Обласний краєзнавчий музей

Раніше тут знаходився будинок купецького зібрання, який був споруджений архітектором Філоферо. Тут відбувалися концерти, бали, любительські вистави, діяла бібліотека. На той час квиток був дорогим, коштував 10 рублів. З 50-х рр. тут діяв драмтеатр, який згодом знесли і створили тут музей. Музей був відкритий|відчиняти| в 1985 році в дні відзначення 40-річчя| Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Зараз в музеї в 30 залах розміщено 12000 експонатів. Запрошуємо відвідати наш краєзнавчий музей (малюнок 8).

Як вже було сказано раніше, наше місто знаходилося на перехресті шляхів, тому пережило багато нападів, війн і пожеж. Перед нами знаходиться пожежна вежа. Це зараз вона здається нам невисокою, а раніше з цієї вежі проглядалося все місто.

ПАГОРБ СЛАВИ

Зараз ми знаходимося біля Пагорба Слави.

В 15 ст. на Черкащині з’явилися перші поселення козаків. А Черкаси, засновані в кінці 13 ст., стали могутнім укріпленням в боротьбі проти польської шляхти, турків та кримських татар. Для захисту від ворогів було споруджено Черкаський замок із дерева саме на цьому місці, де зараз знаходиться цей меморіальний комплекс. На стінах височіли 4 вежі, а в них стояли гармати великого калібру. До замку вів міст, який опускався та піднімався за допомогою ланцюгів. В замку розміщувалась церква, приміщення для боєприпасів, криниця. Ззовні замок оточував глибокий рів. В середині замку розміщувався тільки воїнський гарнізон. Жителі міста мешкали в острозі, розташованому внизу біля замка (малюнок 9).

Залишків замка і взагалі історичних пам’яток того часу в Черкасах не залишилось. Так як на місці стародавнього міста тепер пагорб Слави з монументом «Батьківщина-Матір». При будівництві пам’ятника замкову гору просто спотворили, знищивши залишки Черкаської фортеці 16 ст. та Свято-Троїцьку церкву,залишився тільки мальовничий вид на Кременчуцьке водосховище та парк Богдана Хмельницького.
Після зруйнування замку було встановлено на цьому місці пам’ятник полеглим черкасцям в Великій Вітчизняній війні в боях за Черкаси. Пам’ятник споруджено в 1967 році та реконструйований в 1975 році. Висота цього земляного пагорбу становить 10 метрів.
Як ви бачите праворуч від ритуальної площі встановлена братська могила 3619 воїнів, а ліворуч розміщена могила героїв радянського Союзу, які загинули в боях за Черкаси. Щороку 9 травня сюди приходять ветерани ВВВ та люди, які бажають вшанувати пам’ять про героїв. Всередині 2009 року черкащани першими в країні відмовились від «вічного» вогню на газу на користь штучного полум'я, що імітує справжній вогонь. Відтепер електричний вічний вогонь у руці Матері – батьківщини горить цілодобово і в 2 режимах — буденному та святковому (малюнок 10).

МЕДКОЛЕДЖ

На місці теперішнього медичного училища до революції був збудований приватний торговий дім купця Л.Л. Житомирського. Його фасад, як і інших „зразкових будинків|домів|”, розробив Вільям Гесте. Це одна з перших 2-поверхових будівель, споруджених в середині XIX ст. У ньому містився Черкаський об'єднаний банк і суконно-мануфактурний магазин. А на другому поверсі житлове приміщення, де був обладнаний театр, у якому, доречі, в кінці XIX ст. виступала вперше М.К. Заньковецька. Під час громадянської війни тут збиралася перша Черкаська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів тощо. У 30-х роках будинок передано під фельдшерсько-акушерську школу. Черкаський медичний коледж, один з найстаріших навчальних закладів на Україні. Сьогодні коледж є серед піонерів реформування медичної освіти в Україні. Його випускники Іван Усіченко – голова товариства червоного хреста України, Юрій Кувіта- начальних головного управління охорони здоров’я Облдержадміністрації, Валентина Матвієнко - губернатор Санкт- Петербургу.

Нинішній колектив коледжу - це поєднання досвіду і молодості, зваженості і пристрасності, слідування кращим традиціям минулого і енергійний поступ у майбутнє (малюнок 11).

Музей "Кобзаря"

Усе знесла й перемогла

його любові сила.

Того великого вогню

і смерть не погасила.

В історичному центрі Черкас, на розі вулиць Хрещатика і Байди-Вишневецького зберігся один з небагатьох старовинних будинків. Колись ця споруда, зведена 1852 року, була відома як будинок Цибульських. Належав він сім’ї купців першої гільдії і був найвищою спорудою міста. Тут, у сім’ї свого друга Юхима Цибульського, зупинявся Тарас Шевченко.

Відомо, що останнє перебування Т.Г.Шевченко в Черкасах було затьмарене арештом. Він був привезений з|із| села Мошен під вартою і переданий справникові Табачникову. Брати Цибульські робили|чинили| все можливе, щоб|аби| визволити поета з-під арешту. В очікуванні з'ясування своєї долі Тарас Григорович написав тут вірш "Сестрі і "Колись дурною головою...", а також зробив малюнок "В Черкасах" (малюнок 13).

Прибутковий будинок|дім| Цибульських на початку XX століття здавався в оренду відділенню|відокремленню| Санкт-Петербурзького ученого і позикового банку, який займав|позичав| другий поверх. На першому розміщувалися мануфактурні магазини|сторіччя|. У роки радянської влади верхні поверхи займав|позичав| міський банк, а внизу|унизу| розташовувалася перукарня і магазин. У кінці|наприкінці| 80-х років XX століття|віку| будівля знов|знову| реставрувалася і весь перший поверх був переданий під Музей Кобзаря, перший в Україні.

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.

І блідий місяць на ту пору

Із хмари де-де виглядав,

Неначе човен в синім морі,

То виринав, то потопав.

Ще треті півні не співали,

Ніхто ніде не гомонів,

Сичі в гаю перекликались,

Та ясен раз у раз скрипів.

Тепер у будинку міститься унікальний музей однієї книжки - "Кобзаря" Тараса Шевченка, відкритий у травні 1989 року. Фонди музею постійно поповнюються новими експонатами, серед яких останнім часом переважають подарунки: закордонна шевченкіана, рідкісні видання "Кобзаря", колекція шевченківських поштових листівок. В музеї зберігається унікальна книжка - "Кобзар", надрукований 1840 року в Петербурзі. Це раритетне видання є окрасою і гордістю музею. Навіть сам автор, повернувшись із заслання, не мав жодного примірника книжки і не лише через її малий наклад, а й через її заборону: "Кобзаря" повсюдно вилучали і знищували. На сьогодні відомо про місце зберігання лише кількох примірників цього цінного видання.

Музей „Кобзаря” не лише популяризує творчість Т. Шевченка, але й організовує персональні та тематичні виставки, проводить заняття з дітьми та студентами, зустрічі з письменниками та науковцями, презентує нові українські видання.

Щороку у музеї буває більше 50 тис. відвідувачів, які прагнуть краще пізнати життя і творчість найвидатнішого українця та побачити глибокий і самобутній пласт української культури та мистецтва (малюнок 12).

(Будинок перед будинком Цибульських – винна лавка). А це, до речі, приміщення найпершого кінотеатру до м. Черкас. Будинок купця Белахова. Він купив у Франції кінематографічний апарат і демонстрував відеострічки, створені вітчизняними кінофабриками. Він ризикнув відкрити перший в місті кінотеатр, де демонструвалися німі стрічки. Одна сім'я купця обслуговувала кінозаклад, без винтеляції, зал забруднений лушпінням від насіння після глядачів, які сиділи на лавках без спинок. У кутку біля вікна на вулицю стояла шафа-гардероб для одягу. У ньому дочка Белахова продавала квитки, син Михайло в кінобудці “крутив кіно”, а інший син Григорій обслуговував сеанс музичним супроводом на піаніно. Батько був білетером. Історія умовчує, чим займалася дружина Белахова, але по забрудненому кінозалу, напевно, про це не складно здогадатися.

ЧЕРКАСЬКИЙ ПЛАНЕТАРІЙ

Заклад міститься у будинку, який на початку ХХ століття належав грабарю Лисаку, потім тут були майстерні трудової школи №1, а у 1930-34 рр. — шляховий технікум, згодом неповна середня школа №15. Черкаський планетарій є освітнім та екскурсійним об'єктом міста, розрахований, як і решта подібних закладів, переважно на аудиторію дітей шкільного віку. Під його куполом можна побачити імітацію космічних явищ — падаючі зорі, полярне сяйво, комети і навіть сонячне затемнення, а також здійснити невелику уявну «космічну подорож». У стінах планетарію демонструються змінні програми (малюнок 14).

Дата добавления: 2015-11-14