Регенерація цифрового сигналу.

Лінійний тракт апаратури ЦСП складається із кінцевих і проміжних станцій, які з'єднуються кабельними лініями з включеними необслуговуємими регенераційними пунктами НРП. Регенерація цифрового сигналу після проходження кожної ділянки кабельної лінії здійснюється лінійними регенераторами, які розміщуються в НРП, або станційними регенераторами, які розміщуються в тракті прийому кінцевих станцій.

Процес регенерації цифрового сигналу полягає в розпізнанні кодових символів, відновленні відповідно з розпізнаними символами форми, амплітуди, часового положення імпульсів і пропусків в регенерованому сигналі і передача їх на вхід наступної регенераційної ділянки. Розпізнання кодових символів здійснюється методом одноразового відліку, який заключається в порівнянні рівня регенерованого сигналу з еталонним пороговим рівнем (порогом розпізнання) в момент часу (момент розпізнання), який відповідає найбільшій вірогідності вірного розпізнання. Якщо рівень сигналу в момент розпізнання перевищує поріг розпізнавання, то приймається рішення, що на вхід регенераційної ділянки був переданий імпульс, як що не перевищує – пропуск. В процесі розпізнавання кодового символа, якому відповідає імпульс позитивної полярності, сигнал, який регенерується, порівнюється з позитивним пороговим рівнем, негативної полярності – з негативним пороговим рівнем. В результаті дії перешкод і різних дестабілізуючих факторів на регенераційній ділянці при регенерації виникають помилки, які представляють собою нерівно розпізнані окремі кодові символи, і фазові флуктуації, які представляють собою нерівно відновлені в часі імпульси і пропуски. Відповідно, якість передачі цифрового сигналу характеризується коефіцієнтом помилок (Кпом), який дорівнює відношення кількості помилково регенерованих символів до загального їх числа, і величиною фазових флуктуацій, яка дорівнює відношенню відхилення часового положення регенерованих імпульсів від тактових точок до тривалості тактового інтервалу. Для одержання максимальної вірогідності вірного розпізнання абсолютне значення обох порогових рівнів в регенераторі вибрано однаковим і дорівнює половині амплітуди імпульса, який регенерується в умовах повної відсутністі перешкод і дестабілізуючих факторів на регенераційній ділянці.

Наявність помилок в цифровому сигналі призводить до появи додаткових шумів в каналах ТЧ, які сприймаються на слух у вигляді потріскування (щелчок). Експериментальні дослідження показали, що для якісної передачі розмовного сигналу частота потріскування, пов'язаних з поразкою старших розрядів кодових груп цифрового сигналу, не повинна перевищувати одного на протязі 1хв. Для виконання цієї вимоги необхідно, щоб максимальний коефіцієнт помилок в лінійному тракті не

перевищував 10 .

Структурна схема регенератора приведена на рис. 6.8, часові діаграми, пояснюють його роботу на рис. 6.9.

Послаблений і викривлений в процесі проходження по кабельній лінії цифровий сигнал (рис. 6.8а) через симетруючий трансформатор Т1 поступає на вхід лінійного коректора ЛК, який здійснює корекцію форми приймаємих імпульсів і їх підсилення. Амплітудно-частотна характеристика лінійного коректора вибрана, виходячі із вимоги максимізації відношення сигнал-перешкода на його виді.

До складу ЛК входять: коректуючий підсилювач Кпідс, який коректує форму прийнятих імпульсів при максимальному затуханні кабельної лінії, і штучна лінія, яка регулюється, РШЛ, яка доповнює затухання регенераційної ділянки до максимального значення. Затухання РШЛ встановлюється пристроєм автоматичного регулювання рівня АРР так, щоб при зміні затухання кабельної лінії амплітуда імпульсів на виході ЛК зберігалася незмінною.

Скоректований біполярний цифровий сигнал, сформований на виході ЛК (рис. 6.8 б) розділюється в пристрої розділення ПР на уніполярні послідовності позитивних (рис. 6.8 в) і інвертованих негативних (рис. 6.8 г) імпульсів. Одержані послідовності поступають на входи двох ідентичних вирішувальних пристроїв ВП1 та ВП2, які здійснюють розпізнання виду кодових символів які передаються і відновлення імпульсів що регенеруються по тривалості і часовому положенню. ВП1 та ВП2 входять до складу пристрою регенерації. Крім них, сюди входять формувачі вихідних імпульсів ФВ1, які відновлюють регенеруємі імпульси по формі і передають їх в лінію.

Вирішувальний пристрій представляє собою стробіруючий пороговий пристрій. На інформаційний вхід ВП1 з виходу пристрою розділення поступає послідовність скоректованих в ЛК позитивних імпульсів, на інформаційний вхід ВП2 – послідовність інвертованих негативних імпульсів. На попарно-об'єднані входи стробірування обох ВП поступають імпульси хроніруючих послідовностей П1 та П2, які керують їх роботою. Хроніруюча послідовність П1 формується із квазигармонічного сигналу в формувачі хроніруючих послідовностей за допомогою двобічного підсилювача-обмежувача, зона підсилення якого розміщена так, що часове положення фронтів імпульсів П1 співпадає з моментами переходу через нуль квазігармонічного сигналу (без урахування постійної затримки, яка компенсується обертувачем по фазі). Послідовність П2 формується шляхом інверсії і затримки П1 на час ∆t.

При відсутності імпульсу хроніруючої послідовності П1 інформаційні входи обох ВП закриті. При одержанні імпульсу вказаної послідовності входи ВП відкриваються і вихідні сигнали пристрою розділення порівнюються по величині з пороговими рівнями відповідних ВП. Через проміжок часу ∆t = 30 - 40 нс інформаційні входи ВП закриваються при дії імпульсу хроніруючої послідовністі П2. Якщо за час ∆ t величина сигналу на інформаційному вході одного із ВП перевищує пороговий рівень, то на його виході сформується імпульс нормованої амплітуди, тривалість і часове положення якого з точністю до значення ∆t співпадають з тривалістю і часовим положенням відповідного імпульсу П1. В протилежному випадку імпульс на вході обох ВП не формується, тому що одночасне перевищування порогового рівня сигналом на інформаційних входах обох ВП неможливо. Наявність імпульсу на виході ВП свідчить про передачу по лінійному тракту кодового символу “1”, його відсутність – кодового символу “0”. Регенеровані послідовності позитивних і інвертованих негативних імпульсів (рис. 6.8 к) об'єднуюються в формувачі вихідних імпульсів ФВ1 і через симетруючий трансформатор Т2 поступають на вхід наступної регенераційної ділянки.

В вихідному трансформаторі Т2 лінійного регенератора є контрольна обмотка, яка з'єднується з вимірювальним гніздом Гн на лицьовій панелі і яка підключена через узгоджувальний резистор до блоку КР.

Дата добавления: 2015-11-14