Пізнавальна спрямованість.

У її основі - духовні потреби та інтереси. Одним із виявів духовних і культурних потреб педагога є потреба у знаннях. Чи не найважливіший чинник пізнавального інтересу - любов до свого предмета. Л. Толстой зазначав, що коли «хочеш наукою виховати учня, люби свою науку і знай її, і учні полюблять тебе, і ти виховаєш їх; але якщо ти сам не любиш дітей, то, скільки б ти не змушував учити, наука не справить виховного впливу». Сучасний учитель має добре орієнтуватися у різних галузях науки, яку він викладає, ознайомлюватися з новими дослідженнями, відкриттями і гіпотезами, бачити близькі і далекі перспективи науки, володіти культурою науково-педагогічного мислення.

Особистість учителя як фахівця характеризується такими якостями: професіоналізм, педагогічна культура, педагогічна майстерність, професійно-педагогічна компетентність, педагогічні здібності, професійно-педагогічний потенціал, педагогічна техніка, педагогічна творчість.

Професіоналізм. Це інтегрована якість особистості вчителя, результат його творчої педагогічної діяльності, здатність продуктивно, грамотно розв'язувати соціальні, професійні та особистісні завдання.

Педагогічна культура. Вона є вищим виявом професіоналізму вчителя і охоплює такі компоненти: наукову ерудицію; загальну культуру; педагогічне мислення; педагогічну етику; культуру мовлення; культуру спілкування; духовне багатство; культуру професійного здоров’я; наукову організацію праці; прагнення до самовдосконалення тощо.

Педагогічну культуру слід формувати цілеспрямовано і постійно розвивати, оскільки саме вона забезпечує вдосконалення навчально-виховного процесу і самовдосконалення кожного педагога. Чим вищою є професійна культура педагога, тим різноманітнішою та ефективнішою є його взаємодія з учнями. Вона дає змогу вчителю піднятися до вершин майстерності.

Педагогічна майстерність. Це синтез наукових знань, умінь і навичок, методичного мистецтва і особистісних якостей педагога. Педагогічна майстерність ґрунтується на високому фаховому рівні педагога, його високій загальній культурі та педагогічному досвіді. Вона є результатом багаторічного педагогічного досвіду і творчого саморозвитку. Ця якість дає змогу досягнути високих оптимальних результатів за малих затрат сил учителя та учнів. Дитина у спілкуванні з педагогом-майстром не помічає, що її виховують і навчають, їй просто хочеться відвідувати уроки, зустрічатися, спілкуватися з ерудованою, інтелігентною, доброю і мудрою людиною вчителем.

Щоб оволодіти педагогічною майстерністю, слід постійно працювати над собою, пропускаючи передовий педагогічний досвід крізь себе, опановуючи нові технології навчання і виховання, формуючи свою чітку професійну позицію.

Важливим елементом педагогічної майстерності є гуманістична спрямованість діяльності, яка полягає в зорієнтованості педагога на особистість іншої людини, утвердженні словом і ділом найвищих духовних цінностей, моральних норм поведінки, стосунків.

Кожен педагог має бути гуманістом, визнавати значущість особистості кожного учня, будувати взаємини з дітьми на основі любові і поваги. Вихідною тезою у професійній діяльності вчителя-гуманіста є розуміння того, що учнями можуть бути різні діти - кмітливі і тугодуми, дисципліновані і правопорушники, мовчазні і «гострі на язик», привабливі і малосимпатичні, здорові і хворобливі, а педагогами - тільки найкращі, які вміють навчити, захистити інтереси учнів, надати їм допомогу, створити умови для самоствердження і саморозвитку кожного з них.

Професійно-педагогічна компетентність. Вона передбачає глибокі професійні знання, навички та вміння, професіоналізм у галузі педагогіки та психології, досконале володіння методикою здійснення навчальновиховного впливу.

З огляду на зміст педагогічної діяльності, її функціональні елементи розрізняють спеціально-педагогічну, методичну, соціально-психологічну, аутопсихологічну компетентність.

Спеціально-педагогічна компетентність учителя стосується рівня його підготовки в галузі науки, що акумулюється в навчальному предметі і охоплює наукові знання, вміння, навички та їх практичне застосування.

Методична компетентність учителя полягає в оволодінні засобами, шляхами, формами, методами педагогічних впливів і продуктивному їх використанні.

Соціально-психологічна компетентність охоплює вміння учителя спілкуватися, пізнавати учнів, їх індивідуальні особливості, налагоджувати міжособистісні стосунки.

Аутопсихологічна компетентність співвідноситься з розвитком самосвідомості вчителя і полягає у розумінні сильних та слабких сторін власної особистості, знанні шляхів, засобів професійного самовдосконалення для підвищення якості своєї праці.

Педагогічні здібності. Це сукупність психічних особливостей вчителя, необхідних для успішного оволодіння педагогічною діяльністю та її ефективного здійснення.

На рис. 1.1 подано основні здібності вчителя як фахівця.

Від рівня володіння здібностями залежить ефективність діяльності вчителя. З огляду на спрямованість діяльності виокремлюють:

1) дидактичні здібності - становлять основу вмінь дохідливе, цікаво, чітко і зрозуміло викладати учням навчальний матеріал;

2) організаторські здібності - вміння організувати учнів, захопити їх різними видами суспільне корисної діяльності, створити колектив і зробити його інструментом формування особистості;

3) комунікативні здібності - здібності, які сприяють налагодженню оптимальних стосунків з учнями, їхніми батьками, колегами по роботі;

4) експресивні здібності - здатність до зовнішнього вираження емоцій (мімікою, інтонацією), сприяють розвитку правильної артикуляції, дикції, усного мовлення;

5) перцептивні здібності - уміння проникати у внутрішній світ дитини, розуміти іншого суб’єкта педагогічного впливу без вербальної (словесної) інформації;

6) сугестивні здібності - здатність емоційно впливати на особистість переважно прийомами навіювання;

7) науково-пізнавальні здібності - здібності до оволодіння інформацією, знаннями з певної галузі науки, що допомагають вільно орієнтуватись у навчальному матеріалі;

8) емоційну стійкість - здатність контролювати себе, володіти ситуацією;

9) спостережливість - полягає не лише в умінні бачити, чути, а й у наявності інтересу до того, на що спрямовано увагу; уміння передбачати перебіг педагогічного процесу;

10) педагогічний оптимізм - оптимістичне прогнозування, опора на позитивне у становленні особистості.

Близький за сутністю до педагогічних здібностей професійний потенціал учителя.

Професійно-педагогічний потенціал. Це система природних і набутих якостей, що розкривають здатність педагога виконувати свої обов’язки і охоплюють базу професійних знань та вмінь у поєднанні зі здатністю активно творити, діяти, втілювати свої наміри і досягати запланованих результатів. Складниками професійно-педагогічного потенціалу є філософсько-методологічна культура, професійно-моральні принципи та ідеали, психолого-педагогічна культура, володіння методикою і технологією навчально-виховного процесу, висока відповідальність за свою працю, установка на професійне зростання, творчий підхід до справи.

Педагогічна техніка. Вона передбачає наявність певних умінь педагога, особливостей його поведінки: високу культуру мовлення; майстерне володіння мімікою, пантомімікою, жестами; акуратність і смак у виборі одягу, уважність до свого зовнішнього вигляду; здатність керуватися основами психотехніки (розуміння педагогом власного психічного стану, самовладання); розуміння внутрішнього стану вихованців і спроможність адекватно впливати на них.

Взаємодіючи з учнями, учитель постійно звертається до їх внутрішнього духовного світу. Це надзвичайно відповідально, тому він має володіти професійно-педагогічною етикою - знаннями, які є основою формування гуманістичної спрямованості особистості і розвитку професійних умінь, які сприяють налагодженню гармонійних, конструктивних та ефективних стосунків із дітьми.

Педагогічна творчість. Природа педагогічної діяльності вимагає постійної творчості, яка є невичерпним джерелом ініціативи педагога, його активності, інновацій. Без творчості неможливі натхненна педагогічна діяльність та активна взаємодія між учителем і учнем.

Професійна творчість охоплює всі аспекти діяльності вчителя. Вона характеризується якісно новими підходами до організації навчально-виховного процесу формування творчої особистості учнів.

Особливістю творчості педагога є те, що він реалізує свої особистісні і професійні творчі потенції засобами творення особистості вихованців. Це дуже відповідальна справа, оскільки пов’язана з перетворенням людини, і водночас складна, бо «матеріал» (дитина), на який спрямовані перетворювальні зусилля «творця» (педагога), має власну логіку і форму розвитку. Творчість педагога розгортається у формі співтворчості з дитиною. У спільній діяльності з педагогом учень відчуває себе суб'єктом творчості («Я сам роблю те, чого раніше ніколи не робив»). При цьому творчість дитини спрямовується на зміну світу навколо неї, творчість педагога - на формування особистості дитини.

Творчий педагог - це насамперед дослідник, якому притаманні такі особистісні якості: наукове педагогічне мислення, певна дослідницька сміливість, критичні аналіз і підхід до розв'язання педагогічних завдань, розвинена педагогічна інтуїція, потреба у професійному самовдосконаленні, розумному використанні передового педагогічного досвіду тощо.

Кожний учитель володіє творчим потенціалом, який необхідно розвивати і вдосконалювати. Ідеал вершини життєвого циклу і творчого злету особистості педагога закріплено в понятті «акме» - найвищому для кожної конкретної людини рівні розвитку її фізичного здоров’я, розуму, почуття, потенціалу тощо.

Основою творчості вчителя є професійно-педагогічне мислення, яке передбачає цілісне бачення педагогічної ситуації, її системний аналіз і творчу гнучку побудову варіантів виходу з неї, нестандартний, пошуковий та інноваційний підхід до організації і здійснення навчально-виховного процесу, постійне його вдосконалення. Поєднання загальних і спеціальних здібностей із високим рівнем розвитку творчого мислення вчителя забезпечує справжню, а не суто зовнішню ефективність його діяльності.

Отже, педагог є визначальною фігурою системи освіти. Рівнем розвитку його професіоналізму, духовно-моральної культури і майстерності визначаються будь-які успіхи і в педагогічній діяльності, і в розвитку суспільства загалом.

Питання для самоперевірки:

1. Як співвідносяться поняття «сучасний учитель» та «ідеальний учитель»?

2. Які якості особистості небажані для педагогічної професії?

3. У чому сутність гуманістичної спрямованості особистості педагога? Як вона реалізується під час взаємодії педагога з «несимпатичними» йому учнями?

4. Охарактеризуйте компоненти змісту теоретичної готовності вчителя.

5. У чому сутність педагогічної культури вчителя?

6. Охарактеризуйте складові педагогічної техніки.

7. У якому співвідношенні перебувають «професійна компетентність» і «педагогічна майстерність»?

8. Прокоментуйте вислів К. Ушинського: «Тільки характером можна виховати характер». Складіть словесні портрети ідеального вчителя та ідеального учня.

9. Як ви розумієте вислів «Учитель продовжує себе в дітях»?

10. Як ви думаєте, педагогами народжуються чи педагогами стають? Відповідь аргументуйте.

11. У чому унікальність професії вчителя?

12. Як відновити престиж професії вчителя у сучасному суспільстві?

13. У чому сутність педагогічної рефлексії? Як можна її в собі розвивати?

14. Охарактеризуйте чинники, які впливають на професійне здоров’я педагога.

Дата добавления: 2015-11-14