

- дає можливості прищепити студентам потребу і навички систематичного і обґрунтованого вивчення історичних документів;

- дозволяє напрацювати прийоми розумової діяльності і навичок наукового пошуку;

- створює сприятливі умови дія повного використання індивідуальних особливостей студента в навчанні;

- сприяє перетворенню набутих знань на тверді переконання, які стають дороговказом у суспільному житті;

- допомагає формуванню в студентах таких якостей, як акуратність наполегливість та організованість у роботі;

- є найважливішою умовою для набуття практичних професійних навичок.

Очевидно, що самостійна робота включає не тільки конкретизовані зусилля, які докладаються студентами під час самопідготовки, але й самостійну діяльність у процесі навчання. У широкому значенні зміст самостійної роботи студентів з дисципліни «Історія української культури» включає:

- складання індивідуального плану роботи з дисципліни (узгоджується з викладачем);

- слухання і конспектування лекцій;

- самостійне опрацювання тем та проблемних питань, які не викладаються на аудиторних заняттях;

- вивчення рекомендованої літератури та її конспектування в аудиторний і поза- аудиторний час;

- відвідування консультацій та індивідуальних занять;

- підготовка рефератів;

- участь у роботі наукового гуртка при кафедрі, підготовка наукових доповідей і повідомлень;

- підготовка до заліків/іспитів.

До самостійного вивчення студентами курсу «Історія української культури» у позааудиторний час входить вивчення і конспектування тем які винесені на самостійне опанування, робота з підручниками, ведення термінологічного словника; підготовка до написання контрольних робіт і рефератів, рішення проблемних завдань. Передбачені різноманітні форми та види самостійної роботи: відповіді на запитання, презентовані у вигляді доповідей, тез: навчально-творча продукція (презентації, відеофільми, фотоальбоми з коментарями тощо); складання схем і кросвордів, заповнення таблиць, мистецька творчість, реферати.

До числа творчих завдань як самостійно виконаної роботи відносяться також:

- робота з науковими публікаціями відомих філософів, культурологів, істориків, мистецтвознавців з питань історії української культури;

- культурологічний аналіз художньо-мистецьких творів українських митців;

- особисті культурологічні дослідження, а також колективний реферат або наукова робота групи (3-5 осіб) з проблем історії української культури;

- аналіз публікацій в періодиці з відповідної тематики тощо.

Успіх такої роботи багато в чому залежить від уміння навчатися систематично і цілеспрямовано, правильно організовувати працю:

- визначити обсяг роботи;

- уважно ознайомитися з навчальною програмою курсу;

- визначити календарні терміни виконання навчальних завдань;

- скласти чіткий індивідуальний план.

Контроль за самостійною роботою студентів здійснюється у формі опитування на семінарських заняттях та консультаціях, перевірки домашніх письмових завдань та обов’язкових модульних контрольних робіт, заліку/іспиту. Інтегруючим чинником самостійно виконаних завдань має бути взаємозв'язок інтелектуального, емоційного, логічного та евристично-креативного начал.

Зі змістом лекцій та проблемних питань, які не викладаються на аудиторних заняттях і винесені на самостійне опрацювання, можна ознайомитися при зверненні до методичного посібника - «Опорний конспект лекцій до курсу «Історія української культури». Для студентів всіх напрямів підготовки та форм навчання / Укл. Яременко І.І., Боярська О.А. – Дніпропетровськ: ДДАУ, 2011.-71с.

2. Система поточного і підсумкового контролю.

Поточний контроль: процесуальний, варіативний (робота студентів по написанню реферативних робіт, есе), узагальнюючий (КМР), та підсумковий контроль (залік/іспит).

Процесуальний контроль знань студентів відбувається в цілому на семінарських заняттях в процесі представлення та обговорення різних видів робіт відповідно до теми семінару та форми самостійної роботи. Контрольна робота - одна з форм поточного контролю знань студентів з кожної теми навчальної програми семінарських занять – проводиться викладачем, який читає лекції або веде семінарські заняття. На контрольну роботу приходять всі студенти. Контрольна співбесіда - одна з форм поточного контролю знань студентів з кожної теми навчальної програми семінарських занять. Вона так само проводиться викладачем, який читає лекції або веде семінарські заняття. На співбесіду запрошуються студенти, які отримали незадовільну оцінку або були відсутні на семінарі, не розібралися з контрольною роботою, рефератом, есе тощо

Сучасний динамічний і багатовекторний час стимулює при­вне­сення у практику навчання студентів нових форм і методів навчання, які у першу чергу спрямовані на активізацію навчаль­но-пізнавальної діяльності, підвищення інтересу до предмета, розвиток творчого потенціалу особистостей і продуктивного, критичного їхнього мислення: есе (творчі, пошукові), комп’ютерні презентації тощо.

Крім того заохочується пошукова творча активність студентів - виконання науково-дослідної роботи (підготовка студентської наукової роботи, наукової статті, виступ на конференції).

Види робіт.

Творчо-пошукові

Творчо-інформативні

- Самостійні роботи (див. «Організація самостійної роботи студентів»); - Написання есе (див. «Методичні поради до написання есе», «Тематика семінарських занять. Тематика есе»); - Написання рефератів (див. «Вимоги до написання та теми рефератів», «Тематика семінарських занять. Теми рефератів»); - Розробка фотоальбомів з коментарями, комп’ютерних презентацій, тематичних відеофільмів та ін. (див. див. «Методичні поради до створення презентації»; «Тематика семінарських занять. Практичні завдання»); - Опанування додаткової літератури: першоджерела, монографії, наукові праці, періодика; - Виконання науково-дослідної роботи (участь у науковому гуртку, підготовка наукової конкурсної роботи, наукової статті, виступ на конференції, круглому столі).

- Конспективний матеріал до семінарів та його систематичне представлення в окремому зошиті або папці; - Самостійно опрацьований лекційний матеріал; - Підготовка доповіді та виступ на семінарі; - Участь у дискусіях.

3. Методичні поради до написання есе.

У перекладі з англійської, есе (essay) означає «нарис», «твір», «спробу самостійного аналізу» та «обґрунтування теоретичної гі­потези». Есе (фр. essai «спроба, проба, нарис», від лат. exagium «зважування») - літературний жанр прозового твору невели­кого обсягу й вільної композиції. Есе виражає індивідуальні враження й міркування автора з конкретного приводу або предмета й не претендує на вичерпне трактування. Есе припускає вираження автором своєї точки зору, особистої суб'єктивної оцінки предмета міркування, дає можливість нестан­дарт­ного (творчого), оригінального висвітлення матеріалу; часто це розмова вголос, вираження емоцій та образність. Це також вільний стиль з можливими елементами імпровізації, певного пафосу, іронії.

Таким чином, есе - це самостійна письмова робота на тему, запро­поновану викладачем (теми есе представлені до кожного семінарського заняття). Тема може також бути запропонована студентом, але обов'язково повинна бути погоджена з викладачем).

Мета есе полягає в розвитку навичок самостійного творчого мислення й письмового послідовного викладу власних думок. Пи­са­ти есе надзвичайно корисно, оскільки це дозволяє авторові нав­чи­тися чітко й грамотно формулювати думки, структурувати інформацію, використовувати основні категорії аналізу, виділя­ти причинно-наслідкові зв'язки, ілюструвати поняття від­по­від­ними прикладами, аргументувати свої висновки; володіти науко­вим стилем мовлення.

Есе повинне містити: чіткий виклад суті поставленої проб­леми, включати самостійно проведений аналіз цієї проблеми з ви­ко­ри­станням концепцій і аналітичного інструментарію, розгля­ну­того в рамках дисципліни, висновки, що узагальнюють автор­сь­ку позицію з поставленої проблеми.

Форми есе:

1) есе - самостійна творча робота із запропонованої викла­дачем теми або переліку тем для самостійного вибору студентами(виконується як домашня, позааудиторна робота), тематика представлена;

2) есе - 30-хвилинна контрольна (або самостійна) робота з вивченого навчального матеріалу та в межах аудиторних умов;

3) есе - 10-15-хвилинний вільний твір для закріплення й опрацювання нового матеріалу (звичайно, пишеться наприкінці заняття або наприкінці етапу заняття, в умовах аудиторної діяль­ності);

4) есе - 5-10-хвилинний вільний твір з метою підведення під­сумків аудиторного заняття й фіксування сформованих на занятті думок і висновків по темі (найчастіше дається завдання написати, що студенти довідалися по новій темі, або сформувати одне пи­тан­ня, на яке вони так і не отримали відповіді).

Конкретна форма виконання есе визначається викладачем відповідно до теми семінарського заняття.

4. Методичні поради до написання

реферативних робіт.

Написання реферативної роботи (реферату) є складовою частиною самостійної роботи студентів над курсом «Історія української культури». Робота над ним дає змогу чітко розібратися в джерелах та науково-історичній літературі. Підготовка реферативної роботи створює умови для осмислення всього курсу, комплексного використання навичок роботи з літературою, розвиває аналітичне, самостійне мислення, вчить логічно й аргументовано висловлювати свою думку письмово. Широкий тематичний спектр сприяє творчій самореалізації студентів, дає можливість виявленню їх індивідуальних уподобань та інтересів в галузі історії української культури. Крім представленої тематики реферативних робот і рефератів, студент також може запропонувати власну тему, узгодивши її з викладачем.

З метою раціонального використання семінарського часу на занятті може бути обговорено не більше двох рефератів. Решта часу залишається для усних опитувань студентів. Кращі реферати можуть бути рекомендовані до друку як наукові статті, подаватися на конкурси студентських наукових робіт.

Вимоги до написання реферативної роботи (реферату):

Після ознайомлення з обраною темою студент повинен продумати, які питання та в якій послідовності треба розкривати. Структурно складові частини рекомендується будувати за проблемно-тематичним принципом, він дає можливість врахувати особливості обраної теми і в процесі написання успішно вирішувати всі складові наукової проблеми.

Студентові необхідно дотримуватися правильної, пропорційної побудови роботи. Мова йде про його структуру. Структура реферативної роботи (реферату): титульний аркуш, зміст, вступ, 2-3 розділи, висновки, список використаної літератури. Загальний обсяг реферату: до 10-20 сторінок, з них до 2-5 сторінок – вступ, 7-15 сторінок – основний текст, 1 сторінка – висновки. Відлік сторінок починають з титульного аркушу. Проте титульний аркуш і аркуш «ЗМІСТ» не нумерують, а починають із третьої сторінки – «ВСТУП» – у верхньому правому куті із цифри «3».

У вступі зазначають актуальність теми, особисте ставлення до обраної проблеми, хронологічні й територіальні рамки дослідження. Потім дають аналіз використаної літератури, вказуючи внесок кожного автора в розкриття проблеми. І нарешті – визначають мету та завдання роботи. Кожен розділ, як правило, розкриває суть одного із завдань, і завершується загальним висновком. У висновках підводять загальні підсумки роботи: власні висновки і пропозиції. Обов’язковою умовою для написання роботи є текстові посилання на використану літературу (не меш 5 джерел). У кінці речення ставлять квадратні дужки, в яких зазначають порядковий номер появи в тексті джерела і сторінку, з якої зроблено пряме цитування тексту чи просто передача суті матеріалу (наприклад, [4, 37]). Список використаної літератури складають в алфавітному порядку.

Теми реферативних робот:

1. Український фольклор в творчості композиторів-класиків.

2. Танці українського народу та жартівливі й танцювальні пісні.

3. Весільні звичаї українського народу.

4. Відображення українського національного одягу у кіномистецтві.

5. Думи та історичні пісні як своєрідні жанри української народнопісенної творчості.

6. Найдавніші види українського музичного фольклору (календарні землеробські та сімейно-побутові пісні).

7. Видатні європейські митці минулого в Україні (Ференц Ліст, Оноре де Бальзак, Ж. П. Сартр, С.Я.Надсон та ін.).

8. Українська ментальність та фактори формування української душі.

9. Історія культурних взаємовідносин і взаємовпливів України та Росії.

10. Архітектурні пам'ятки м. Дніпропетровська.

11. Дім-музей ім. Д.І.Яворницького

12. Видатні культурні діячі м. Дніпропетровська.

13. Музеї м. Дніпропетровська (або рідного міста).

ПРИМІТКА: Тематика рефератів представлена окремо до кожної семінарської теми в розділі «Тематика семінарських занять. Теми рефератів».

5. Методичні поради до створення презентації.

Презентація (англ. presentation - представлення) - це набір кольорових карток-слайдів спеціального формату до певної теми. На кожному слайді можна розмістити довільну текстову і графічну інформацію.

За допомогою презентацій в курсі «Історія української культури» можна створювати і демонструвати довідникові слайд-фільми, демонструвати культурні колекції різних часів та народів, висловити свою думку щодо вивченої теми.
Створені презентації можуть містити текст, фотознімки, діаграми, малюнки, комп’ютерну анімацію процесів та явищ, звуковий супровід, автофігури, діаграми тощо. Можуть бути слайдові та потокові презентації.

У процесі створення презентації потрібно студенту проявити себе як сценарист, режисер, художник і вимогливий глядач.

Огляд програмних і технічних засобів, призначених для створення і демонстрації презентацій. У пакет Microsoft Office для Windows входить додаток Power Point, який призначений для створення і редагування довільної презентації. Її можна використовувати для:

- уточнення або схематизування навчального матеріалу з курсу;

- створення схем, таблиць, діаграм;

- створення тематичних фотоальбомів тощо.

Слайд - це фрагмент презентації, в межах якого виконується робота над її об’єктами.

Основні можливості програми: створення послідовності слайдів; форматування тексту; вставляння гіперпосилань; вставляння керуючих кнопок; сортування слайдів; створення ефектів анімації та 3D-переходів слайдів; демонстрація презентації. Режими роботи зі слайдами дозволяє: створювати й редагувати слайди; переглядати текстове наповнення; упорядкувати (перегляд, сортування, знищення слайдів); вносити примітки та пояснень до слайдів; демонструвати («Показ слайдов» - «Начать показ», або [F5]).

Створення презентації за допомогою: - майстра автовмісту
Файл - Создать - Из мастера автосодержания… - Далее - вибрати вид презентації - Далее - вибрати запропонований спосіб виводу презентації - Далее - ввести заголовок презентації та можливий нижній колонтитул - Далее - Готово.

Після створення презентації, потрібно вставити свій текст згідно вказівкам до кожного слайду.- шаблонів оформлення. Файл - Создать -Из шаблона оформления - вибрати шаблон оформлення - оформити презентацію.

Збереження презентації в різних форматах.

1) Файл - Сохранить - для першого збереження дати назву та визначити місце збереження файлу - Сохранить.

2) на панелі інструментів «Стандартная» вибрати - для першого збереження дати назву та визначити місце збереження файлу - Сохранить.

3) для збереження повторно відкритого файла з існуючим іменем досить виконати команду «Сохранить»; для збереження повторно відкритого файла з новим іменем треба виконати команду «Сохранить как…».

4) Формати файлів:

Тип файла	Розширення	Використовується для збереження
Презентація	.ppt	Звичайна презентація Power Point
Демонстрація презентації	.pps	Презентація, яка завжди буде відкриватися в режимі показу слайдів.
Метафайл Windows	.wmf	Слайди у вигляді графіки
Малюнок у форматі gif	.gif	Слайди у вигляді малюнка для використання на Web –сторінках
Малюнок у форматі jpeg	.jpg	Слайди у вигляді малюнка для використання на Web –сторінках
Структура, rtf	.rtf	Зміст презентації у вигляді структури
Шаблон презентації	.pot	Презентації у вигляді шаблона
Web - сторінка	.htm	Презентації для перегляду у Web - оглядачі

6. Методика активізації процесу навчання.

Перехід віл класичної парадигми навчання до інноваційної потребує нових підходів у викладанні: це орієнтації на розвиток та виявлення потенціалу творчості як гармонійного перетину інтелектуальних, евристичних, інтуїтивних, естетичних та інших моментів.

Серед методик, спрямованих на активізацію навчального процесу, слід виділити діалогічні форми навчання, створення ситуації вибору та альтернативного підходу, поєднання емоційно-образного та логічного компонентів в навчальній діяльності. Створення творчої атмосфери на заняттях сприяє розкриттю індивідуальності студента, його смаків та уподобань, ініціює творчий пошук. Апробовані та довели педагогічний сенс такі методи, як мікровикладання, робота у малих групах, проблемна лекція, рецензування виступів, КТС (колективні творчі справи), кейс-метод, дискусії, «мозкові атаки» тощо. На особливу увагу заслуговує презентація різних за формами індивідуальних робіт та навчально-творча продукція студентів. Щорічна науково-студентська конференція кафедри філософії, соціології та історії є узагальнюючим компонентом у вивченні курсу «Історія української культури».

7. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ.

Вивчення теоретичних аспектів «Історії української культури» передбачає їх практичне застосування на семінарських заняттях через обговорення під керівництвом викладача підготовлених студентами питань, доповідей, повідомлень, рефератів, есе, презентацій тощо. Семінар передбачає також участь студентів у дискусіях, виступи з доповненнями до доповідей своїх колег. Студенти опановують мистецтво публічних виступів, ведення полеміки, обстоювання власних поглядів. Накопичуючи нові факти, студенти водночас виробляють вміння користуватися науковою термінологією. На семінарі, крім усного опитування студентів, здійснюється проведення різних видів письмових робот: індивідуальних завдань, контрольних робот, певних форми есе, тематичних тестувань.

Мета семінарів - реалізувати набуті знання, вміння і навички у практичній діяльності.

Під час семінарських занять студент повинен:

- навчитися застосовувати знання з «Історії української культури» на практиці;

- поглибити теоретичні знання, отримані на лекціях;

- використовувати набуті знання при написанні студентських наукових робіт, наукових статей і доповідей.

Основою для підготовки студентів до семінарських занять є тематичні плани. При підготовці до семінарського заняття студент повинен:

- ознайомитись з планом семінарського заняття та переліком навчальної літератури, наведеним наприкінці плану;

- перевірити наявність попереднього конспекту лекції або самостійно опрацьованої теми, в разі потреби – опрацюйте додаткову літературу;

- скласти план, тези або текст свого виступу на кожне питання семінарського заняття, всебічно засвоїти питання, що були винесені на практичний розгляд;

- підготувати запитання до викладача з теми семінарського заняття.

У процесі підготовки студент має чітко усвідомити зміст питань, що виносяться на обговорення, довести свою думку щодо них або пропозиції з удосконалення змісту запитань.

Позитивним моментом підготовки до семінарських занять є написання студентами рефератів, спроба написання наукових статей, змістовних доповідей., розробка тематичних презентацій.

Під час семінарського заняття викладач оцінює усні та(або) письмові відповіді студентів, підготовлені доповіді, реферати, презентації, участь у дискусіях і ділових іграх, уміння доводити власні думки, захищати свою позицію.

Особлива увага з боку викладача приділяється вирішенню конкретних практичних ситуацій. Студент не обмежується лише відповіддю «так» або «ні», її обов’язково треба обґрунтувати. Практичні завдання складені таким чином, що будь-яка відповідь, навіть якщо вона суперечить відповіді на теж запитання іншого студента, є дискусійною і має право на доказ, і коли її буде доведено, заслуговує на те, щоб бути правильною.

Підготовка студентів до семінарських занять потребує:

- опрацювання лекційного матеріалу з обов’язковим вивченням запропонованих викладачем понять та термінів;

- підготовки відповідей на питання, які розглядатимуться на семінарі;

- написання реферативних робіт та складання переліку питань, що, на думку студентів, недостатньо висвітлені у навчальних посібниках чи на попередній лекції для їх чіткого засвоєння;

- з метою кращого засвоєння матеріалу конспектування важливих для студента питань.

- тематика реферативних робіт дається по кожній темі навчальної дисципліни, відповідно до робочої програми.

Студентам пропонується написати реферат і скласти його у вигляді доповіді, яку буде вислухано на семінарському занятті. Мета доповіді - засвоєння іншими студентами основних аспектів розглянутої теми та формулювання запитань, які можуть постати під час дискусії.

Критерії оцінювання роботи студентів на семінарському занятті:

«відмінно» - якщо студент повно і всебічно висвітлив тему, вільно оперує термінологією, демонструє глибокі знання використаної при підготовці літератури, має власну думку щодо питання за темою заняття і може її довести. Логічно та послідовно викладає матеріал і в змозі вільно та професійно вести дискусію;

«добре» - за умов, зазначених вище, але є певні недоліки при висвітленні матеріалу, припускається неточних тверджень, не підкріплених нормативними чи іншими доказами;

«задовільно» - якщо студент висвітлив тему в загальних рисах, розуміє її суть, намагається зробити висновки, Але при цьому допускає грубі помилки, відсутня логіка викладення матеріалу;

«незадовільно» - якщо студент не може відповісти на питання або відповідає неправильно, не розуміє його суті, а отже, не може зробити висновки.

Непідготовленість студента до семінарського заняття або відсутність його на занятті без поважної причини (лікарняний) розцінюється як академічна заборгованість, яка повинна бути відпрацьована. Крім того, через академічну заборгованість студент може бути не допущений до складання поточного або підсумкового контролю знань.

8. Тематичні плани семінарських занять.

Семінар 1.

Тема 1. Предмет і завдання курсу.

Дослов'янська культурна традиція на теренах України.

1. Поняття «культура».

2. Предмет і завдання навчального курсу «Історія української культури».

3. Історичний розвиток уявлень про культуру.

4. Дослов'янська культурна традиція на теренах України.

4.1. Трипільська культура.

4.2. Скіфо-сарматська культура.

4.3. Антична культура.

4.4. Візантійська культура.

Теоретичний мінімум з теми:

Методологічні засади розуміння культури. Поняття і сутність культури
Основні концепції культури. Типологія культури. Функції культури.

---

Дата добавления: 2015-11-14