ТЕМА ДОСЛІДЖЕННЯ: «Характер зв’язку гендерних характеристик батьків з їх ставленням до дитини».

ПОВІДОМЛЕННЯ

студент Дніпропетровського національного університету ім. О.Гончара ____________________________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

_______________________________________________________________________________(курс, факультет, напрям підготовки (спеціальність)

прибув „___” __________ 20___ року до ____________________________________________________________________________

(назва підприємства, організації, установи)

і приступив до практики. Наказом по підприємству (організації, установі)

від „__” ___________20____ року № ___________студент ____________________________________________________________________________

зарахований на посаду______________________________________________________________________

(штатну, дублером, штатну роботу, практикантом)

_______________________________________________________________________________(штатні посади назвати конкретно)

Керівником практики від підприємства (організації, установи) призначено

____________________________________________________________________________

(посада, прізвище, ім’я, по батькові)

Керівник підприємства (організації, установи) ____________________________________________________________________________ (посада, прізвище, ім’я, по батькові)

“____”____________ 20_____року ___________________________

(підпис)

Печатка (підприємства,

організації, установи)

Керівник практики від вищого навчального закладу _____________________________________________________________________________

(назва кафедри)

_____________________________________________________________________________

(посада, прізвище, ім’я, по батькові)

“____”___________20____року ______________________________

(підпис)

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

Факультет психології

Кафедра соціальної психології та психології управління

ЗВІТ

про проходження переддипломної практики

Виконавець -

студент гр. ДС-14с-1з ____________ /Деркач Д.М./

“02” лютого 2015 р. підпис

Керівник практики від

організації

завідуюча

ДНЗ № 14 «Струмочок» ____________ /Мітрохіна О.П./

“02” лютого 2015 р. підпис

Робота перевірена і

допущена до захисту

викладач ____________ /Коваленко В.В./

“04” березня 2015 р. підпис

м. Дніпропетровськ

2015р.

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН ПРАКТИКИ

Захід	Дата проведення	Примітка про виконання
1. Постановка основних завдань проходження практики	02.02
2. Ознайомлення з документацією психолога	03.02
3. Ознайомлення з роботою та функціональними обов’язками психолога	03.02
4. Знайомство з педагогічним колективом дитячого садочку	04.02
5. Знайомство з вихованцями дитячого садочку	05.02
6. Виокремлення певної групи дітей для проведення дослідження	06.02
7. Збір первинної інформації про дітей	09-12.02
8. Постановка основних завдань дослідження, обговорення їх з керівником практики	12.02
9. Підбір методичного матеріалу, необхідного для проведення дослідження	13-15.02
10. Обговорення з керівником практики конкретних методик, запланованих для дослідження та їх затвердження	16.02
11. Вибір часу для проведення дослідження та підготовка приміщення	17.02
12. Власне проведення дослідження	18-20.02
13. Аналіз отриманих результатів	21-22.02
14. Інтерпретація результатів дослідження	23-24.02
15. Написання звіту про проходження практики	23-26.02
16. Обговорення звіту з керівником практики від дитячого садочку: питання щодо виконання всіх поставлених раніше завдань, питання щодо окремих моментів результатів дослідження, питання щодо рекомендацій психолога щодо роботи з певними дітьми	27.02

ЗВІТ

про проходження переддипломної практики

Завданням практики було проведення емпіричного дослідження за дипломною роботою.

ТЕМА ДОСЛІДЖЕННЯ: «Характер зв’язку гендерних характеристик батьків з їх ставленням до дитини».

Об'єкт дослідження – гендерні характеристики батьків дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження – характер зв'язку гендерних характеристик батьків з їх ставленням до дитини.

Мета дослідження – виявити, проаналізувати та емпірічно дослідити характер взаємозв’язку гендерних характеристик батьків з їх ставленням до дитини.

Відповідно до сформульованої мети були розроблені такі завдання дослідження:

- розглянути поняття гендеру, основних гендерних характеристик особистості, типових проблем спілкування у родині та феномену батьківства;

- проаналізувати основні наукові підходи до вивчення гендерних характеристик особистості та чинників батьківського ставлення до дитини;

- емпірично дослідити характер зв'язку гендерних характеристик батьків з їх ставленням до дитини, розробити практичні рекомендації щодо покращення батьківського ставлення до дітей та сімейних стосунків у родині взагалі.

Концептуальна гіпотеза дослідження – гендерні характеристики батьків впливають на їх ставлення до дитини.

Емпіричні гіпотези дослідження:

1) Чим вищі показники за шкалою «Прийняття-відкидання» у батьків, тим нижчі будуть результати за шкалою «Маленький невдаха», що говоритиме про прийняття батьками невдач малюка.

2) Якщо дитина виховується в родині, в якій панує сприятлива атмосфера та емоційне прийняття зі сторони матері, то результати за шкалою симбіозу також будуть високі, що відповідатиме високому рівню розвитку дитини та відсутності дистанції у стосунках між матір’ю та дитиною.

3) Чим вищі показники за шкалою емоційного відкидання у батька, тим вищі будуть показники інфантилізації та авторитарної гіперсоціалізації дитини зі сторони батька.

Таким чином, метою нашого кореляційного дослідження було вивчення характеру зв’язку гендерних характеристик батьків з їх ставленням до дитини, яке конкретизувалося в наступних емпіричних завданнях:

1. Виявитизв’язок гендерних характеристик батьків зі ставленням до дитини дошкільного віку;

2. Порівняти отримані результати, проаналізувати та обґрунтувати їх спільні та відмінні риси;

3. Перевірити, чи відповідають дані емпіричного дослідження гіпотезам та теоретичним основам поставленої проблеми.

Досліджувані (вибірка). Для вирішення поставленої мети, розв’язання задач та підтвердження гіпотез нашого емпіричного кореляційного дослідження нами було відібрано 40 повних сімей (з них 20 матерів і 20 батьків, середній вік батьків від 25 років до 35 років) та їх діти (40 малюків) які виховуються у середній віковій групі (4-5 років) дошкільного навчального закладу № 14 «Струмочок» міста Новомосковська Дніпропетровської області. Загальна кількість респондентів – 120 осіб.

Особлива увага приділялася питанням етики наукового дослідження – використання отриманих індивідуальних даних: усі дані та згадування про результати досліджуваних і посилання на них зберігались у конфіденційності та анонімності.

Наше дослідження проходило в два етапи. Батькам було запропоновано заповнити бланки двох методик вдома, які вони отримали на руки, попередньо прослухавши і ознайомившись з інструкціями до них. А дослідження їх дітей проходило під час їх безпосереднього перебування у дитячому садку у спеціально обладнаному приміщенні (кабінеті психолога).

Методики для батьків:

1. Методика діагностики батьківського ставлення А. Я. Варга, В. В. Столін (ОРО);

2. Методика PARI. Тест-опитувальник вивчення батьківських установок, Шефер Е.С. і Белл Р.К.;

3. Опитувальник «Стратегії гендерного виховання»;

4. Тест „Кінетичний малюнок сім’ї” (КМС) Р.Бернса і С.Кауфмана.

Як зазначалося раніше, для з’ясування зв’язку гендерних характеристик батьків з їх ставлення до дітей дошкільного віку були використані такі психодіагностичнізасоби як методика діагностики батьківського ставлення А. Я. Варга, В. В. Столін (ОРО); методика PARI (тест-опитувальник вивчення батьківських установок, Шефер Е.С. і Белл Р.К.), опитувальник «Стратегії гендерного виховання» та тест „Кінетичний малюнок сім’ї” (КМС) Р.Бернса і С.Кауфмана.

Спочатку були проведені методики на виявлення батьківського ставлення, установок та стратегій гендерного виховання, а потім була проведена діагностика сімейних взаємин у їх сприйнятті безпосередньо дитиною за допомогою кінетичного малюнка сім’ї. Проаналізуємо результати кожної методики окремо.

Першою було проведено методику діагностики батьківського ставлення А. Я. Варга, В. В. Столін (ОРО). Тест-опитувальник батьківського ставлення (ОРО) представляє собою психодіагностичний інструмент, орієнтований на виявлення батьківського ставлення в осіб, що звертаються за психологічною допомогою з питань виховання дітей і спілкування з ними. Батьківське ставлення розуміється як система різноманітних почуттів по відношенню до дитини, поведінкових стереотипів, що практикуються в спілкуванні з нею, особливостей сприйняття і розуміння характеру й особистості дитини, її вчинків.

Опитувальник складається з 5 шкал.

1. «Прийняття - відкидання». Шкала відображає інтегральне емоційне ставлення до дитини. Утримання одного полюса шкали: батькові подобається дитина таким, яким він є. На іншому полюсі шкали: батько сприймає свою дитину поганим, непристосованим, невдахою.

2. «Кооперація» - соціально бажаний образ батьківського ставлення. Змістовно ця шкала розкривається так: батько зацікавлений у справах і планах дитини, намагається допомогти дитині, співчуває їй. Заохочує ініціативу і самостійність дитини, прагне бути з нею на рівних.

3. «Симбіоз» - шкала відображає міжособистісну дистанцію у спілкуванні з дитиною. Високі бали за цією шкалою інтерпретуються як прагнення батьків до симбіотичних відносин з дитиною.

4. «Авторитарна гіперсоціалізація» - відображає форму і напрямок контролю за поведінкою дитини. При високому балі за цією шкалою в батьківському відношенні чітко проглядається авторитаризм.

5. «Маленький невдаха» - відображає особливості сприйняття і розуміння дитини батьками. При високих значеннях за цією шкалою в батьківському відношенні є прагнення приписати дитині особистісну та соціальну неспроможність.

В ході дослідження нами було виявлено такі результати. Майже всі батьки (90%) задоволені своїми дітьми, їм подобається їхня дитина такою, якою вона є. Батьки поважають індивідуальність дитини, симпатизують їй, схвалюють її інтереси та плани. Всі матері мають високі та середні показники за шкалою «Прийняття - відкидання», що говорить про позитивне ставлення до дитини, а серед татусів високі та середні показники набрали 80% чоловік, а 20% чоловік показали низькі результати, що свідчить про негативне ставлення до дитини, схильність відчувати дратівливість, злість, образу по відношенню до малюка, уникати його. Такі батьки сприймають дитину непристосованою, вважають невдахою, не вірять в її майбутнє, низько оцінюють здібності і не шкодують про це.

За шкалою «Кооперація» високі і середні бали набрало 90% випробовуваних. Це свідчить про те, що більшість батьків проявляє зацікавленість справами і планами дитини, намагаються допомогти їй, високо оцінюють інтелектуальні та творчі здібності дитини, відчувають почуття гордості за неї, намагаються бути з нею на рівних. Серед досліджуваних матері отримали 32,5% високих показників і 67,5% середніх. А чоловіки набрали 30% високих, 50% середніх, 20% низьких.

У 90% досліджуваних дистанція в спілкуванні з дитиною майже відсутня. Ці батьки відчувають себе з дитиною єдиним цілим, прагнуть задовольнити всі потреби дитини, відгородити її від труднощів життя. Вони постійно відчувають тривогу за дитину, дитина здається їм маленькою і беззахисною. 42,5% матерів отримали високі показники і 47,5% отримали середні показники за даною шкалою, з чого можна зробити висновок, що ці матері не встановлюють психологічну дистанцію між собою та дитиною, прагнуть бути ближче до неї, задовольняти її потреби. А 10% матерів отримали низькі показники за шкалою «Симбіоз», що говорить про страх спілкування, певну дистанцію, обмежене піклування про малюка. Серед чоловіків більшість отримала середні показники (57,5%), а високі та низькі результати показала приблизно однакова кількість татусів (22,5% і 20%), що свідчить про певну полярність у батьківсько-дитячих стосунках. Цікавим фактом також є те, що окремі результати дослідження за даним критерієм показали, що у деяких родинах батько навіть більше схильний до спілкування, порозуміння з диною, приділяє їй більше уваги та цікавиться життям та внутрішнім світом дитини, ніж її мати.

За шкалою «Інфантилізації» середні показники набрали 73,8% випробовуваних. Високі (13,7%) та низькі (12,5%) показники за даною шкалою говорять про те, що доросла людина або веде себе надто авторитарно по відношенню до дитини, вимагаючи беззаперечної слухняності, або навпаки, свідчить про те, що контроль за вчинками дитини зі сторони дорослої людини майже відсутній. Це може бути не надто ефективно у навчанні та вихованні малюка. Інтереси, захоплення, думки і почуття дитини рідко беруться до уваги, малюк ставиться в жорсткі рамки. Невеликій частині даної групи випробовуваних (особливо чоловікам) властивий авторитарний стиль виховання: сувора дисципліна та контроль. Батьки намагаються нав'язати дитині свою волю, не в змозі почути та зрозуміти точку зору дитини. Вони пильно стежать за соціальними досягненнями дитини, її індивідуальними особливостями, звичками, думками, почуттями.

У 8,8% досліджуваних за шкалою «Маленький невдаха» виявлені високі показники, що говорить про негативне ставлення до дитини, незадоволеність малюком та переконаність у його неспроможності. Інтереси, захоплення, думки та почуття дитини вважаються несерйозними та ігноруються взагалі. Низькі показники отримало 16,2% респондентів, що свідчить про те, що доросла людина сприймає невдачі дитини випадковими і продовжує підтримувати та вірити в сили малюка. Середні ж показники були виявлені у 75% випробуваних.

Важливо також зазначити, що у декількох родинах за результатами даної методики за шкалою «Контроль» та «Маленький невдаха» можна зробити висновок, що мати приймає позицію посередника між приниженою та заляканою дитиною та суворим і авторитарним батьком, що постійно контролює кожний вчинок та крок малюка, і у випадку невдачі, підвищує голос на дитину. Така мати сама не знає, як поводитися в даній ситуації, спілкуватися с дитиною, знайти з нею спільну мову та уникнути конфліктної ситуації під час виховання. Саме такі родини потребують негайної психологічної допомоги та безпосереднього втручання спеціалістів з метою відновлення здорової та сприятливої атмосфери для повноцінного розвитку дитини у родинному колі.

Після проведення методики та підрахунку отриманих результатів ми перейшли до перевірки поставлених нами гіпотез за допомогою математичної обробки експериментальних даних – кореляційного аналізу, використовуючи критерій Пірсона.

Призначення критерію:

1) для зіставлення емпіричного розподілу ознаки з теоретичним – рівномірним, нормальним або якимось іншим;

2) для зіставлення двох, трьох або більше емпіричних розподілів одного і того ж ознаки.

Критерій Пірсона відповідає на питання про те, з однаковою чи частотою зустрічаються різні значення ознаки в емпіричному та теоретичному розподілах або в двох і більше емпіричних розподілах.

Перевага методу полягає в тому, що він дозволяє зіставляти розподілу ознак, представлених в будь-якій шкалі, починаючи зі шкали найменувань.

Першу гіпотезу «Чим вищі показники за шкалою «Прийняття-відкидання» у батьків, тим нижчі будуть результати за шкалою «Маленький невдаха», що говоритиме про прийняття батьками невдач малюка» ми перевіряли за допомогою SPSS Statistics - комп'ютерної програми для статистичної обробки даних. Ми занесли сирі бали батьків за шкалою «Прийняття-відкидання» та «Маленький невдаха» у таблицю (див. додаток А), обравши критерій Пірсона, і зробили математичний розрахунок, отримавши наступні результати: χ2Эмп = 683.5. Розбіжності між розподілами статистично достовірні, що говорить про підтвердження поставленої нами гіпотези (Н1).

Критичні значення при v=79v	P
0.05	0.01
100.749	111.144

На наступному етапі ми спробуємо визначити, чи є зв'язок між емоційним прийняттям дитини зі сторони матері та результатами за шкалою симбіозу, що свідчитимуть про наявність або відсутність дистанції у стосунках між матір’ю та дитиною.За допомогою онлайн перевірки сирих балів за критерієм Пірсона, ми занесли дані матерів за шкалами «Прийняття-відкидання» та «Симбіозу» у таблицю і зробили математичний розрахунок, отримавши наступні результати: χ2Эмп = 592.412. Розбіжності між розподілами статистично достовірні, що говорить про підтвердження поставленої нами гіпотези (Н1).

Третю гіпотезу «Чим вищі показники за шкалою емоційного відкидання у батька, тим вищі будуть показники інфантилізації та авторитарної гіперсоціалізації дитини зі сторони батька» ми також перевіряли за критерієм Пірсона і SPSS Statistics - комп'ютерної програми для статистичної обробки даних. Ми занесли сирі бали батьків за шкалами «Прийняття-відкидання» та «Контролю»у таблицю, і зробили математичний розрахунок, отримавши наступні результати: χ2Эмп = 638.674. Розбіжності між розподілами статистично достовірні, що говорить про підтвердження поставленої нами гіпотези (Н1).

Наступною була проведена методика PARI (тест-опитувальник вивчення батьківських установок, Шефер Е.С. і Белл Р.К.). Опитувальник PARY спрямований на вивчення найбільш загальних особливостей батьківського виховання. Він не пов'язаний з установками на виховання конкретної дитини. Батьки висловлюють свою думку щодо виховання дітей взагалі. Опитувальник PARY включає 115 тверджень, що стосуються сімейного життя і виховання дітей. У нього закладені 23 шкали, в кожній з шкал по 5 запитань. Є шкали, пов'язані між собою. Затвердження в опитувальнику розташовані так, що вони повторюються в шкалі через кожні 23 пункти. Опитувальник об'єднує такі шкали (наводимо їх назви в тому порядку, в якому вони розташовані в опитувальнику):

1. Надання дитині можливості висловитися.

2. Оберігання дитини від труднощів.

3. Мати, яка виступає лише в ролі господині дому.

4. Придушення волі дитини.

5. "Жертовність" батьків.

6. Страх заподіяти шкоду дитині.

7. Подружні конфлікти.

8. Строгість батьків.

9. Дратівливість батьків.

10. Залежність дитини від матері.

11. Заохочення залежності дитини від батьків.

12. Придушення агресивності дитини.

13. "Мучеництво" батьків.

14. Рівність батьків і дитини.

15. Заохочення активності дитини.

16. Уникнення спілкування з дитиною.

17. Неуважність чоловіка до дружини.

18. Придушення сексуальності дитини.

19. Влада матері.

20. Нав'язливість батьків.

21. Товариські стосунки між батьками і дітьми.

22. Прискорення розвитку дитини.

23. Необхідність сторонньої допомоги у вихованні дитини.

PARY є багатовимірним опитувальником, тому здійснювалося виявлення зв'язків між шкалами за допомогою факторного аналізу. В результаті нами було отримано три фактори.

Фактор 1. Гіперопіка - відсутність батьківської опіки. Шкали першого фактора з відповідними навантаженнями наводяться в табл.1.

Таблиця 1

Шкали, що увійшли до фактор 1

№ шкали	Назва шкали	Факторне навантаження
	Оберігання дитини від труднощів	0,724
	Залежність дитини від матері	0,479
	Заохочення залежності дитини від батьків	0,502
	Придушення агресивності дитини	0,612
	Придушення сексуальності дитини	0,513
	Нав'язливість батьків	0,543

Цей фактор об'єднує шкали, що характеризують опіку та спосіб впливу батьків на дитину. Виразність факторів свідчить про те, що батьки прагнуть все знати про дитину, прагнуть захищати його від життєвих складнощів, від турбот, які могли б втомити доньку чи сина. Діти повинні в усьому слухатися батьків, розуміти, що мудрість їхніх батьків є вища мудрість, причому батьки прагнуть обмежити сторонній вплив на дитину, підкреслюючи власну роль. Виявилося, що з опікою, як способом виховання, пов'язане придушення сексуальності і агресивності дитини. Дитина, на думку батьків, повинна уникати бійок в будь-яких ситуаціях, у разі конфліктів повинна звертатися до дорослих. Ці особливості батьківського виховання ще раз підкреслюють необхідність м'якості, слухняності дитини, її недостатню зрілість, а тому необхідність залежності від дорослого. Протилежний полюс фактора свідчить про відмову батьків від опіки над дитиною, між батьками і дитиною велика міжособистісна дистанція. Батьки заперечують значення власного впливу на дитину.

Фактор 2. Відсутність демократичності в стосунках з дитиною - демократичність. В даний фактор увійшли шкали, перераховані в табл. 2. Один полюс фактора свідчить про відмову батьків від демократичності і рівності в спілкуванні з сином або дочкою. І навпаки, протилежний полюс - про переважних установках батьків на демократичність. Батьки надають дитині можливість висловити свою думку, рахуються з ним, спілкуються з ним на рівних, намагаються брати участь у його справах, поділяють і заохочують його інтереси.

Таблиця 2

Шкали, складові фактор 2

№ шкали	Назва шкали	Факторне навантаження
	Надання дитині можливості висловитися	-0,882
	Рівність батьків і дитини	-0,484
	Заохочення активності дитини	-0,462
	Товариські стосунки та участь в дитині	-0,448

Фактор 3. Диктат у вихованні - відмова від авторитарності. В даний фактор увійшли 5 шкал (див. Табл. 3). Виразність цього фактора говорить про наявність у батьків установки на авторитарність у вихованні дитини. Батьки вважають, що суворе виховання є найбільш ефективним для дитини, вони припускають в дитині погані нахили, які необхідно переломити. У цьому разі виконання батьківських обов'язків супроводжується дратівливістю, почуттям їх обтяжливості.

Таблиця 3

Шкали, складові фактор 3

№ шкали	Назва шкали	Факторне навантаження
	Придушення волі дитини	0,403
	Подружні конфлікти	0,461
	Строгість батьків	0,550
	Дратівливість батьків	0,650
	"Мучеництво" батьків	0,504

Отримані фактори частково збігаються з факторною структурою оригінальної методики. У оригінальною методикою закладені чотири основні чинники: "Авторитарність", "Демократичність", "Опіка" і "Подружні стосунки". У нашому випадку не виділився фактор, що характеризує подружні стосунки. Одна зі шкал вищеназваного фактора увійшла в отриманий нами фактор "Диктат у вихованні". За всіма показниками, що були отримані під час дослідження, можна зробити висновок, що подружні конфлікти і здійснення диктату у вихованні, супроводжувані почуттям обтяжливості батьківських обов'язків, є показниками загального неблагополуччя сім'ї.

Отже, як ми бачимо, якість дитячо-батьківських відносин залежить від багатьох факторів і робить значний вплив не тільки на психічний розвиток дитини, але і на його поведінку, установки в спілкуванні на стадії дорослості. В цілому, сучасні дитячо-батьківські відносини відрізняються складністю і загальною тенденцією на рівні соціуму зневагою батьківськими обов'язками і проявом жорстокості, що завдає шкоди фізичному та психічному здоров'ю дитини, її благополуччю. Це ставить нас перед необхідністю проаналізувати як позитивні, так і негативні сторони авторитарного стилю спілкування батька з дитиною.

Сучасне суспільство характеризується зміною ціннісних орієнтацій у сфері відносин між статями, в якому відбувається розмивання меж між жіночими та чоловічими соціальними ролями. У зв'язку з цим в даний час вивченню гендеру приділяється велика увага. Процес формування гендеру - це процес засвоєння норм і зразків «мужності» і «жіночності», який починається вже в сім'ї. Важливим чинником формування гендерної ідентичності виступають ті прийоми і способи, за допомогою яких батьки транслюють дитині зміст гендеру. Як правило, використовуються батьками психолого-педагогічні «інструменти» передачі соціального досвіду фіксуються в понятті «стиль виховання». У психолого-педагогічних дослідженнях існують різні уявлення про їх зміст, кількості, співвідношенні один з одним. Разом з тим всі стилі, на наш погляд, можна узагальнити в три типи: авторитарний, ліберальний і демократичний.

До авторитарного типу відносяться всі стилі, в рамках яких батьки вимогливі до дітей, але не чуйні, ретельно контролюють дитину, від дітей вимагають беззаперечна слухняність під загрозою різних покарань.

До ліберальному відносяться стилі, в рамках яких слабо або зовсім не регламентується поведінка дитини, в сім'ї практично немає заборон, чітких правил, дитина повинна до всього прийти самостійно, на підставі власного досвіду, реальна допомога і підтримка з боку батьків відсутній.

До демократичному відносяться стилі, при яких батьки, мотивуючи свої вчинки і вимоги, прислухаються до думки дітей, поважають їх позицію, розвивають самостійність суджень. В даний час існують ряд методик, які вимірюють різні аспекти стилів виховання. Наприклад, АСВ (Е. Г. Ейдеміллер іВ. Юстицкис), PARI (Е. С. Шеффер і Р. К. Белл), методика діагностики батьківського ставлення (А. Я. Варга і В. В. Столін) та ін. Всі вони взаємодіють між собою та доповнюють одна одну. Разом з тим методик, які вимірювали б особливості батьківського виховання в аспекті формування гендеру, - ні. У цьому зв'язку актуальна розробка методики, визначаючої бажані прийоми і способи гендерного виховання дітей.

У нашому дослідженні ми не ставили завдання сконструювати методику, що вимірює індивідуально-психологічні особливості гендерного виховання, що співвідноситься з поняттям «стиль». Тому ми використовуємо поняття «стратегія», яка відображає стійкий комплекс дій, бажаний суб'єктом для вирішення різних завдань його життєдіяльності. У цьому випадку стратегія гендерного виховання являє собою комплекс дій, використовуваний батьком для вирішення завдань формування гендерної ідентичності дитини. На відміну від стилю, який є частиною індивідуальності людини і виступає продуктом його власної активності, стратегія являє собою набір загальних для групи індивідів способів вирішення будь-якої задачі; вона не обов'язково відкривається самою людиною і може бути придбана ззовні. Разом з тим, уявлення про різні типи стилів виховання (демократичному, ліберальному і авторитарному) можуть бути корисними для виділення відповідних стратегій, що використовуються батьками у формуванні гендерної ідентичності.

Для дослідження стратегій гендерного виховання дітей нами був сконструйований спеціальний опитувальник - «Стратегії гендерного виховання». У відповідності з метою дослідження в нього були включені питання, що дозволяють характеризувати різні стратегії гендерного виховання. Одні питання характеризують стратегію гендерного виховання, як тип виховання, при якому батьки встановлюють правила, твердо проводять їх у життя, вважають себе непогрішними, думкою дітей не цікавляться, позбавляють дитину самостійності. Інші питання характеризують стратегію як тип виховання, при якому, відсутні правила, дитині все дозволено, діти надані самі собі, батьки абсолютно байдужі до потреб і запитів дитини і задовольняють тільки ті, які можна легко задовольнити за рахунок інших людей. Треті питання - як тип виховання, при якому, батьки пояснюють мотиви вимог, заохочують їх обговорення дитиною, батьки встановлюють правила і твердо проводять їх в життя, але не вважають себе непогрішними; прислухаються до думки сина чи дочки, але не виходять тільки з його бажань. Всі випробовувані проходили тестування індивідуально. Опитувальник «Стратегії гендерного виховання» складався з 34 питань з використанням 5- бальної оцінки з категоріальним віднесенням балів до відповідей - від висловлювань, з якими досліджуваний абсолютно не згоден (1) до тих, з якими він абсолютно згоден (5). З опитувальника «Вимірювання батьківських установок і реакцій» були взяті шкали, що характеризують ставлення батьків до дитини, в якому також використовувалася 5-бальна шкала згоди / незгоди.

Фактор 1 (9 пунктів) може бути позначений як партнерська стратегія, при якій батьки заохочують особисту відповідальність і самостійність своїх дітей відповідно до їх віковими можливостями.

Фактор 2 (7 пунктів) можна позначити як ліберальну стратегію, при якій батьки з самого раннього віку надають дитині повну безконтрольну свободу дій.

Фактор 3 (8 пунктів) можна позначити як авторитарну стратегію, яка передбачає безумовне підпорядкування дитини влади батька.

Висновки.

Після проведеного факторного аналізу, з урахуванням факторних навантажень по кожному пункту, з 34 пунктів первинного варіанту опитувальника СГВ, робітниками залишилися 24 пункти: по 9, 7 і 8 пунктів на виділені фактори.

Для перевірки конвергентної валідності показники опитувальника СГВ зіставлялися з показниками за опитувальником PARI. З отриманої матриці випливає, що найбільші значущі позитивні зв'язки фактор № 1 мав з вербалізацією r = 0,65 (p <0,01), з партнерським ставленням r = 0,40 (p <0,01), з рівнянням відносин r = 0,54 (p <0,01), з оптимальним емоційним контактом r = 0,54 (p <0,01), негативні з зайвою строгістю r = -0,32 (p <0,05), з виключенням зовнішніх впливів r = -0,41 (p <0,01), з придушенням агресивності r = -0,31 (p <0,05).

Фактор № 2 мав значиму позитивну кореляцію з вербалізацією r = 0,30 (p <0,05), негативну з надмірним втручанням r = - 0,38 (p <0,01).

Фактор № 3 – з надмірною турботою r = 0,34 (p <0,01), придушенням волі r = 0,25 (p <0,1), з дратівливістю r = 0,43 (p <0,01), з зайвою строгістю r = 0,26 (p <0,05), з виключенням зовнішніх впливів r = 0,34 (p <0,01), з придушенням агресивності r = 0,26 (p <0,05), із зайвою емоційною дистанцією 0,30 (p <0,05), із зайвою концентрацією на дитині 0,26 (p <0,05).

У сучасній психології існує безліч методик виявлення обстановки в сім'ї і її впливу на розвиток особистості дитини. Найвідомішим і найпопулярнішим з них є тест Р. Бернса і С. Кауфмана «Кінетичний малюнок сім'ї». Ця методика дає багату інформацію щодо суб'єктивної сімейної ситуації дитини, допомагає виявити взаємини в сім'ї, показує, як вона сприймає інших членів родини, яке місце в сімейних відносинах дитина відводить саме собі.

Тест „Кінетичний малюнок сім’ї” (КМС) Р.Бернса і С.Кауфмана показав, що більшість дітей (52,5%) намалювали свою родину у повному складі різноманітними, яскравими, та насиченими кольорами. Всі члени сім’ї на малюнку усміхнені, щасливі та радісні, розташовані поруч, зазвичай дитина по середині, будь-які об'єкти між ними відсутні, що говорить про міцні та дружні стосунки у родині.

Серед випробуваних 12,5% дітей намалювали свої родини не зобразивши себе, це може вказувати на певне почуття неповноцінності в сім'ї. Окрема частина дітей (27,5%) зобразила свою родину не намалювавши серед її членів батька, пояснюючи це тим, що він постійно на роботі, або взагалі уникаючи розмови про тата. Це може свідчити про незацікавленість дитиною батьком, його байдужість, заклопотаність, уникнення спілкування та встановлення певної дистанції з дитиною. Також це може говорити про суворість та авторитарність дитячо-батьківських взаємин, що викликає конфліктність та непорозуміння у родині. У таких сім’ях мама, за браком часу, часто зайнята іншими проблемами, ніж вихованням дитини і перекладає відповідальність на бабусю з дідусем. Але встановлений коефіцієнт кореляції вказує, що ставлення батька до дитини в родині невід’ємне, обов’язкове та переважно сприятливе для дитячого розвитку, позитивно налаштоване та спрямоване на всебічне виховання особистості дитини.

Серед досліджуваних троє дітей (7,5%) взагалі не зобразили на своєму малюнку маму і тата, намалювавши бабусь, старших братів та сестер. Такі результати свідчать про те, що вихованням цих дітей займаються саме ці члени родини, а батьки ввесь час перебувають або на роботі, або надто втомлюються і взагалі уникають спілкування з малюком.

ВИСНОВОК

Рівень емоційного відкидання дитини сучасними батьками досить високий, а переважаючим типом батьківського ставлення в сучасних сім'ях є емоційне відкидання дитини, що дозволяє припустити існування деякої загальної тенденції в батьківському відношенні, притаманної сучасним сім'ям. Так, батькам, емоційно відкидаючим свою дитину, більш властивий жорсткий контроль за його поведінкою, вони вимагають від дитини беззастережного послуху і дисципліни, намагаються нав'язати йому в усьому свою волю. У таких батьків переважає тенденція інфантилізації дитини, тобто вони бачать його молодшим в порівнянні з реальним віком; інтереси, захоплення, думки і почуття дитини здаються їм дитячими, несерйозними. Дитина представляється непристосованою, неуспішною, відкритою для чужих впливів, у зв'язку з цим батько намагається захистити дитину від труднощів життя і строго контролювати його дії. Батьки, емоційно відкидаючі дитину, не зацікавлені в його справах і планах, низько оцінюють інтелектуальні та творчі здібності дитини, не довіряють і не допомагають йому.

Спостерігається зменшення виховних ресурсів батьків, що припадають на кожну дитину, зокрема зниження якості та кількості мовного спілкування, зміна батьківських установок. Вони стають більш авторитарними, частіше використовуються тілесні покарання, вимоги дисциплінованості стають жорсткішими, індивідуалізація виховання - нижче. Особи з переважанням ригідності і консерватизму обирають деструктивний стиль. На обумовленість деструктивного стилю ставлення до дитини ригідністю батька, загостреним почуттям боргу, обов'язковості, труднощами знаходження компромісів.

Багато батьків даної вибірки використовують у виховних цілях високий рівень контролю, часто застосовують суворі заходи покарання, та ж тоді, коли сильно виражено прийняття своєї дитини. Простежується недостатнє застосування співробітництва, визнання прав дитини, часта присутність виховної конфронтації в сім'ї. У своєму дослідженні Д. Боумрін вичленував сукупність дитячих рис, пов'язаних з фактором батьківського контролю. Він прийшов до висновку, що оптимальним умовою виховання є поєднання високої вимогливості та контролю з демократичністю і прийняттям.

Отже, аналізуючи здійсненне дослідження, варто вказати, що відповідно до завдань дослідження ми дослідили дану проблему у науково-педагогічній літературі; узагальнили сутність поняття гендеру та сучасної сім'ї, її місця в соціальній структурі суспільства; з’ясували специфіку впливу гендерних характеристик батьків на ставлення до дитини; визначили особливості взаємовідносин батьків та дітей; провели дослідження, проаналізували його результати, надали рекомендації щодо встановлення успішних взаємовідносин батьків та дітей.

Ми з’ясували, що під час дослідження особливостей взаємин між батьками й дітьми варто враховувати гендерні характеристики батьків, особливості стосунків між самими батьками у родині, їх уявленнями про ролі, установки та обов’язки подружжя у шлюбі, їх очікування про партнера як про батька чи матір, індивідуальні особливості батьків, які впливають на ставлення до дитини, стиль відносин з дитиною, специфіку виховання дитини у родині тощо. Вважаємо доцільним наголосити на важливості бажання самих батьків гармонійно виховувати власну дитину, адже від того, як батьки сприймають ситуацію в родині, значно залежить особистісне формування дитини та можливості надання психологічної допомоги.

Таким чином, узагальнюючи всі отримані результати теоретичного та емпіричного дослідження, варто вказати, що, перш за все, взаємовідносини із дитиною залежать від гармонійних стосунків батьків із дитиною. Тому проблему відносин та ставлення батьків до дітей варто розглядати багатоаспектно. Результати отримані в ході математичної обробки, підтверджують висновки, зроблені в ході емпіричного аналізу. Завдання, поставлені нами на початку, були досягнуті. На базі даного закладу було проведено дослідження по запиту керівника практики. Отримані в ході дослідження результати дали змогу надати керівнику закладу певні рекомендації стосовно вибору стратегії поведінки з вихованцями, зрозуміти певні труднощі та проблеми взаємин батьків та дітей дитячого садочку.

Звіт проходження практики був обговорений з керівником практики від дитячого дошкільного навчального закладу та затверджений до захисту.

Дата добавления: 2015-11-14