днище; 2 - стінки; 3 - ребро жорсткості; 4 - пісковий затвор; 5 - носок льотки Двоплунжерний гідропідйомник електропечей типу РКЗ-33

Конічний кожух ванни електропечі РКЗ-33М2

На феросплавної печі РКЗ-ЗЗМ2 нижня частина кожуха робиться конічної, що дозволяє економить вогнетривкі матеріали, зменшити поверхня, яка віддає тепло, й підвищити міцність кожуха.

днище; 2 - стінки; 3 - ребро жорсткості; 4 - пісковий затвор; 5 - носок льотки Двоплунжерний гідропідйомник електропечей типу РКЗ-33

До верхньої частини мантелю 1 (див. рис. 29) на електроізоляції кріпиться несуча траверса 6, що через ізоляцію вільно опирається на плунжери гідропідйомників 3. Верхню частину охоплює обойма фіксатора із двома поясами роликів 4. Ролики фіксатора сприймають діючі на робочий кінець електрода горизонтальні зусилля, що виникають при обертанні ванни, а також охороняють електрод від зсуву щодо вертикальної осі.

Обойма з поясами роликів через електроізоляцію укріплена на станині гідропідйомників.

Станина встановлена на ізоляційних плитах, покладених на перекритті.

Середня частина кріпиться до верхнього фланцями, між якими встановлений азбестовий картон, міканітові прокладки й шайби.

1 - мантель; 2 - обойма фіксатора; 3 - плунжер; 4 - ролики верхнього ряду;
5 - ролики нижнього ряду; 6 - траверсу несуча

У верхній частині траверси є ущільнення зазору між кожухом електрода й підвісним кожухом (мантелем).

В обоймі гідропідйомника, установленої нерухомо на станині, передбачений патрубок для подачі повітря в кільцевий зазор між обоймою й мантелем з метою виключення влучення газів, що виділяються з колошника печі, на площадку гідропідйомника.

Натискне кыльце.

Натискне кільце складається із двох половин з'єднаних між собою пальцями на бронзових втулках для розриву магнітного контуру. Незважаючи на те, що пальці робляться з невеликим конусом і змазуються графітним мастилом, розбирання цього з'єднання супроводжується більшими витратами праці.

Для потужних електропечей у цей час виготовляють спеціальні натискні кільця звареного типу для яких застосована система гідропритиску з використанням хвилястих гідрокомпенсаторів-сильфонів, зусилля притиску яких регулюється дроселюючим вентилем, установленим на зливі води із запірної магістралі, у яку послідовно включені сильфони.
Система гідропритиску контактних щік передбачає подачу води високого тиску в механізми гідропритиску. Робочою рідиною для компенсатора є хімічно очищена вода. Тиск у гідросистемі становить 1,2 - 1,5 МПа, що відповідає зусиллю притиску контактних щік, що розвиває компенсатором близько 6,5 мН.

Самоспікливий електрод РКЗ-33

Електрод складається з металевого каркаса (кожуха) і електродної маси, що заповнює цей кожух. Для формування електрода використають електродну масу у вигляді шматків або блоків, що завантажують через верх у кожух за допомогою спеціальних завантажувальних пристроїв.

На рисунку, б зображена секція кожуха електрода діаметром 1500 мм для печі РКЗ-33.

Циліндричну частину секції виготовляють із одного листа товщиною 4 мм. Тут ребра жорсткості 2 виготовляють окремо. У кожному ребрі проробляють по п'ятьох круглих отворів діаметром 70 мм. Зборка циліндрів і установка ребер, а також приварку ребер здійснюється на спеціальних складальних стендах-кондукторах.

Ребра жорсткості мають більший по довжині розмір, чим основна обичайка секції. Довжина ребра 1550 мм, а циліндричної обичайки 1 секції кожуха -1250 мм.

Нарощування кожуха такої конструкції на печі - досить складна операція й вимагає спеціального інструмента й пристосувань. Для міцності ребра жорсткості зварюють між собою.

Зварювання ребер здійснюється після установки кожуха на спеціальні пристосування, що забезпечують строго концентричне розташування секцій, що зварюють, і однакова відстань між циліндричними обичайками кожуха.

На рисунку, а зображена схема нарощування електрода діаметром 1500 мм. Ребра жорсткості 2 зварюються між собою через просвіт, що утворився по окружності, між секціями. Потім установлюють лист 3 шириною 140 мм, що складається із двох половин, стискають до повного зіткнення кожухів і пластин, після чого приварюють кожну секцію до листа 3 щільним швом. У такий спосіб досягається безперервність шва циліндричної поверхні кожуха й міцне з'єднання секцій.

На ЧЕМК для печі такої ж потужності розроблена інша конструкція секції кожуха (див. рис. в). Циліндрична обичайка кожуха має висоту 1420 мм. З кожної сторони знизу й зверху на відстані 10 мм зроблені канавки радіусом 15 мм, усередині яких рівномірно по окружності просвердлені отвори довжиною 40 мм. Вони служать для пропуску зварювального електрода при зварюванні ребер кожуха між собою.

Ребра виступають над секцією тільки зверху на 80 мм. Секція кожуха, що наварює, установлюється на кожух працюючого електрода із заведенням нижньої частини кожуха, що має зменшений діаметр за рахунок відвальцованої крайки листа. Після заведення, вирівнювання й обтискачі кожуха здійснюється зварювання двох секцій герметичним швом. Ця конструкція вимагає менших витрат праці на нарощування кожуха, зменшується довжина зварювальних швів, а отже збільшується надійність роботи кожуха.

Склепіння електропечі

Склепіння феросплавної печі РКЗ-33 (див. рис. 56) негерметичний, оскільки електроди входять у широкі отвори у склепінні, у яких установлені водоохолоджуємі лійки 6, призначені для пропуску електродів і шихти, що подається по спеціальним завантажувальним трубозбігом (по чотирьох на кожну лійку).

1 - секція периферійна; 2 - клапан вибуховий; 3 - місце відбору газу;
4 - секція центральна; 5 - підвіски склепіння; 6 - лійка; 7 - обичайка;
8 - електрод; 9 - кільце; 10 - кронштейн опорний

Частина феросплавного газу виходить через лійки крізь шихту й відразу згоряє. Склепіння складається з десяти водоохолоджуємих секцій 1, 4 і кільця 9. У нижній частині кільця 9 є ніж, що опущений у кільцевий канал, заповнений піском. Цим забезпечується ущільнення периферійної частини склепіння.

На склепінні монтують запобіжні (підривні) клапани 2, лійки 6 і циліндричні стакана або щілинні газовідбірників з похилими газоходами для збору й відсмоктування газів з-під склепіння. Секції склепіння підвішують на підвісках 5 до верхнього перекриття.

Кільце склепіння являє собою циліндричну обичайку, виготовлену з листової сталі із привареним до неї поясом жоркості. Пояс приварений усередині обичайки посередині її висоти. На цей пояс укладають цегла, що ізолює секції склепіння від кільця. Кільце склепіння обладнане дев'ятьма опорними кронштейнами 10, якими кільце склепіння опирається на металоконструкції робочої площадки печі.

Секції склепіння являють собою порожні плоскі плити, виготовлені з листової сталі товщиною 8 - 10 мм. Висота внутрішньої порожнини секції становить 50 мм. По цій порожнині проходить охолоджуюча вода, що направляє спеціальними ребрами, розташованими усередині порожнини.

Виготовлені секції випробовують на герметичність і міцність їхнього з'єднання під тиском 0,3 ÷ 0,5 МПа. Склепіння виконаний з дев'яти периферійних 1 і однієї центральної 4 секції. Центральна секція перебуває між електродами й складається із трьох ізольованих частин (див. рис. 57).

Цей фактор поліпшує ремонтопридатність склепіння. У зв'язку з дефіцитністю міді розроблена спеціальна конструкція центральної секції, де нижня частина, звернена до колошника, виготовлена з міді, а зовнішня - зі сталі. З'єднуються обидві частини між собою зварюванням вибухом.

Периферійні секції укладають на внутрішній пояс твердості кільця склепіння й ізолюють від нього вогнетривкою цеглою. Секції кріплять до ізольованих тягам підвіски склепіння 5 (див. рис. 56).

Секції середньої плити обладнані змійовиком для охолодження.

Для розриву магнітного контуру в зазор між секціями вставляють вогнетривкі цегли. Цеглу скріплюють цементним розчином. Верх склепіння футерують шамотною цеглою або заливають цементним розчином товщиною 30 - 50 мм для запобігання замикання секцій на землю й між собою через шихту, що просипалася, пил, інструмент і ін.

Середня плита своїми лабетами опирається на периферійні секції. Знизу в центральної й периферійної секцій виконується вогнетривка обмазка-ізоляція, що складається із шару жароміцного бетону товщиною 50 мм, армованого гаками, привареними до нижнього листа секції (див. рис. 57).

а – центральна мідна плита склепіння; б – секція центральної плити склепіння
Рисунок 57 — Секції склепіння печі РКЗ-33

Відбір газу здійснюється за допомогою циліндричних або подовжених газовідбірників (див. рис. 58) з поліпшеною аеродинамічною характеристикою й шурувальним пристроєм для очищення підсклепіневого простору 2.

1 - корпус; 2 - шурувальний отвір; 3 – фланець
Рисунок 58 — Щілинний газовідбірник

Корпус 1 газовідбірника виготовлений з листової сталі з подвійною стінкою для прохолодження воду. Нижня частина його опирається на азбестову прокладку, установлену на дні піскового затвора. Похилий зрошуваний газопровід прикріплюється на фланцях 3 до патрубка, установленому в торці газовідводу.

Після зборки склепіння (див. рис. 56) між секціями утворяться три отвори, у які встановлюють лійки 6 і обичайки 7, службовці для проходу електродів 8 і подачі шихти.

Рисунок 59 — Секція залізобетонної лійки

Лійки - одні з основних і швидкозношуваних деталей склепіння. Їх виготовляють як залізобетонними, без водоохолодження, так і водоохолоджуємими, зі сталевим змійовиком або з мідним і сталевим змійовиками. Причому в останньому випадку змійовик з мідної труби розташовують унизу, а вище над ним - сталевий змійовик. Цей здвоєний змійовик потім бетонують, виконуючи тим самим захисну бетонну обмазку змійовиків. лійки також роблять литими з міді із залитим усередину змійовиком. Така лійка найбільш довговічна.

Лійки роблять із двох або трьох секцій з метою зменшення маси лійки для полегшення монтажу й демонтажу секцій при ремонтах, а також переслідуючи необхідність розриву магнітного силового контуру.

На рисунку 59 показала секція залізобетонної лійки.

Зверху на лійку встановлюється конусна обичайка 7 (див. рис. 56), що служить для прийому шихти від завантажувальних труб (трубозбігів). Причому обичайка може бути виконана як з листової сталі, так і литою із чавуну або стали. Обичайка також виконується із трьох частин для розриву магнітного силового контуру.

Бетонування лійок роблять тим же жароміцним бетоном, що й секції склепіння. Стійкість лійок становить 4 - 12 місяців.

Дата добавления: 2015-11-14